Збагачення словникового запасу першокласників на уроках розвитку мовлення

Цим забезпечувалася здатність  учнів не тільки сприймати багато відтінків і значень, які несе слово, але й формувати за допомогою  слова світ уявлень і прагнень. Таким чином, вивчення кожного розділу  програми будувалося з проекцією  на концепцію мовної освіти в Україні.

В учнів формувалося розуміння  здатності слова змінювати своє значення в різних контекстах, чим  зумовлено необхідність особливо ретельної  підготовки не тільки змісту, але й  форми мовленнєвої дії вчителя  та учнів в класі.

Для вдосконалення граматичного ладу мовлення першокласників, нами розроблена система вправ і завдань, виконання  яких передбачає відповідну систему  розумових дій, якою забезпечується пізнання процесів, що відбуваються у  мові, вироблення усвідомлених мовленнєвих  навичок, загальної мовленнєвої  культури. Вона поєднувала мовну підготовку дітей із практичним формуванням  мовленнєвих умінь, які поглиблювались у процесі засвоєння найважливіших  текстологічних понять, осмислення яких виступало водночас як засіб інтеграції всіх інших понять, уявлень, умінь  і навичок, що належать до нижчих ярусів мовної системи.

Так створювалася у першокласників цілісне уявлення про мову як складну  організовану структуру, а про мовлення – як мову в дії, і вироблялися  практичні мовленнєві навички, розуміння  стилістичних відтінків мовлення, уміння практично будувати тексти, різні  за цільовим призначенням і стильовим  характером.

Виходячи із здобутих результатів  і враховуючи завдання дослідження, ми поділили першокласників на дві  частини: А – контрольний клас; Б – експериментальний. Відбір класів здійснювався з погляду на практично  однаковий рівень мовно-мовленнєвої  підготовки.

У контрольному класі робота із збагачення словникового запасу учнів  проводилася за наявним навчально-методичним забезпеченням, а в експериментальному класі використовувались розроблені у дослідженні завдання і вправи, що забезпечувало спрямованість  цієї роботи на критерії, яким має відповідати  мовлення першокласників.

Мета вчителя першого  класу – включити роботу над учнівським мовленням у сферу навчальної діяльності на уроці, дати учням елементарні  відомості про усне і писемне  мовлення, сформувати в них комунікативні  уміння необхідні для побудови власних  висловлювань, та уміння орієнтуватися  в умовах спілкування, планувати  своє мовлення, контролювати правильність сказаного та усувати допущені помилки. В першому класі розглядаються  на елементарному рівні основні  мовні одиниці у взаємозв’язку, на основі зв’язного тексту. Цим  досягається єдність двох нерозривних  процесів: засвоєння теоретичних  відомостей з мови і практичне  застосування їх у навчальній мовленнєвій  діяльності. Особлива увага тут приділялася  виробленню в учнів навичок культури мовлення і культури спілкування. Першокласники  практично засвоювали важливі правила  поведінки під час спілкування, ознайомлювали з особливими формами  звертання, характерними для української  мови, засвоювали інтонацію звертання.

Отже, в процесі експериментального дослідження ми систематично проводили  роботу над збагаченням мовлення першокласників, закріплювали словник  дітей, засвоєний у дошкільному  віці, збагачували словник новою  лексикою відповідно до тем програмового матеріалу; проводили роботу з формування та вдосконалення граматичної правильності мовлення, зокрема, вчили учнів практично  вживати рід, число, відмінкові форми  іменників та інших частин мови, спонукали дітей до вживання різних за структурою речень.

Розвиток мовлення першокласників в експериментальному класі здійснювалося  на системі фонетико-орфоепічних, лексичних  і граматичних вправ, спрямованих  на комплексний підхід до збагачення, активізації словникового запасу дітей, удосконалення граматичного ладу їхнього  мовлення. В експериментальному дослідженні  нами використовувалися такі вправи: а) на збагачення та активізацію словника учнів; б) на вироблення граматичної  правильності мовлення першокласників.

Збагачення та активізація  словника учнів.

З перших днів навчання в  школі учні повинні засвоїти, що слово – будівельний матеріал мови, основна її одиниця. Кожне слово  має значення, яке уточнюється, конкретизується  або змінюється в контексті.

В українській мові слова  можуть бути повнозначними, які мають  предметно-речове значення, і неповнозначними, які виражають відношення та зв’язки  між повнозначними словами.

Слова можуть мати пряме  значення, переносне, конкретне та абстрактне значення. Учнів необхідно ознайомити і з явищем багатозначності слів.

