Вихідні положення та висновки теорії «економіки пропозиції»

Y = AD - загальна умова рівноваги;

AD = С + І + G - структура сукупних витрат;

С = С (Y- T) - функція споживання;

I = I0 - функція інвестицій;

G = G0 - державні витрати сталі

Y = AD = С (Y- T) + I0 + G0

де G - державні витрати;

Т - податки, які держава вилучає з доходів фізичних та юри-дичних осіб;

Y - реальний обсяг виробництва (пропозиція благ).

Рівновага товарного ринку змінюється під впливом обсягу податків та державних витрат.

              Отже, згідно з кейнсіанською теорією при державному невтручанні повна зайнятість скоріше випадковість, ніж закономірність. Капіталізм не є саморегулюючою системою, що спроможна до нескінченного процвітання. Причини безробіття та інфляції криються в значній мірі у відсутності синхронності при прийнятті економічних рішень, а особливо по заощадженнях та інвесиціях. Рівновага товарного ринку змінюється під впливом зміни обсягів податків та державних витрат. Залежність між змінюваними податками та загальним випуском, між державними витратами та загальним випуском визначається мультиплікаторами.

МОДЕЛЬ МАНДЕЛЛА-ФЛЕМІНГА

              Короткострокова макроекономічна рівновага в малій відкритій економіці з досконалою мобільністю капіталу зазвичай аналізують за допомогою моделі Манделла—флемінга, в основі якої лежить стандартний аналіз IS—LM. Спільна економічна рівновага трактується як одночасне досягнення рівноважного перебування на ринку товарів і послуг і на грошовому ринку, оскільки рівновага на ринку товарів і послуг гарантує одночасну рівновагу на ринках позикових засобів і національної валюти. У моделі передбачається відсутність інфляції і нульові інфляційні очікування, реальна і номінальна ставки відсотка збігаються, що дозволяє використовувати у функції попиту на гроші реальну ставку відсотка. Ендогенними змінними моделі є дохід і реальний валютний курс. У короткостроковому періоді ціни не міняються, тобто інфляція в країні і за кордоном відсутня, і, отже, реальний курс збігається з номінальним. Дійсно, якщо ставка відсотка в країні встановиться нижче за світовий рівень, то інвестори прагнутимуть вкладати капітал за кордоном, попит на зарубіжну валюту збільшиться, валютний курс знизиться, чистий експорт виросте, дохід виросте, і крива IS зрушиться вправо-вверх до положення при якому внутрішня ставка відсотка виявиться рівною світовою. Аналогічно, якщо внутрішня ставка відсотка виявиться вищою за світовий рівень, то іноземні інвестори прагнутимуть вкладати капітал в цю країну, курс її валюти підвищиться. Чистий експорт впаде, дохід впаде, і крива IS зрушиться вліво вниз до положення при якому рівноважна ставка відсотка в країні опиниться на рівні світової. У першому випадку на грошовому ринку зростання доходу при незмінній пропозиції грошей (реальному запасі грошових коштів) веде до перевищення попиту на гроші над пропозицією і, отже, до зростання рівноважної ставки відсотка до світового рівня. У другому випадку, навпаки пропозицію перевищить попит і рівноважна ставка відсотка впаде. У обох випадках спільна рівновага встановиться при рівності внутрішньої ставки відсотка світової.

Оскільки в кейнсианськой функції вжитку доля приросту вжитку, а отже, і заощаджень в прирості доходу, що розташовується, постійна, то із зростанням доходу, за інших рівних умов, збільшуватиметься і об'єм заощаджень. Об'єм інвестиційного попиту усередині країни не міняється тому інвестори прагнутимуть збільшити капіталовкладення за кордоном, попит на іноземну валюту виросте, і, таким чином, реальний валютний курс впаде.

Чинники пропозиції

Пропозиція показує кількість товарів і послуг, яка е у продажу за певною ціною. Пропозиція представлена результатами господарської діяльності (виробництва), що набувають товарного вигляду і можуть бути доставлені на ринок в певному обсязі та в певний час. Як і чинники, що визначають попит, чинники пропозиції також поділяють на об'єктивні та суб'єктивні. [13, 2]

До об'єктивних належать: економічн, соціальні, демографічні.

       Економічними чинниками є: рівень технології, організаційно-інфраструктурне забезпечення, сфера обігу; державне стимулювання ринкової конкуренції, переміщення капіталів.

       Соціальні чинники — це професійно-кваліфікаційний склад робочої сили, суспільна престижність підприємства, розміри і активність підприємців, їхня економічна самостійність, рівень культури і спеціальної освіти учасників виробництва.

       Демографічні чинники охоплюють: масштаби і характер залучення у виробництво і вивільнення робочої сили, розподіл працездатного населення за територією.

