Загальна рівновага на ринках товарів і послуг, грошей та цінних паперів в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ФІНАНСІВ ТА

МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ 
 

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ  ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра економічної теорії 

КУРСОВА РОБОТА 

«ЗАГАЛЬНА РІВНОВАГА НА РИНКАХ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ, ГРОШЕЙ ТА ЦІННИХ ПАПЕРІВ  В УКРАЇНІ» 
 
 

Виконав студент 2 курсу, 3 групи 

Тригуб Костянтин Сергійович

Науковий  керівник

Сергієнко Святослав Броніславович 
 
 

Київ  – 2011

ПЛАН

Вступ………………………………………………………………………………2

1. ТЕОРІЇ ЗАГАЛЬНОЇ РІВНОВАГИ……………………………………...4
1. Суть макроекономічної рівноваги………………………………………..4
2. Моделі макрорівноваги ………………………………………………...6
2. Товарний та грошовий ринки та проблеми їх співвідношення……...14
1. Ринок товарів і послуг…………………………………………………..14
2. Ринок грошей та цінних паперів………………………………………..17
3. Шляхи розв’язання та перспективи розвитку українського ринку...22
1. Напрями формування ринку грошей та цінних паперів………………22
2. Україна на світовому ринку товарів і послуг………………………….31

Висновки  та пропозиції……………………………………………………….35

Список  використаних джерел………………………………………………37 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

      Сучасна ринкова економіка являє собою  складний організм, що складається  з величезної кількості різноманітних  виробничих, комерційних, фінансових і  інформаційних структур, що взаємодіють  на фоні розгалуженої системи правових норм бізнесу, і що об'єднуються єдиним поняттям – ринок.

      Рівновага, яка аналізується на кожному окремому ринку за припущення незмінності  всіх зовнішніх стосовно цього ринку  умов, називається частковою рівновагою.

      На  відміну від випадку часткової  рівноваги, аналіз загальної рівноваги  передбачає вивчення цін та обсягів  виробництва і споживання благ на всіх ринках з врахуванням фактору  зворотних зв’язків. Ефектом зворотного зв’язку називається зміна цін  і кількості товарів на певному  ринку як реакція на аналогічні зміни, що виникають при споріднених  ринках.

      Стан  загальної рівноваги є такою  сукупністю обсягів усіх факторів виробництва, товарів, послуг та цін на них, за яких усі ринки факторів і кінцевої продукції перебувають у стані  часткової рівноваги. Можна вважати, що стан загальної є композицією  всіх станів часткової рівноваги  на взаємопов’язаних ринках факторів і продукції.

      Аналіз  загальної рівноваги пов’язують із французьким економістом Л.Вальрасом, який досліджував ці проблеми, починаючи із 70-х років минулого століття. Існують різні сучасні інтерпретації моделі загальної рівноваги Вальраса, які так чи інакше приводять до системи алгебраїчних рівнянь, де невідомими величинами є обсяги та ціни.

      В аналізі загальної рівноваги  основними вважаються три проблеми:

чи існує  стан загальної рівноваги взагалі (математично – чи існує додатний розв’язок системи рівнянь, які  описують модель загальної рівноваги);

чи буде стан рівноваги, якщо він існує, єдиним (інакше можливе існування кількох  станів для однієї економічної системи, які відповідають умовам загальної  рівноваги, тобто кількох систем рівноважних цін одночасно);

чи буде система стійкою, тобто чи може економічна система без зовнішнього втручання  знову повернутися до стану рівноваги, коли внаслідок якихось збурень  умови рівноваги будуть порушені. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. ТЕОРІЇ  ЗАГАЛЬНОЇ РІВНОВАГИ

1.1 Суть макроекономічної рівноваги

     Рівновага виступає як особливий, “ідеальний” випадок нормального стану, для якого характерна своя логіка взаємозв`язків і взаємозалежностей кількісних економічних параметрів (характеристик) і свій специфічний спосіб відновлення стійкого рівноважного стану між наявними в суспільстві засобами і потребами.

     Розрізняють часткову і загальну рівновагу.

     Часткова  рівновага відповідає стану рівноваги між попитом і пропозицією на окремих локальних ринках (ринки праці, капіталів, споживчих товарів).

     Часткова  рівновага формується на трьох основних ринках:

     - ринку кінцевих продуктів;

     - ринку факторів виробництва (праці  і капіталу);

     - фінансовому ринку.

     Рівновага – це такий стан економіки, при якому зберігається здатність її до саморегулювання: у випадку відхилення економічної системи від збалансованого стану до дії автоматично підключаються сили, які намагаються відновити порушені структурні зв`язки.

     Проблема  часткової та загальної макрорівноваги – це центральна проблема курсу  економічної теорії.

     Ця  проблема породжена:

     1) прогресом в суспільному поділі  праці;

     2) спеціалізацією та кооперацією  виробництва.