Для введення нових слів в мовлення учнів ми користувались  тематичним принципом. Даний принцип  дозволив не тільки знайомити дітей  з новими словами, а й включати їх в активне розмовне мовлення, будувати діалог з відповідної теми, складати розповіді в межах однієї теми. Нами були запропоновані такі теми: «Знайомство», «Ввічливі слова», «Школа», «Сім’я», «Зовнішній вигляд людини», «Пори року», «Рослинний світ», «Тваринний світ», «Навчання».

До кожної теми нами був  складений тематичний словничок, що охоплював слова всіх частин мови, як повнозначні, так і службові. Наприклад, тематичний словничок до теми «Знайомство»: добрий день, добридень, знайомитись, ім’я, по батькові, прізвище, звати, вітатись, розмовляти, як, так, моє, твоє, тебе, мене, новенький, українець, українка, хлопчик, дівчинка, діти, друзі; подруга, соромитися, сором’язливий, веселий, шкільний, приємно, дуже, розповідати, запрошуємо, до побачення.

Тематичний словничок  до теми «Ввічливі слова»: ввічливий, чемний, це, дякую, будь ласка, дякувати, звичаї, чарівний, добрий ранок, добрий вечір, на добраніч, будьте ласкаві, вибачте, пробачте, доглядати, шанувати, піклуватись, допомагати, вітатись, вибачатись, хай, біля, невже, радіти, телефонувати, лист, листівка, день народження, свято, етикет, обов’язки.

Тематичний словничок  до теми «Школа»: вчитель, завуч, директор, навчання, підручники, перегортати, буквар, олівці, ручка, зошит, парта, стілець, книги, читати, розповідати, допомагати, малювати, слухати, уважний, спостережливий, дошка, крейда, розліновка, журнал, лікар, двірник, бібліотекар, кухар, пильно, старанно, весело.

Словничок до теми «Рослинний світ»: природа, земля, ґрунт, рослини, дерева, кущі, трави, зелень, навесні, оживає, проліски, підсніжники, анемони, ряст, фіалки, маргаритки, вічнозелені, хвойні, листяні, мішані ліси, луки, поля, праця  людей, живлення, ріст, не припиняється, легені Землі, кімнатні оранжереї, ботанічний сад, деревина, сировина, виготовляють, навколо нас.

Залежно від складності запропонованих тем, ми опрацьовували їх упродовж двох – сімох занять. Кожне нове слово  ми обов'язково вводили в активне  дитяче мовлення. Тематичний добір  слів забезпечував їх мимовільне запам’ятовування. На одному занятті діти вивчали шість  – вісім нових слів. При введенні слів-назв предметів, нами використовувалась  різноманітна наочність: малюнки, предметні  зразки, які після уроку ми залишали на полицях шафи для детального розгляду їх дітьми.

Ми не тільки ознайомлювали  учнів з назвами нових, невідомих  їм предметів, але й добирали до них  ряд ознак, порівнювали ці предмети з відомими учням. Наприклад: глечик – маленький, глиняний, коричневий, пустий, схожий на вазу; скриня – дерев'яна, велика, розмальована, стара, бабусина, предмет меблів.

При вивченні різноманітних  тем, ми вчили учнів правильно  змінювати дієслова.

В першому класі діти здатні розповідати і переказувати, а  такі форми монологу, як опис і міркування даються їм досить важко. Тому саме такими видами монологу, як опис і міркування треба більше працювати вчителеві  першого класу.

Ми вчили дітей описувати  малюнки, погодні умови, картини. Спостереження  за погодними умовами ми проводили  кожен день, а не лише на уроці  з ознайомлення із навколишнім. Дана робота дозволила значно збагатити  словник дітей природничими поняттями.

Щоб не виробляти в дітей  часто не потрібних стереотипів, ми рідко користувалися таким  принципом навчання, як розповідь  за зразком вчителя. Частіше пропонувалось  учням скласти розповідь з  власного досвіду, знайомлячи, перед цим дітей з новими для них словами, з даної теми, і використовуючи план розповіді. Наприклад: 1. Як називається даний предмет? 2. З чого його зроблено? 3. Який він? 4. Яке його призначення?

Для збагачення і уточнення  словника учнів ми використовували  дидактичні ігри на ознайомлення дітей  з новою лексикою та закріплення  вивчених слів. Ці ігри ми використовували  на кожному уроці відповідно до його теми. Це такі ігри, як:, «Що в мішечку?», «Що для чого?», «Кому що?», «Хто більше назве слів?», «Посилка», «Добери  картинку», «Заміни іншим словом», «Куди покласти?», «Один і багато», «Що з чого зроблено?» Наприклад, дидактична гра «Куди покласти?»  Мета: вправляти дітей у словотворенні  з допомогою суфіксів – у-, –  ч-, – к – Матеріал: предметні  картки чи предмети. Словник: сільничка, хлібниця, цукерниця, салатниця, цукорниця.

