Система комплексної діагностики знань студентів

 

МІНІСТЕРСТВОМ ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДОНЕЦЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ  І ТОРГІВЛІ ІМЕНІ МИХАЙЛА ТУГАНА-БАРАНОВСЬКОГО

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І  УПРАВЛІННЯ

Кафедра економіки підприємства

РЕФЕРАТ

З НАВЧАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ “УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСВІТА”

на тему: система комплексної діагностики знань студентів

Виконавець:

Студент 1 курсу ІЕУ

напряму підготовки

“Економіка підприємства”

група ЕП12В

Керівник:

к.е.н, доцент

Алексєєв С.Б.

 

Гостєєв Владислав Владиславович

 

 

 

 

 

 

Донецьк – 2012р.

Зміст

 

В

Висновок · 37

Відомі і інші варіанти тестового контролю знань студентів · 33

ВСТУП · 3

Є

Єдина бальна система оцінювання знань студентів  національною шкалою та шкалою ЕСТS · 21

З

Заліки · 29

І

Іспити · 30

К

Консультації · 29

Контроль у позааудиторний час · 28

Критерії оцінки та методичні  вказівки щодо  оцінювання самостійної  роботи студента (СРС) · 16

Критерії оцінки та методичні  вказівки щодо поточного оцінювання  окремих видів навчальної роботи · 13

М

Мета та основні концептуальні  · 9

О

Оцінка й оцінювання у вищій школі, засоби діагностики · 4

П

Підсумковий контроль з  навчальної дисципліни за методикою  комплексної діагностики знань  студентів · 20

Р

Рубіжний модульний  контроль (РМК)  як центральний елемент  комплексної діагностики знань  студентів. · 19

С

Список використаних джерел · 38

Стандартизований контроль знань (тестовий ) · 32

У

Умови функціонування методики комплексної діагностики знань  студентів · 11

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Подальші соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її в цивілізоване світове  співтовариство неможливі без структурної  реформи національної системи вищої  освіти. Однією із передумов входження  України до Єдиної Зони вищої освіти є реалізація системою вищої освіти України ідей Болонського процесу.[1]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Оцінка й оцінювання у  вищій школі, засоби діагностики

 

Оцінка - процес і результат  виявлення й порівняння рівня  опанування студентами професійно важливих знань, навичок та умінь з еталонними уявленнями, задекларованими у навчальних програмах підготовки, порадниках, збірниках нормативів та інших керівних документах.

 

Еталонні уявлення - такі (індивідуальні й групові) знання, навички та вміння, а також рівень їхнього опанування, які необхідні  для ефективного виконання завдань  професійної діяльності. Вони є критеріями, щодо яких оцінюють знання, навички  і вміння студентів.

 

До контролю та оцінки знань, навичок і вмінь студентів  у навчанні висувають такі вимоги: об'єктивність; достатня кількість  відомостей для оцінки; тематична  спрямованість; умотивованість оцінок; єдність вимог з боку тих, хто  контролює; оптимальність; усебічність; дієвість, тобто реальний їх вплив  на формування професійних знань, навичок  і вмінь студентів.

 

У процесі оцінювання знань  студентів слід враховувати: і. Обсяг  відомостей, оперування поняттями, категоріями, фактами, основними теоріями, законами, закономірностями й принципами, ступінь  їх пізнання, здатність до систематизації та узагальнення, що передбачає:

 

■ пізнання й визначення понять, розуміння їх сутності, розкриття  змісту, встановлення сукупності зв'язків  і залежностей між окремими частинами  й цілим тощо;

 

■ виокремлення головного, актуальних теоретичних проблем, усвідомлення їх глибини та визначення шляхів їх розв'язання;

 

■ розуміння законів, закономірностей, принципів, концепцій;

 

■ здатність до узагальнення, систематизації, класифікації явищ і  предметів.

 

2. Якість опанування методологічною  і теоретичною основами навчального  предмета, що передбачає:

 

• глибоке розуміння викладеного  в першому пункті, аргументованість, послідовність, упевненість і самостійність  викладення своїх знань;

 

■ методологічне обґрунтування  знань.

