Вихідні положення та висновки теорії «економіки пропозиції»

Саморегулювання ринку робочої сили за класичною теорією забезпечує ефективну повну зайнятість. Повна ефективна зайнятість означає, що всі бажаючі будуть забезпечені робочими місцями, а всі фірми можуть найняти потрібну кількість робітників, причому і останній найнятий робітник отримає у формі заробітної плати вартість того продукту те, що він виробляє.Формалізоване визначення представниками класичної теорії повної ефективної зайнятості можна подати у вигляді системи рівнянь:

       попит на робочу силу є функцією реальної заробітної плати (W/P)

       пропозиція робочої сили є функція реальної заробітної плати (W/P)

LD = LS - рівновага на ринку праці встанов-люється за умов повної зайнятості, коли попит

на робочу силу LD дорівнює пропозиції робочої сили LS.Для характеристики ринку ресурсів використовується виробнича функція.Класична виробнича функція відображає зв'язок між ресурсами (факторами) виробництва та реальним продуктом, тобто сукупною пропозицією:

Yr = F (L, K, T),

де Yr - реальний ВНП;

L - праця;

К - капітал;

Т - технологічний процес;

F (L, K, T) - виробнича функція.

На ринку праці визначається не тільки рівноважний обсяг задіяної у виробництві праці (L0) та рівноважна реальна заробітна плата (W0/P0), але й рівноважний обсяг виготовленого національного доходу Y0. Достатньо визначити рівноважну зайнятість (L0), щоб за допомогою виробничої функції f (L, K, T) знайти рівноважний обсяг національного доходу Y0. Сукупна виробнича функція має вигляд:  Y = f (L, K, T) але в короткостроковому періоді величина задіяного капіталу залишається незмінною (K = const), технологія виробництва також значно не змінюється, тому єдиним змінним фактором залишається праця. Таким чином, сукупна виробнича функція набуває вигляду:

Y = f (L)

Класична виробнича функція характеризується взаємозамінністю факторів виробництва і спадною граничною продуктивністю (віддачею) факторів. [5, 163]

Взаємозамінність факторів виробництва означає, що один і той же обсяг кінцевого продукту можна отримати за різного поєднання факторів виробництва.Спадна гранична продуктивність (віддача) факторів означає, що в умовах певної технології виробництва збільшення якогось із факторів при незмінності інших, починаючи з їхньої певної комбінації, передбачає зменшення приросту виробництва.Як було доведено раніше, у короткострокового періоду традиційно приймається змінним лише фактор праці (всі інші - капітал, технології - постійні).Тому ринок ресурсів у класичній моделі зводиться до ринку робочої сили, а реальний національний продукт (Yr0) розглядається як функція ресурсу праці.Умови рівноваги ринку ресурсів:

LD = LS

Y = F(L).

Таким чином, визначивши на ринку праці рівноважну зайнятість (L0) за умов повної зайнятості, можна на основі сукупної виробничої функції f(L) обчислити рівноважний обсяг вироб-ництва або національного доходу Yr.Оптимізація ринкових пропорцій досягається через механізм попиту і пропозиції, у взаємозв'язку з власниками капіталу і робочої сили.Фірми виготовляють продукцію, виручають за неї кошти і пред'являють попит на робочу силу. На основі взаємодії фірм і домогосподарств на ринку товарів і послуг складають пропорції поділу ВНП на споживання та заощадження.Вартісна форма споживання означає ту суму грошей, які витрачаються населенням на придбання матеріальних благ та послуг. Фірми здійснюють заощадження для проведення інвестицій, розширення виробництва і збільшення прибутку. Домогосподарства заощаджують для забезпечення старості, утворення спадку, придбання землі, нерухомості та іншого тривалого використання. [10. 238]

В будь-якій національній економіці виникає необхідність постійно синхронізувати в часі та економічному просторі заходи і дії, направлені на розвиток і регулювання усіх ринків, активно формувати їх адекватну структуру. Щоб успішно вирішити за-значені проблеми, слід спеціально виділити і аналізувати стан ча-сткової та загальної рівноваги економічної системи.Ринок товарів знаходиться в стані рівноваги, якщо при діючому рівні цін величина випуску продукції, що передбачається, до-рівнює сукупному попиту чи сукупним витратам, що плануються.

Особливості рівноваги товарного ринку за класичною моделлю: [3, 43]

1.       Пропозиція YrS повністю нееластична за ціною: YrS = const

Пропозиція YrS визначається виробничою функцією F(L) і залежить не від загального рівня цін, а від залучених ресурсів (у даній короткостроковій моделі цим ресурсом виступає робо-ча сила (L);

2. Попит на реальний продукт YrD розглядається як спадна (обернена) функція загального рівня цін (Р). YrD = YrD (P)

а) виробнича функція

б) ринок благ

Сукупний попит складається із попиту на споживчі товари (С) та інвестиційні товари (І). Закон Сея передбачає рівність обсягу національних витрат (тобто сукупного попиту AD) і величини національного доходу (Y). [1, 67]

