А. С. Макаренко про роль колективу в формуванні особистості

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Педагогічний  коледж

Львівського національного  університету імені Івана Франка

 

 

 

 

Курсова робота

з педагогіки

А. С. Макаренко про роль колективу в формуванні особистості

 

 

 

Виконала:

студентка групи  ШКД-22

напряму підготовки «Корекційна освіта»

Гаяс  Мар’яна Богданівна

 

Керівник:

Проц Марта  Орестівна,

викладач педагогіки

 

 

 

 

Львів–2012

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………………3

 

РОЗДІЛ 1.Життєвий і творчий шлях А. Макаренка …………………………….…6

1. Життєвий шлях педагога …………………………………………………....6
2. Дидактичні ідеї та досвід А. Макаренка …………………………………...9
3. Публіцистична діяльність вчителя–новатора …………………………….14

 

РОЗДІЛ 2. Теоретико-методологічні  засади теорії виховання колективу……….16

2.1. Поняття та зміст колективу ………………………………………………..16

2.2. Етапи розвитку  колективу, його форми, методи  і перспективи………....21

2.3. Роль педагога  у формуванні свідомості особистості  та    дисциплінованості у  колективі ………………………………………………...23

2.4. Використання  педагогічних надбань А. С. Макаренка 
у сучасній школі……………………………………………………………...…27

 

ВИСНОВКИ……………………………………………….……………..……..........29

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………........31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Видатний радянський педагог Антон Семенович Макаренко  належить до справжніх революціонерів науки. Педагогічний досвід і ідеї А. С. Макаренка стали потужним стимулом розвитку радянської педагогіки в усіх її основних розділах: у методології, в теорії і методики виховання та навчання, в постановці актуальних проблем педагогічної майстерності та підготовки вчителів і вихователів. Досвід та ідеї А. С. Макаренка живлять передовий педагогічний досвід. Вони роблять благотворний вплив на виникнення і розвиток руху трудових об'єднань школярів та інших форм з'єднання навчання з продуктивною працею, на розширення форм різноманітної клубної роботи в школах і позашкільних установах, на весь навчально-виховний процес в цілому.

А. С. Макаренко були висунуто ряд принципово нових ідей: програма виховання, педагогічне проектування, з'єднання наукової освіти з продуктивною працею, формування характеру, виховання на кращих традиціях радянського народу, виховний колектив, педагогічний колектив і його центр, дисципліна і самоврядування, розвиток особистих відносин дітей і вихователів , авторитет педагога, педагогічну майстерність і техніка — цей перелік ідей і проблем можна було б продовжувати, так і не розкривши його в повному обсязі.

Виховання в колективі, організованому таким чином, що саме колектив стає головним вихователем особистості, — такий генеральний шлях виховної роботи.

  Життєвий та педагогічний досвід А.С. Макаренка був актуальним за часів його життя, та залишається таким донині. Педагоги та  батьки звертаються до його творів, аби вичерпати звідки істини і методики, які допоможуть вдосконалити навчально-виховний процес.

А. С. Макаренко розробляв теорію і методику виховання в колективі, теорію сімейного виховання. Все це і зумовлює актуальність нашого дослідження.

Об'єкт  дослідження —  життєвий та педагогічний досвід А.С. Макаренка.

Предмет дослідження — роль колективу в формуванні та розвитку особистості у досвіді А.С. Макаренка.

Мета дослідження: розглянути роль колективу в формуванні та розвитку особистості за А.С. Макаренком. З поставленої мети випливають наступні завдання дослідження:

• здійснити теоретично-історичний аналіз педагогічних ідей 

А.С. Макаренка;

• проаналізувати методику формування та розвитку особистості за допомогою колективу у контексті теорії А.С. Макаренка;
• дослідити проблему впливу колективу на особистість;
• визначити актуальність теорії колективу А.С.Макаренка у сучасному навчально-виховному закладі.

