Вихідні положення та висновки теорії «економіки пропозиції»

2

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Вихідні положення та висновки теорії «економіки пропозиції»”

Київ-2009

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Теорія «економіки пропозиції» як конкретизація неокласичного напрямку.........................................................................................................................5

1.1.   Модель ринкової пропозиції...................................................................................5

1.2.   Чинники пропозиції.................................................................................................16

РОЗДІЛ 2. Основні положення теорії економіки пропозиції................................18

2.1. Пропозиція і загальна рівновага.............................................................................18

2.2. Пропозиція і державне регулювання в сфері оподаткування..............................21

РОЗДІЛ 3. Застосування висновків теорії економіки пропозиції при оцінці ситуації в Україні..........................................................................................................26

ВИСНОВКИ...................................................................................................................30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................32

ВСТУП

В умовах зробленої конкуренції на ринку постійно зустрічаються продавець і покупець, і в такий спосіб при їхньому зіткненні визначається ціна товару. При цьому враховуються витрати чи продавця виробника на виробництво, збереження, транспортування товару, цінність і корисність цього товару для споживача, а також багато інших факторів , щовпливають на ціну.

Актуальність роботи – ”Пропозиція” і “попит” — два найважливіших поняття економіки. Їх можна розглядати окремо, але на практиці це два нерозривних явища. Як відомо, у ринковій економіці попит визначає пропозиція. Але це зовсім не виходить, що пропозиція менше по свому значенню, ніж попит. Його вивчення так  само необхідне для правильного розуміння і рішення проблем, що встають перед економістами і менеджерами. Як поставити виробництво, щоб воно приносило максимальний прибуток? Як понизити витрати? Як створити план діяльності фірми на майбутнє? Що краще: продовжувати чи виробництво пора зупинити підприємство? Це дуже важливі питання, від рішення яких залежить доля підприємства зокрема і держави в цілому. Теорія пропозиції, як говориться у великому економічному словнику, це теорія, заснована головним чином на теорії поводження виробників і аналізує те, яким чином  фірма чи підприємці доставляють на ринок товари і послуги.

Оскільки ринок у нашій країні тільки розвивається, то дослідження попиту та пропозиції є дуже важливим при вивченні шляхів розвитку ринкової економіки в Україні. І дуже важливо навчитися застосовувати результати досліджень попиту та пропозиції на практиці. Без інформації про попит та пропозицію не може обійтися в наш час, практично, жодна фірма. Підвищення ціни на товар приводить до зменшення попиту на нього і до збільшен­ня пропозиції цього товару. Зниження ціни має про­тилежний ефект: попит на товар зростає, а пропозиція його падає. Тобто попит і пропозиція змінюються зале­жно від зміни ціни. Але в багатьох випадках урахування даної загальної закономірності недостатнє для вивчення економічних процесів, оскільки різні товари по-різному реагують на зміну ціни. Скажімо, якщо підняти ціну на сіль, то можна отримати значний додатковий дохід, бо попит на сіль дуже мало залежить від її ціни. З іншого боку, якщо підняти ціну квитків на футбольний матч, то можна мати збитки від різкого зменшення попиту на ці квитки.

Як визначити ступінь реагування попиту і пропозиції на зміну ціни? Щоб відповісти на це запитання, засто­совують поняття цінової еластичності попиту і пропози­ції.

Мета дослідження – дослідження пропозиції як категорії ринкової економіки

Завдання роботи  – Задача цієї роботи полягає в тому, щоб по можливості більш повно розкрити теми і проблеми, зв'язані з пропозицією, пояснити його основні закони і показати їхнє застосування на прикладах.

Об’єкт і предмет дослідження – пропозиція та її види.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЯ «ЕКОНОМІКИ ПРОПОЗИЦІЇ» ЯК КОНКРЕТИЗАЦІЯ НЕОКЛАСИЧНОГО НАПРЯМКУ

1.1   Модель ринкової пропозиції

У ринковій економіці, як правило, рідкісними є ситуації, при яких діють лише фактори попиту або лише фактори пропозиції. Набагато частіше трапляються ситуації, за яких дані фактори діють одночасно. Щоб успішно вирішити зазначені проблеми, слід спеціально виділити і аналізувати стан рівноваги на ринку товарів і послуг.

Існує декілька моделей ринкової рівноваги:

       класична модель рівноваги;

       кейнсіанська модель рівноваги;

       модель Манделла – Флемінга.

