Загальна характеристика Причорноморського економічного району

СОДЕРЖАНИЕ

 

 

Вступ	2
І. Географічне положення  Причорноморського економічного району. Загальна характеристика	2
ІІ. Природні умови і  ресурси	3
ІІІ. Демографічні передумови.	6
IV. Господарський комплекс району	8
V. Характеристика Причорноморського рекреаційного району	13
VI. Територіально-галузева структура економіки	14
VII. Промислово-економічні вузли	18
VIII. Функціонально-територіальна структура	19
IX. Загально-економічні та екологічні проблеми розвитку Причорноморського району	22
Висновки	26
Додаток	28
Список літератури	29

 

 

Вступ

 

Об'єкт дослідження – Причорноморський регіон.

Мета роботи – дослідження фінансово-економічних питань реалізації комплексної цільової програми соціально-економічного розвитку Причорноморського регіону. Сучасне життя багатьох регіонів України проходить в умовах екологічних, економічних і соціальних процесів викликаних діяльністю людського суспільства і що все частіше виявляються з негативного боку. Несприятливі для розвитку країни обставини, що склалися в зв'язку з цим, є безліччю проблем які з року в рік стають все актуальнішими, вимагаючи свого широкомасштабного рішення.

Прогнозування перспектив в області екології не вселяє реальних надій на раціональне природокористування, дієву охорону рослин.

В умовах кризисних явищ в економіці України порушується філософський, соціологічний і географічний зв'язок в комплексному підході до постановки і розв’язання питань як екологічної, так і економічної проблем.

В результаті територіального  розподілу праці, що склався, в Україні переважний розвиток отримали галузі  народного господарств, для котрого на її території є найбільш сприятливі умови.

 

І. Географічне положення Причорноморського економічного району, загальна характеристика

 

Район складається з  Автономної Республіки Крим, Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. Площа району – 113,4 тис. км2 (18,8% загальноукраїнської території), населення – 7,7 млн чол. (15,2%).

Тільки невелика його північно-західна частина досягає  півдня Подільської височини. Територія  району простяглася із сходу на захід від східної межі Криму аж до р. Дунай на 600 км, а з півночі на південь — на 420 км.

Специфіка економіко-географічного  положення, - сприятливі кліматичні умови, наявність кваліфікованих трудових ресурсів. Причорноморський економічний район має досить вигідне географічне положення, яке посилюється тим, що через територію району проходять важливі залізничні, річкові та повітряні шляхи, які сполучають економічні райони України з багатьма зарубіжними країнами.

Район розташований на перетині державних і міжнародних морських шляхів Азово-Чорноморського басейну. Приморське положення району сприяє розвитку портового і рекреаційного господарств.

 

ІІ. Природні умови і ресурси

 

Поверхня району є  в основному хвилястою рівниною, яка поступово знижується з півночі на південь до узбережжя морів, а на Кримському півострові, навпаки, підвищується на південь, де височать Кримські гори. В межах Одеської області рівнина густо помережена ярами та балками. У нижній течії Дніпра, на лівому березі, простяглися сипучі піски, які місцями утворили кучугури заввишки до 4—6 м. Гори займають майже 5 % території району. Вони розташовані на Кримському півострові трьома пасмами вздовж узбережжя Чорного моря.

Рельєф району в цілому не створює значних перешкод для механізації польових сільськогосподарських робіт, будівництва промислових споруд, розширення міст і селищ, шляхового будівництва, а невеликий загальний нахил поверхні сприяє іригаційному будівництву.

Район має значні родовища корисних копалин. Найважливіші з них — залізні руди Керченського півострова. Балансові запаси руди сягають 2,8 млрд. т (майже 14 % промислових запасів руди України). Руди залягають на невеликій глибині (5—25 м), що дає можливість видобувати їх відкритим способом. Руди Керченських родовищ відносно бідні за вмістом заліза (всього 28—39 %) і потребують збагачення. Керченські руди мають домішки марганцю, ванадію, фосфору і миш'яку. При переробці цих руд фосфор переходить у шлак, який у розмеленому вигляді є цінним фосфорним добривом.

Добре забезпечений Причорноморський район сировиною для будівельної індустрії — різноманітними вапняками, глинами, кварцовими пісками, гранітами, мармуром, мергелем, каоліном, вулканічними туфами. Тут зосереджено 84 % запасів вапняку, 100 % діориту, 94 % мармуру, 48 % флюсових промислових вапняків країни. Будівельні матеріали поширені скрізь, але особливо багаті на них Автономна Республіка Крим й Одеська область.