 

3. Дієвість знань, наявність  простих умінь, доцільність їх  застосування під час розв'язання  практичних завдань, що передбачає:

 

• конкретне визначення основних напрямів застосування знань  у практичний діяльності;

 

■ змістовна характеристика методів, процедур та методики дій щодо використання теоретичних і практичних знань у майбутній практичній діяльності та ін.

 

 

 

Отож, знання мають бути глибокими, міцними, систематизованими, оперативними та усвідомленими. А їх рівень може бути репродуктивним, реконструктивним, евристичним і творчим.

 

Оцінюючи навички студентів, науково-педагогічний працівник має  врахувати:

 

■ наявність практичних навичок у галузі навчальної дисципліни, що сприяють успішному опануванню професійної  діяльності;

 

■ якість, швидкість, стійкість, точність їх виконання в різноманітних  умовах, зокрема й екстремальних.

 

Для оцінки вмінь педагог  має враховувати:

 

■ наявність конкретних умінь, їхню глибину, стійкість і  гнучкість;

 

■ ступінь опанування основними  прийомами діяльності та їх творче застосування під час розв'язання нестандартних завдань у різноманітних  ситуаціях майбутньої професійної  діяльності,

 

■ конструювання алгоритму  дій та його інноваційність;

 

■ здатність моделювати професійні дії;

 

■ виконання комплексу  дій, які становлять це вміння;

 

■ упевненість, самостійність, обгрунтованість, систематичність  цих дій;

 

■ зміст самоаналізу результатів  власних дій, характер зіставлення  отриманих результатів з основною метою діяльності;

 

■ умотивованість дій та їх усвідомлення;

 

■ наявність помилок, їхня кількість і характер, ступінь  впливу на остаточний результат діяльності;

 

■ ступінь ефективності та якість виконаних дій тощо.

 

Оцінюють студентів за чотирибальною системою. Критерії оцінок визначено у навчальних програмах  підготовки студентів.

 

Наприклад, критерії оцінок узагальнено й стисло можна сформулювати так;

 

■ "відмінно" - студент  володіє навчальним матеріалом у  повному обсязі (міцно засвоїв  увесь програмний матеріал, виявив глибоке його розуміння, вичерпно відповів і обґрунтував власні висновки, прийняв  обґрунтоване рішення і вміло  використав на практиці, упевнено виконав  завдання);

 

■ "добре" - студент  засвоїв навчальний матеріал на достатньо  високому рівні (загалом знає весь програмний матеріал, на питання відповідає вільно, але недостатньо широко, правильно  використовує свої знання на практиці тощо);

 

■ "задовільно" - студент  загалом засвоїв основний навчальний матеріал, оперує ним недостатньо  чітко та упевнено, слабо визначає зв'язки й відносини між предметами і явищами (виявляє знання тільки основного матеріалу, передбаченого  програмою, спроможний використовувати  свої знання на практиці, правильно  виконує прийоми і дії та ін.); "незадовільно" - студент загалом  має поверхове уявлення про основний навчальний матеріал, не може ним оперувати.

 

Потрібно домагатися, щоб  оцінка була об'єктивною, справедливою, обґрунтованою, ясною й зрозумілою студенту. Треба усунути фактор суб'єктивізму.

 

У сучасній дидактиці вищої  школи триває інтенсивний пошук  об'єктивних методів контролю. Таким  засобом можуть бути дидактичні тести. Ідеться про тести досягнень, за допомогою яких можна виміряти рівень знань. Основне, щоб вони були об'єктивні й мали чіткі критерії оцінки для вимірювань ознак професійної  діяльності.

 

В оцінюванні студентів використовують також самооцінку, яка насамперед є джерелом і спонукальною силою  розвивального навчання, що є важливою характеристикою сучасного дидактичного процесу у вищій школі.

 

Педагог може використовувати  словесні оцінки, що позитивно впливає  на перебіг навчально-пізнавальної діяльності студентів. Такі оцінки закладено  у деяких заохочувальних висловлюваннях, позитивних репліках на зразок "молодець", "так тримати", "добре", "дотепно", "якісно", "відмінно", "ти можеш" тощо. Безумовно, словесні оцінки можуть мати і у негативне значення - через зауваження, заперечення, демонстрування сарказму, докору, нотації та ін.

