А. С. Макаренко про роль колективу в формуванні особистості

Внесок А.Макаренка  в сучасну педагогічну науку  неможливо переоцінити, його система  пройшла через вогонь життєвого експерименту. Справи та ідеї Антона Семеновича вивчаються і розповсюджуються у всьому світі. Багато уваги приділяв Макаренко питанням фізичного й естетичного виховання дітей і молоді. На першому місці повинне стояти завдання — випустити здорове покоління. "Дохлі виробники і будівельники нам не потрібні, неврастеніки лише зіпсують нашу справу", — писав Антон Семенович.

У комуні ім. Ф. Е. Дзержинського  кожен день починався ранковою зарядкою на свіжому повітрі, незалежно від  погоди, колоністи любили спорт: лижі, ковзани, футбол теніс та ін. Кожен комунар повинен був здавати норми значків БГПО і ГПО. Проводилися заняття із спортивної та художньої гімнастики, з акробатики. Найбільш ефективним засобом фізичного виховання Антон Семенович вважав гру, він сам спрямовував роботу з розробки і впровадження ігор, які весь час змінювалися. Заняття військовим спортом дисциплінувало колоністів, облагороджувало їх фізично й естетично. Велике значення надавалося туристичним походам. Комунари пройшли весь Крим, Кавказ, Україну, здійснили подорож по Волзі — це сприяло зміцненню здоров'я, фізичному розвитку дітей.

Фізичне виховання поєднувалося з естетичним. Це проявлялося перш за все в елементах воєнізації і символіки (сигнали, рапорти та ін.), у ритуальних заходах і діях. Сильним засобом естетичного виховання був хор, оркестр, театр, кіно, клубна робота, читання художньої літератури, заняття образотворчим мистецтвом, велика кількість квітів як у приміщеннях, так і на всій території колонії і комуни. У комуні був гектар прекрасного квітника, краща в Харкові оранжерея. З великим естетичним смаком проводились у колонії свято першого снопа і свято праці. А. С. Макаренко добре грав на скрипці, непогано малював, був талановитим режисером і актором, для роковин комуни він писав сценарії та п'єси. У виставах "Ревізор", "Ліс" він грав роль городничого і Нещасливцева. Він піклувався про естетичну освіченість своїх вихованців. Зацікавившись "Євгенієм Онегіним", комунари провели теоретичну Онегінську конференцію. Професор-літературознавець прочитав лекцію про роман, музикознавець дав характеристику однойменній опері Чайковського. Оркестр вивчив низку творів композитора. Комунари в повному складі прослухали оперу в театрі, було проведено конкурс на краще читання "Євгенія Онегіна". Антон Семенович знав весь роман напам'ять, любив поезію, міг без кінця декламувати вірші

О. Тютчева, О. Пушкіна, Т. Шевченка, І. Крилова, К. Чуковського. А. Макаренко був чарівною людиною, спілкування з ним приносило  людям позитивні емоції. Він був досить ерудованим і інтелігентним.

Повчальною є організована А. С. Макаренком робота з культурного  обслуговування населення сусідніх сіл. У комуні було багато гуртків, клубів, головним був гурток образотворчого мистецтва, у якому нараховувалося 120 чоловік. Малювали і писали в комуні дуже багато, наприклад, до свята 1 Травня одного разу було написано лозунгів загальною довжиною в три кілометри чотириста метрів, і зробили це 11 вихованців за одну ніч.

Рідним братом цього  гуртка був, як писав А. С. Макаренко, ребусник, який включав до 100 комунарів. У програму естетичного виховання А. С. Макаренко включав і красу одягу, мови, рухів, побуту, праці, відпочинку. Він високо цінив художню простоту, природність, почуття міри, не міг терпіти грубості, нетактовності, розхлябаності, хизування в роботі, рухах, розмові, вчинках. Він постійно намагався забезпечити єдність внутрішньої і зовнішньої краси людини, єдність етики й естетики. Шліфування емоційно-вольової сфери формувало у вихованців хороші естетичні смаки і високі людські ідеали, до яких вони прагнули не лише в період перебування в комуні чи колонії, але й усе своє життя.

