Формирование копинг-стратегий

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Января 2012 в 04:15, курсовая работа

Описание

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити, чи впливає успішність на особливості формування копінг-стратегій у підлітків.

Содержание

ВСТУП……………………………………………………………………………...2
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОПІНГ-СТРАТЕГІЙ В УСПІШНИХ ПІДЛІТКІВ І ПІДЛІТКІВ З НИЗЬКИМ РІВНЕМ УСПІШНОСТІ……………………………………………………………………..5
1.1. Поняття копінг-стратегій та основні підходи щодо їхнього вивчення…..5
1.2. Особливості копінг-стратегій в успішних підлітків і підлітків з низьким рівнем успішності…………………………………………………………..10
РОЗДІЛ 2.ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ВИВЧЕННЯ КОПІНГ-СТРАТЕГІЙ В УСПІШНИХ І НЕУСПІШНИХ ПІДЛІТКІВ………………………………………………………………………..18
2.1. Організація і методи дослідження копінг-стратегій в успішних і неуспішних підлітків……………………………………………………………..18
2.2 Результати дослідження з виявлення особливостей копінг-стратегій в успішних підлітків і підлітків з низьким рівнем успішності………………….18
Висновок …………………………………………………………………………24
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..26

Работа состоит из  1 файл

курсачОК (Автосохраненный).docx

— 77.46 Кб (Скачать документ)

Є й  класифікації, що мають справу тільки з одним типом процесів. Так, наприклад, Коплика, розглядаючи суто когнітивні копінг-стратегії, пропонує дихотичну класифікацію: стратегія пошуку інформації та стратегія закритості для інформації.

Віталіано виділяє три способи емоційно-орієнтованого подолання: самозвинувачення, уникнення і найкраще тлумачення.

Інша теорія також виділяє три види емоційного совладания, але в основі цієї класифікації лежить не тип демонстрованої реакції, а те, на що спрямовані дії по стес-стійкості: на регуляцію внутрішньої (пережитої) емоції; регуляцію поведінки, пов'язаного з переживанням емоції; регуляцію контексту, що викликає емоцію.

У той  же час, деякі дослідники прийшли  до того, що стратегії найкраще згрупувати в копінговому стилі, що представляють собою функціональні та дисфункціональні аспекти копингу. Функціональні стилі являють собою прямі спроби впоратися з проблемою, за допомогою інших або без неї, у той час як дисфункціональні стилі пов'язані з використанням непродуктивних стратегій. У літературі прийнято називати дисфункціональні копінг-стилі «уникаючий копінг».

Так, наприклад, Фрайденберг пропонує класифікацію, в якій 18 стратегій згруповані в  три категорії: звернення до інших (звернення до інших за підтримкою, будь це однолітки, батьки або хтось ще), непродуктивний копінг (стратегії уникнення, які пов'язані з нездатністю впоратися із ситуацією) і продуктивний копінг (працювати над проблемою, зберігаючи оптимізм, соціальний зв'язок з іншими і тонус). Як видно, копінг-стратегія в категорії «Звернення до інших» стоїть осібно від категорій «ефективного» і «неефективного» копінгу. Таким чином, незважаючи на те, що дана класифікація заснована на вимірюванні «ефективності / неефективності», дослідниками тут все ж зроблена спроба виділити ще один вимір - «соціальна активність», яке з точки зору дослідників не може однозначно оцінюватися як продуктивне або непродуктивне [42 , с. 106].

У психологічній літературі також представлені інші класифікації, які розглядають копінг-стратегії як специфічні поведінкові конкретизації процесів довільного контролю над дією, а саме, як плановані поведінкові стратегії, які служать для того, щоб підтримувати або відновлювати контроль у ситуаціях, коли він піддається загрозі. Так, наприклад, у запропонованій цими авторами класифікації BISC (Behavioral Inventory on Strategic Control, «Керівництво зі стратегічного контролю поведінки») передбачається, що копінг-стратегії дітей варіюються по чотирьом вимірам стратегічного поведінкового контролю: активна діяльність, непряма діяльність, соціальна поведінка і антисоціальна поведінка [47, с. 155].