 

Однак головна функція  словесної оцінки має полягати в  орієнтуванні студента на правильність його навчально-пізнавальних дій, закріплення  успіху на цьому шляху, подальшого його стимулювання для досягнення успіхів  у пізнавальній діяльності та ін.

 

Досвід проведення контролю доводить необхідність урахування таких  аспектів:

 

■ недоцільно контролювати те, що засвоєно на рівні ознайомлення, первинного уявлення;

 

■ не слід застосовувати  контроль, коли викладач упевнений, що всі студенти впораються із завданням  на 100%, але варто інколи давати такі завдання, з яким більшість студентів  упорається, у такий спосіб студенти набувають віри у свої сили;

 

■ добре організований  поетапний контроль знижує необхідність у підсумковому або взагалі робить його непотрібним;

 

■ потрібно варіювати засоби контролю;

 

■ створення спокійної  доброзичливої атмосфери в процесі  контролю сприяє кращій роботі студентів  та позитивно впливає на результати контролю.[1]

 

 

Мета та основні концептуальні

підходи до комплексної  діагностики знань студентів

 

Педагогічний контроль є  невід’ємною  частиною процесу навчання і має знаходитися в органічному  взаємозв’язку з  іншими елементами педагогічної системи.

Тому кредитно-модульна система  організації навчального процесу (далі – КМСОНП) пропонує і нові підходи  до контролю та оцінюванню знань студентів. Головним завданням властивого КМСОНП педагогічного контролю є досягнення об’єктивності оцінки,  діагностика  реального рівня навчальної роботи студента шляхом використання комплексу критеріїв, забезпечення єдності двох найбільш важливих функцій – контролюючої та мотивуючої.  

Сучасне реформування освіти передбачає реалізацію різних принципів, серед яких – методологічна переорієнтація процесу навчання з інформативної  форми на індивідуально-диференційовану, орієнтовану на розвиток особистості  студента, що передбачає оцінювання його навчальних досягнень за модульною  системою у відповідності до вимог  Болонських домовленостей.

Традиційна чотирибальна система оцінювання успішності студентів, що довгий час застосовується у вищій  школі, буде використовуватися і  в подальшому для більш звичної  орієнтації студента стосовно реальної вартості набраних балів згідно з  Методикою комплексної діагностики  знань, що викладена далі.

Метою даної Методики комплексної  діагностики знань студентів  є  підвищення вмотивованості та зацікавленості студентів у засвоєнні навчального  матеріалу, засвоєння якого передбачено  як на аудиторних заняттях, так і  самостійно в позааудиторний час, шляхом стимулювання систематичного відвідування студентами усіх видів  аудиторних занять, якісної підготовки до них, активної творчої роботи в аудиторіях, а також під час самостійної  роботи по опануванню значної частини  навчального матеріалу, підвищення об’єктивності та індивідуалізації оцінки успішності кожного, запровадження  рейтингового оцінювання, що створює  умови для здорової конкуренції  у навчанні.

Дуже важливим є те, що ця методика, передбачає поряд із системою стимулів і заохочень певний набір  санкцій, що мають здійснюватися  не в традиційний адміністративний спосіб, а шляхом зняття певної кількості  балів за конкретні порушення  навчальної дисципліни та виявлені під  час поточного та рубіжного контролю недоліки у засвоєнні навчального  матеріалу тощо.

Відповідно до цієї методики студент має змогу отримати екзаменаційну  оцінку або залік автоматично  за наявності відповідної кількості  набраних балів. 

 Умови функціонування методики комплексної діагностики знань студентів

Ефективне функціонування методики комплексної  діагностики знань студентів  можливе при наявності таких  дидактичних елементів:

-   Чіткої організації  роботи на аудиторних заняттях  та в позааудиторний час, її  комплексному перманентному контролі, який має враховувати відвідування  кожним студентом лекційних та  інших видів аудиторних занять, активність студента на заняттях, оцінювання його виступів та  результатів опитування на аудиторних  заняттях, виконання самостійного  домашнього завдання, оцінювання  індивідуальних, у т.ч. наукових  завдань.