Запорізький регіон

2.2. Що дасть регіону між Україною та ЄС  класичної зони вільної торгівлі (FTA)? Перспективи, переваги, недоліки, ризики 

     Одним з центральних елементів нової  базової угоди між Україною та ЄС стануть положення щодо запровадження зони вільної торгівлі (ЗВТ). Дискусії щодо можливості створення ЗВТ велися ще з середини 90-х років, адже така можливість згадувалась в Угоді про партнерство та співробітництво, підписаній у 1994 році. Проте, жодних зобов‘язань щодо конкретних умов та строків її створення угода не містила. Реальна перспектива лібералізації торгівлі між Україною та ЄС почала набувати конкретних обрисів в контексті запровадження Євросоюзом Європейської політики сусідства та початку переговорів щодо нової базової угоди, яка визначатиме стратегічні цілі та формат відносин між Україною та ЄС як мінімум на найближчі десять років.

     Запровадження класичної зони вільної торгівлі за зразком тієї, що створюється  між ЄС та країнами Південного Середземномор‘я, було б найменш амбіційним завданням, оскільки вимагатиме найменшого обсягу ресурсних затрат від України. Але й ефект від такої форми лібералізації торгівлі буде найменшим. До правил СОТ вона додаватиме лише вимогу скасування ввізних мит на товари з можливими виключеннями для сільськогосподарських товарних груп. Вона не покриватиме торгівлю послугами та не передбачатиме зменшення нетарифних обмежень, а отже, не призведе до суттєвого підвищення обсягів торгівлі. Для Запорізької області та вцілому для України така модель виглядає мало привабливою, оскільки економічний ефект від такої ЗВТ буде незначним. Оскільки Запорізька область є однією з країн-лідерів за вартісними показниками товарного експорту, просте скасування ввізних мит на товари не призведе до значного зростання прибутків та суттєвого підвищення добробуту населення. Так, на початок 2009 року питома вага недорогоцінних металів та виробів з них в загальному експорті із Запорізької області склала 54% . А висока доля експорту на запорізьких металургійних підприємствах (наприклад, ВАТ „Запоріжсталь”, ВАТ „Дніпроспецсталь” більше 80% від загального обсягу їх виробництва) свідчить про залежність від зарубіжних ринків збуту та умов діяльності на них – експортних квот, антидемпінгу, ввізного мита зарубіжних держав, цінової кон’юнктури, а також від валютних курсів гривні та долару чи євро.

     Тож, як показують розрахунки, сукупний виграш від взаємного скасування імпортних тарифів складатиме 7,8% збільшення добробуту населення у довгостроковій перспективі та 2,9% зростання реального ВВП. Крім того, у Запорізької області та України вцілому не буде стимулу для проведення глибоких реформ регуляторної сфери, спрямованих на підвищення якості управління економікою. Це у свою чергу позбавить її потужного фактору стимулювання економічного зростання. Адже головними бар‘єрами для зростання обсягів торгівлі та інвестицій в Україну залишатиметься низька якість економічного управління (непрозорість бізнес середовища, непередбачуваність урядової політики та повсюдна корупція). В такому контексті мета отримання доступу до внутрішнього ринку ЄС відкладатиметься на набагато більш віддалений термін.

     Класична  ЗВТ між Україною та ЄС матиме обмежене застосування, оскільки обидві сторони збережуть за собою право використовувати інструменти, що передбачені угодами СОТ, для захисту своїх ринків у випадку виникнення критичних проблем на певних товарних ринках. Фактично проста угода про вільну торгівлю дає можливості тимчасово відступати від наданих преференцій. По-перше, обидві сторони залишають за собою право запроваджувати кількісні обмеження на торгівлю як елемент захисних заходів. Це дає можливість у майбутньому захищати чутливі ринки. По-друге, обидві сторони матимуть можливість захищати вітчизняні ринки через застосування антидемпінгових та компенсаційних заходів. Слабка гармонізація відповідного законодавства означає, що тимчасове запровадження обмежень на вільний рух окремих товарів є цілком можливим. У разі укладання простої ЗВТ зберігаються ризики застосування сторонами протекціоністських заходів у двосторонній торгівлі. 
 
 
 
 

     2.3. Що дасть регіону створення на сучасному етапі між Україною та ЄС зони вільної торгівлі  (FTA+),  яка буде передбачати додатково рух прямого та фінансового капіталу, міжнародний рух технологій та знань з ліквідацією обмежень. 

