Населення та трудови ресурси Донбасу

-особи, які не можуть знайти роботу, припинили її пошук, вичерпавши всі можливості, проте вони можуть і готові працювати;

-інші особи, яким немає необхідності працювати незалежно від джерела доходу.

  Також все населення залежно від віку поділяється на:

• осіб молодшого працездатного віку (від народження до 16 років включно);
• осіб працездатного (робочого) віку (в Україні: жінки — від 16 до 54 років, чоловіки — від 16 до 59 років включно);
• осіб старших працездатного віку, по досягненні якого установлюється пенсія за віком (в Україні: жінки — з 55, чоловіки — з 60 років).

  Залежно від здатності працювати розрізняють осіб працездатних і непрацездатних.

  Непрацездатні особи  в працездатному віці — це  інваліди 1-ї і 2-ї груп, а працездатні  особи в непрацездатному віці  — це підлітки і працюючі  пенсіонери за віком.

  Також розрізняють  такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та вторинну.

  Повна зайнятість  – це діяльність протягом повного  робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних  для даного регіону розмірах.

  Неповна зайнятість  характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу, або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою.

  Явна неповна зайнятість  зумовлена соціальними причинами,  зокрема, необхідністю здобути освіту, підвищити кваліфікацію тощо.

  Прихована неповна  зайнятість відбиває порушення  рівноваги між робочою силою  та іншими виробничими факторами.  Вона пов’язана, зокрема, зі зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства і виявляється в низьких доходах населення та в низькій продуктивності праці.

  Часткова зайнятість  – це добровільна неповна зайнятість.

  Первинна зайнятість  характеризує зайнятість за основним  місцем роботи.

  Якщо крім основної  роботи чи навчання ще є  додаткова зайнятість, вона називається вторинною зайнятістю. [28]

  Отже, як бачимо, структура  зайнятості включає багато різноманітних  класифікацій. При наданні людині  певного статусу зайнятої чи  незайнятої людини потрібно враховувати  багато факторів та умов, що  наведені в даному розділі.

 

1.3.Передумови і фактори  розміщення населення Донбасу

 

  Донбас — один  із старих вугледобувних районів  на планеті, де розробки родовищ  вугілля ведуться не перше  століття. Багатства Донецького  краю були відкриті в 1784 р.  капітаном Скорняковим, який знайшов кам’яне вугілля в Донській землі.

Отже, назва “Донбас” є історичною назвою району, скороченням  від назви “Донецький кам’яновугільний басейн”.

  До складу Донецького регіону входять Донецька і Луганська області (див. Додаток  А). Його площа 53,2 тис. км², або 8,8% території України. За розмірами території це найменший регіон в Україні, проте для нього характерна висока територіальна концентрація соціально-економічного потенціалу. У регіоні проживає 7,9 млн осіб, або 15,3% населення України. 
Донецька і Луганська області — одні з найбільш розвинених в економічному відношенні областей України. Тут зосереджена значна частина її індустріального потенціалу (див. Додаток Б). Загальна вартість основних виробничих фондів двох головних галузей матеріального виробництва — промисловості та сільського господарства — становить понад 20% загальноукраїнської.

  Основними чинниками  розселення, в тому числі його  інтенсивності і напрямів, є соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктивних  сил тощо), природні та демографічні.

  Історія заселення і господарського освоєння території знайшла своє відображення на конфігурації населених пунктів, на національному і соціальному складі населення.

  У ХVI ст. під прикриттям замків, на межі степу і лісостепу, на берегах Сіверського Дінця, поселяються українські козаки, які вступають на чергову службу і селяни-утікачі, з Правобережжя України і Росії. Першим населеним пунктом вважається Святогірський монастир, письмова згадка про який відноситься до 1642 року.

Після руйнування Запорізької Січі у ХVІІІ ст. царський уряд отримує повний контроль над процесом освоєння регіону. У 1776 році почата масова роздача земель, зокрема освоєних запорожцями. Виділяються три типи поселень — державні, військові, приватновласницькі. З’явилися гірничі учбові заклади. Зародилося духовне життя, літературна і пісенна творчість 
  До кінця ХІХ ст. середній річний приріст населення перевищив український показник в середньому в 5 разів. Незважаючи на це, Донбас, як і раніше, виділявся низькою щільністю населення (32 чол. на 1 км²), низькою питомою вагою міського населення (7%).

  В ХХ ст. можно виділити два етапи різкого росту чисельності населення: 30-40 р.р. і 60-70 р.р. Вони були пов'язані з інтенсивним розвитком в області промислового виробництва.

  За результатами  перепису населення 5 грудня 2001 року  чисельність населення, що проживає  на території області, склала 2 млн. 546 тис. чоловік, у т.ч.  міського –2 млн. 190 тис.800 чоловік, або 86% населення, сільського - 355,4 тис. чол., або 14%. По чисельності населення область займає 5-е місце в Україні, поступаючись Донецькій, Дніпропетровській, Львівській і Харківській областям.  
  Скорочення населення мало місце у всіх регіонах області, за винятком Новопсковського р-ну, де цей показник залишився на рівні 1986 року, У порівнянні з 1989 роком міське населення скоротилося на 282,2 тис., чол., сільське - на 34,3 тис. чол. Співвідношення між міським і сільським населенням області не змінилося.