 

 

РОЗДІЛ 1.ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ А. МАКАРЕНКА

1.1. Життєвий  шлях педагога

А. С. Макаренко народився  в Україні в м. Білопіллі Сумського повіту, Харківської губернії 13 березня 1888 року в сім’ї маляра залізничних майстерень. Після переїзду у село Крюків (Полтавщина) він  навчається у Крюківському 4–класному училищі, після закінчення якого навчається на однорідних педагогічних курсах у цьому ж Крюківському училищі. В 1905 році А. С.Макаренко закінчив педкурси і, як вчитель початкових класів, був направлений працювати у Крюківське двокласне залізничне училище.Великий вплив на молодого вчителя мали революційні події 1905–1907 рр. та твори О. М. Горького. З самого початку педагогічної діяльності А. С. Макаренко показав себе здібним і ініціативним учителем. Він користувався авторитетом серед учнів, батьків, вчителів. У Крюківському училищі А. С. Макаренко працював 6 років (1905–1911 рр). У 1911 році Антона Семеновича переводять у Долинське залізничне училище, що на Херсонщині. (справа в тому, що Макаренко різко покритикував завідуючого Крюківським училищем — безпардонного хабарника і монархіста). В 1911 р. по 1914 р. А. С. Макаренко працював у Долинському залізничному училищі — вчителем початкових класів. 1914 р. під впливом творів О. М. Горького А. С. Макаренко написав оповідання «Глупый день», в якому намагався реалістично показати життя різних прошарків людей. Рукопис надіслав О. М. Горькому до Італії і одержав негативну рецензію. «Рассказ у Вас, молодой человек, не вышел, попробуйте написать что-то другое». Після цього А. С. Макаренко довго не брався «за перо». У 1914 р. А. С. Макаренко поступає на навчання до Полтавського вчительського інституту на філологічний факультет за фахом «російська мова та література». Однак у зв’язку із початком першої світової війни А. С. Макаренко був мобілізований до війська. Протягом 1914–1917 рр. він перебував у діючій Російській армії. Проте за станом здоров’я (слабий зір) А. С.  Макаренко  був демобілізований з армії у 1917 р. і продовжує навчатись у Полтавському вчительському інституті. При цьому він уже зрілою людиною досягає великих успіхів, багато читає, пише реферати… В червні 1917 р. А. С. Макаренко закінчує інститут і одержує золоту медаль за педагогічний твір «Криза сучасної педагогіки». По закінченні інституту А. С. Макаренко працює вчителем зразкової школи при Полтавському педінституті і по сумісництву виконує обов’язки секретаря канцелярії інституту. У вересні 1917 р. був призначений завідуючим Крюківським вищим початковим училищем, в якому пропрацював до 1919 р. Велику увагу при цьому він приділяє:

1. організація дитячого та педагогічного колективу;

2. трудовому вихованню дітей;

3. клубній та гуртковій роботі учнів;

4. проводить культурно–освітню роботу серед населення.