Класичну модель можна розглядати як складну систему, що складається із взаємопов'язаних підсистем, кожна з яких харак-теризує стан окремого ринку.

За класичною моделлю, держава активно не втручається в економіку, а виконує тільки «королівські» функції: захист від зовнішньої небезпеки, підтримка правопорядку тощо.

Класична модель макрорівноваги – взаємодія ринків ресурсів, товарів, грошей та інвестицій - це пояснююча короткострокова модель, яка описує спосіб досягнення еконо-мічного оптимуму без державного втручання. [3, 34]

Під класичною моделлю будемо розуміти результати дослідження представників Кембриджської (Альфред Маршалл, Ар-тур Пігу. Роберт Хоутрі. Д. Робертсон) та Лозаннської (Леон Вальрас, Вільфредо Парето) шкіл.

Класична модель макрорівноваги може бути представлена декількома основними гіпотезами: [2, 82]

1. В класичній моделі характеризується конкурентна рин-кова система, для якої справедливий закон Сея: пропозиція створює свій власний попит.

2. Класична модель орієнтована на макрорівновагу в умо-вах повної та ефективної зайнятості.

3. Вихідним у встановленні рівноваги є ринок ресурсів (головний ресурс - робоча сила).

4. Макрорівновага встановлюється в результаті взаємодії ринків ресурсів, благ, грошей та заощаджень.

Головним ресурсом у класичній моделі є робоча сила. Ринок робочої сили - основа ринку ресурсів. Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Він перебуває під впливом багатьох факторів, більшість з яких залежить від товарного ринку. Але, представлений людським фактором виробництва, ринок праці здатний не тільки діяти в межах певних завдань, а й самостійно створювати умови для їх вирішення.Основу ринку праці становлять дві головні дійові особи: роботодавці та наймані працівники. Принципова різниця між ними полягає у відношенні їх до засобів виробництва. Власниками засобів виробництва є роботодавці, а особи, які не мають ні знарядь, ні предметів праці, але володіють здібностями до праці, — це наймані працівники. Вони пропонують свою робочу силу за певну плату, а роботодавці представляють попит на неї та оплачують її. Отже, на ринку праці, як і на інших ринках, мають місце пропозиція, попит та ціна у вигляді заробітної плати. [7, 95]

Пропозиція робочої сили визначається сукупністю різних факторів: рівнем заробітної плати, освіти, профспілкового захисту, релігією, податковою системою тощо.Попит на робочу силу визначається потребою підприємців мати необхідну кількість та якість найманої робочої сили для випуску продукції та технічною оснащеністю виробництва. Ціни на товари споживчого ринку безпосередньо впливають на рівень і оплату робочої сили. Все це зумовлює перелив капіталу, зміну в попиті й пропозиції робочої сили, появу безробіття та ін., що дуже часто ускладнює відносини між економічними суб'єктами. Тому в налагодженні найраціональніших економічних відносин на ринку праці велика роль належить державі.

Ринок праці в ринковій економіці — це ринок найманої праці, де роботодавець і найманий працівник виступають як юридичне рівноправні особи. В цьому полягає унікальність ринку праці, його відміна від інших ринків.

За своїм змістом ринок праці складається із трьох частин:

1) потенційного, тобто тієї сфери, де формується сама праця;

2) циркулюючого, тобто сфери купівлі-продажу робочої сили;

3) внутріфірмового, тобто того, де боротьба за робочі місця ведеться на підприємствах між зайнятими працівниками. [6, 149]

До потенційного ринку праці включаються особи, зайняті в домашньому та особистому підсобному господарстві; студенти та учні старших класів, що навчаються з відривом від виробництва; військовослужбовці; фермери й підприємці та інше працездатне населення.

Циркулюючий ринок праці — це сфера, де продавець своєї робочої сили переміщується між підприємствами у пошуках роботи, перебуваючи при цьому фактично безробітним. До цієї категорії відносять осіб, які перебувають у фрикційному, структурному і циклічному безробітті; звільнених військовослужбовців з лав армії та флоту; пенсіонерів, які шукають роботу, а також осіб, що перебувають на перепідготовці, підвищенні кваліфікації та громадських роботах.До внутріфірмового ринку праці відносяться особи, що переміщуються безпосередню на підприємствах у зв'язку з появою вакансій (робочих місць) за рахунок звільнення працівників, модернізації і розширення виробництва, нового будівництва, зростання коефіцієнта змінності роботи підприємства, переміщень на робочих місцях. Отже, ринок праці охоплює всю робочу силу і визначається як сукупність економічних відносин, які складаються в суспільстві з приводу узгодження попиту і пропозиції на робочу силу. Суб'єктами на ринку праці виступають наймані працівники і роботодавці, а об'єктами — умови найму на роботу, що визначаються попитом і пропозицією на ринку праці.

