Загальна характеристика Причорноморського економічного району

На зернові культури (озима пшениця, ячмінь, кукурудза) припадає 50% посівних площ. На зрошуваних землях вирощують рис (Херсонська область, Крим). Серед технічних культур переважають соняшник та ефіроолійні культури.

Тваринництво має м’ясо-молочний напрям. Досить розвинуто свинарство, птахівництво й вівчарство. За виробництвом вовни Причорноморський район посідає перше місце в Україні.

Транспортний комплекс. Вигідне географічне положення, специфіка територіальної організації  господарства, природні умови сприяли  розвиткові в районі морського, залізничного, автомобільного, річкового й трубопровідного  видів транспорту, хоч густота сухопутних шляхів тут нижча ніж в цілому по Україні.

Найбільше значення –  не тільки регіональне, але й загальноукраїнське – має морський транспорт: Азово-Чорноморське і Дунайське пароплавства. На морському узбережжі й на Дунаї розташовано 12 основних торгових портів, з яких найбільші – Іллічівськ, Одеса, Південний, Керч, Миколаїв. Велике значення має річковий транспорт Дніпра, Дунаю, Південного Бугу й Дністра.

 

 

 

VII. Промислово-економічні вузли

 

В районі сформувалися вузли  з багатогалузевою структурою виробництва при вирішальній ролі машинобудування й металообробки. Це Одеський, Миколаївський, Херсонський вузли. У кожному з них розвинена легка й харчова промисловість, портове господарство.

Одеський промвузол  відрізняється надмірною концентрацією виробництва, що неґативно впливає на стан навколишнього середовища. Меншим за розміром, ніж перші три, є Каховсько-Бериславський вузол, який має можливість подальшого розширення.

Проблеми територіально-галузевого удосконалення економіки реґіону. В харчовій промисловості утворилася диспропорція між обсягом виробництва сировини й виробничими потужностями її переробки; особливо бракує потужностей по переробці винограду, соняшника.

Недостатньо розвинена  виробнича база будівництва, реґіон не забезпечує себе цілком будівельними матеріалами, хоча сировини для їхнього виробництва у районі достатньо.

Дефіцит палива й електроенергії перешкоджає розвиткові енергомістких  виробництв, але спорудження поблизу  Одеси нафтового терміналу й  розробка нафтогазових родовищ на шельфі значно полегшать цю проблему.

На території Причорноморського  району промисловість розміщується нерівномірно: найбільше розвинуті  Одеська й Миколаївська області. Промисловість зосереджується у  великих містах, а частка малих  міст у виробництві продукції, чисельності  промислово-виробничого персоналу, вартості основних виробничих фондів – недостатня.

За останні десятиріччя  майже зруйнована екологічна система  Причорномор’я; особливо забруднені Чорне  й Азовське моря. Це призводить до збитків  у рекреаційному господарстві, зменшує  приплив туристів, неґативно впливає на здоров’я мешканців. Проблема має бути вирішена за рахунок технологічного переобладнання промислових підприємств і спорудження ефективних очисних споруд.

 

VIII. Функціонально-територіальна структура

 

У функціонально-територіальній структурі Причорноморського соціально-економічного району слід погодитись з думкою О.І. Шаблія, про виділення тут трьох відмінностей: Одеської, Дніпровсько-Бузької та Кримської.

Найбільшим промисловим  вузлом виступає Одеський. Крім власне Одеси, до складу вузла можна віднести Ізмаїл, Білгород-Дністровський, Іллічівськ, Котовськ.

Одеса – найбільше  місто Причорноморського соціально-економічного району, виникла на початку XV ст. поблизу  збудованої литовським князем Вітовтом фортеці Хаджибей. Як морський порт під сьогоднішньою назвою місто почало споруджуватись за участю М. Дерібаса в 1794р. після того, як суміжна територія після російсько-турецьких війн відійшла від Туреччинино Росії у 1791р. У 1795р. місто одержало право самоврядування (магдебурзьке право), в період 1797 – 1802рр. Одеса входить до складу Новоросійської губернії, а з 1805р. стає центром Новоросійського краю.