Для робітників залізничників у Крюкові Антон Семенович відкрив вечірню школу, в якій викладає історію, російську мову та літературу. У 1919 р. А. С. Макаренко переїхав до Полтави, де завідував початковою школою, а згодом семирічною трудовою школою, був обраний членом губернської спілки вчителів. Великий вплив на А .С. Макаренка мали твори О. М. Горького. Бо його життя, повне поневірянь, було близьке колоністам. 28 березня 1921 р. в річницю народження О. М. Горького трудовій колонії було присвоєно ім’я О. М. Горького. Так от за кілька років Макаренко разом з колективом вихователів, переборюючи величезні труднощі, домігся значних успіхів у роботі трудової колонії: було відбудовано приміщення колишнього сирітського притулку у с. Ковалівці (під Полтавою), створено господарську базу, яка мала землю; було створено майстерні — швацьку, столярну, кузню, було створено свиноферму, ферму великої рогатої худоби, в господарстві були коні та необхідний господарський реманент для обробітку землі. В колонії була своя школа, самодіяльний театр, чудовий духовий оркестр. Керівництво колонією здійснювалось на основі самоврядування Ради командирів, було впроваджено в життя колоністів елемент військової справи. Основним засобом перевиховання і виховання колоністів була добре організована праця. Впроваджувалась знову–таки добре продумана і організована система зведених загонів, нерідко різновікових. Життя трудової колонії А. С. Макаренко показав у книзі «Педагогічна поема», яку написав 1933 р. (а видав 1935 р.). Влітку 1928 р. А. С. Макаренка викликали на колегію наркомосу із звітом. Оцінку роботи колонії було визнано негативною, роботу А. С. Макаренко «не комуністичною». І А. С. Макаренко було звільнено з роботи. Проте на захист А. С. Макаренко стали чекісти і запропонували йому очолити під Харьковом комуну ім. Ф. Е. Дзержинського, де А. С. Макаренко пропрацював 7 років з 1928 до 1935 рр. Роботу в комуні А. С. Макаренко описав в роботі «Прапори на баштах» особливу увагу він тут приділяв підняттю загальної, політехнічної і професійної освіти комунарів, підготовці їх до життя і праці. В трудовій комуні була середня загальноосвітня школа–десятирічка, робітфак, добре обладнані майстерні, тут було збудовано 2 заводи: фотоапаратів та електросвердлів. В комуні працювали різні гуртки та студії. Випускалась багатотиражна газета. На підприємствах вихованці 5 год працювали і 5 год навчалися. Чимало випускників комуни вчились у вузах і технікумах, працювали на заводах та фабриках Харкова, служили в армії та на флоті… Життя комуни ім. Ф. Е. Дзержинського А. С. Макаренко описав у книзі «Прапори на баштах» (виданої у 1938 р.). Як і в колонії ім. Горького, так і в комуні ім. Ф. Е. Дзержинського основним засобом виховання і перевиховання була добре організована праця, яка була педагогічно скерована і добре організована. Велику увагу приділяє А. С.Макаренко самоуправлінню. Керівництво у колонії здійснювала Рада командирів. Найвищим органом були загальні збори. Широко у праці використовувались система зведених загонів. Вихованці любили і поважали А. С. Макаренка було прийнято в спілку письменників. У 1935 р. А. С. Макаренко залишає роботу комуні Джержинського і переїжджає до Києва, де він працює заступником начальника трудових колоній НКВС України і завідує трудовою колонією у Броварах. У 1937 р. А. С. Макаренко переїжджає до Москви, де займається літературною діяльністю. У 1937 р. виходить в світ А. С. Макаренко «Книга для батьків» він багато працює — пише і публікує науково-педагогічні статі і друкує у центральних газетах «Правді», «Известие» тощо. А. С. Макаренко виступає з циклом лекцій по радіо та перед громадкістю, зустрічається з учителями та студентами вузів тощо. А. С. Макаренко був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора у 1939 р. в лютому місяці. 1 квітня 1939 р. А. С. Макаренко раптово помер у вагоні електрички від розриву серця.

1.2.Дидактичні ідеї та досвід А.Макаренка

Педагогічна діяльність А. С. Макаренка ввібрала в себе кращі  досягнення класичної та нової педагогіки. Його спадщина — досягнення всього прогресивного людства, яке прагне-до гуманної освіти. Він вирішував складні  педагогічні проблеми, які хвилюють нас і зараз. Тому ми впевнено говоримо "А. С. Макаренко — наш сучасник", "З А. С. Макаренком — у XXI сторіччя". Його розробки в педагогіці не втратили свого значення і сьогодні.

Перша стратегічна лінія  його світогляду — віра в педагогіку, її випереджуючу функцію в розвитку дитини, підлітка, юнака. Він постійно підкреслював, що справжня педагогіка живиться самим життям. Говорячи про результати своєї роботи, він каже: "... не-я це створюю і не купка педагогів, створює це "диво" вся атмосфера життя". Виховує кожен квадрат землі. Єдність виховання і життя червоною ниткою проходить через усю творчість педагога.