Зауважимо, що обсяг ринку праці переважно визначається попитом на робочу силу, який, у свою чергу, прямо залежить від загальної економічної кон'юнктури та фази економічного циклу в країні. У випадку, коли економіка перебуває у стані циклічного піднесення, попит на робочу силу зростає. Отже, ринок праці розширюється.Якщо суспільне виробництво переживає кризу чи депресію, попит на робочу силу зменшується, а ринок праці звужується. Розширення чи звуження ринку праці викликає зміни чисельності та співвідношення між його складовими: зайнятими та безробітними.Співвідношення між попитом на робочу силу (LD) та пропозицією робочої сили (LS) на ринку проявляється в ринковій ціні робочої сили і залежить від кон’юнктури ринку. [3,157]

Фірма, яка максимізує прибуток, перебуває у стані рівноваги, коли кількість використовуваних нею ресурсів така, що граничний продукт, створений кожним видом ресурсів дорівнює ринковій ціні цих ресурсів:

dY / dL = W / P,

де W- номінальна заробітна плата;

Y - національний дохід;

L - кількість зайнятих;

Р - рівень цін.

Стосовно ринку праці це означає, що граничний продукт, створений робочою силою, повинен дорівнювати реальній заробітній платі робітника.

       Зростання пропозиції робочої сили при незмінному попиті на неї викличе зниження заробітної плати.

       Збільшення попиту на робочу силу при незмінній її пропозиції спричинить зростання заробітної плати.

Проблеми функціонування ринку праці пояснюються економістами порізному. З точки зору класичної теорії безробіття — це специфічне економічне явище, яке виникає в результаті підвищення заробітної плати. В умовах, коли заробітна плата досягає досить високого рівня, тобто знаходиться вище, ніж рівень, за якого всі ті, хто шукає роботу, її знаходять, виникає надлишок пропозиції на ринку праці і як наслідок — безробіття. [9,101]

Класична теорія виходить з того, що проблеми безробіття або дефіциту робочої сили розв'язуються через механізм ринкового саморегулювання. Втручання держави.У цей процес розглядається зайвим і шкідливим. Безробіття, за класичною теорією, — це наслідок постійних прагнень самих найманих працівників до підвищення своєї заробіт-ної плати. Рівновага на ринку праці в цьому випадку досягається тільки через ринковий механізм. Тобто надлишок пропозиції має «тиснути» на ціну робочої сили донизу таким самим чином, як і в моделях рівноваги сукупного попиту та сукупної пропозиції. Практично це означає, що безробіття може знижувати рівень заробітної плати, а це, в свою чергу, підвищить рівень зайнятості.

Отже, класична модель виходить з того, що в умовах безробіття заробітна плата повинна зменшуватися. Але економічна практика свідчить про те, що номінальна заробітна плата, як правило, не знижується в період спаду виробництва. Цьому протистоять наймані працівники та створені ними з метою захисту власних інтересів профспілкові організації. Роботодавці також зацікавлені в стабільній заробітній платі, бо це дає змогу їм краще планувати роботу та підтримувати безконфліктні стосунки з працівниками. Все це стримує заробітну плату та пере-шкоджає її коливанням угору та вниз залежно від ситуації на ринку праці. Але згідно з класичною моделлю стабільна заробітна плата породжує безробіття.В економіці може виникати ситуація, коли попит на робочу силу знижується до рівня, нижче від якого змен-шення заробітної плати не дає можливості підвищити зайнятість. У цьому випадку виникає так зване добровільне безробіття. Наймані працівники не погоджуються зі зниженням заробітної плати і, як наслідок, віддають перевагу безробіттю.Класична теорія не вважає безробіття серйозною економічною проблемою. Але економічна практика під-тверджує необґрунтованість такої позиції. Недооцінка нього явища згодом стала більш очевидною. Дедалі важче було стверджувати, що безробіття — це тимчасова проблема, що наймані працівники вибирають її добровільно. [1, 39]