Екперементальне дослідження особливостей конфліктної поведінки у підлітковому віці

   Зміст

   ВСТУП.................................................................................3

   РОЗДІЛ І Проблема  конфлікту у підлітковому

   віці....................................................................................................6

        1.1. Особливості поведінки у підлітковому віці………….....6

        1.2. Причини виникнення конфліктів  у підлітків………….. 9

        1.3. Специфіка врегулювання конфліктів  у 

               середовищі підлітків……………………………………...13 

   РОЗДІЛ  ІІ Екперементальне дослідження особливостей

   конфліктної поведінки у підлітковому

   віці………………………………………………………………....18

         2.1.Організація і проведення діагностики міжособистісних

     відносин та рівня конфліктності………………………………..18

         2.2Результати констатуючого експерименту……………….21

         2.3. Методичні рекомендації щодо подолання

                конфліктної поведінки у підлітковому  віці…………….26    

   ВИСНОВОК ……………………………………………….28

   СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………...32

   ДОДАТКИ………………………………………………………...36 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   ВСТУП

   Проблема  вивчення  конфліктів серед підлітків останнім часом набуває особливої актуальності і практичного значення. Це викликано не тільки необхідністю вирішувати і корегувати прояв конфліктів, а й попереджувати їх виникнення, тобто здійснювати педагогічну і психологічну профілактику і приймати заходи по попередженню і запобіганню конфліктів серед підлітків.

   Підхід  до вивчення  конфліктів, які виникають  у підлітковому віці, вивчений недостатньо. Конфлікти підлітків – це не просто негативні явища в дитячому житті, а особливі, значимі ситуації спілкування, поведінки,  які виконують соціалізуючу функцію на певному етапі формування особистості.

   Особливістю конфліктів у підлітків є те, що цей віковий період супроводжується бурхливою фізіологічною та психологічною перебудовою, зміною дитячих уявлень про навколишній світ. Вираження активності, яка спрямована на самореалізацію, самоствердження, отримання провідного статусу у групі і надмірна амбіційність входять у протиріччя з відсутністю життєвого досвіду, з розходженням ідеалів з реальністю, з протидією середовища. Все це призводить до зневір’я, невдоволеності, до емоційних сплесків та імпульсивних вчинків, які можуть призводити до конфліктів з однолітками.

   До  конфліктів у підлітковому віці веде накопичення якісних та кількісних змін в організмі дитини, її свідомості, психіці, стосунками з оточуючим світом дорослих та однолітків. Набуваються нові життєві та соціальні ролі. Підліток займає маргінальне положення: вже не дитина, але ще і не дорослий. Тому схильність до конфліктної поведінки прямо залежить від суспільного оточення підлітка, сімейного й шкільного виховання та індивідуально-типологічних особливостей особистості.                                    

             Конфлікти поділяються за кількістю людей, що беруть участь у

конфлікті, осіб які його регулюють та допомагають вирішити, за причинами, що породжують конфлікти, за ступенем тривалості та напруження, за напрямом комунікації, за емоційним станом конфліктуючих сторін, за станом дії, за наслідками та ін. Причинами виникнення конфліктів у підлітковому віці можуть бути як зовнішні (організація навчально-виховного процесу, взаємостосунки з оточуючими), так і внутрішні (конфліктогенність особистості, акцентуації характеру) фактори.

   У зв’язку з цим проблема дослідження  конфліктної поведінки підлітків є актуальною на сьогоднішній день, тому що цей вік є сприятливим для подальшого викривлення сприйняття норм соціальних взаємин.

   Проблемою підліткових конфліктів займалося  багато видатних педагогів і психологів, таких як Л.С.Виготський, Л.І. Божович,  А.С. Макаренко, В.О.Сухомлинський, К.Д.Ушинський, Д.Б.Ельконін та ін. Проте ще є багато сфер особистісного розвитку підлітка, які потребують додаткових досліджень. Саме тому  потрібно працювати над даною проблемою і розробляти методи роботи  по зниженню конфліктності у підлітковому середовищі.