Ця рівність може мати місце, коли суспільство в цілому повністю витрачає отриманий дохід без залишку. Але на практиці дохід домашніх господарств розподіляється на споживання (С) і заощадження (S). Наявність заощаджень (S) означає, що частина коштів із потоку доходів вилучається, і таким чином це призводить до затоварювання ринку, і. відповідно, до зростання запасів благ, на що підприємці відповідають скороченням виро-бництва, зайнятості і, як наслідок, доходи домашніх госпо-дарств знижуються. Вихід з цієї ситуації економісти-класики вбачають у тому, що заощаджені кошти повинні повністю ви-трачатися на інвестиції (I), тобто: S = I

Власники заощаджень не заінтересовані зберігати кошти в ліквідній формі, а помістять їх у банк під певний процент (або вкладують в облігації). Чим вищий процент (I), тим вищий стимул до заощаджень (S), таким чином, обсяг заощаджень є зростаючою функцією від ставки процента (і): S = S(i). У свою чергу, підприємці готові використовувати пропоно-вані на ринку заощадження, вкладаючи їх у виробництво з ме-тою отримання додаткового прибутку. Підприємці будуть на-рощувати обсяги виробництва до тих пір, поки гранична ефек-тивність нього фактора перевищуватиме процентну ставку (i).Як бачимо, обсяг інвестицій (I) функціонально залежить від ставки процента (i), тобто  I = I (i). Таким чином, заощадження є функцією процента і реального доходу (залежність пряма) S = S(i, Yr). Інвестиції є спадною функцією процента: чим вищий процент, тим нижчий попит на інвестиції (обернена залежність).Умови рівноваги ринку заощаджень за класичною моделлю (в закритій економіці):I = S, Y = C + S, Y = C + I

S = S(i, Yr), I = I (i)

де Y - дохід;

С - споживання;

I - інвестиції;

S - заощадження:

Yr - реальний дохід;

і - процент.

У класичній моделі рівноважна ставка (і0) не визначає обсягів сукупної пропозиції чи сукупною попиту, а впливає нa розподіл попиту на дві частини - на споживання (С) та інвестиції (І).Додавши (С) та (І) отримуємо функцію сукупного попиту.

YrD = C (i, Yr) + I (i)

Ставка процента (і) є тим економічним інструментом, який визначає розподіл (Yr) на (С) та (І).

Грошовий ринок — це ринок, на якому економічні суб'єкти купують необхідні їм ліквідні засоби, виписуючи на себе або пускаючи в обіг короткострокові зобов'язання, тобто банкноти. Грошовий ринок, як і будь-який ринок, характеризується через пропозицію, попит і ціну (відсоткову ставку).Грошова пропозиція складається із готівкових і безго-тівкових грошей. Всі вони в залежності від рівня їх ліквідності об'єднуються зростаючим підсумком в окремі грошові агрегатиПропозиція грошей залежить від грошово-кредитної політики Національного банку. [4, 90]

Грошовий попит — це попит на реальну грошову масу. Він включає попит на гроші для угод і попит на гроші як активи.Попит на гроші для угод випливає з їхньої функції як засобу обігу, тобто з їх використання для купівлі товарів і послуг. Попит на гроші для угод знаходиться в прямій залежності від номінального ВВП. Чим більша загальна грошова вартість товарів і послуг, що знаходяться в обігу, тим більше потрібно грошей для угод. Обернено на цей попит впливає швидкість обертання грошей.За класичною теорією, гроші є нейтральними, оскільки їхня маса (М) лише впливає на рівень цін товарів (Р) та на розмір середньої номінальної заробітної плати (W), але не визначає обсягів реального продукту (Yr), зайнятості (L ) та реальної за-робітної плати (W/P).У класичній моделі ринок грошей відрізняється від усіх інших ринків тим, що для нього попит (MD) та пропозиція (MS) грошей не є функціями ціни (тут - позичкового капіталу (i). [3, 76]

Пропозиція грошей (MS) - екзогенна величина, яка наперед визначена.Попит на гроші (MD) є функцією номінального продукту (Y). Умова рівноваги ринку грошей: MD = MS.

Грошовий ринок, за класичною моделлю - це лише інструмент формування загального рівня цін (Р).Рівновага на грошовому ринку передбачає, що при певній пропозиції є лише номінальний продукт, який задовольняє цю пропозицію.Збільшення пропозиції приводить до зростання номінального продукту.Нерівновага на грошовому ринку викликає зміни в цінах на облігації і через них — у відсоткових ставках. Ціни на облігації і відсоткові ставки є обернено залежними. Зміни відсоткових ставок впливають на готов-ність заощаджувати гроші, що відновлює рівновагу на ринку грошей. Рівноважна ставка відсотка вирівнює кількість грошей, що пропонуються і потребуються.

