Педагогічна спадщина та просвітницька діяльність В.О. Сухомлинського

     Книга В.О. Сухомлинського «Как воспитать  настоящего человека» написана у 1967-1970 роках, складається із циклу бесід, які торкалися формування у дітей і молоді комуністичних рис особистості.

     Розглядаючи проблеми морального виховання нової  людини, Сухомлинський зробив спробу з’ясувати систему  виховання  високих моральних якостей. Він  підкреслює взаємозв’язок морального та інтелектуального розвитку школяра, роль трудової діяльності у формуванні їх морального пізнання, розкриває  форми і методи пояснення школярам головних моральних понять.

     Настанови Сухомлинського, які торкаються морального виховання учнів, не являються сухими методичними інструкціями. Взяті  із його багатої педагогічної практики і досвіду радянської школи, вони зображуються яскравими прикладами із життя людей, казками, легендами, новелами складеними самим автором. Художньо-ілюстративний матеріал Сухомлинський  вважав важливим засобом у розумовому та моральному вихованні учнів. Педагог  підкреслював, що тонкість внутрішнього миру людини, шляхетність його морально-емоціональних відношень не можна затвердити без високої культури словесного виховання. Свою книгу «Как воспитать настоящего человека» він розглядав як книгу про виховання словом. Особливий наголос на ролі слова у вихованні зовсім не означає заперечення Сухомлинським інших виховних засобів. Зокрема педагог не мислив справжнього виховання без участі у праці, яка грає важливу роль у формуванні особистості.

     В книзі В.О. Сухомлинського «Как воспитать  настоящего человека» зустрічаються  і недостатньо обґрунтовані, спірні положення, повторення, не дивлячись  на це є всі підстави вважати, що написано емоціонально, яскраво і  переконливо, книга завоює схильність читачів - учителів,  вихователів, батьків, всіх, хто практично вирішує задачі комуністичного виховання підростаючого  покоління. [5,3-4]

     Книга «Серце віддаю дітям» перекладена на 30 мов світу і витримала 54 видання.

     «Серце  віддаю дітям» - одна з небагатьох в  сучасній педагогічній літературі книг, які завоювали визнання педагогів  і батьків.

     Сухомлинський знайомить читача з тим як на протязі  кількох років з того дня коли маленька людина вперше переступила  шкільний поріг, до закінчення початкової школи, він вводив своїх вихованців у світ пізнання навколишньої дійсності, допомагав оволодіти знаннями, пробуджував  розумові здібності і затверджував шляхетні почуття, виховував громадянську гідність, вірив у добрий початок  у людині, безмежну відданість соціалістичній Вітчизні, любов до рідної землі.

     Книзі «Серце віддаю дітям» присуджена Державна премія Української ССР в області  науки та техніки у 1974 р. [12,2]

     Благородній справі комуністичного виховання молодих  поколінь Сухомлинський віддав усе  своє невтомне життя і вогонь серця. Його численні педагогічні праці, нариси, оповідання нині відомі не тільки педагогічній громадськості, а й широким колам  читачів і в нашій країні, і  за її межами. За своє коротке життя  Василь Олександрович опублікував  близько 30 книжок – монографій та багато наукових і популярних статей у журналах і збірниках. Багато з них перекладено  на різні мови народів світу.

     Усі твори видатного педагога пройняті безмежною вірою в людину, щедрість і благородство її душі, невичерпне багатство інтелектуальних і  моральних сил і в ті величезні  виховні можливості, які створюють  соціалістичне суспільство.

     У працях Сухомлинського знаходять розвиток прогресивні педагогічні ідеї корифеїв вітчизняної і зарубіжної педагогіки – Коменського і Руссо, Дістервега і Песталоцці, Толстого і Ушинського, Крупської і Макаренка.

     Учений-педагог, полум’яний публіцист ставить у  своїх творах найрізноманітніші  проблеми комуністичного виховання. Це передусім проблеми морального і  естетичного виховання, розумового розвитку, формування марксистсько-ленінського світогляду, проблеми всебічного гармонійного розвитку і громадянського виховання. [20,3]

     «Батьківська  педагогіка» - це захоплююча і хвилююча поетична розповідь про найважливіший, священний обов’язок батьків  щодо своїх дітей, це пристрасний  гімн благородній душі дитини, її сподіванням, устремлінням, людському сімейному  щастю. Водночас це гірка правда про  те, як батьківська нерозсудливість, сліпа потворна любов до дітей, духовне  зубожіння, міщанство та інші вади сімейного  життя частини наших громадян призводять до трагічних наслідків  – спотворення душі дитини, появи  антисоціальних явищ, дармоїдства, марнотратства, споживацької психології, дитячої злочинності.