Отже, Донбас є промисловим  економічним районом України, який посідає одне з перших місць по промисловості, виробництву, видобутку корисних копалин, кількості населення тощо. 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

ОЦІНКА СТАНУ  ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ТА НАСЕЛЕННЯ ДОНБАСУ  ЗА 2007-2009 РОКИ

 

2.1 Аналіз динаміки  зміни чисельності населення

 

  Донецький район найбільший  за кількістю населення в Україні.  На території проживає 6784072 особи  (14,75 % всього населення країни), із  них у Донецькій області –  4470297, 9,7% населення країни; у Луганській  населення – 2313775 чол., 5,03% - населення країни.

  За щільністю населення район посідає перше місце в Україні. Вона дорівнює 127,5 осіб/км². Більша щільність населення в Донецькій області – 168,7, менша в Луганській – 86,7 чол./км². Обидві області дуже урбанізовані ( Донецька – 90%, Луганська – 87%), що підтверджується великою кількістю міст і селищ міського типу. У Донецьку проживає 1050 тис. осіб., Луганську – 469 тис. осіб.

  Взагалі населення поділяють  на наявне та постійне.

  Наявне населення – це  чисельність осіб, яка на момент обліку перебуває на території певного населеного пункту, незалежно від місця їх постійного проживання.

  Постійне населення – це  чисельність осіб, які постійно, протягом тривалого часу проживають  на території певного населеного  пункту, незалежно від їх наявності на момент перепису чи реєстрації.

  Наявне населення чисельно  переважає над постійним (див.  Таблиця 2.1)

Таблиця 2.1

Динаміка чисельністі населення  Донбасу за 2007-2009рр.(осіб)

	Роки			Приріст населення, %
	2007	2008	2009	2008-2007	2009-2008
Постійне	6945000	6876700	6814800	-0,98	-0,91
Наявне	6962500	6894300	6832300	-0,98	-0,91

  Як видно з таблиці 2.1, з кожним роком кількість населення  зменшується. Дані показують,  що кількість постійного і  кількість наявного населення  змінювалась протягом 2007-2009 років однаково. У 2008 році кількість постійного населення Добасу зменшилась на 0,98% в порівнянні з 2007 роком. У 2009 спостерігається деяке покращення ситуації – кількість населення зменшилась уже на 0,91% в порівнняні з 2008 роком, хоча все-таки це є негативним явищем. Отже, якщо рівняти показники 2007 та 2009 років, то кількість населення скоротилась на 130200 осіб, тобто на 1,87%.

  В районі дуже низький приріст населення. Він складає – 7,5 чол. на 1000 жителів.

  Індустріальний Донецький район виділяється серед інших районів України найвищою питомою вагою міського населення. Саме тут найгустіша мережа міських населених пунктів ( Донецька область – 151, Луганська область – 127). Кількість міських районів у Донецькій області становить 21, у Луганській – лише 4.

  Розглянемо структуру населення  Донбасу за 2007-2009 роки (див. Таблиця  2.2).

Таблиця 2.2

Структура міського та сільського населення  Донбасу у 2007-2009рр

	Роки						Приріст населення
	2007	Частка у загальній  кількості, %	2008	Частка у загальній кількості, %	2009	Частка у загальній  кількості, %	2008-2007	2009-2008
Міське	6200200	89,05	6142800	89,10	6091700	89,16	-0,93	-0,83
Сільське	762300	10,95	751500	10,90	740600	10,84	-1,42	-1,45
Всього	6962500	100	6894300	100	6832300	100	-	-

Проаналізувавши Таблицю 2.2 можна зробити такі висновки: так як спостерігається зменшення загальної кількості населення, то це зменшення прямо пропорційне зменшенню чисельності міського та сільського населення.

Частка міського населення у 2007 році становила 89,05%, а сільського – 10,95%.

У 2008 – міського 89,10%, сільського – 10,90% відповідно. Подібна ситуація спостерігалась і у 2009 р.: частка міського – 89,16%, сільського – 10,84%.

Як бачим у 2008 році кількість  міського населення зменшилось на 0,93% і сільського – на 1,42% порівняно з 2007 роком. У 2009 році: міське населення скоротилось на 0,83%, сільське – на 1,45%.

Отже, Донбаський регіон дуже урбанізований, так як за 2007-2009 роки частка сільського населення не перевищувала 11% від  загальної кількості населення.

  Нажаль, район утримує одне  з перших місць за коефіцієнтом  дитячої смертності (15,5 осіб на 1 тис. новонароджених), що також  є негативним демографічним явищем  і впливає на загальний приріст  населення як і Донецького  економічного району, так і України взагалі.

Щодо етнічної структури  населення, то це кількість населення  всіх національностей що проживає на певній території. В Донецькому економічному районі значний вплив на національний склад району мала колонізаторська політика російських властей, які для ліквідації запорозької вольності відкрили широкий доступ сюди іноземцям: сербам, хорватам, болгарам, молдаванам. Незважаючи на це, в Донбасі переважають українці  (50,7 %  чисельності населення Донеччини  та  51,9 %  —  Луганщини):

  Якщо говорити про розподіл  населення за статтю, то структура  розподілу має таку будову (див.  Таблиця 2.3).

Таблиця 2.3

Статева структура населення Донбасу  у 2007-2009 роках (осіб)

	2007	У відсотках до всього населення	2008	У відсотках до всього населення	2009	У відсотках до всього населення
Чоловіків	3164800	45,57	3130100	45,52	3098900	45,47
Жінок	3780200	54,43	3746600	54,48	3715900	54,53
Всього	6945000	100	6876700	100	6814800	100

 Як бачимо жіноче населення  стрімко збільшується. Якщо враховувати спеціалізацію району, то можна сказати, що це є негативним явищем.

  Отже, демографічна ситуація  в Донецькому економічно районі  стабільно погіршується. За досить  невеликий проміжок часу кількість  населення скоротилась приблизно  на 2.56%.