Екперементальне дослідження особливостей конфліктної поведінки у підлітковому віці

• 72% – досліджуваних мають високий рівень конфліктності;
• 15% – досліджуваних мають трохи вище середнього рівня;
• 8 % – середній рівень конфліктності;
• 5 % – трохи нижче середнього рівня.

   Такі  результати свідчать про те, що у  колективі на даний час спостерігається конфліктна атмосфера, а звідси і конфліктні дії по відношенню до однокласників, що є характерним для даного вікового періоду. У цей час діти  починають набувати певного статусу у класі, з’являються нові мотиви поведінки, погляди, наміри, потреби. З результатів дослідження чітко видно, що у колективі йде боротьба інтересів, ніхто не бажає поступитися  своєю позицією, своїми переконаннями, і досягти злагоди через компроміс. Так як підлітковий вік характеризується бажанням дитини стати дорослою і щоб її сприймали як дорослу, то не дивно, що вона намагається зробити це демонстративно, так щоб усі звертали на неї увагу і бачили як вона вміє вирішувати проблеми. Але зауважимо, що підлітки в цей період ще не знають всіх варіантів виходу з конфлікту і не знають, що проблеми можна вирішувати  іншим шляхом. Також  іноді конфлікти серед підлітків виникають без їхнього бажання, це відбувається, як вже зазначалась, через особливості їхньої психіки і тому, що більшість підлітків або не знає про них, або не надає їм значення.

   Проаналізувавши все вище вказане можна зробити  висновок, що у класі боротьба закінчиться тільки коли з дітьми буде проведена відповідна робота соціальним педагогом або вчителем, якщо переднього немає. Дуже важливим є вибір правильної позиції, так як цей вік є дуже небезпечним для невірних кроків педагогів. Бувають випадки коли неправильні дії педагогів тільки погіршують ситуацію у колективі і тоді конфлікт може мати ще гірші наслідки. Досвідчений соціальний педагог може передбачити декілька видів розвитку підліткового конфлікту і разом з тим і варіанти своєї поведінки щодо цього, адже підлітковий вік є часом досягнень і часом втрат. Підліткові досягнення пов’язані зі стрімким нарощуванням знань, умінь, становленням моральності, опануванням нової соціальної позиції. Підліткові втрати корелюють зі зникненням дитячого світосприймання, безтурботливого та безвідповідального способу життя, що пов’язано з невпевненістю у собі, у своїх здібностях, з пошуками правди. У зв’язку з такими змінами підліток часто не знає як себе поводити  і як правильно виразити свої думки. По результатам проведеної методики ми  бачимо підгрунття багатьох видів конфлікту і широке поле для роботи з конфліктною поведінкою, зміни її в бік більш гуманного вирішення підліткових проблем.   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   2.3. Рекомендації щодо подолання конфліктної поведінки у підлітковому віці

         На основі проведеного дослідження  щодо особливостей конфліктної поведінки у підлітковому віці та її подолання у колективі потрібно запропонувати відповідні рекомендації соціальному педагогу або практичному психологу та класному керівнику в закладах освіти.

     Практичному психологу або соціальному  педагогу у закладах освіти  необхідно:

• проводити діагностику різних проявів конфліктної поведінки серед підлітків, факторів, що їх провокують;
• вивчати думки і потреби учнів, вчителів і на їх основі розробляти програми профілактики та корекції конфліктної поведінки учнів, ставити соціально значущі цілі та приймати відповідальні рішення;
• через відповідні тренінги, ігри, бесіди навчати вмінню володіти емоціями, справлятися з конфліктами, розуміти дійсні свої потреби; навчати неагресивним способам реагування  на критику, самозахисту опору  на тиск з боку інших людей;

     – допомагати оволодіти психологічними прийомами і навичками безконфліктного спілкування, навичками саморегуляції в складних і конфліктних ситуаціях.

   Вчителям  слід проводити з учнями:

• бесіди про безконфліктне досягнення поставлених цілей;
• залучати спеціалістів до читання лекцій та проведення диспутів на тему оптимальних шляхів вирішення конфліктів;
• заслуховувати аудіозаписи з проблеми конфліктології, залучати самих підлітків до написання рефератів з даної проблеми;
• ознайомити підлітків з навичками конструктивної поведінки в складних перед конфліктних ситуаціях.

