Водні рекреаційні ресурси України

Ще більші перспективи  ніж таласотерапія має дайвінг. Хоча дайвінг в нашій країні не являється складовою туристичної  галузі він все одно постійно розвивається. Тільки за офіційними даними Департаменту підводної спадщини НАН в Україні тільки зареєстрованими є понад 50 дайвінг-клубів та центрів, а цифра не зареєстрованих закладів складає більше 100. Це конкуруючі між собою структури з різним рівнем технічної оснащеності та сервісу, який часто не відповідає елементарним нормам безпеки. До того ж, як це не сумно, дайвінг в нашій країні часто асоціюється не стільки з туризмом, скільки з "чорною" археологією.

 Було б  помилкою стверджувати, що всі  дайвери займаються цим. Але вандалізм по відношенню до підводних пам'ятників в останні 10 років перетворився на безконтрольний процес і придбав загрозливі розміри.

Тим часом у всьому світі дайвінг-туризм – бізнес, що приносить хороший дохід власнику, податкові відрахування до бюджету та кошти на збереження та утримання підводних туристичних об'єктів. У цьому плані у України – просто найбагатший потенціал для розвитку дайвінгу як складової туристичної галузі. Найбагатший, але - не реалізований.

 П’ять років тому було створено державне підприємство "Укрдайвінг", яке, по ідеї, повинно консолідувати вітчизняний дайвінг-туризм, вивести його на єдину систему адміністрування та розробити і впровадити жорсткі правила гри в рамках чинного законодавства. Офіційна заява про створення підприємства було зроблено на пресконференції в Києві в середині січня 2006 року.

За оцінками фахівців, акваторія Чорного моря, що належить Україні, для світового дайвінг-туризму може представляти не менший інтерес, ніж популярні нині у дайверів курорти Хургада і Мальта. Наше море не так багато флорою і фауною, як Червоне або Японське, а проте його підводне культурно-історична спадщина воістину безцінна. Відомий американський дослідник і дайвер Роберт Баллард, що знайшов затонулий "Титанік", вважає, що в цьому сенсі Чорне море - найцінніше в світі. Ніде більше немає такої кількості затонулих кораблів, останків підводних міст, археологічних об'єктів, що запам'ятали сліди історії з часів античності до Другої світової війни.

 

  Державний  реєстр підводної спадщини України налічує сьогодні 879 пам'ятників, які оглянуті та описані археологами, і, за оцінками вчених, близько 1000 ще не досліджених або не виявлених об'єктів.

Отже можна  сказати, що майбутнє у дайвінгу в  Україні є. В Чорному морі ми маємо величезну кількість затонулих кораблів, що цікавлять дайверів, в країні уже є контингент, який цікавиться даним видом туризму. Тому все що залишається державі це не втрачаючи часу розвивати його на такій сприятливій базі.

Крім дайвінгу перспективним на теренах України являється яхтинг. Але так як і попередний належного розвитку у нас він не отримав. Питання про перспективи розвитку яхтного туризму розглядалися рядом вчених серед яких можна назвати Костенка К.В., Кузнецова А.І та інших. Але конкретним вивченням даної теми в Україні не займалися. Яхтинг для України являється надзвичайно перспективним, але існує ряд причин через які він не отримав потрібного розвитку.

Першою причиною являється не досконале законодавство  України, особливо в частині, яка  відноситься до прикордонної служби.

Другою причиною можна вважати відсутність інформації про ринки, де по-справжньому розвинутий яхтинг, про українські яхт-клуби і умови прийому до них.

Третьою причиною являється поганий розвиток інфраструктури обслуговування яхтного туризму.

Українські  води цікавлять іноземних туристів як місце для отримання нових вражень. При підтримці держави цей вид туризму почав би швидко розвиватися, адже ми знаходимося в таких сприятливих умовах. Вийшовши у Чорне море, можна, як відправитися по Дунаю через усю Європу, так і піднятися по Дону аж до самої Волги, або вийти через протоки Босфор і Дарданелли у Середземне море, а там уже куди хоч.

Наша держава  несе величезні збитки через те, що не розвиває так як потрібно яхтний туризм. Гальмує процес розвитку законодавство України. Наприклад, коли яхта підходить  до першого пункту невідомої держави, вона там лиш один раз реєструється. У нас будь-яке судно з іноземним прапором являється потенційно ворожим. Крім того в Україні треба платити дуже високе мито для того, щоб зареєструвати яхту.

Отже все  що треба зробити для розвитку яхтингу це створити більше доступних електронно-інформаційних ресурсів для поширення інформаціх про нього, внести поправки в законодавство України та зменшити мито на регістрацію суден. Після цього ми отримамо величезні прибутки, які не змусять себе чекати.    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Україна   має   великі   рекреаційні   ресурси,   до   яких належать   географічні   об'єкти, що   використовуються   чи можуть бути використані для відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення населення. Рекреаційні ресурси поділяють на природні та соціально-економічні. Природні    рекреаційні ресурси - це природні умови, об'єкти, явища, які сприятливі для   рекреації - відновлення   духовних  і   фізичних   сил, витрачених  під час   праці,   навчання,   творчості.  