До суб'єктивних чинників відносять: психолого-традиційні, естетичні, природно-кліматичні.

       Психолого-традиційні чинники — це зміни смаків та уподобань споживачів, місцеві, національні традиції, виховання, релігійні звичаї.

       Естетичні чинники включають зміни у моді, розвиток промислового дизайну.

       Природно-кліматичнї чинники — це клімат, рельєф та місцезнаходження, флора і фауна.

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ ЕКОНОМІКИ ПРОПОЗИЦІЇ

2.1. Пропозиція і загальна рівновага

Рівновага, яка аналізується на кожному окремому ринку за припущення незмінності всіх зовнішніх стосовно цього ринку умов, називається частковою рівновагою.На відміну від випадку часткової рівноваги, аналіз загальної рівноваги передбачає вивчення цін та обсягів виробництва і споживання благ на всіх ринках з врахуванням фактору зворотних зв’язків. Ефектом зворотного зв’язку називається зміна цін і кількості товарів на певному ринку як реакція на аналогічні зміни, що виникають при споріднених ринках. Наприклад: На ринку відбувається подорожчання нафти. Це негайно зсуває криву пропозиції ліворуч і піднімає ціну на нафту. Звідси, вища ціна на нафту підвищила б попит (а, відповідно, і ціни) на природний газ. Це, в свою чергу, спричинило б збільшення попиту на нафту (зсув праворуч) і ще більше підвищило б ціну на неї. Ринки газу і нафти продовжували б взаємодіяти до тих пір, доки не настала б рівновага, за якої попит і пропозиція на обох ринках зрівноважилися б.Стан загальної рівноваги є такою сукупністю обсягів усіх факторів виробництва, товарів, послуг та цін на них, за яких усі ринки факторів і кінцевої продукції перебувають у стані часткової рівноваги. Можна вважати, що стан загальної є композицією всіх станів часткової рівноваги на взаємопов’язаних ринках факторів і продукції.[9, 135]

Аналіз загальної рівноваги пов’язують із французьким економістом Л.Вальрасом (1834 - 1910), який досліджував ці проблеми, починаючи із 70-х років минулого століття. Існують різні сучасні інтерпретації моделі загальної рівноваги Вальраса, які так чи інакше приводять до системи алгебраїчних рівнянь, де невідомими величинами є обсяги та ціни.

Леон Вальрас довів, що в умовах ринкової економіки є можливість встановлення рівноваги на основі співвідношення пропозиції і попиту. Вільна конкуренція забезпечує встановлення ціни рівноваги.

Рівноважна ціна — це ціна на конкурентному ринку, за якої величина попиту і пропозиції однакові, немає ні дефіциту, ні надлишку товарів і послуг. Така ціна не містить у собі тенденції до зростання або до зниження обсягів виробництва.

Постулатами теорії рівноваги Л. Вальраса є такі:[13, 42]

1. Зміни цін впливають на попит і пропозицію і навпаки; зміна попиту впливає на пропозицію і навпаки. Отже, їхній взаємозв'язок впливає на встановлення рівноваги.

2. Рівноважна ціна встановлюється у результаті конкуренції, співвідношення попиту і пропозиції, наявності ресурсів та інших чинників.

3. Загальна рівновага здійснюється щодо всіх товарів. Це пояснюється тим, що потреба у цьому товарі залежить від наявності інших товарів. Наприклад, споживання м'яса залежить від наявності кави.

4. Рівновагу характеризує, як правило, мінова вартість. Мінова цінність товарів — це рівень економічної рівноваги. В умовах конкуренції діють механізми, які усувають диспропорції та встановлюють таку мінову вартість, що грунтується на ціні рівноваги. В умовах монополії диспропорції зберігаються.

5. Рівновага досягається на основі дії всіх учасників ринку.

6. Рівновага здатна забезпечити максимально високий рівень задоволення потреб (безумовно, за наявності ресурсів).

7. Попит на кожний товар залежить не тільки від його ціни, а і від цін на всі інші товари. Наприклад, зростання цін на деякі продукти харчування призвело в Україні до зменшення попиту на періодичні видання. Багато людей відмовляються від передплати на газети і журнали. Різко скоротилися їхні тиражі.

8. Сума попиту споживача на всі закуплені ним товари і покупки дорівнює за вартістю сумі всіх проданих ним товарів і послуг (у тому числі послуг праці).

9. Ринок безперервно здійснює «пошук» так званих рівноважних цін.

10. Конкуренція — це важливий чинник встановлення рівноваги (через ціни). Існуючі цінові сигнали регулюють ринок, з допомогою їх досягається рівновага.