     Більш глибока форма економічної інтеграції у вигляді поглибленої ЗВТ вимагатиме набагато більше зусиль, ніж проста зона вільної торгівлі. Її реалізація залежатиме від здатності української влади та бізнесу знайти баланс інтересів для досягнення цієї мети. Крім того, вимоги, які Україна повинна буде виконати для запровадження поглибленої ЗВТ, фактично співпадатимуть з програмою потрібних для України реформ, що становитиме потужний імпульс для її загального розвитку. Саме тому розширена ЗВТ надає набагато більше економічних переваг в стратегічному плані.

     Поглиблена  ЗВТ могла б передбачати скасування ввізних мит на всі товари, послуги, а також, за умови введення перехідного періоду, на рух капіталів та рух технологій та знань. Крім того, передбачалося б суттєве зниження нетарифних обмежень у торгівлі товарами через гармонізацію або взаємне визнання технічних стандартів. Щодо торгівлі послугами, то поглиблена ЗВТ повинна була б повністю покривати цей сектор та забезпечити гармонізацію регуляторних норм українського внутрішнього ринку з правилами ЄС або найкращими міжнародними стандартами. В рамках запровадження розширеної ЗВТ Україні було б потрібно взяти на себе чіткі зобов‘язання щодо приведення у відповідність до європейської практики своєї політики в сфері конкуренції, корпоративного управління, регулювання внутрішнього ринку, екологічної безпеки тощо. З боку ЄС рух у напрямку створення розширеної ЗВТ з Україною вимагав би реалізації відповідної політики підтримки, яка б включала надання технічної допомоги, інвестиції в розвиток інфраструктури, підготовку кваліфікованих управлінських кадрів.

     Сукупний  вплив створення поглибленої  ЗВТ за умови низьких остаточних тарифів на сільськогосподарську продукцію та симетричного повного скасування імпортних тарифів становитиме 17,3% зростання добробуту населення у середньостроковій перспективі та 5,1% зростання реального ВВП.

     Таким чином, для досягнення максимально  високого результату для економіки  України та добробуту її громадян найбільш оптимальним варіантом є запровадження саме поглибленої ЗВТ, причому найважливішим її компонентом буде не зниження ввізних мит (симетричне або асиметричне), а зниження нетарифних обмежень у торгівлі товарами та зменшення регуляторного навантаження у торгівлі послугами.

     Конкретний  пакет заходів в рамках запровадження поглибленої ЗВТ та терміни їх реалізації для України повинні визначатись на основі аналізу внутрішніх пріоритетів та ресурсних затрат, необхідних для їх впровадження. Хоча можливі різноманітні комбінації складових елементів поглибленої зони вільної торгівлі, обирати з них лише ті, що є найменш затратними, не є стратегічно виправданим з точки зору досягнення оптимального результату. Головними критерієм підбору оптимального пакету є правильне визначення тривалості перехідних періодів для впровадження тих або інших реформ.

     Головною  стратегічною вимогою для отримання  максимального ефекту від поглибленої ЗВТ є запровадження прозорого, раціонального та некорумпованого режиму економічного регулювання та покращення за рахунок цього іміджу України в очах міжнародного бізнес-співтовариства. Очевидно, що процес гармонізації законодавства повинен супроводжуватись постійним моніторингом в рамках виконання Плану дій Україна–ЄС, а прогрес на цьому напрямі повинен обумовлювати збільшення обсягів фінансової допомоги.

     Запровадження поглибленої зони вільної торгівлі позитивно позначиться на таких секторах як сільське, рибне та лісове господарство, текстильна та шкіряна промисловість, багато секторів послуг. Менш позитивний ефект відчують такі сектори як металургія, машинобудування, транспорт, вугільна та хімічна промисловість, що буде пов‘язано з перерозподілом факторів виробництва в економіці. Тож це негативно позначиться на економічному розвитку Запорізького регіону, де саме такі сектори як металургія, машинобудування є провідними. Для зменшення втрат харчової промисловості Україні буде необхідно домагатися асиметрії зниження ввізних мит.

     2.4. Що дасть регіону створення на сучасному етапі між Україною та ЄС зони вільної торгівлі, яка буде передбачати як вільний рух капіталу, так і вільний рух робочої сили, в т.ч. кваліфікованої та некваліфікованої. 