1.3.Публіцистична діяльність вчителя–новатора

На основі аналізу  педагогічних праць і діяльності А.С.Макаренка, архівних матеріалів і праць відомих макаренкознавців визначено, що А.С.Макаренко, педагог-новатор, створив універсальну систему виховання, яка займає гідне місце в побудові сучасних виховних систем. У вивченні спадщини А.С.Макаренка на сучасному етапі можна виділити чотири основні тенденції: аналіз і систематизація праць А.С.Макаренка; активізація історико-біографічних досліджень; осмислення значущості педагогічного внеску А.С.Макаренка у світову педагогічну теорію й практику; аналіз та узагальнення гуманістичних ідей А.С.Макаренка з урахуванням соціальних і політичних умов у СРСР в 20-40 рр. Аналіз педагогічної спадщини А.С.Макаренка показав, що важливою частиною загальної системи виховання в колонії ім.М.Горького та комуні ім.Ф.Е.Дзержинського була організація трудової діяльності як компоненту трудового виховання, спрямованого на позитивні зміни в людині, на створення згуртованого колективу. На думку видатного педагога, трудове виховання – дуже важливий фактор всебічного розвитку особистості, засіб формування активного громадянина. А.С.Макаренко весь час намагався збагатити й удосконалити зміст, форми, методи, стимули трудової діяльності вихованців, максимально наблизити працю горьківців та дзержинців до умов передового виробництва, зробити працю для дітей радісною, свідомою, щасливою, основною формою вияву й розвитку особистості, її таланту. А.С.Макаренко постійно наголошував, що праця у виховній роботі повинна бути одним із головних елементів і розкривав її значення.

Теоретичні положення, на яких ґрунтувалась система трудового  виховання молоді А.С.Макаренка, розкривали необхідність трудового виховання для фізичного, розумового та морального розвитку людини, для становлення її як громадянина; індивідуалізації, диференціації та творчої спрямованості праці для прояву особистістю свого таланту, творчості, ініціативи; колективної, продуктивної, суспільно значущої, виробничої праці для моральної підготовки людини; такої організації праці, в процесі якої у дітей виховується позитивне ставлення до праці й до людей праці; вироблення вмінь працювати для формування в людини здатності бути щасливою. Актуальність наукових положень і понять щодо системи трудового виховання молоді А.С.Макаренка підтверджується гуманістичним змістом його виховної системи, в центрі якої завжди була людина з її внутрішнім світом, красою, неповторністю.

Основні гуманістичні ідеї системи трудового виховання  молоді А.С.Макаренка полягали у  вірі в людину, в її добро; у вимогливості та повазі до людини; в необхідності суб’єкт-суб’єктних відносин педагога й вихованця, відносин на основі співпраці; в необхідності розуміння і знання педагогом кожної дитини; забезпеченні індивідуалізації та диференціації праці з метою всебічного і гармонійного розвитку особистості кожного вихованця, розкритті його таланту, розвитку здібностей, задоволенні інтересів особистості; забезпеченні творчого характеру праці; здійсненні виховання і трудової діяльності особистості у згуртованому колективі; створенні умов для праці на сучасному виробництві, у колективі кваліфікованих робітників; нерозривності трудового виховання з загальним розвитком дитини; забезпеченні інтелектуалізації трудового процесу; єдності праці та багатогранності життя. Показано, що в процесі трудового виховання в закладах, керованих А.С.Макаренком, відбувалося професійне становлення та розвиток дітей за такими напрямами: практична підготовка особистості до праці; психологічна підготовка особистості до праці; підготовка особистості до свідомого вибору професії.

У складових  гуманізації сучасної системи освіти та сутнісних елементах педагогічної системи А.С.Макаренка є загальні положення, а саме: визнання кожного вихованця як унікальної особистості, його прав, ставлення до нього як до суб’єкта власного розвитку; розуміння того, що особистість – не засіб, а мета виховання; виховання почуттів обов’язку, патріотизму, відповідальності, гуманної поведінки; сприяння духовному, етичному, естетичному розвитку кожної особистості; необхідність побудови відносин між вихователем і вихованцем на основі співпраці; здійснення виховання особистості в колективі, який функціонує на принципах поваги, вимогливості, співробітництва, дружби, захищеності.

Поняття трудової вихованості  розглядається нами як результат  психологічного, педагогічного та економічного виховання, яке забезпечує формування таких якостей особистості, як готовність використовувати свої творчі здібності в праці, вміння цінувати час, шанобливе ставлення до своєї та чужої праці, бережливе ставлення до матеріальних цінностей, вміння працювати в колективі, вміння працювати самостійно. Знання критеріїв трудової вихованості школяра забезпечують цілеспрямованість і предметність педагогічних зусиль, відповідають інтересам самовиховання учня та виступають як параметри, відповідно до яких можна і треба робити висновок щодо трудової вихованості особистості. Розроблено такі критерії оцінки трудової вихованості школярів, як ставлення до праці та людей праці; відношення до предметів, знарядь і результатів праці; ефективна взаємодія з іншими членами колективу під час трудової діяльності; мотиви до праці; трудова дисципліна, відповідальність; самостійність і самоконтроль у процесі праці; рівень загальноосвітніх знань; рівень загальнотехнічних і допрофесійних знань; рівень творчих і практичних умінь; культура праці.