     Ця  книжка примусить читача глибоко  задуматись над проблемами сімейної педагогіки, стане надійним порадником для всіх, хто  має справу з  вихованням дітей. Ця книжка – поезія правди і краси, добра і щастя, гімн благородству душі дитини, віра в  її невичерпні можливості. Це чудово сплетене і органічно пов’язане мереживо оригінальних оповідань, народних легенд і переказів, повчальних прикладів і епізодів з життя школи і сім’ї, які вражають, хвилюють, пробуджують думку, змушують читача глибоко замислитися над педагогічними проблемами, зробити корисні висновки й практичні кроки. Автор вдало використовує найпрогресивніші традиції народної педагогіки, народну мудрість, що століттями формувалися в повсякденному житті та боротьбі і відточувалися в горнилі практичного досвіду, передавалися з покоління в покоління у легендах, оповіданнях, казках і прислів’ях. Педагогічність майстерність В.О. Сухомлинського виявлялася в тому, що звичайні життєві явища, події чи ситуації він умів використовувати як важливі фактори виховного впливу на особистість дитини, перетворювати їх у засоби виховання.

     Так, у «Батьківській педагогіці»  кожний маленький епізод, подія з  життя школи чи сім’ї, легенда  чи переказ стають канвою, відправним моментом для змістовної розмови, педагогічних роздумів і міркувань, що змушують глибоко вникати в проблеми сімейної педагогіки. [20,4-5]

     Починаючи з 1945 року Василь Олександрович почав  друкувати свої статті у різних журналах та газетах. Він друкувався у таких журналах: «Радянська Україна», «Соціалістичне село», «Кіровоградська правда», «Радянська освіта», «Молодь України», «Советская молодежь», «Советская педагогика» та інших журналах, а також в «Учительской газете». У своїх статтях він здебільшого описував своє життя, уроки які він проводив зі своїми учнями, його педагогічну  діяльність та багато іншого, що допомагало не лише іншим вчителям, а й батькам у вихованні своїх дітей.

     На  жаль, багато з тих газет і журналів, у яких є статті Сухомлинського, вже не видаються, і дуже мало з  них залишилося у наших бібліотеках.

    Творча  спадщина В.О.Сухомлинського переконує  нас у різноманітності педагогічних підходів до формування особистості  учня. Нині, у період активних пошуків ефективних методів виховання гуманістичних цінностей, практична діяльність Василя Олександровича є надійним помічником у вирішенні цих важливих завдань. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки

     Василь  Сухомлинський — один із найвідоміших педагогів і дитячих письменників ХХ століття. Його ідеї, науково-методологічні  розробки, практичний досвід сьогодні втілюються в освітньо-виховних системах європейських країн, Японії, Америки.

     «На любові до дітей тримається світ». В  усі епохи кращі педагоги саме цю думку вважали головною в справі виховання. Василь Олександрович Сухомлинський  був з їхнього числа. «Що саме головне було  в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей» - так писав він у головній книзі свого життя «Серце віддаю дітям». І назва її зовсім не красивий літературний оборот, а чиста правда.

     Видатний  педагог XX в. (1918—1970) виріс у селянському  середовищі, на особистому досвіді  навчався мудрості народної педагогіки, разом з народом переживав  трагедію Вітчизняної війни, лікував її рани і повною мірою відчув велич, непохитність людського духу. Він воістину «соком мозку і кров'ю серця» творив себе як гуманіста, людину культури, різнобічної освіченості, ростив колектив педагогів-однодумців, будував і удосконалював життя школи, зробивши її вогнищем духовно-морального становлення особистості. Володіючи не тільки педагогічним, але і літературним талантом, Сухомлинський виклав свій найбагатший, унікальний досвід, свої педагогічно-філософські погляди в численних статтях, книгах, залишив велику рукописну спадщину.

     У своєму останньому напутстві випускникам  Павлиської середньої школи, уже  смертельно хворий, В.О. Сухомлинський  так говорив юнакам і дівчатам, що вступають у життя: «Людській  силі духу немає межі. Немає труднощів  і незгод, яких би не могла здолати  людина. Не мовчазно перетерпіти, перестраждати, але здолати, вийти переможцем, стати сильніше. Більше всього бійтеся хвилини, коли труднощі покажуться вам нездоланними, коли з'явиться думка відступити, піти по легкому шляху.»