   Об’єктом  нашого дослідження є особливості виникнення та врегулювання конфліктної поведінки.

   Предметом дослідження є конфліктна поведінка  у підлітковому середовищі.

   Гіпотеза  – оскільки  підлітковий вік – це суперечливий вік, коли йде переорієнтація різних життєвих позицій дітей, то на шляху до встановлення нових пріоритетів обов’язково спостерігатиметься конфліктна поведінка, як один із засобів переконання та доказу своєї позиції.

   Метою дослідження є визначити особистісні та психолого-педагогічні особливості дітей підліткового віку, що зумовлюють виникнення          конфліктної поведінки.

   Завданнями нашого дослідження є проаналізувати особливості поведінки у підлітковому віці, причини виникнення конфліктів у підлітків, прослідкувати специфіку врегулювання конфліктів у середовищі підлітків, здійснити експериментальне дослідження особливостей конфліктної поведінки.

   Робота  складається з двох розділів. Перший розділ передбачає теоретичний аналіз особливостей конфліктної поведінки у підлітковому віці. У другому розділі аналізується експериментальне дослідження даної проблеми.

   У дослідженні було використано ряд  теоретичних методів як от: аналіз, синтез, порівняння, класифікація. З  поміж емпіричних методів доцільним вважаємо використання методики  «Дослідження міжособистісних відносин» Т.Лірі та  «Оцінки рівня конфліктності» Н.В.Кіршевою та Н.В.Рябчиковою.

   Практичне значення роботи полягає у можливості використання її результатів для виявлення схильності до конфліктів підлітків і дозволить учителям використовувати виховні методи з урахуванням досліджених явищ, в соціально-психологічній службі школи застосувати методи профілактики та корекційної роботи  з дітьми для залагодження конфліктів у колективі. 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ І ПРОБЛЕМА КОНФЛІКТУ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

   1.1. Особливості поведінки  у підлітковому  віці.

   Значимим  періодом у віковому розвитку особистості  є отроцтво і юність. Діагностика і самодіагностика особистості особливо важливі в цей період, коли молода людина засвоює соціальні норми, приміряє на себе різні соціальні статуси і формує навички виконання соціальних і психологічних ролей. Виявлення резервів особистісного розвитку стає важливою задачею [19,с.10].

   У розвитку самосвідомості в юнацькому віці значну роль відіграють судження інших людей, і насамперед оцінка батьками, педагогами, однолітками. Але дуже коштовно, якщо ці якості проаналізовані науково.

   У підлітковому віці відбувається інтенсивне формування самосвідомості, самооцінки, з'являється гострий інтерес до самого себе [34,с.113]. Прагнення самостійності видно у всьому: в учінні, в праці, у виборі друзів. Підліток претендує на самостійність у виборі дій, інколи всупереч бажанням дорослих, прагне сам приймати важливі рішення, починає активно відстоювати свої погляди, думки, судження.

   У свідомості підлітка, порівняно з молодшим школярем, відбуваються помітні зрушення — збільшується розумова активність, змінюється орієнтація особистісних цінностей, погляди на вимоги дорослих і стосунки з ними. Він починає дивитися на себе і товаришів, по-іншому оцінює своє місце в колективі.

   Спілкування в підлітковому віці будується на основі суперечливого переплетіння двох потреб: відокремлення й аффіліації, тобто потреби в приналежності, включеності в якусь групу чи спільність з однолітками і відокремлення від дорослих [30,с.9].

   Відокремлення, частіш за все, проявляється в емансипації від контролю дорослих. Однак воно діє і у відносинах з однолітками. Посилюється потреба не лише в соціальній, але і просторовій, територіальній автономії, недоторканості свого особистого простору.

   І.С.Кон  зазначає [5,с.93], що потреба в спілкуванні і аффіліації перетворюється в деяких підлітків в непереможне стадне почуття: вони

не  можуть не лише день,  але й годину бути за межами своєї, а якщо своєї немає – будь-якої компанії. Особливо сильною  є  така потреба  у  хлопчиків.