РОЗДІЛ 2. Теоретико-методологічні засади теорії виховання колективу

2.1. Поняття та зміст колективу

Існує велика кількість  визначень поняття колектив. Розглянемо далі деякі з них.

Колектив - (від лат. Collectivus - збірний), щодо компактна соціальна група, що об'єднує людей, зайнятих вирішенням конкретної громадської завдання (колектив трудовий, навчальний, військовий, спортивний та ін.)

У психологічній енциклопедії колектив - група об'єднаних загальними цілями і завданнями людей, що досягла в процесі соціально цінної спільної діяльності високого рівня розвитку.

За іншим визначенням колектив - це спільність людей, в основі життєдіяльності якої лежить ціннісно-орієнтаційної єдності його членів, причому основні ціннісні орієнтації є суспільно-значущими.

А.С. Макаренко під колективом розумів об'єднання людей для досягнення загальних цілей у спільній праці - об'єднання, що відрізняється певною системою повноважень і відповідальності, певним співвідношенням і взаємозалежністю окремих своїх частин. Він підкреслював, що колектив - частина радянського суспільства: "через колектив кожен його член входить в суспільство". Більш докладно колектив у технології Макаренко ми розглянемо в наступному розділі.

В основному в сучасній літературі вживаються два значення поняття "колектив". Перше: під колективом розуміється будь-яка організована група людей (наприклад, колектив підприємства); друге: під колективом розуміється лише високоорганізована група. У педагогічній літературі, колектив - це організаційна форма об'єднання людей на основі якої-небудь певної цілеспрямованої діяльності. Колектив відрізняється рядом важливих ознак. Розглянемо їх.

1. Загальна соціально значуща  мета.

2. Загальна спільна діяльність для досягнення поставленої мети, загальна організація цієї діяльності.

3. Відносини відповідальної  залежності. Між членами колективу встановлюються специфічні відносини, що відображають не тільки єдність мети і діяльності (робоче згуртування), але і єдність пов'язаних з ними переживань і оцінних суджень (моральне єднання).

4. Загальний виборний  керівний орган. 

Крім названих якостей, колектив відрізняється і іншими дуже важливими особливостями. Це характеристики, що відображають внутрішньоколективних  атмосферу, психологічний клімат, стосунки між членами колективу. Одна з таких характеристик - згуртованість, характеризує взаєморозуміння, захищеність, причетність до колективу. Група формально співпрацюють людей може обходитися без цих якостей, колектив без них втрачає свої переваги.

Психологічно розвиненою як колектив вважається така група, в  якій склалася диференційована система  різних ділових і особистих взаємин, що будуються на високій моральній  основі. Такі відносини можна назвати  колективістським. Вони визначаються через поняття моральності, відповідальності, відкритості, колективізму, контактності, організованості, ефективності й інформованості.

Під моральністю мається на увазі побудова внутрішньоколективних і внеколлективних відносин на нормах і цінностях загальнолюдської моралі. Відповідальність трактується як добровільне прийняття колективом на себе моральних і інших зобов'язань перед суспільством за долю кожної людини незалежно від того, є він членом даного колективу чи ні. Відповідальність також проявляється в тому, що члени колективу свої слова підтверджують справою, вимогливі до себе і один до одного, об'єктивно оцінюють свої успіхи й невдачі, ніколи не кидають почату справу на півдорозі, свідомо підкоряються дисципліні, інтереси інших людей ставлять не нижче своїх власних, по-хазяйськи ставляться до суспільного добра.

Під відкритістю колективу  розуміється здатність встановлювати  і підтримувати добрі, що будуються  на колективістської основі взаємини з іншими колективами або їх представниками, а також з новачками у своєму колективі. На практиці відкритість колективу проявляється в наданні різнобічної допомоги іншим колективам, не членам колективу. Відкритість є однією з найважливіших характеристик, по якій можна відрізнити колектив від зовні схожих на нього соціальних об'єднань.

Поняття колективізму містить  у собі постійну турботу членів колективу  про його успіхи, прагнення протистояти  тому, що роз'єднує, руйнує колектив. Колективізм - це також розвиток добрих традицій, упевненості кожного у своєму колективі. Почуття колективізму не дозволяє його членам залишатися байдужими, якщо зачеплені інтереси колективу. У такому колективі всі важливі питання вирішуються спільно і, по можливості, за загальної згоди.