Загальна характеристика Причорноморського економічного району

Не дивлячись на темпи  зниження об'ємів сільськогосподарської  продукції і промислового виробництва, область забезпечує п'яте місце в рейтингу по господарському потенціалу, будучи найбільшим, після Києва, продуцентом послуг десята частина від загальноукраїнського об'єму вироблених послуг. Враховуючи перспективи відносно споживчого потенціалу, логічним є збільшення в майбутньому і господарського потенціалу, що в цілому сприятливо позначиться на підвищенні інвестиційної привабливості Одеської області.

В цілому регіон привабливіше для інвесторів, оскільки ризик втрати вкладеного в нього капіталу істотно  нижчий, ніж в регіонах з підвищеним ризиком. Програш в потенціалі перед регіонами з високою концентрацією інвестиційного капіталу пояснюється слабким розвитком промислового виробництва, занепадом аграрного сектора. Інвестиційною перевагою даного регіону є його природно-рекреаційний потенціал, який налічує сотні підприємств відпочинку і лікування.

Розрахунки показують, що комплексне освоєння рекреаційних ресурсів району може забезпечити значні фінансові надходження, у тому числі  і валютні. Причорноморський соціально-економічний район має всі умови для розвитку курортно-рекреаційного господарства. Але, незважаючи на процвітання окремих курортів і туристичних центрів, у цілому галузь перебуває у занепаді. Розвиткові перешкоджає невирішеність низки проблем. Серед негативних факторів слід назвати низький життєвий рівень населення України, величезні масштаби реального безробіття, високі ціни на санаторно-курортні послуги, багаторазове збільшення транспортних тарифів тощо.

Сучасне курортно-рекреаційне  господарство Причорномор’я за своїми масштабами та структурою далеко не відповідає вимогам оптимального функціонування. Це зумовлене, з поміж багатьох причин, також слабкою матеріально-технічною базою курортно-рекреаційних комплексу, територіальною і часовою нерівномірністю діяльності його закладів.

Причорноморський соціально-економічний  район має велике значення у вирішенні  постачання нафти в Україну. Опрацьовується кілька варіантів транспортування  нафти. Одним з найоптимальніших визнається доставка нафти в порти  Одеси танкерами з країн Близького Сходу і південного Середземномор’я, перевантаження їх в Одесі й перекачування нафтопроводами на нафтопереробні заводи Херсона, Кременчука, Лисичанська. Частково нафта може перероблятися на Одеському нафтопереробному заводі, за умови його реконструкції. Ця схема транспортування нафти забезпечуватиме економічну незалежність України завдяки можливості закупки нафти в багатих державах і транспортування її безпосередньо в Україну без транзиту через інші країни.

Для забезпечення стійкої роботи річкового транспорту треба реконструювати судноремонтно-суднобудівного завод, збудувавши сучасну ремонтно-експлуатаційну базу флоту на Дунаї.

Поряд з певними зрушеннями в економіці питання щодо основних засад екологічної політики в  Причорноморському соціально-економічному районі вирішуються незадовільно.

 

Висновки

 

У цілому Причорноморський район бідний на мінерально-сировинні  ресурси. Перспективними є запаси цих  корисних копалин у шельфовій  зоні Чорного та Азовського морів. Теплий клімат із тривалим вегетаційним періодом, земельні угіддя з родючими чорноземними та каштановими ґрунтами створюють умови для вирощування теплолюбних культур. Провідними галузями є сільське господарство, машинобудування, хімічна промисловість, будівельних матеріалів, транспорт та рекреаційний комплекс.

Сільське господарство області спеціалізується на молочно-м'ясному тваринництві і рослинництві зернового  напряму, а також овочівництві і  виноградарстві.

Головна зернова культура - озима пшениця. Вирощують також  кукурудзу, ячмінь, рис, просо. основна технічна культура - соняшник. Серед овочевих найбільше значення мають помідори, перець солодкий, баклажани, кабачки. Баштанні (кавуни, дині) поширені у причорноморських районах. Провідні кормові культури: кукурудза на силос і зелений корм, люцерна, кормові коренеплоди, тощо. Однією з високорозвинених галузей є виноградарство. Значні площі займають садові насадження. Переважають кісточкові культури: абрикоси, персики, черешня, сливи. Вирощують також айву, яблуні, груші.

Серед галузей тваринництва провідне місце посідає скотарство м'ясо-молочного напрямку, свинарство тонкорунне вівчарство та птахівництво. Рибальством займаються на Чорному і Азовському морях та Дніпрі і Інгульці.

Ми можемо чітко спостерігати динаміку до зниження економічних і соціальних показників майже в усіх областях регіону. Найкращі темпи приросту по основних економічних та соціальних показниках у регіону - є Херсонська та Миколаївська область, вони є найбільш захищеними, завдяки своєму територіальному розташуванню  та  природно-кліматичними умовами, що робить їх менш вразливими у трансформаційний  період.

Найгостріше у Причорноморському  районі постають проблеми екології, раціонального  використання природних умов і ресурсів, зокрема води. У районі не розробляються значні родовища корисних копалин. У рівнинній частині Криму відомі родовища газу (Глібівське, Джанкойське та ін).

 

Додаток

 

 

Список літератури

 

1. Андрейцев Ю.І. Екологічна  експертиза, право та практика. –  К.: 1998, 230 с. 

2. Бахмачук Ю.А. Доповідь  про забезпечення народогосподарського комплексу водою і стан водних ресурсів. – Львів: 2000, 58 с.

3. Білявський Г.О. Основи  загальної екології. – К.: 1999, 154 с. 

4. Водний кодекс України. 

5. Ворнов А. К. Навколишнє  середовище та розвиток. – Харків: 1998, 243 с.

6. Гілецький Й.Р., Богович М.М., Сливка Р.Р. Географія. Універсальний посібник для випускників та абітурієнтів. – Львів: ВНТЛ-Класика, 2003. – 572 с.

7. Друзь В.Л. Методичні засади еколого-географічних досліджень річкових систем. – Рівне: 2000, 139 с.

8. Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2002. – 293 с.

9. Махортов Ю.А. Эколого-экономические проблемы использования земельных угодий. – Луганск: 1999, 140 с.

10. Музика О.Л. Проблеми використання водних ресурсів України. – К.: 2000, 352 с.

11. Постанова Верховної Ради України Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

12. Пропозиції Держводгоспу до проекту програми діяльності Кабінету Міністрів України.

13. Розміщення продуктивних сил України / за ред. Є. П. Качана. – К.: 2001.

14. Семенченко П.М. Практика экономического регулирования и охраны окружающей среды /Приаз. гос. техн. ун-т. – Донецк: 1997, 143 с.

15. Старченко В.Я. Проблеми і перспективи розвитку водних ресурсів К.: 1998, 108 с.