Населення та трудови ресурси Донбасу

 

2.2. Аналіз стану трудових  ресурсів та зайнятості населення  Донбасу

 

  Статистика попереднього  пункту звертає нашу увагу  на зменшення кількості населення,  та крім цієї демографічної  проблеми існують і інші проблеми, що стосуються демографічної  ситуації на Донбасі.

  Проблеми регіону в розміщенні населення, його зайнятості в господарстві сформувалися історично й поглиблені соціально-економічною кризою станніх років. Насамперед це значна нерівномірність розселення, концентрація населення у містах. Гірничопромислові зони з їх монофункціональним характером, тобто з переважанням зайнятості в одній - двох містоформувальних галузях господарства. Економічна криза в цих галузях призвела до значного безробіття та сукупних демографічних і соціальних проблем.

  Соціальна незахищеність населення, йoгo невпевненість у завтрашньому дні

 призвели до значної демографічної кризи, різкого зниження народжуваності та зростання смертності. Швидкими темпами знижується купівельна спроможність населення.

  Почався відтік населення з міст, особливо промислових міст Гірничопромислової зони. Проте село нині через непослідовність аграрної реформи, затягування з вирішенням питань землекористування перебуває в кризовому стані і не в змозі прийняти й використовувати як робочу силу мігрантів з міста.

  Значна частка російськомовного населення в Донбасі, велика кількість етнічних росіян, безпосередня близькість Росії, де життєвий рівень (і насамперед оплата праці) поки що вищий, ніж в Україні, різні соціально-побутові зв'язки з російським прикордонням, у тому числі й маятникова трудова міграція, - всі ці чинники становлять потенційну загрозу соціально-політичній стабільності.

  Працездатне населення складає 58,8% (на 0,8% більше, ніж по Україні), молодь – 24,6%, особи похилого віку – 24,6% (див. Додаток В). На 1000 осіб населення району припадає 318 пенсіонерів, що на 7,8% більше від пересічноукраїнського рівня.

  За офіційними  даними попит і пропозиція  робочої сил має таку структуру:

Таблиця 2.4

Структура попиту і пропозиції робочої сили в 2008-2009 роках

	2007	Питома вага групи, % (в  порівнянні з загальноукраїнськими показниками)	2008	Питома вага групи, % (в  порівнянні з загальноукраїнськими показниками)	2009	Питома вага групи, % (в  порівнянні з загальноукраїнськими показниками)
Кількість громадян не зайнятих трудовою діяльністю, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, тис. осіб	51,5	7,65	58,1	10,47	83,6	12,46
Потреба підприємств  у працівниках на заміщення вільних  робочих місць, (вакантних посад), тис. осіб	18,9	11,14	29,8	14,38	8,9	11,68
Навантаження на 10 вільних  робочих місць (вакантних посад), осіб	55	147	58	214,81	195	221,59

За даними таблиці 2.4 бачимо, що з кожним роком кількість офіційно зареєстрованих безробітних збільшується. Зрозуміло, що основною причиною цього  є фінансова криза, що призвела до зменшення робочих місць та звільнення населення.

  За результатами Всеукраїнського перепису населення кількість чоловіків Донбасу становила 2 млн. 220 тис. осіб, або 45,9%, жінок - 2 млн. 621 тис. осіб, або 54,1%.  І зараз цей показник, на жаль, не змінився, а беручи до уваги те, що Донецький економічний район спеціалізується на важкому машинобудуванні, чорній та кольоровій металургії, видобувній промисловості, то вбільшості  не працевлаштованими є жінки, що спричиняє досить високий відсоток незайнятого населення.

  Обидві області  дуже урбанізовані ( Донецька – 90%, Луганська – 87%), що підтверджується великою кількістю міст і селищ міського типу. У Донецьку проживає 1050 тис. осіб., Луганську – 469 тис. осіб. Найбільші міста Донецької області - Донецьк, Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Снакісве, Дебальцеве, Краматорськ, Костянтинівка, Артемівськ, Слов'янськ, Торез; Луганської - Луганськ, Лиснчанськ, Сєверодонецьк, Рубіжне, Стаханов, Алчевськ, Красний Луч, Ровеньки, Краснодон, Свердловськ. Більшість поселень утворюють міські агломерації : Донецько – Макіївську, Горлівсько – Єнакіївську, Артемівську та ін.                                 В Донецькому соціально-економічному районі велика частка населення зайнята в галузях економіки – 82%, в тому числі в Луганській області – 92%. Це свідчить про надзвичайно високий рівень індустріалізації краю, недостатній розвиток соціальної інфраструктури району. Для району характерна наявність висококваліфікованих трудових ресурсів.