     У цих словах весь В.О. Сухомлинський - гуманіст, мислитель, педагог.

     Творчість Сухомлинського з кожним роком залучає  все більше пильної уваги світової наукової і педагогічної громадськості, як у нашій країні, так і за рубежем. І це не випадково. Розроблена ним педагогічна система не тільки збагатила педагогічну науку  новаторськими ідеями і положеннями, внесла вклад як у теорію, так  і в практику утворення і виховання, але і склала значний, революційний етап у розвитку вітчизняної педагогічної думки.

     Виконавши курсову роботу, ми дійшли висновків, що педагогічна спадщина Василя Олександровича містить глибокі теоретичні ідеї і практичні рекомендації щодо виховання. Сучасна національна школа має  сприяти їхньому активному й  систематичному впровадженню у       навчально-виховний процес, в життя  і діяльність дітей. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаних джерел

1. http://bankreferatov.com.ua/downloads/referat/18743/
2. http://bankreferatov.com.ua/referat/pedagogka/0_object18720.html
3. http://osvita.ua/vnz/reports/pedagog/3637
4. Антонець М.Я. Педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського в сучасній освітньо-виховній теорії та практиці.//Педагогіка і психологія. – 1994. – №1
5. В.А. Сухомлинский. Как воспитать настоящего человека. – К.: Рад. школа, 1975. – 235 с.
6. В.А. Сухомлинский об умственном воспитании / Сост. и авт. вступ. статьи М.И. Мухин, Ред-кол.: Н.Д. Ярмаченко (председатель) и др. – К.: Рад. школа, 1983. – 224 с. – (Пед. б-ка)
7. Народный учитель // Комунист. - 1966. - январь (№2)
8. Сухомлинский В. А. Избранные педагогические сочинения – Т.1. – М.: Педагогика, 1979.
9.     Сухомлинский В. А. О воспитании., М., 1979.
10. Сухомлинский В.А. Избранные педагогические сочинения: В 3-х т. Т. 3 / Сост. О.С. Богданова, В.З. Смаль, А.И. Сухомлинская, - М.: Педагогика, 1981. 640 с., ил.
11. Сухомлинский В.А. Книга о любви / Сост. А.И. Сухомлинская, Л.В. Голованов; Предисл. Л.В. Голованова. – М.: Мол. гвардия, 1983. – 191 с., ил.
12. Сухомлинский В.А. Методика воспитания коллектива. – М.: Просвещение, 1981. – 192 с.
13. Сухомлинский В.А. О воспитании / Сост. и авт. вступит. очерков С. Соловейчик. – 5-е изд. – М.: Политиздат, 1985. – 270 с.
14. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям – К.: Рад. школа, 1981. – 382 с., ил.
15. Сухомлинський В. Вибрані твори: У 5-ти т.— Т 5.— К.: Рад. школа, 1977.— 639 с.
16. Сухомлинський В. Вибрані твори: У 5-ти т.-Т. 4- К.: Рад. школа, 1977.- 640с.
17. Сухомлинський В. Вчити вчитися // Вибрані твори в 5 т. – К., 1976. – Т.5:– С. 426-436.
18. Сухомлинський В. Павлиська середня школа // Вибр.твори: У 5-ти т. – Т. 4 – К., 1977. – С. 7
19. Сухомлинський В. Слово вчителя в моральному вихованні // Вибр. твори: У 5-ти т. – Т.5. – К.: 1977 . – С. 321-330.
20. Сухомлинський В. Слово про слово // Вибр. твори: У 5-ти т. – Т.5. – К., 1977. – С. 160 – 167.
21. Сухомлинський В. Сто порад учителеві // Вибр.твори: У 5-ти т. - .2. – К., 1976. – С. 419-654.
22. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка (Підгот. до вид. текст і написав вступ. статтю В.Ф. Шморгун). – К.: Рад. школа, 1978. 263 с.
23. Українська педагогіка в персоналіях: У 2-х кн. /За ред О.Сухомлинської. – К: Либідь, 2005. – Кн.2. – 550 с.
24. Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник. Видання 2-ге. К.: «Академвидав», 2006. – 264-271с.
25. Цюпа. І.А. Василь Сухомлинський (добротворець) – К.: ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1973. – 334 с.