А. С. Макаренко про роль колективу в формуванні особистості

2.4. Використання педагогічних надбань А. С. Макаренка у сучасній школі

 Пошук нових  шляхів упровадження найефективніших  методів виховання в сучасних  умовах потребує чималих зусиль, значних випробувань, творчого  запозичення та використання  надбань видатних педагогів минулого.

А. Макаренко увійшов до плеяди саме таких видатних педагогів світу як один з фундаторів системи виховання та перевиховання. Діяльність А. Макаренка на сучасному етапі осмислюється по-новому, з його педагогічної спадщини запозичується передове та позитивне. Основними її цінностями є: колективістська етика, певні норми поведінки та моральні якості, серед яких чільне місце посідають працелюбність, дисциплінованість, відповідальність тощо. І, насамперед, гуманістична віра в людину, її можливості та багатоаспектна категорія відповідальності як базова цінність, що містить новаторську практику, теоретичні положення і творчі висновки. У процесі свого виховного експерименту педагог розкрив вплив середовища, навчального закладу та сім’ї на формування особистості, вивчив співвідношення мети і засобів виховання, зовнішніх і внутрішніх стимулів існування колективу та особи, розкрив основи педагогічної логіки, створив і реалізував нові методи формування особистості. Працюючи з колишніми правопорушниками, А. Макаренко був глибоко переконаним, що немає поганих дітей, а є ті, які тимчасово потрапили в біду та несприятливі умови, і не звертав увагу на минуле вихованців. У непорушній єдності з моральними вимогами до колоністів були повага й довіра до кожного з них. На думку А. Макаренка, формування правильних етичних уявлень і переконань у підлітків можливе в межах колективу. Педагог використовував відкритий ним метод «здивувань», чи, так званий “метод вибуху”, що змінював бажання людини, всі її прагнення. А. Макаренко радив завжди бути правдивим з дітьми, дотримуватися свого слова й виконувати свої обіцянки, вважав, що педагог, який не відповідає за свої слова, не може користуватися авторитетом і довірою учнів. Спираючись на власний досвід, у творах «Методика організації виховного коллективу» (1935 р.), «Проблеми шкільного радянського виховання» (1938 р.) він довів, що жоден виховний засіб не є універсальним, а успіх можливий лише за умови створення цілісної системи взаємопов’язаних педагогічних засобів, заснованих на спільній ідеї, що визначає стратегію і тактику вихователя й педагогічного колективу, складником якого був і учнівський колектив. Педагог показав місце й роль окремих методів і прийомів, обґрунтував діалектику їх відбору та конструювання. «Я не вірю в те, що були морально дефективні люди, — говорив А. Макаренко, — бувають тільки дефективні методи». Результати профілактичної роботи багатьох шкіл дають підстави наголошувати на справедливості висновку А. Макаренка про те, що вирішальне значення має не метод окремого вчителя, а стиль роботи школи. А. Макаренко робить висновок, що не можна «втиснути людину у стандартний шаблон», виховувати «серію людських типів», не можна жертвувати індивідуальною привабливістю, своєрідністю особистості. Досвід творчого використання ідей А. Макаренка сприяє моральній і психологічній перебудові свідомості майбутнього вчителя, виробленню нового педагогічного мислення, відмови від стереотипів у навчально-виховній роботі. Ці ідеї допомагають подолати авторитаризм, догматизм, що гальмують розвиток сучасної школи. Науково-теоретична спадщина А. Макаренка і сьогодні залишається надійним підґрунтям для підготовки нинішнього покоління педагогів. Вона ретельно продовжує вивчатися студентами педагогічних ВНЗ. Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження полягають у знаходженні й обґрунтуванні шляхів впровадження педагогічних ідей А. Макаренка в процесі формування право виховної компетентності в майбутніх учителів правознавства.