  Демографічними факторами  формування трудових ресурсів  регіону є інтенсивність відтворення  населення, що залежить від  рівня народжуваності, оскільки  чим вищий цей рівень, тим швидше зростають трудові ресурси, а також від міграційних процесів, тобто залежно від співвідношення кількості приїжджаючих і від’їжджаючих збільшуються або зменшуються трудові ресурси. Вплив демографічних факторів на використання трудових ресурсів виявляється насамперед через вікову структуру населення, яка в різних регіонах неоднакова і в зв’язку з цим різний розподіл осіб працездатного віку на працюючу і непрацюючу частини.

 

2.3. Характеристика міграційних  процесів на Донбасі

           Міграція  у перекладі з латинської (migratio, migro) означає переміщення, переселення.

  Міграції – це переміщення  людей із зміною місця проживання.

  Міграційні процеси Донбасу  зумовленні в більшості випадків  безробіттям, соціальною незахищеністю  населення, низьким рівнем життя. Люди в пошуках кращого життя, шукаючи вище оплачувану роботу, та більш перспективні умови виїжджають з міст, сіл, а іноді взагалі з країни.

  В залежності від того  куди, коли, чому людина мігрує, розрізняють  різні види міграції.

  Класифікуючи міграції стосовно до будь-якої країни, виділяють зовнішню (міждержавну) і внутрішню. До зовнішньої міграції відносять такий рух населення через державні кордони, який пов’язаний зі зміною місця проживання. Зовнішня міграція за територіальним охопленням включає міжконтинентальні та внутріконтинентальні переміщення. Зовнішня (міждержавна) міграція існує в різних формах: трудовій, сімейній, рекреаційній, туристичній та ін. Внутрішня міграція — це переміщення населення в межах однієї країни.

  Розрізняють міграції сільського та міського населення, міжміські міграції та міграції у межах сільської місцевості. Розрізняють також і міграції в межах окремих великих територіальних одиниць — області, економічного району, автономної республіки. У цих випадках міграції поділяють на внутріобласні та міжобласні, внутрірайонні та міжрайонні.

  За тривалістю міграції поділяються  на постійні (безповоротні) та тимчасові  (зворотні).

  Постійна (безповоротна) міграція  — це переміщення населення,  що супроводжується зміною постійного  місця проживання. Масштаби зазначених переміщень, структура населення, яке в них задіяне, обумовлюють зміну кількісних і якісних характеристик населення конкретного населеного пункту, збільшують чи зменшують його трудовий потенціал. Прикладом постійної міграції є переселення сільських жителів до міст, а тимчасової (зворотної) — навчання, робота на іншій території за контрактом тощо.

  Тимчасові міграції поділяються  на маятникові, циклічні, епізодичні.

  Маятникова міграція — це  щоденні або щотижневі поїздки  населення від місць проживання до місць роботи або навчання, що розташовані в різних населених пунктах. У маятникових міграціях бере участь значна частина міського й сільського населення.

  Циклічна (сезонна) міграція  — це переміщення працездатного  населення, пов’язане з пошуком роботи на певний час з поверненням на попереднє місце проживання (наприклад, сезонні роботи).

  Епізодична міграція являє  собою ділові, культурно-побутові, рекреаційні  та інші поїздки, що здійснюються  нерегулярно у часі.

  Вимушена міграція — це переміщення особи, що супроводжується перетинанням державного кордону, у зв’язку з учиненням щодо неї або членів її сім’ї насилля чи переслідування в будь-якій формі або реальною можливістю піддатися насиллю чи переслідуванню, а також вимушене переміщення громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, які проживають чи перебувають в Україні, що супроводжується перетинанням меж адміністративно-територіальних одиниць України у зв’язку з екологічними, техногенними та іншими обставинами надзвичайного характеру.