     Відособлені галузі повинні розвиватися узгоджено  і гармонійно. Однак, наявність саме відособлених галузей економіки  породжує реальну можливість:

     1) розбалансування у функціонуванні  галузей;

     2) порушення зв`язків між галузями, їх видозміни під впливом факторів:

     - НТП та технологічного прогресу;

     - асортименту продукції;

     - змін попиту тощо.

     Якщо припустити, що в якийсь момент має місце рівновага, то вона досить швидко і постійно порушується і приблизно з такою ж швидкістю і відновлюється.

     Економічна  теорія має справу не зі стабільною рівновагою, а з постійними її порушеннями, що образно можна назвати “рівновага-нерівновага”. З цього випливає три суттєвих висновки:

     1. Рівновагу слід розглядати як  абстрактний модельний ідеал:  його ніколи не було і не  може бути, але з цього потрібно  починати дослідження.

     2. Рівновага є динамічна оптимальна  нерівновага. Це означає, що  вона, являючи собою відхилення  цін від вартості, результатів  – від затрат, внутрішньо (іманентно)  властива ринковій економіці,  відіграє позитивну роль у  її функціонуванні і розвитку.

     3. Рівновага як нерівновага відіграє  і негативну, руйнівну роль, спонукаючи  економічних суб`єктів діяти всупереч  їх глибинним інтересам суспільства  в цілому. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.   Моделі макрорівноваги

 

      Загальна  економічна рівновага, за визначенням Л. Вальраса – це стан, при якому ефективна пропозиція і ефективний попит на виробничі послуги урівнюються на ринку послуг; ефективна пропозиція і ефективний попит на продукти урівнюються на ринку продуктів, і, накінець, продажна ціна дорівнює витратам виробництва у виробничих послугах.

     Модель  загальної економічної рівноваги  Л.Вальраса.

     I. В даній моделі Л.Вальрас припускає, що вся маса товарів, яка знаходиться в економічному обороті, ділиться на дві групи:

     1) сукупність l факторів виробництва (виробничих послуг);

     2) група кінцевої продукції (k = 1,2,...,m).

     II. Технологія виробництва (перетворення  затрат факторів виробництва  у випуск кінцевої продукції)  повністю описується постійними  технологічними коефіцієнтами  a_jk. Тобто, фактично припускається, що технологія виробництва наперед задана і незмінна.

     III. Відсутня взаємозамінність ресурсів.

     IV. Економічна система функціонує  за умови досконалої конкуренції.

     Приймаємо такі позначення:

     a_jk – технологічно необхідні затрати j-го фактора виробництва при виробництві продукції k-го виду; 

       D_k = - сукупний попит, який пред`являється споживачами в економічній системі на продукт k-го виду;

      - наявні запаси продукції  k-го виду у і-го споживача;

     S_k = - сукупна пропозиція всіма ринковими контрагентами, яка формується по товарах k-го виду;

     P_k – ціна k-го виду продукту;

     V_j – ціна j-го виду ресурсів;

     y_j – розміри пропозиції j-го фактора виробництва (j = 1,2,…l).

     П`ята  умова (припущення): ціна одиниці кінцевого  продукту дорівнює сукупним витратам його виробництва:

     

     Попит на j-ий фактор виробництва визначається попитом на кінцеву пропозицію D_k за мінусом наявних запасів у споживачів , тобто

     

     Ця  різниця показує обсяги виробництва, які потрібно здійснити, щоб задовольнити сукупний попит при даних запасах  продукції  .

     Отже, попит на j-ий фактор виробництва можна визначити, виходячи з потрібних обсягів виробництва та технологічно необхідних затрат j-го фактора виробництва:

     

     або  - попит на затрати виробництва

     Виходячи  з умов рівноваги, попит повинен  повністю дорівнювати пропозиції факторів виробництва – y_j, тобто y_j теж можна визначити:

     

     Рівність  попиту і пропозиції по факторах виробництва  автоматично приводить до виконання  аналогічного співвідношення по кінцевих продуктах при умові:

     

     Ця  рівність означає, що доходи, отримані власниками факторів виробництва при  виготовленні і реалізації продукції  повністю повинні відповідати додатково  вироблюваному в економічній  системі попиту на кінцеву продукцію.

     Отже, умовами загальної економічної рівноваги є:

          

     k = 1,2,…,m

     Ціна  одиниці кінцевого продукту дорівнює сукупним витратам на його виробництво.

     

     j = 1,2,…,l

     Обсяг попиту на фактори виробництва повинен  дорівнювати пропозиції факторів виробництва  при даних цінах на них і  даній технологічній потребі.

        

     Обсяг сукупного попиту на кінцевий продукт  за даних цін і наявних товарних запасів повинен дорівнювати  сукупній пропозиції даного продукту, виходячи із цін на ресурси та пропозиції даних факторів виробництва.