Шляхи підвищення економічної ефективності інтенсифікації зерновиробництва

     Водночас  впровадження у виробництво культур  і сортів інтенсивного типу може мати й негативні наслідки. Розвиток інтенсифікації землеробства без дотримання відповідних  умов призводить до погіршення структури  грунту, підвищення темпів деградації земель і загострення екологічної ситуації.

     Передовий досвід вітчизняного землеробства, і  світова практика свідчать, що науково-технічний  прогрес має в своєму розпорядженні  ефективні засоби захисту грунтів  від руйнування та підвищення їх родючості.

      Один  із напрямів підвищення економічної  ефективності виробництва зерна - впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві, що є основним якісним фактором економічного і соціального розвитку. 

      Матеріальною  основою підвищення економічної  ефективності сільськогосподарського виробництва, зокрема зростання  продуктивності праці, є впровадження досягнень науково-технічного прогресу, яке включає [ вдосконалення, раціональне поєднання і взаємодію всіх елементів праці — знарядь і предметів праці та робочої сили. З підвищенням технічної озброєності і рівня механізації виробничих процесів, з поліпшенням організації виробництва затрати живої праці на одиницю земельної площі і голову худоби скорочуються. Зростання продуктивності праці, а отже, й ефективності виробництва на 70—75 % зумовлюється досягненнями технічного прогресу, частка організаційних факторів становить 25—30 %, підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва відбувається в умовах поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції. У спеціалізованих підприємствах і рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва, який забезпечує переведення господарств на повне самофінансування, залежить від їх спеціалізації і конкретних умов господарювання. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

     На  основі проведеного дослідження по радгоспу можна зробити такі висновки.

     Отже TOB «Оксамит» є Середнім за розмірами  господарством з широкою спеціалізацією, але найбільшу частину у виробництві сільськогосподарської продукції займає рослинництво

     Аналізуючи  останні роки 2008 - 2009, можна побачити, що 2008 рік для господарства виявився досить складним. Це пов'язано з вимерзанням всіх озимих культур. Господарство вимушено було затрачати додаткові кошти на їх пересівання, що потягнуло за собою підвищення собівартості продукції. Для підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва господарство повинно застосовувати оптимізацію сівозмін, що поліпшить використання земельних ресурсів, і дасть змогу уникнути виснаження земель.

     На  мою думку було б непогано налагодити систему зрошування. Відремонтувати фрегати та канали подачі води на поля значно поліпшить догляд за досить специфічним грунтом.

Докорінне перетворення економічних відносин в агропромисловому секторі має  узгоджуватися з комплексом заходів  щодо застосування досягнень науково-технічного прогресу, соціальної перебудови села, поліпшення умов праці та побуту сільських трудівників господарювання, який має встановити насамперед залежність оплати праці від розмірів госпрозрахункового доходу господарства.

     Сучасна аграрна політика спрямована на підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення економічних відносин між галузями в системі агропромислового комплексу. Це передбачає насамперед створення системи цін на прокдукцію агропромислового комплексу, яка б орієнтувала всі його ланки на високі кінцеві результати і створювала умови для роботи сільськогосподарських та переробних підприємств на принципах господарського розрахунку і самофінансування.

Список використаних джерел 

1. Агропромисловий комплекс України: тенденції та перспективи  розвитку. - К.: 1АЕ УААН, 2000. - 574 с.
2. А. В. Дудник, П.В. Хом'як Застосування біостимуляторів росту при вирощуванні соняшника // Вісник аграрної науки Причорномор'я, 2001,. випуск 2
3. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге вид. доп. і перероб./К.: КНЕУ, 2002.-624с.
4. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства. Навчально методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2001.-528 с.
5. Гаркавий В.К. Статистика. - К.: Вища школа, 1995
6. Економіка підприємства. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.
7. Економіка сільського господарства / П.П. Руснак, В.В. Жабка,

М.М. Рудий, A.A. Чалий: за ред. П.П, Руснака. - Урожай, 1998. - 201 с.

8. Економіка сільського господарства. Коваленко Н.Я. - М.: ЄКМОС, 1998р.
9. Зінченко О.І. Рослинництво, К.: „Аграрна освіта", 2001.
10. Мацибора В.Г. Економіка сільського господарства. - К,: Вища школа, 1991р.
11. Мертенс В.П. Економіка сільського господарства. - К.: Вища школа, 1991р.
12. ОпряА.Т. Статистика-К.: „Урожай", 2002р.
13. Писаренко В.М.,Захист рослин: екологічно обґрунтовані системи" Полтава: „Інтеїрафіка", 2002р.
14. Статистика. Підручник /Головач A.B. та ін. / - К.: Вища школа, 1996.- 623 с.
15. Статистика. Підручник. За ред. Герасименка. К.: Вища школа, 2000.
16. Чекотовський Е.В. Основи статистики сільського господарства. Навчальний посібник. К.: 2001