У другій половині ХІХ  ст. Місто перетворюється у великий  та важливий центр зовнішньої торгівлі з розвинутою промисловістю. Спорудження першої в південній та східній частині України залізниці Одеса – Балта (1869) сприяло зміцненню транспортних зв’язків міста з прилеглими сільськогосподарськими районами. Це, в свою чергу, посилювало їх спеціалізацію на вирощуванні зернових культур, перетворенні Причорномор’я в один з найважливіших районів виробництва зерна та експорту його за кордон. У середині ХІХ ст місто займало перше місце Європі за торгівлею хлібом.

Напередодні Першої світової війни в Одесі працювало 420 промислових  підприємств, переважно дрібних.

Сьогодні Одеса займає площу 194 км2, з них під забудову зайнято близько 150 км². місто є багатогалузевим промисловим центром, великим транспортним вузлом.

В структурі господарства міста провідна роль належить промисловості (28% загальної чисельності зайнятих), транспорту та зв’язку (10,2%), будівництву (9%) рекреації (7,2%). На цій базі сформувався Одеський промисловий вузол. Провідне місце посідає машинобудування і металообробка (з-д “Одесагрунтомаш” з виробництва плугів та борон), “Одесахолодмаш”, “Продмаш”, з-д важкого кранобудування ім. Січневого повстання, науково-виробниче об’єднання “Кисеньмаш”, з-ди “Епсилон”, “Нептун”, судноремонтний та ін.).

Значну частку в промисловому комплексі міста становить харчова  промисловість, яка представлена підприємствам консервної, борошномельної, цукрової, олійно-жирової, м’ясної, молочної, рибної, кондитерської, виноробної галузей.

Серед найбільших заводів  – консервний, завод дитячого харчування, цукрово-рафінадний, завод шампанських  вин, рибопереробний, винно-горілчаний, завод харчових концентратів, чаєрозфасовочний.

Провідні галузі легкої промисловості: швейна, текстильна, взуттєва, трикотажна, конопледжгутова.

В місті базується  рибальський морський порт (Чорноморське об’єднання “Антарктида”).

Місто є важливим рекреаційним та науково-технічним центром. Тут розміщені десятки санаторно-курортних та лікувально профілактичних закладів; існує 19 вищих навчальних закладів, 21 – середніх спеціальних та відомчих науково-дослідних установ, центрів науково-технічної інформації.

Одеса виконує також  важливі адміністративно-управлінські функції на загальнодержавному (департамент  морського і річкового транспорту, Чорноморське пароплавство, управління Одеської залізниці, Одеський військовий округ та ін.), регіонального та обласного рівнів.

Одеса – найбільший морський порт України. В його комплекс входять  порти Іллічівськ та Южний. Одеський порт має глибину 10-11 м. За міжнародною  класифікацією він відноситься  до великих (понад 10 млн. т. вантажів на рік), полі функціональним портом з високою часткою наливних (нафта і нафтопродукти) вантажів. У 1997р. вантажообіг порту складав 19 млн. т. Характерно, що 7% вантажів припадає на імпортні вантажі, 19% – експортні і 74% – транзитні. В порту налічується 37 причалів.

Миколаїв крім функцій обласного центру є багатофункціональним промисловим центром. В місті переважає машинобудування; тут розташовані “Чорноморський суднобудівний завод”, заводи “Океан” і Миколаївський суднобудівний, “Гідрореммаш”, “Дормашина”, “Млинмашина”, “Поліграфмашина”, дослідний завод технологічної оснастки, дослідний завод мастильних систем. Легка промисловість представлена трикотажною та швейною промисловістю, шкіряним заводом, взуттєвою та швейно-галантерейною фабриками. Харчова промисловість представлена соковим, м’ясним, лікеро-горілчаним заводами, кондитерською та макаронною фабриками, пивкомбанатом “Янтар”. Тут працюють відомий парфюмерно-косметичний комбінат “Червоні вітрила”, підприємства будіндустрії.

Херсон – значний  промисловий центр. Його спеціалізацію визначають суднобудування і судноремонт, сільськогосподарське машинобудування, текстильна і консервна промисловості. Суднобудування і судноремонт представлені суднобудівним виробничим об’єднанням з випуску танкерів, контейнеровозів, залізобетонних доків, ліхтеровозів; суднобудівельно-судноремонтний завод представлений виробництвом пасажирських теплоходів, катерів, барж та буксирів. Основне підприємство сільськогосподарського машинобудування ВАТ “Херсонські комбайни” з випуску самохідних кукурудзозбиральних комбайнів, дощувальних установок та ін. сільськогосподарського устаткування.