Велике значення праць  А. С. Макаренка в розробці цілей  виховання. Для кожної епохи і  для кожного покоління, вважав А. С. Макаренко, мета виховання повинна визначатися діалектично, тобто її потрібно знаходити у вимогах суспільства в даний час. А. С. Макаренко з граничною точністю визначив цілі виховання, виконав завдання формування людини-бор-ця, патріота, трудівника, колективіста з високим почуттям соціальної відповідальності і дисципліни.

А. С. Макаренко обґрунтував  взаємозв'язок виховання і вивчення особистості дитини, колективу і  особистості, навчання і виховання; показав співвідношення педагогіки з іншими науками, розкрив шляхи  узгодження шкільного, сімейного і позашкільного виховання. Проблемі створення гармонії суспільного і особистого інтересу у вихованні Антон Семенович присвятив багато років педагогічної діяльності і багато сторінок своїх творів. У цій гармонії він бачив щастя людини і суть виховання. Виховання в колективі він розглядав як метод, спільний для всіх і який у той же час дає можливість розвиватися кожному.

Важливим уроком для  нас є висновок видатного педагога про те, що гуманізм полягає не в  красивих словах і деклараціях, а  у відповідальності, повсякденній реальній роботі зі створення нормальних умов для здорового побуту, навчання, праці, освоєння професії, фізичного зростання і духовного росту молодої людини. Саме на справжньому піклуванні про наших дітей, їх розвиток ми повинні сьогодні перевіряти гуманізм і демократизм керівників виховних закладів, організаторів народної освіти, учених, педколективів і педагогів.

Теорія педагогічного  колективу, розроблена і втілена  в життя 

А. С. Макаренком, і сьогодні допомагає оновити виховну роботу в закладах освіти. Модель учнівського колективу, створена А. С. Макаренком, є неперевершеною. Це колектив, який виникає на основі спільної діяльності і спільних цілей, чіткої демократії життя дітей. "Колектив учителів і колектив дітей, — писав Макаренко, — це не два колективи, а один колектив, і перш за все колектив педагогічний". Високий динамізм життя колективу, тісні зв'язки між його членами, відкрите, демократичне обговорення всіх питань на загальних зборах, в інших органах учнівського самоуправління поступово стають запорукою здорової громадської думки; періодична заміна активу, рівні вимоги до кожного і обов'язковий звіт за роботу перед колективом стають перегородкою для чванства, зазнайства, бюрократизму.

Зрозуміло, що конкретні  форми організації самоуправління, які існували в колонії ім. М.Горького, у комуні ім. Ф.Е.Дзержинського, не всі і не завжди можуть бути перенесені в практику сучасної школи. Але дух дискусії, колективного вироблення рішень і свідомої дисципліни, атмосфера, яка формувала почуття господаря у своєму колективі і країні, — усе це повинно ретельно вивчатися нашою школою, дитячими організаціями в нових умовах. За Макаренком, "дисципліна — це перш за все не засіб виховання, а результат, і вже потім вона стає засобом". Дисципліна формується повагою до колективу, захопленістю навчанням, працею.

А. С. Макаренко підкреслював значення гри як методу навчання і  виховання: "Потрібно йти назустріч  постійному прагненню дітей до гри".

Внесок А.Макаренка  в розробку методики виховання ми бачимо і в тому, що він не лише показав, що повинен робити вихователь, але й розкрив, як це слід робити: "Виховання дітей — це легка справа, коли вона робиться без нервів, на основі здорового, спокійного, нормального, розумового і веселого життя". До цього повинен прагнути кожен вихователь, особливо молодий.

В основу виховання колективу  і особистості А. С. Макаренко  ставив колективну працю, органічно  поєднану з навчанням, грою, спортом. Центральне місце в його системі  відводиться поєднанню повноцінної  середньої освіти з продуктивною працею на технічно добре обладнаній базі. Головне для Макаренка — не "гра в працю", а організація дитячого виробництва на госпрозрахунковій основі, як на справжньому підприємстві. Системі профтехосвіти потрібно сміливо включати учнів у систему виробничих відносин, бо лише сфера виробництва формує почуття відповідальності за якість продукції, за результат праці, за збереження обладнання, своєчасне постачання.