   Характерна  риса підліткових груп – надзвичайно  висока конформність. Завзято відстоюючи свою незалежність від дорослих, підлітки часто абсолютно некритично ставляться до порад власної групи і її лідерів. Бажання бути «як усі» поширюється і на одяг, і на естетичні смаки, і особливо на стиль поведінки [14,с.203].

   Підліткові  групи задовольняють у першу  чергу потребу у вільному, нерегламентованому дорослими спілкуванні. Вільне спілкування, на думку І.С.Кон, – не просто спосіб проведення дозвілля, але і засіб самовираження, встановлення нових людських контактів, з яких поступово викристалізовується щось інтимне, виключно своє. Підліткова поведінка потребує постійної зміни ситуацій і широкого кола учасників. Приналежність до компанії підвищує впевненість підлітка в собі і дає додаткові можливості для самоствердження. Також спілкування з однолітками – джерело виникнення нових інтересів підлітка. Такі інтереси – глибокі, змістовні, мають емоційно-напружений характер. Припинення таких стосунків сприймається дуже гостро, хворобливо. Існують спеціальні, особливі вимоги до дружніх стосунків: взаємна відвертість, розуміння, чутливість, здатність відгукуватися, співпереживання, вміння зберігати таємницю, знайти найкращого друга і бути для нього єдиним другом – це, на думку Л.Терлецької, мрія кожного підлітка.

   Р.С.Немов  виділяє [19,с.11] сором’язливість як одну з самих поширених труднощів підліткового віку. Дослідження показали, що ті підлітки, які вважають себе сором’язливими, насправді відрізняються зниженим рівнем екстраверсії, менш здатні контролювати і спрямовувати свою соціальну поведінку, більш тривожні, схильні до нейротизму і переживають більше комунікативних труднощів.

      Причиною цієї сором’язливості можуть бути авторитарні методи виховання які приводять відношення батьків з дитиною до замкнутого кола, де ворожість натикається на ворожість, причому, Я-концепція дитини стає місцезнаходженням для прихованих образ і гніву. Для дитини можуть бути характерні хвороблива сором’язливість  і соціальна пасивність, оскільки він не наважується проявити себе, боячись невдач, критики чи покарання. Можна сказати, що при такому вихованні у дитини формується упередженість проти самого себе. але люди часто схильні переносити на інших почуття, які вони мають по відношенню до  себе, тому  низька самооцінка, як правило, веде за собою і низьку оцінку інших людей. Коли в людини переважає ірраціональний авторитет, незалежності і спонтанності не залишається місця і ніхто не задумується про те, що потрібно поважати почуття дитини. К.Массен і С.Каган [16,с.32] приходять до висновку, що суворі батьки частіше конфліктують зі своїми дітьми. В результаті їх діти привчаються знімати напругу, уступаючи батькам, і у них формується конфліктна поведінка. На думку Е.А.Донченко та Т.М.Титаренко [24,с.70], вихід із такої ситуації залежить від поглиблення взаємостосунків з однолітками, появою своєї компанії (психологи називають її референтною групою), товаришів, просто друзів і близьких друзів.

     Підлітковий вік – це один з найважливіших етапів розвитку людини. У ньому багато джерел і починань усього подальшого становлення особистості. Вік цей нестабільний, вразливий, важкий, і виявляється, що він більше, ніж інші періоди життя, залежить від реальностей довкілля. 
 
 
 

           1.2. Причини виникнення конфліктів підлітків.

   Одна  з важливих тенденцій підліткового віку – переорієнтація спілкування від батьків, вчителів і взагалі дорослих на однолітків, більш чи менш рівних за статусом. На думку О.Казакової [20,с.243], така переорієнтація може відбуватися повільно  і поступово або стрибкоподібно і бурхливо, вона по-різному виражена в різних сферах діяльності, в яких статус дорослих і однолітків неоднаковий, але проходить вона обов’язково.