  За правовою ознакою мігрантів  поділяють на легальних, напівлегальних, нелегальних. Легальні мігранти  перетинають міжнародні кордони  на законних підставах, тобто  мають візу на в’їзд на певний  термін або, перебуваючи в інших  країнах, продовжили термін її дії. Напівлегальні мігранти, маючи візу, прибувають до країни на законних підставах, але через певний час з різних причин відмовляються виїхати до своєї батьківщини і залишаються у країні перебування. Нелегальні мігранти покидають країни постійного проживання, перетинають кордони держав без офіційного дозволу, тобто без візи на в’їзд.

  За способом реалізації міграції  поділяються на організовані  та неорганізовані, індивідуальні.  Перша здійснюється за допомогою  й за участі державних та  громадських органів, другі ж — силами й коштом самих мігрантів без матеріальної та організованої підтримки з боку будь-яких установ [28].

  Характеризуючи міграційну  ситуацію Донбасу для початку  наведемо показники міграції  за 2007-2009 досліджувані роки.(див.  Таблиці 2.5 – 2.6)

Таблиця 2.5

Міграція населення  Донбасу в межах України за 2007-2009рр (осіб)

	2007	2008	2009
Число прибулих	96113	91419	78692
Число вибулих	100438	96473	83437
Приріст	-4325	-5054	-4745

  Якщо говорити  про міграції населення в межах України, то спостерігається збільшення приросту. Найменший приріст  населення спостерігався в 2008 році і становив  (-5054) особи, тобто межі регіону покинуло 5054 особи. Найбільший показник приросту в порівняні є показник 2007 року – (-4325). Якщо розглядати в загальному, то показники постійно коливаються і однозначної тенденції не спостерігається, та все ж таки є певна динаміка зменшення вибулих.

Таблиця 2.6

Зовнішня міграція населення  Донбасу за 2007-2009рр (осіб)

	2007	2008	2009
Число прибулих	6508	5510	4500
Число вибулих	7109	4973	4236
Приріст	-601	540	264

 В порівнянні з  показниками внутрішньої міграції, показники зовнішньої є більш  втішними. Від’ємний приріст спостерігається тільки у 2007 році (-601 особа). У 2008 приріст становить 540 осіб, а в 2009 – 264 особи. Передусім позитивна тенденція приросту пов’язана із світовою фінансовою кризою. Скорочуються робочі місця і люди в пошуках роботи або повертаються на попереднє місце проживання, або мігрують деінде.

  Отже, за останні  роки, на щастя, приріст населення шляхом міграції збільшується і це є досить позитивним явищем для демографічної ситуації в Донецькому економічному району.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ

НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ ДОНБАСУ

 

3.1.Перспективи покращення рівня життя населення Донбасу

 

  Внаслідок зміни економічних умов, цілі та механізми здійснення соціальної політики в Україні зазнали істотної трансформації. Однак недостатня соціальна спрямованість реформ, малоефективна, а іноді й деструктивна діяльність держави, відсутність протягом тривалого періоду програми соціального розвитку призвели до критичного загострення соціальних проблем (див. Додаток Д).

  Аналіз дії факторів, які обумовлюють становище економічно активного населення, підтвердив, що вони негативно впливають на його структуру, зайнятість, ефективність використання його трудового потенціалу. Наслідками їх впливу є невідповідність кваліфікації працівників характеру й змісту роботи; низька продуктивність праці ; високий рівень безробіття; значне зниження якості життя більшості населення.

  Тому доцільною є розробка Концепції демографічного розвитку, яка передбачала б вирішення найголовніших завдань відтворення населення і в першу чергу завдання виходу з демографічної кризи, подолання депопуляції. Необхідно розробити систему поглядів, сучасну ідеологію демографічного розвитку як України, так і Донбасу, яка поєднувала б об'єктивний аналіз реалій з науково обгрунтованими цілями та завданнями.

  В рамках такої програми першочергова увага повинна бути зосереджена на таких заходах:

– усунення заборгованості по заробітній платі, пенсіях, стипендіях, допомогах по безробіттю;

– прискорення розробки та реалізації заходів по забезпеченню мінімальних державних соціальних гарантій;

– формування виважених підходів щодо визначення рівня життєвих стандартів та бідності з урахуванням особливостей економічної ситуації на Донбасі;

– створення системи моніторингу бідності в регіоні та в кожній області окремо, що забезпечить аналіз бідності і сприятиме розробці більш ефективних заходів по боротьбі з бідністю.