Хід гри. Вчитель виставляв  на дошці картки. Діти називали спочатку предметні картинки з назвою продуктів  харчування. Потім вчителька звертала увагу на посуд і пояснювала, як діти будуть грати далі. Вчителька  показувала картинку з зображенням  продукту харчування, а діти повинні  були знайти і назвати картинку з  зображенням посуду, куди його можна  покласти.

Дидактичні гра «Один  і багато». Мета: закріпити число  іменників української мови на пропедевтичному  рівні. Хід гри: Спочатку вчителька  називала один предмет, а діти промовляли слово, яким позначаються багато предметів:

ведмідь – ведмеді             машина – машини

цукор – цукор                      ручка – ручки

цегла – цегла                        квітка – квітки

заєць – зайці                        вухо – вуха

лід – лід                                скло – скло

борошно – борошно            сметана-сметана Потім вчителька  називала слова в множині, а діти – в однині:

вовки – вовк                       сани – сани

стільці – стілець                  вікна – вікно

ноги – нога                            дерева – дерево

двері – двері                          кущі – кущ

книжки – книжка                 столи – стіл

окуляри – окуляри                пластилін – пластилін

Зверталася увага на наголошування  слів дітьми.

Використовували ми на уроках також словесні ігри, основним матеріалом в яких є слово. В них відсутня наочність, і тому ці ігри вимагають  від дітей напруження, розумових  зусиль, гнучкості і швидкості  мислення, відчуття мови. Це такі ігри: «Скажи навпаки», «Скажи одним словом», «Назви слово», Що буває високе?», Хто  коли працює?», «Хто більше назве прислів’їв?», «Дай загальну назву».

Наприклад, дидактична гра  «Скажи навпаки». Мета: активізувати словник  дітей антонімами. Хід гри: Вчителька  називає слова, а діти повинні  назвати слово з протилежним  значенням.

 

Іменники

Прикметники

Прислівники

День-ніч

Високий – низький

Холодно – тепло

Сонце-місяць

Тонкий – товстий

Темно – світло

Темрява – світло

Великий – маленький

Добре – погано

Тиша – галас

Широкий – вузький

Радісно – сумно

Зима – літо

Білий – чорний

Твердо – м’яко

Радість – горе

М’який – твердий

Мокро – сухо

Сміх – сльози

Солодкий – кислий

Високо – низько

Програмою передбачено вивчення слів близьких за значенням та слів протилежних за значенням у післябукварний період. Ми ж вважаємо, що подібну  роботу потрібно проводити з початком букварного періоду.

Дидактична гра «Добери  слова з однаковими значеннями».

Тихий – спокійний, врівноважений;

гарячий – пекучий, жаркий;

відпочинок – перерва, привал;

розповідає – розказує, промовляє;

дивитись – вглядатись;

говорити – казати, оповідати;

дорога – шлях, шосе.

Дидактична гра «Що  буває широке?». Мета: активізувати словник дітей іменниками, прикметниками.

Хід гри: Вчитель: «Я буду називати слово, а ви повинні назвати все, що до нього підходить. Наприклад, я  говорю слово «широка». Про що можна  сказати широка?, широке, широкий». Вузька, вузький, вузьке.

Потім вчителька називає  іменник, а діти до нього добирають  прикметники. Наприклад: дерево – високе, кущ – низький тощо.

З метою уточнення та активізації  лексики ми використовували в  експериментальному класі такі дидактичні вправи: «Назви предмет», «Назви частини», «Добери ознаки», «Хто що робить?», «Назви одним словом», «Дай загальну назву». Наприклад, вправи на добір епітетів до предмета; впізнавання предмета з епітетами.

Добір дій до предмета або  дієслів; добір до дії предмета; називання  складових частин цілого; на класифікацію предметів; на різний ступінь узагальнення; утворення слів з допомогою суфіксів, префіксів.

Вправа «Назви предмет»: Діти повинні за деталями впізнати і назвати одним словом ціле: ніжки, кришка – стіл; ніжки, спинка, сидіння  – стілець; мотор, кабіна, кермо, колесо, кузов, фари – машина.

Вправа на розвиток розуміння  слів з родовим значенням «Дай загальну назву». Вчитель пропонує учням взяти будь-який предмет  і назвати його загальну назву. Наприклад, олівець, ручка, гумка – це що? Письмове приладдя. Стіл, стілець, диван, шафа –  це що? Це меблі.

Зацікавили дітей вправи на створення нових слів з допомогою  суфіксів та префіксів: ведмідь –  ведмежа, ведмежатко, ведмедиця, ведмедище; хлопець – хлопчик, хлопчисько; бігти  – прибігти, вибігти, збігати, забігати.