   Таким чином, враховуючи всі вище вказані  рекомендації соціальні педагоги або практичні психологи та класні керівники зможуть адекватно, якісно та результативно впливати  на колектив, запобігаючи виникненню конфліктних ситуацій і конфліктної поведінки між дорослими і підлітками та між ними у їхньому колективі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   ВИСНОВОК

   У даній роботі ми проаналізували особливості  поведінки у підлітковому віці і дійшли висновку про те, що важливим періодом у віковому розвитку особистості є отроцтво і юність. Діагностика і самодіагностика особистості особливо важливі в цей період, коли молода людина засвоює соціальні норми, приміряє на себе різні соціальні статуси і формує навички виконання соціальних і психологічних ролей. У цьому віці одним із поведінкових мотивів підлітка є почуття дорослості, під яким розуміється його ставлення до самого себе вже як до дорослого, його уявлення чи відчуття себе повною мірою дорослим. Окрім почуття дорослості, у підлітків існує тенденція до дорослості — прагнення вважатися, бути і поводитися як дорослі. У підлітковому віці відбувається інтенсивне формування самосвідомості, самооцінки, з'являється гострий інтерес до самого себе. Підліток претендує на самостійність у виборі дій, інколи всупереч бажанням дорослих, прагне сам приймати важливі рішення, починає активно відстоювати свої погляди, думки, судження. Підліткова поведінка потребує постійної зміни ситуацій і широкого кола учасників.

   Також проаналізували причини виникнення конфліктів у підлітків. В цей  час взаємостосунки з друзями  знаходяться в центрі життя підлітка, визначаючи всі інші сторони його поведінки і діяльності, а потреба в самоствердженні настільки сильна, що заради визнання себе однолітками підліток здатний на будь-які вчинки: він може поступитися своїми поглядами і переконаннями, може здійснити дії всупереч своїм моральним установкам і саме невміння, неможливість досягти такого положення, частіш за все, є причиною конфліктів, недисциплінованості і навіть правопорушень підлітків. Також причиною неблагополуччя у відносинах підлітків нерідко буває підвищена самооцінка, яка робить підлітка несприятливим до критики і вимог товаришів. Джерелами конфліктів можуть бути: організація навчально-виховного процесу; міжособистісні відносини в системі «підлітки-підлітки»; конфліктогенні особистісні джерела. Також  підліткові конфлікти можуть виникати через способи впливу дітей на інших: фізичний, опосередкований, психологічний, словесний вплив та погрози і санкції, які описані у нашій курсовій роботі.

   Аналіз  великого числа підліткових конфліктів показав, що підлітки, як правило, не можуть сформулювати справжньої причини конфлікту, «зациклюючись» на найбільш обурюючих моментах, що лежать на поверхні і є наслідком більш глибоких причин.

   Прослідкували специфіку врегулювання конфліктів у середовищі підлітків. Важливим фактором, який впливає на результативність завершення конфлікту, є участь третьої сторони у його врегулюванні, або медіація – це  спеціальний вид діяльності, який заключається в оптимізації з участю третьої сторони процесу пошуку конфліктуючими сторонами рішення проблеми, котре дозволило б зупинити конфлікт. У ролі  третьої сторони (медіатора) при врегулюванні конфліктів може виступати, соціальний педагог, соціальний працівник, психолог, вчитель, вихователь – група з двох, трьох і більше фахівців. Самостійне втручання третьої сторони в конфлікт необхідне в ситуаціях, коли: конфлікт негативно впливає на середовище, яке контролюється третьою стороною; сторони не прийшли до згоди, а у третьої сторони є можливість задовольнити інтереси обох сторін. В залежності від ступеня контролю медіатора за прийняттям рішення виділяють декілька ролей третьої сторони в конфлікті: суддя, арбітр, посередник, помічник і спостерігач. Для медіатора крайньо важливо, щоб соціально-психологічний клімат у колективі  мав позитивний вплив на якість спільної діяльності учнів. При аналізі конфліктної ситуації медіатору потрібно вияснити суть проблеми, в чому полягає протиріччя між учасниками конфлікту. Медіатор оцінює, на якій стадії розвитку знаходиться конфлікт, яких витрат нанесли учасники один одному. Важливо визначити причини конфлікту. Зазвичай конфлікти виникають в результаті дії декількох причин, одна-дві з них є домінуючими та контролювати поведінку підлітків і корегувати їх вчинки з метою нормалізації відносин. Ключовим в діяльності медіатора є створення нової ситуації у відносинах сторін, яка б допомогла врегулювати існуючий між ними конфлікт. При врегулювання протистояння медіатор стратегічним завданням вважає не вплив на підлітків, а прагнення їх до переводу конфлікту в ситуацію спільного пошуку рішення.