Отже, зниження товарних цін, доповнене зниженням ресурсних цін, відновить виробництво товарів на потенційному рівні і забезпечить повну зайнятість. Єдиним наслідком цього відновлення будуть більш низькі товарні та ресурсові ціни.Підсумовуючи, можна стверджувати, що згідно з класичною теорією механізм процентної ставки, гнучких товарних і ресурсних цін надає ринку здатність автоматично підтримувати повну зайнятість в економіці. За цих умов виключається необхідність втручання держави в економіку, тобто найбільш раціональною має бути політика державного невтручання.

КЕЙНСІАНСЬКА МОДЕЛЬ

Початкові відмінності кейнсіанської моделі від класичної:

1) Рівновага попиту та пропозиції може встановитися і за умов неповної зайнятості.

2) Для досягнення збалансованості економіки необхідне активне втручання держави.

3) У кейнсіанській моделі вирішальний вплив на кінце-вий продукт і зайнятість має попит, а не пропозиція, як за класичною моделлю.

У "Загальній теорії..." Кейнс висловив припущення, що у короткостроковому періоді сукупний дохід в економіці визначають здебільшого видатки домогосподарств, фірм та уряду. Чим більше люди готові витрачати, тим більший обсяг товарів і послуг фірмі; можуть продати. Чим більше фірми можуть продати, тим більший обсяг продукції вони вироблятимуть і більшу кількість робітників найма-тимуть. Отже, за Кейнсом, основною проблемою у роки спадів та депресій є те, що сукупні видатки недостатні. [8, 128]

Фактичні видатки — це су-ма, яку домогосподарства, фірми та уряд витрачають на купівлю товарів і послуг; фактичні видатки дорівнюють валовому внутрішньому про-дуктові економіки (ВВП).

Заплановані видатки — це сума, яку домогосподарства, фірми та уряд хотіли б витратити на товари і послуги.

Чому фактичні видатки можуть відрізнятися від запланованих? Річ у тім, що фірми нерідко змушені робити незаплановані інвестиції у запаси, якщо рівень продажу несподівано відмінний від очікуваного. Якщо фірми продають меншу кількість продукції, ніж запланували, їхні запаси автоматично збільшуються. І навпаки, коли фірми продають більше, ніж запланували, їхні запаси зменшуються. Оскільки такі незаплановані зміни у запасах розглядають як інвестиційні видатки фірм, фактичні видатки можуть бути вищі або нижчі від запланованих.Розглянемо тепер визначники запланованих видатків. Припустімо, що економіка закрита, тому чистий експорт дорівнює нулю. Запишімо заплановані видатки AD у вигляді суми споживання С, запланованих інвестицій І та державних закупівель G: AD = С + І + G. Додамо до цього рівняння функцію споживання: С = C (Y - Т). З цього рівняння випливає, що споживання залежить від використовуваного доходу (Y - Т), який дорівнює різниці сукупного доходу Y і податків Т. Для простоти аналізу вважаємо, що рівень запланованих інвестицій незмінний: І = І0

Припускаємо, що фіскальна політика — рівень державних заку-півель та податків — незмінна.Об'єднавши ці рівняння, одержимо: AD = C (Y - Т) + І + G . З рівняння видно, що заплановані видатки є функцією доходу Y, рівня заплано-ваних інвестицій I та змінних фіскальної політики G і Т.Наступним компонентом кейнсіанського хреста є при-пущення, що економіка перебуває у стані рівноваги, коли фактичні видатки дорівнюють запланованим. Це припущення виходить з того, що коли люди реалі-зують свої плани, у них немає підстав для зміни своєї поведінки. Згадавши, що У як ВВП дорівнює не лише сукупному доходові, а й загальним фактичним видаткам на товари і послуги, умову рівноваги можемо записати у вигляді:фактичні видатки = заплановані видатки. Y(AS) = AD. Як економіка досягає стану рівноваги? Важлива роль у цьому процесі належить запасам. Якщо економіка не перебуває у стані рівноваги, відбуваються незаплановані зміни у запасах фірм, що спонукає їх змінювати рівні виробництва. Зміни виробництва впливають на сукупний дохід і загальні видатки, що спрямовує економіку до стану рівноваги.Наприклад, припустімо, що ВВП перебуває на рівні, який перевищує рівноважний і становить Y1. У цьому разі заплановані видатки AD1 менші за обсяг виробництва Y1, тож фірми продають менше, ніж виробляють. Тому запаси фірм збільшуються: непродані товари враховують як запаси. Незапланований приріст запасів змушує фірми звільняти робітників і скорочувати вироб-ництво, що зменшує ВВП. Цей процес небажаного нагромадження запасів і змен-шення доходів триває доти, доки дохід Y не знизиться до рівноважного рівня.Тепер припустімо, що ВВП перебуває на рівні, нижчому за рівноважний, і дорівнює Y2. У цьому разі заплановані видатки AD2 перевищують обсяг виробництва. Рівень продажу фірм зростає, вони продають більше, ніж виробили. Запаси скорочуються, і фірми наймають додаткових працівників і збільшують виробництво. ВВП зростає, і економіка прямує до стану рівноваги.Система рівнянь  визначає умови рівноваги моделі Кейнсіанського хреста за умови, що враховується вплив держави як збирача податків.