     Повна участь у спільному  ринку ЄС або всеосяжна зона вільної торгівлі, яка виходить за межі простої лібералізації торгівлі товарами та послугами та включатиме зменшення нетарифних обмежень, а також поступову конвергенцію регуляторного середовища та нормативної бази комерційної сфери (зокрема у тому, що стосується технічних стандартів, санітарних та фітосанітарних правил, політики конкуренції, конкурентоспроможності підприємств, інновацій та промислової політики, прав інтелектуальної власності, державних закупівель, фінансових послуг тощо).

     Участь  у спільному ринку ЄС за зразком ЄЕП передбачає, на додаток до вільного руху товарів та послуг, вільний рух факторів виробництва – робочої сили та капіталів. Така модель економічної інтеграції, яка включає в себе всі чотири свободи та вимагає повної відповідності всій нормативній базі ЄС, що регулює внутрішній ринок, на сьогоднішній день є навряд чи прийнятною для Запорізького регіону і для України вцілому. Сфера її охоплення дуже велика, а її запровадження вимагатиме від України надзвичайно затратних зусиль щодо приведення у відповідність з існуючими та майбутніми стандартами та нормами ЄС значної кількості діючої законодавчої бази. Ні в інституційно-адміністративному плані, ні з економічної точки зору Україна як і регіон не готові до такої перспективи.

     Окрім цього, одним з головних недоліків  такої системи є дуже обмежена можливість впливу країн - партнерів ЄС по ЄЕП на вироблення правил гри. Ці країни не мають власного представництва в інституціях ЄС, які визначають норми та стандарти, та відповідно не беруть участі у процесі прийняття рішень. Прийняті в ЄС норми та стандарти просто вводяться у національне законодавство країн ЄЕП. Подібна ситуація була названа норвезьким прем‘єр-міністром “факсовою демократією”, коли країни ЄЕП просто отримують для виконання нове законодавство ЄС у вигляді факсиміле, надісланого з Єврокомісії.

     Перспектива запровадження вільного руху робочої  сили (яка є однією з чотирьох свобод) між Україною та ЄС видається нереалістичною, принаймні у коротко та середньостроковому планах, оскільки досягнення цієї мети є найскладнішим завданням з усього переліку заходів, необхідних для створення спільного ринку праці між Україною та ЄС.

     Складність цього завдання пояснюється об’єктивними причинами внутрішнього та зовнішнього характеру.

     У внутрішньому плані слід враховувати, що поширення на Україну всіх чотирьох свобод, включаючи вільний рух осіб, вимагатиме від неї досягнення повної відповідності всьому пакету законодавства ЄС щодо спільного ринку на тому рівні, якого досягла Норвегія та інші країни ЄЕП. Діючі на сьогоднішній день в Україні стандарти не відповідають нормам ЄС та потребують вдосконалення. Їх приведення у відповідність є надзвичайно затратним. Головна проблема з цим полягатиме у здатності українського приватного сектору пристосуватися до найбільш складних частин законодавства ЄС, в інституційній спроможності українського уряду регулювати імплементацію директив ЄС та здатності української судової системи забезпечувати їх застосування. Крім того, з політичної точки зору залишається незрозумілим в якому ступені Україна буде готова передати частину свого суверенітету ЄС, не маючи доступу до процесу прийняття рішень в його середині.

     До  причин зовнішнього характеру слід віднести загальну негативну налаштованість країн-членів ЄС до взаємного відкриття ринків праці між ЄС та третіми країнами, навіть з тими, з якими утворено економічний союз. Досвід лібералізації ринків праці ЄС в контексті його розширення переконливо це підтверджує. Наявність потужного міграційного потенціалу населення України, який підживлюється різницею у показниках соціально-економічного розвитку між країнами ЄС та Україною, обумовлюватиме досить жорстку позицію Євросоюзу до питання запровадження вільного руху робітників з Україною. Ситуація ускладнюється ще й тим, що серед країн-членів ЄС відсутнє єдине бачення механізмів забезпечення доступу робітників з третіх країн на власні ринки

праці.

  Незважаючи на вищезгадані об’єктивні труднощі, запровадження вільної торгівлі товарами та послугами, а також поступове наближення українського законодавства до норм ЄС, відкриють у перспективі більші можливості для українських працівників компаній, що бажають вийти на європейські ринки.