Природні рекреаційні  ресурси України  різноманітні.  Вся її територія знаходиться  в  смузі  кліматичного  комфорту.  Україна  має прекрасні   умови  для   організації  відпочинку  на  берегах  і лиманах  Чорного  та  Азовського  морів,   водойм  і  річок,  у Кримських горах та Українських Карпатах. До соціально-економічних рекреаційних ресурсів належать культурні об'єкти, пам'ятки архітектури, історії, археологічні стоянки, етнографічні музеї, місця, пов'язані з життям, перебуванням видатних учених, письменників, акторів, політичних діячів, викладачів, робітників, селян та ін.

Зараз Україна  має всі перспективи для розвитку водних ресурсів в рекреації. В нашій  країні протікає понад 23000 річок загальною протяжністю понад 170000 км, але найбільше рекреаційне навантаження припадає на Дніпро та його притоки: Десну, Прип’ять, Рось, Тетерів, Самару.

Якщо говорити про озера, то їх налічується близько 20тис., з них 7тис. площею більше 10 га. Особливо, треба відмітити Шацькі озера, озера Криму та найбільші озера України: Ялпуг та Кагурлуй. Така  база дає змогу розвивати санаторії-профілакторії, пенсіонати, дитячі табори, а прекрасна природа підвищує їхню туристичну та оздоровчу цінність. Водосховища являються також важливими для рекреації, адже на одних лише дніпровських водосховищах  можна розвивати все від любительського риболовства, до того самого яхтингу, дайвінгу.

Поблизу Чорного  і Азовського морів доцільно розвивати  курортне господарство, адже природна база лікувальних грязей, мінеральних вод в сукупності з м’яким кліматом якнайкраще підходять для цих цілей.

Дослідження котрі були проведені на протязі курсової роботи дали змогу розглянути Україну зі своїми природними ресурсами, як ідеальне місце для розвитку рекреаційної діяльності на водних об’єктах. Було розглянуто проблеми і перспективи розвитку як річок так і озер, водосховищ, морів. В цілому при раціональному використанні даних нам природою багатств Україна може вийти на лідируючі позиції у рекреаційній діяльності, а отже і у водній рекреації також.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андропов О.М. Стан рекреаційного комплексу України // Економіка і Екологія, 2005, № 24.
2. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України / 0.0. Бейдик. — К.: ВЦКНУ, 2001. — 396 с.
3. Богатко О.Г. Вплив лісів на клімат в Україні // Україна Молода, 19 січня 2005.
4. Гаспарян А.А. Розвиток гірського туризму в Україні. //Бізнес, 2006, №5
5. Географія. Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів (зп ред. П. О. Масляка, Я. Б. Олійника, А. В. Степаненка, П. Г. Шищенка) – Київ.: Знання, 2006 – 455 с.
6. Гонгало П.Ф. Проблеми відтворення ресурсного комплексу України. // Економіка і Екологія, 2004, №15
7. Гудзь П.В. Економічні проблеми розвитку курортно-рекреаційних територій. – Донецьк: Юго-Восток, 2001.
8. Державна науково-технічна бібліотека України. Режим доступу: http://gntb.gov.ua
9. Живицький О. Тараканов М.. Проблеми і перспективи створення курортно-рекреаційних ВЕЗ в українському Причорномор’ї. // “Економіка України” № 1, 2007
10. Законодавство України [Групи документів укладених Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів та президентом України] Режим доступу: http://rada.gov.ua
11. Злобін Ю. А.. Основи екології. – Київ, 1998. – 248 с.
12. Іванух Р., Жученко В.. Стратегічні проблеми розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України. // “Економіка України” № 1, 2007
13. Калитюк В., Ніколаєв В.. Управління санаторно-курортними підприємствами: нові реалії. // “Економіка України” № 1, 2007
14. Кішко П.К. Деревообробна промисловість України: проблеми та перспективи розвитку // Бізнес, 2006, №3.
15. Коржунова Н.. Курортно-рекреаційне господарство Причорномор’я. // “Економіка України” № 2, 2009
16. Куроїдов О.Н. Навколишнє середовище та розвиток рекреаційного комплексу України // Україна Молода, 7 листопада 2000.
17. Комітет народного самоврядування. Режим доступу: http://elise.com.ua/
18. Любіцева О.О., Панкова Є.В., Стафійчук В.І. Туристичні ресурси України. – К.: Альтерпрес, 2007. – 369с.
19. Михайлов В.А. Антропогенний вплив на навколишнє середовище. // Економіка і Екологія, 2004, №15
20. Наукова бібліотека «Буковина». Режим доступу: http://buklib.net/

 

21. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство – К.: Альтерпрес, 2003. – 352с.
22. Прутко К.К. Україна - ресурсний придаток. // Зірка надії, 26 травня 2004.
23. Соціально-економічна географія України (за ред. О. І Шаблія) – Львів, 2004. – 680 с.
24. Стафійчук В.І. Рекреалогія / В.І. Стафійчук. — К.: Альтпрес, 2006. — 263 с.
25. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія / Н.В. Фоменко. — К.: ЦНЛ, 2007. — 311 с.
26. http://snap.com.ua
27. http://geografica.net.ua
28. http://leksika.com.ua
29. http://www.moz.gov.ua
30. http://www.tourclub.com.ua