Схожа класифікація пропонується Хобфоллом. У своїй COR-теорії він пропонує розглядати в копінг-поведінці шість осей: соціальна / антисоціальна спрямованість, пряма / непряма поведінка і пасивна / активна поведінка [43, с. 99].

Таким чином, підводячи підсумок сказаному  про копінг-стратегії поведінки в конфліктній ситуації, хотілося б відзначити, по-перше, зв'язок копінг-стратегій зі стилями поведінки особистості в зовнішньому конфлікті, по-друге, копінг-стратегії поведінки є основою психологічних захистів у конфліктній ситуації, по-третє, копінг-стратегії багато в чому залежать від основних психологічних типів особистості.

Далі  ми розглянемо особливості копінг-стратегій у успішних підлітківі підлітків з низькою успішністю. 
 

1.2 Особливості копінг-стратегій в успішних підлітків і підлітків з низьким рівнем успішності.

Останнім  часом психологія дитинства і підліткового віку відчуває на собі зміни цілого ряду соціокультурних чинників розвитку, серед яких найбільш важливі: соціально-економічні перетворення, трансформації інституту сім'ї, відхід у минуле дворових ігор і скорочення дитячих неформальних кооперацій, розростання мережі комп'ютерних ігор з віртуальними партнерами , різке скорочення дитячих теле- і радіопередач і зростання агресивного інформаційного потоку ЗМІ та ін.. Як наслідок, множаться форми психічної дезадаптації в дитячому та підлітковому віці.

Існують різні класифікації копінг-стратегій у підлітків. У деяких теоріях виділяють наступні базисні стратегії: 1) дозвіл проблем; 2) пошук соціальної підтримки; 3) уникнення [2, с. 78]. Конфліктологи виділяють три площини, в яких відбувається реалізація копінг-стратегій поведінки: поведінкова сфера; когнітивна сфера; емоційна сфера. Види копінг-стратегій поведінки розділяються і з урахуванням ступеня їх адаптивних можливостей: адаптивні, відносно адаптивні, неадаптивні.

Набір життєвих ситуацій, як і репертуар  способів їх дозволу, можуть істотно  змінюватися протягом життєвого  шляху людини. Підлітковий вік  охоплює період від 10-11 до 14-15 років. Початок цього періоду характеризується появою низки специфічних рис, найважливішими з яких є прагнення до спілкування з однолітками і бажання утвердити свою самостійність, незалежність, особистісну автономію. Традиційно підлітковий вік розглядається як період відчуження від дорослих. Яскраво виражене не тільки прагнення протиставити себе дорослим, відстоювати свою незалежність і права, а й очікування від дорослих допомоги, захисту та підтримки. Важливий фактор психічного розвитку в підлітковому віці - спілкування з однолітками, яке виділяють як провідну діяльність цього періоду. Прагнення підлітка зайняти задовольняюче його місце серед однолітків супроводжується підвищеною комфортністю до цінностей і норм групи однолітків. Підлітковий вік - час бурхливого і плідного розвитку пізнавальних процесів. Період характеризується становленням вибірковості, цілеспрямованості сприйняття, становленням сталого довільної уваги, логічної пам'яті і теоретичного мислення. Центральне особистісне новоутворення цього періоду - становлення нового рівня самосвідомості, Я-концепції, що виражається в прагненні зрозуміти себе, свої можливості і особливості, свою схожість з іншими людьми і свою відмінність - унікальність і неповторність. У юнацькому віці, перехідному періоді між дитинством і зрілістю, ще активно триває процес навчання способам психологічного подолання життєвих труднощів, і головна роль в успішності цього процесу належить спільній діяльності зі значимим дорослим.