11. Для рівноваги потрібний ринковий механізм, який діє значно ефективніше, ніж у минулому так звана планова система.

В аналізі загальної рівноваги основними вважаються три проблеми:

1. чи існує стан загальної рівноваги взагалі (математично – чи існує додатний розв’язок системи рівнянь, які описують модель загальної рівноваги);

2. чи буде стан рівноваги, якщо він існує, єдиним (інакше можливе існування кількох станів для однієї економічної системи, які відповідають умовам загальної рівноваги, тобто кількох систем рівноважних цін одночасно);

3. чи буде система стійкою, тобто чи може економічна система без зовнішнього втручання знову повернутися до стану рівноваги, коли внаслідок якихось збурень умови рівноваги будуть порушені.

Поняття загальної рівноваги тісно пов’язане з ефективністю розміщення ресурсів в економіці.Ефективність розміщення (алокативна ефективність) означає, що жоден ресурс не розтрачується. Якщо можливий такий перерозподіл ресурсів, коли хтось може покращити своє становище без погіршення становища будь-кого іншого, - це означає, що при початковому розміщенні ресурсів вони розтрачувались і тому ефективність їх не досягалась.

Для досягнення ефективного розміщення ресурсів необхідне виконання трьох умов:

1. Ефективності у виробництві: фірма не може зменшити вартість виробництва певного фіксованого обсягу випуску зміною обсягів використання факторів виробництва. Виробнича ефективність потребує досягнення двох умов: технологічної ефективності – фірма досягає максимально можливого випуску продукції при затратах наявних ресурсів та економічної ефективності – фірма використовує таку комбінацію факторів виробництва, що мінімізується вартість виробництва даного обсягу випуску.

2. Ефективності у споживання: досягається, коли споживачі не можуть покращити своє становище – досягти вищого рівня корисності при заданому бюджеті та цінах – шляхом перерозподілу своїх бюджетних витрат.

3. Ефективності у обміні: досягається, коли всі ринкові операції на кожному з ринків здійснюються за цінами, що дорівнюють одночасно і граничній вартості виробництва певної одиниці блага, і граничній вигоді від споживання цієї ж одиниці блага.

Рис. 1. Крива пропозиції [13, ст. 2]

Крива пропозиції (П), по суті, є ілюстрацією дії закону пропозиції, тобто за інших однакових умов, чим вища ціна товару, тим більше їх може бути вироблено і запропоновано до продажу на ринку. Рух кривої донизу від точки А до точки В означає зниження товарного обміну на ринках під впливом зниження цін на ці товари. Еластичність пропозиції товарів характеризує відносні зміни цін товарів та кількості їх, запропонованої до продажу. Інтенсивність цих змін неоднакова. Вона може показувати загальну сукупну еластичність пропозиції, стосуватися пропозиції одиничної еластичності (за якої 1 відсоток збільшення ціни товарів зумовлює збільшення на 1 відсоток пропозиції їх для продажу на ринку).При нееластичній пропозиції збільшення ціни не має будь-якого впливу на збільшення кількості товарів, що пропонується до продажу. Еластичність пропозиції сприяє встановленню так званої нормальної ціни рівноваги (тобто рівноважної ціни).Слід зазначити, що якщо ринки конкурентні (на конкурентних ринках багато продавців і покупців, і якщо покупцям не до вподоби умови обміну, вони можуть знайти іншого продавця, який запропонує дещо краще), то встановлюються відносини обміну і досягається ефективність виробництва.

Отже, досягти ефективного розподілу у разі багатьох споживачів (і багатьох виробників) нелегко. Це можливо тоді, коли на всіх ринках існує абсолютна конкуренція. Але ефективні розподіли досягаються й іншим шляхом, наприклад, за допомогою централізованої системи, при якій держава розподіляє товари і послуги. Конкурентне розв'язання часто більш бажане, оскільки для розподілу воно вимагає мінімуму інформації. Всі споживачі мають лише знати власні уподобання і ціни. їм не потрібні дані про виробників або про попит інших споживачів. Інші способи розподілу вимагають більшої поінформованості і тому їх важко реалізувати.

2.2. Пропозиція і державне регулювання в сфері оподаткування

Наявність двох основних концепцій економічної політики держави є відображенням тісного взаємозв'язку в реальному житті між державним регулюванням економіки та її ринковим саморегулюванням. Держава і ринок визначають напрям, в якому розвиваються економічні процеси. Обсяги регулюючих функцій, які виконують держава і ринок, час від часу змінюються. Серед головних чинників таких змін - рівень розвитку продуктивних сил, політична орієнтація країни, характер історичного етапу, на якому знаходиться суспільство, його соціальна структура, національні особливості та ін.