   Здійснили експериментальне дослідження особливостей конфліктної поведінки у підлітків за методиками Т.Лірі «Діагностика міжособистісних відносин» і Н.В.Кіршевою та Н.В.Рябчиковою «Оцінка рівня конфліктності» і дійшли висновку про те, що у колективі на даний час спостерігається конфліктна атмосфера, а звідси і конфліктні дії по відношенню до однокласників, що є характерним для даного вікового періоду. У цей час діти  починають набувати певного статусу у класі, з’являються нові мотиви поведінки, погляди, наміри, потреби. З результатів дослідження чітко видно, що у колективі йде боротьба інтересів, ніхто не бажає поступитися  своєю позицією, своїми переконаннями, і досягти злагоди через компроміс. У досліджуваних домінує владний-лідируючий, незалежно-домінуючий, прямолінійно-агресивний і недовірливо-скептичний типи міжособистісних відносин, які характеризуються оптимістичністю, швидкістю реакцій, тенденцією до домінування, активним впливом на навколишніх, прагненням вести за собою і підкоряти свої волі інших. Характерні риси дистантності, егоцентричності, завищений рівень домагань, думки оточуючих сприймаються критично, власні виводяться на ранг догми або достатньо категорично відстоюються. як впертих і наполегливих при досягненні мети, яке поєднується з впевненістю у своїй правоті. Легко загострюється почуття ворожості при протидії і критиці у свою адресу.Також характеризується  високою конфліктністю, схильністю до іронії.

   Зовсім  малий відсоток учнів у яких домінантами  є інші чотири октанти, які є протилежними першим, що свідчить про високий рівень конфліктності у колективі.

   Отже, ми отримали підтвердження своєї гіпотези  про те, що підлітковий вік – це суперечливий вік, коли йде переорієнтація різних життєвих позицій дітей, то на шляху до встановлення нових пріоритетів обов’язково спостерігатиметься конфліктна поведінка, як один із засобів переконання та доказу своєї позиції. Тому з метою запобігання означеної ситуації варто здійснювати контроль за діяльністю групи (колективу) підлітків. А також виявляється необхідним оволодіння соціальним педагогом методами та прийомами профілактики конфліктів. (Належні рекомендації подані у ІІ Розділі – п. 2.3.). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алахвердова О. Технологии разрешения межличностных конфликтов // Социальная педагогика – 2003., №4.– С.56-60.
2. Антонова – Турченко О. Поведінка людей у конфліктних ситуаціях// Завуч. – 2002.–№19.–С.18-21.
3. Баранова Н. П. Общение в конфликте. Психология межличностных отношений.11 клас //Все для  вчителя .–2004.–№10.–С.135-138.
4. Бартенєва І. Психологічний клімат у підлітковому колективі // Завуч.–2001.–№22(серпень).– С.12-15.
5. Бойко В.В.и др. Социально- психологический климат колектива и личность/ В.В. Бойко, А.Г. Коваль, В.Н. Панферов.–М.: Мысль,1983.–270с.
6. Бондаревська В. Лідер: психологічні засади успіху// Завуч.2003.–№31.–С.9-12.
7. Врублевская Е. Лидер для других// Воспитательная работа в школе.–2004.–№2.–С.95-98.
8. Гаврищак Л. І. Домагання підлітків у сфері міжособистісних взаємин та їхнє становище у колективі// Психологія.–К.–1991.–Вип.36.–С.44-50.
9. Гірник А., БоброА. Конфлікти. Структура Екскалація. Залагодження. –К.: «Основи».,2004.–172с.
10. Грива О.А. Формирование толерантности в подростковой среде как способ профилактики конфликтов/О.А.Грива, О.В. Федченко// Практична психологія та соціальна робота.–2004.–№5.–С.4-8.
11. Діагностика розвитку старших школярів. Практична психологія для освітян// Позакласний час .–2000.–№19.–С.59-62.
12. Козакова О.Світ підлітків: Проблеми підлітків чи проблеми з підлітками? // Завуч.–2001.–№25(вересень).–Вкладка.–С.2-3.
13. Котаева-Венгер. Подростки сегодня: пособие для учителей и родителей .–М.: Школьная преса.,2002.–112с.
14. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник.–К.,1995.–304с.
15. Кравцова Е. Игровые пробы для диагностики лидерских способностей школьников// Школьны психолог .–2003.–№44.–С.16.
16. Кривцова С. Уверенность без агресии. Как сделаться видимым// Педология .–2002.–№2.–С.3235.
17. Колесов Д., Мягков І. Психологія підлітка// Завуч.–2001.–№22(серпень).–С.6-9.
18. Кушнарьова І.Як допомогти підлітку// Психолог.–2003.–№34.–С.1-5.
19. Левченко А. Психологічні особливості підліткового віку //Психолог –  2003. –№ 42 – С. 9-16.
20. Лиханов А.А. Нариси конфліктних ситуацій / Пер. з рос.: Молодь, 1986.–319с.  
21. Логинова Г.П.  Диагностика базовых проблем подростков 12-16 лет //Психологическая наука и образование. – 2003 – №2 – С. 34-37.
22. Мир детства: Подростки ( Гордин, Боцманов, Гребенников, и др.)  – 2-е узд., доп. М.: Педагогика, 1989. – 285.с 
23. Михайлов В.М. Наши старшие дети. – М.:  “Знание”, 1967.–213с.
24. МолчановС.В. Моральная ориентация подростков// Психология и школа.–2003.№1.–С.68-87.
25. Накопичена О.В. Конфліктність як чинник міжособистісних стосунків// Вісник Київського Національного Університету ім. Т. Шевченка. Соціологія. Психологія.Педагогіка.–2003.–№15-16.–С.44-47.
26. Николаева О. Школа «дедовщины»// Директор школы.–2004.–№4.–С.64-69.