Висновки

Сторіччя — термін, цілком достатній для того, щоб творчість історичної особистості зазнало всебічну перевірку часом. І зараз до очевидності ясно, що успіхи А. С. Макаренка в області теорії і практики величезні, незаперечні і фундаментальні. Він заглянув на багато десятиліть вперед. Його життєдайні думки, почуття і воля, як і раніше служать маяком для творчого пошуку нинішнього покоління педагогів. На дотик шукав він шляхи виховання нової людини–людини соціалістичного суспільства. Не було ні теоретичних, ні практичних розробок, які могли б йому істотно допомогти. Його досвід був специфічний зовсім не тому, що А. С. Макаренка мав справу з групою підлітків, ізолювати себе своєю поведінкою від суспільства. Його досвід був специфічний тим, що дозволяв в найбільш чистому вигляді умови формування нової радянської людини. Ці умови в самому повному їх обсязі А. С. Макаренко був змушений поставити під контроль, свідомо регулювати та управляти ними. Що ж допомогло А. С. Макаренко знайти потрібні шляхи виховання? Його безумовна віра в людину, безумовна повага до особистості. Ці якості були притаманні всім великим педагогам-гуманістам. Віра в людину — ось головний урок А.С. Макаренко, сьогодні, як ніколи актуальне для нас. І ще про одне його уроці. Витоки теорії — в гущі життя, на самих передових рубежах суспільного прогресу. Це всім життям і творчістю довів А. С. Макаренко. веке. І тому ще належить вчитися і вчитися у нього нам, що живе в XXI столітті.

Учитель життя — ось сама сутність, найголовніша прониклива риса особистості А. С. Макаренко. Ця риса зливає воєдино його теорію і практику, з'єднує його найміцнішими, самими живими зв'язки з педагогами-новаторами, з усією масою вчителів, вражаючих самовідданим служінням своїй справі.

Таким чином, основний закон життя колективу з А. С. Макаренко: рух — форма життя колективу, зупинка — форма його смерті; основними положеннями його теорії є принцип гласності, відповідальної залежності, система перспективних ліній і методика паралельної дії.

Результати  дослідження показали, що основними етапами становлення А. С. Макаренка як педагога є його робота в якості викладача в Крюківському і Доменском початкових училищах. Потім навчання Антона Семеновича в учительському інституті в Полтаві і подальша робота у Крюківському і Доменском початкових училищах в якості інспектора (директора). Наступний етап це організація колонії ім. Горького, комуни ім. Дзержинського і копітка робота в них. Завершальним етапом педагогічної діяльності А. С. Макаренко є його літературна діяльність, в якій він детально викладає всі свої педагогічні ідеї.

Основні положення  теорії виховання дітей у колективі. «Педагогіка паралельної дії» полягає в тому, що тільки в процесі діяльності дітей, в результаті вправи залучених в діяльність природних сил, відбувається розвиток цих сил. У результаті цього утворюються знання, вміння, навички, звички, погляди і формується особистість в цілому. І ідея єдності виховання і життя, яка розкриває природу процесу виховання та його зміст.

Особливості виховної практики у дитячих колективах, керованих  А. С. Макаренко, полягають у наступному. Період роботи А. С. Макаренка в колонії імені А. М. Горького і комуни імені Ф. Е. Дзержинського є основним і найважливішим етапом його творчої діяльності. За ці роки у Антона Семеновича остаточно склалося цілісна педагогічна концепція, що є чином творчого з'єднання практики і теорії, перевірена і насичена як його власним досвідом, так і досвідом всієї радянської школи в цілому. Під час роботи в колонії ім. Горького А. С. Макаренко встановив основні положення теорії виховного колективу і розробив принципи організації такого колективу та методику керівництва ним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Бучківська  Б.В. В.О.Сухомлинський про вплив  дитячого колективу на особистість  // Педагогіка і психологія. –  1999. – №4. – С. 142-149.

2.Волкова Н.П. Педагогіка для студентів вищих навч. Закладів. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2003. - С. 180-193.

3. Кузьмінський А. І., Омеляненко В. Л. Педагогіка: Підручник.  – К.: Знання, 2007. – С.248-260.

4. Макаренко А.С. Пед. соч. В 8 т. -М.: Педагогика, 1984. -Т. 4. - С. 260.

5. Максимюк С.П. Педагогіка. Курс лекцій. К.: - 2005. С. 416-433.

6.Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навч. Посібник. 3-є видання, доповнене, 2001р.

- С. 443-448

7. Окса М. М. Макаренківська концепція в педагогіці: технологічний аспект / М. М. Окса // Професіоналізм педагога. – К., 2003 . – С. 67-71.

8. Сухомлинський В.О. Колектив як знаряддя виховання // Сільська школа України. - 2004. - №10. - С.1.

9. Сухомлинський  В.О. Методика виховання колективу. – Київ, : „Радянська школа”,1971.- 310с.

10. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. Посібник для студентів вищих пед. Закладів освіти. - К. : Видавничий центр „Академія”, 2001. - С. 347-355, 360-363.