 

Рис.1. Відсоток зосередження сировиною для будівельної промисловості

 

У численних соляних  озерах та лиманах є значні запаси солей натрію, хлору, брому, особливо у Сиваші, ресурси якого практично невичерпні. Солі озер та лиманів є цінною сировиною для хімічної промисловості.

На Керченському і  Тарханкутському півостровах Автономної Республіки Крим та на півдні Одеської області виявлено родовища нафти і газу.

Велике значення мають  лікувальні грязі, ропа та мінеральні джерела району. Кращі лікувальні грязі в Куяльницькому і Хаджибейському лиманах Одеської області та Сакському  озері Автономної Республіки Крим.

Клімат району в цілому помірно теплий. Тривалість безморозного періоду коливається від 160—170 днів на півночі району до 250 днів на Південному березі Криму, вегетаційний період —  відповідно від 215 до 297 днів. Район дуже посушливий.

Опадів на рівнинах випадає від 300—350 мм (у степовому Криму) до 450 мм (на півночі району). Лише гірський Крим має значну кількість опадів. Так, на західному схилі гори Ай-Петрі їх випадає більше ніж 1000 мм на рік.

Ґрунти району різноманітні. Розміщення їх має добре виражений зональний характер. Переважна більшість території району розташована у степовій зоні, лише на північному заході частина її лежить у лісостеповій, а в Криму — у гірській та субтропічній зонах.

Гідрографічна мережа району відносно негуста, але його перетинають найбільші річки — Дніпро, Дністер, Дунай. Річки Криму невеликі і здебільшого мають гірський характер. Вони використовуються для будівництва невеликих ГЕС, а також для зрошення, водопостачання.

Виняткове народногосподарське  значення для району має Дніпро, перетворений на транспортну магістраль, важливе джерело електроенергії і зрошення. Спорудження Каховської ГЕС зміцнило енергетичну базу району, утворило водойму площею майже 200 тис. га і дало змогу розпочати широке будівництво зрошувальних систем.

Важливе народногосподарське  значення мають Чорне та Азовське моря. На їх узбережжі знаходяться  великі промислові центри та порти (Одеса, Миколаїв, Херсон). У водах цих  морів водиться промислова риба (кефаль, скумбрія, пеламіда, камбала, осетрові, оселедці, бички). Найбільший вилов риби в Керченській протоці, коли риба восени йде з Азовського у води більш теплого взимку Чорного моря. Мілководне Азовське море — одне з найбагатших у світі на органічні кормові ресурси, що сприяє розвитку багатьох видів риб. Багато риби і в дельті Дунаю. У північно-західній частині Чорного моря росте водорість філофора, з якої виготовляють агар-агар, що застосовується в харчовій промисловості.

 

 

ІІІ. Демографічні передумови.

 

Причорноморський регіон мас низькі темпи природного приросту населення. Зниження цих темпів спостерігається з середини 70-х рр. XX ст. і пояснюється зменшенням показників народжуваності і зростанням смертності населення.

Щільність населення  району – 61 чол./км², що нижче за середньоукраїнський показник. Найвищий показник Кримської АР (98 чол. на 1 км²), найнижчий у Херсонській області (45 чол. на 1 км²). Демографічна ситуація в районі доволі складна. Коефіцієнти природного приросту населення скрізь від’ємні.

Характерною рисою розселення населення Причорноморського району є те, що його найбільші міста – Одеса, Миколаїв, Херсон, Севастополь, Керч – розташовані вздовж морських берегів; у внутрішньому просторі переважають малі й середні міста (за винятком Сімферополя). Це неґативно впливає на розвиток «гінтерланду», який не має сильних організуючих центрів.

Природний приріст від'ємний (- 6,5 ‰). Однією з головних причин скорочення кількості населення є досить висока частка людей старшого віку (22%).

Причорноморський соціально-економічний  район відноситься до багатонаціональних. Частка українців складає 52,5 %, росіян - 37 %, кримських татар – 3 %; також проживають болгари, євреї, гагаузи, молдавани, білоруси, караїми та ін.

 

Рис. 2. Національний склад Причорноморського району (%)

 

Станом на 1.01.2005 р. частка міського населення району становила 64 %.