 
   

27. Обран-Лембрик  Л.Е. Соціальна психологія у 2кн.:Підручник для студентів. – К.: Либідь.,2001.–342с.
28. Оржехівський В. Конфлікти у класі. // Шкільний світ.–2000.–№17.–С.5.
29. Пенькова В.Н. Отношение подростков к «своим» и «чужим»: осознаваемый и неосознаваемый уровень.–2003.–№6.–С.48-59.
30. Пилипенко Л.І. Взаємини у колективі як фактор розвитку моральних переконань старшокласників// Психологія .–К.–1991.–Вип.36.–С.9-14.
31. Пірмен М.І. Конфліктологія: Підручник.–К.:МАУП.,2003.–360с.
32. Подлеснова Н., Руденко Н. Трудности подростков:стратегия преодолений конфликтов// Семья и школа.–2001.–№7-8– С.12-14.
33. Радчук Г., Іванюк Т. Особливості конфліктів у підлітковому віці// Директор школи .–1999.–№10.–С.11.
34. Рождественская Н. Березина А. Формирование у подростков вероятного оценивания сверстников// Мир психологии.–2001.–№3.–С.112-115.
35. Сиволап Т.Л. Психологічні методи дослідження схильності підлітків до між особистісних конфліктів: методичні матеріали та рекомендації/ Т.Л. Сиволап, Н.О.Чайкіна. Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка.–Полтава,2005.–47с.
36. Социальные технологии урегулирования конфликтов: Учеб.пособие / Под.ред. А.Б.Белинской. – М.: Прометей, 2000. – 212с.
37. Словарь социально-психогических понятий/ Под. ред. Е.С.Кузмина и В. Е. Семенова.- Л.: Лениздат.,1987.–114с.
38. Скупина Т.В. Конфликт как механизм развития отношений с блиским сверстником в подростковом возрасте// Психолог и школа.–2004.–№3.–С.95-105.
39. Терлецька Л. Когнітивна сфера підлітка// Психолог.Додаток до

 

газети  Шкільний світ.–2002.–№6.–С.6-8.

40. Цилев В., Мельницкий В. Подросток по мнению однокласников// Школьный психолог .–2002.–№42(ноябрь).–С.12-13.
41. Щербина Т.В. Конфлікти. Класифікація та специфіка їх розв’язання // Управління школою: Науково методичний журнал.–2004.–№3.–С.19-21.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                       Додаток A

                 «Діагностика міжособистісних стосунків»