Легка промисловість  представлена бавовняною фабрикою, а  також взуттєвою, швейною та фабрикою спортивного інвентарю.

Значного розвитку набула в міст харчова промисловість (консервний комбінат, консервний, хлібний, молочний, виноробний, завод безалкогольних напоїв, м’ясний, рибний комбінати.

Працюють потужні нафтопереробний  завод і завод скловиробів.

 

IX. Загально-економічні та екологічні проблеми розвитку Причорноморського району

 

Програш в потенціалі перед регіонами з високою  концентрацією інвестиційного капіталу пояснюється слабким розвитком  промислового виробництва, занепадом  аграрного сектора. В той же час, питома вага «середнього» регіону в  загальноукраїнській сумі складає 0,6-4,8% експорту, 1-5% інвестицій, 2-3% роздрібного товарообігу, 0,5-3% від числа наукових організацій. Кількість працюючих підприємств на душу населення, як правило, нижче середнього показника по Україні, що становить 19 підприємств на 1000 чоловік.

Особливо слід виділити Одеську область, оскільки її потенціал  істотно відрізняється від інших  областей регіону і порівнянний  з потенціалом найбільш індустріально  розвинених регіонів -- Дніпропетровської  і Запорізької областей. Одеська  область замикає п'ятірку потенційно сильних областей України. Плацдарм інвестиційної привабливості Одеської області забезпечує досить високий і в той же час збалансований потенціал (4 і 7 місце в нашому рейтингу) по всіх його складових: природно-сировинному, господарському, інноваційному, інституційному фінансовому і споживчому.

Розвиток потенціалу регіону не супроводиться підвищеними  інвестиційними ризиками. При цьому  вплив соціально-демографічних рисок  мінімальний в порівнянні з фінансово-економічною  складовою інвестиційної риски Одеської області. Разом з Києвом, АР Крим і Дніпропетровською областю регіон характеризується низьким рівнем безробіття. Це багато в чому пояснює той факт, що Одеська область одна з небагатьох має позитивне сальдо міграції впродовж 2004-2005 рр.

 

Таблиця 1. Приріст іноземних інвестицій за станом на перше півріччя

Регіон	2005 р. (млн. грн)	2006 р. (млн. грн)
Україна	491,3	1698,6
Одеська обл.	22,3	49,4
Миколаївська обл.	4,3	0,2
Херсонська обл.	5,1	4,8
АР Крим	62,8	26
Севастополь	11,8	12,1

 

Таблиця 2. Темпи  приросту основних економічних і  соціальних показників у регіонах  у 2008-2009 роках, у %  *

 

Області Причорноморського  регіону	Обсяг прод. с.- г. продукції., 2008 рік	Обсяг прод. с.- г. продукції., 2009 рік	Обсяг інвестицій в основний капітал, 2008 рік	Обсяг інвестицій в основний капітал, 2009 рік	Серед-ньомі-сячна  номінальна зарплата, 2008 рік	Серед-ньомі-сячна  номінальна зарплата, 2009 рік
Україна	0,1	2,1	10,4	-39,5	11,9	-10,8
АР Крим	6,7	1,9	-4,2	-51,2	10,6	-11,7
Запорізька	-12,5	8,7	12,7	-56,7	9,3	-14,4
Миколаївська	-5,6	4,8	21,6	-26,3	6,9	-3,0
Одеська	-12,5	-2,6	17,2	-47,1	5,0	-8,7
Херсонська	-2,6	1,3	38,5	-19,7	8,5	-7,0

 

*Складено за  даними Державного комітету статистики  України

 

 

 

 

 

Рис 4. Темпи  приросту основних економічних і соціальних показників у регіонах  у 2008-2009 роках, у %

 

Потенціал вжитку в області  дуже високий, що обумовлене високими доходами населення, що перевищують  середньорічні в місяць по Україні  в 1,5 разу, транзитною спрямованістю  і рекреаційними можливостями регіону. Як наслідок, вжиток населенням значних об'ємів платних послуг і високий роздрібний товарообіг Одеської області (7% і 5% від загальноукраїнських об'ємів відповідно). Про подальше збільшення споживчого потенціалу і, отже, привабливості торгівельного сектора регіону можна говорити з досить великою мірою вірогідності: середньорічні темпи зростання роздрібної торгівлі в 25-30% одні з найвищих в Україні.