У галузях суспільного  виробництва зайнято 3,2 млн. осіб, з  яких 25,6 – у промисловості, 33,2% –  в сільському господарстві, 28% –  у невиробничій сфері. З розвитком  індивідуальної та кооперативної форм господарювання, новими формами організації праці пов’язано безробіття, хоч офіційний його рівень в районі є одним з найнижчих в Україні – 10,3%.

Рівень урбанізації  більш стабільний у Кримській АР - 68%, Миколаївська та Одеська області - 66%, Херсонська область - 62%, а средній показник по району - 64%.

Найкрупнішими містами  є:

• Одеса (1,1 млн. чол.),
• Миколаїв (528 тыс. чол.),
• Херсон (382 тыс. чол.),
• Севастополь (381 тыс. чол.).
• Сімферополь(369 тыс. чол.),
• Керч (192 тыс. чол.),
• Євпаторія (122 тыс. чол.),
• Ізмаїл (101 тыс. чол.),
• Ялта (100 тыс. чол.),
• Феодосія (96 тыс. чол.),

 

Рис. 3. Населення, тис. чол.

 

 

IV. Господарський комплекс району.

 

В загальнодержавному поділі праці Причорноморський соціально-економічний  район спеціалізується на виробництві  продукції сільського господарства (зерна, соняшнику, овочів, фруктів, винограду, вовни), харчової промисловості (плодоовочевих консервів, виноградних вин, шампанського, коньяку, ефірної олії, тютюнових виробів), рибної та легкої (бавовняних, вовняних тканин) промисловості, випуску продукції машинобудування (судна, верстати, преси, сільськогосподарські машини) і хімії (бром, лак, кальцинована сода, діоксид титану), на курортно-рекреаційному господарстві. Міжнародною спеціалізацією району є морський та залізничний транспорт.

Специфічна й великомасштабна  міжрайонна і міжнародна спеціалізація  району – рекреаційний комплекс, що складається з курортного господарства, туризму і сфери відпочинку. На території району в 2005 р. нараховувалось понад 300 санаторіїв та 250 пансіонатів і будинків відпочинку, найбільші – на півдні Криму та в Одеській області.

Територія району входить  до складу Південного рекреаційного  району України. Одним з визначальних ресурсів тут є клімат, особливості  якого сприятливі для організації  санаторно-курортного лікування та інших видів рекреаційної діяльності. Район має значні запаси мінеральних вод, йодо-бромних розсолів, лікувальних грязей.

Провідну роль в промисловому комплексі Причорноморського соціально-економічного району займає легка промисловість, передусім текстильна, трикотажна, швейна, шкіряно-взуттєва та хутрова.

Текстильна та трикотажна промисловість представлена Херсонським  бавовняним комбінатом, Севастопольською фабрикою спортивних трикотажних виробів, Одеською джгутовою фабрикою, швейним  об'єднанням "Евіс" (Миколаїв) та ін.

Взуттєва промисловість  розвинута в Одесі, Миколаєві, Сімферополі.

Значні потужності для  виробництва парфумерно-косметичної  промисловості має АТ "Червоні  вітрила" (Миколаїв).

Ключовим в районі є машинобудівний комплекс. Його профіль становить випуск велико- і малотонажних суден, потужних земснарядів, плавучих кранів, доків, металорізальних верстатів, кукурудзозбиральних комбайнів, тракторних плугів, устаткування для харчової промисловості, важких кранів, будівельно-шляхових машин, телевізорів і електротехніки, поліграфічних машин.

Суднобудування зосереджено  в Миколаєві та Херсоні, судноремонт  – в Одесі, Іллічівську, Ізмаїлі, Кілії, Херсоні.

Верстатобудування розвинене  в Одесі.

Енергетичне та електротехнічне  машинобудування розвивається у Новій Каховці, Первомайську, Одесі, Сімферополі, Херсоні).

Приладобудування і  виробництво інструментів зосереджені  у великих містах – Одесі, Миколаєві.

Сільськогосподарське  машинобудування району спеціалізується  на виробництві кукурудзозбиральних комбайнів (Херсон), тракторних плугів (Одеса), іригаційного устаткування (Джанкой).

На основі ропи із Сиваша, солоних озер на заході Криму та довізної сировини (нафта, сірчаний колчедан, апатит, ільменіт), розвивається хімічна  промисловість.

Серед основних підприємств хімічної промисловості слід назвати бромне виробництво у Красноперекопську, хімкомбінат у м. Саки, суперфосфатний, азотнотуковий, хіміко-фармацевтичний, лакофарбовий заводи в Одесі.