Копінг-стратегії  підлітків до цих пір залишаються  ще мало вивченими. Спостерігається  дефіцит методичного інструментарію діагностики стратегій подолання  кризових ситуацій. Крім того, далеко не завжди враховується специфіка самої  кризової ситуації, сфера її виникнення.

Досить  недавно дослідники, що займаються проблематикою копінг-стратегій у успішних підлітків і підлітків з низьким рівнем успішності, при розгляду копінгу стали дотримуватися так званого ресурсного підходу. Ресурсний підхід робить акцент на те, що існує процес «розподілу ресурсів» (commerce of resources), який пояснює той факт, що деяким людям вдається зберігати здоров'я та адаптуватися незважаючи на різні життєві обставини [39, с. 132].

Ресурсні теорії припускають, що існує певний комплекс ключових ресурсів, які «управляють» або направляють загальний фонд ресурсів. Тобто «ключовий ресурс - це головний засіб, контролює і організовує розподіл (торгівлю) інших ресурсів».

До ресурсному підходу відносять деяких серйозних  дослідників, роботи яких раніше не зв'язувалися з вивченням копінгової поведінки. У рамках ресурсного підходу розглядають широкий спектр різних ресурсів, як середовищних (доступність інструментальної, моральної та емоційної допомоги з боку соціального середовища), так і особистісних (навички та здібності індивіда). Хобфолл пропонує теорію збереження ресурсів (Conservation of Resources, COR - теорія), в якій розглядає два класи ресурсів: матеріальні та соціальні, або пов'язані з цінностями (esteem). Так, наприклад, М. Селигман в якості головного ресурсу в бородьбі зі стресом розглядає оптимізм. Інші дослідники в якості одного з ресурсів, що впливають на використовувані копінг-стратегії, пропонують конструкт «життєстійкість» (hardiness) [46, с. 162].

Конструкт самоефективності, розроблений А. Бандурою, також можна розглядати як важливий ресурс, що впливає на копінгову поведінку. За Е. Фрайденберг, з самоефективностю пов'язані пізнавальні процеси, які відносяться до внутрішніх переконань людей про їх власної здатності витримки. Це переконання в людині підкреслює здатність до «центральної» організації та використання власних ресурсів, а також здатність до отримання ресурсів з навколишнього середовища [20, с. 341].

Ресурсний підхід передбачає, що застосовувані  копінг-стратегії у успішних підлітків і підлітків з низьким рівнем успішності можуть надавати один на одного взаємний вплив. Так, якщо у підлітка немає бажання ефективно взаємодіяти зі своїм соціальним оточенням, у нього буде мало друзів. У цьому випадку можна заявити, що копінг-стратегія вплинула на ресурси. Навпаки, у разі, якщо дитина зростала в збідненому соціальному середовищі, тобто, у дитини були обмежені ресурси, ця обставина може вплинути на бажані їм копінг-стратегії і на частоту використання їм соціальної підтримки в якості стратегії стрес-стійкості.

Конфліктологи виділяють три шкали, що містять твердження, що відображають основи подолання конфліктних ситуацій в трьох площинах копінг-стратегії поведінки у успішних і неуспішних підлітків:

  • в поведінковій сфері (8 варіантів поведінкових стратегій);
  • у когнітивній сфері (10 варіантів когнітивних стратегій);
  • в емоційній сфері (8 варіантів емоційних стратегій).

Види  копінг-стратегій поведінки розподіляються за трьома основними групами з  урахуванням ступеня їх адаптивних можливостей:

  • адаптивні;
  • відносно адаптивні;
  • неадаптивні.

До адаптивних варіантів копінг-стратегії поведінки в поведінковій сфері належать співробітництво, звернення і альтруїзм. Ці прояви відображають таку поведінку особистості, при якій вона вступає до найближчого соціального оточення або сама пропонує її людям для подолання труднощів.

У когнітивній  сфері адаптивними варіантами є  проблемний аналіз, установка власної  цінності, свідомість самовладарювання. Це форми поведінки, спрямовані на аналіз труднощів, що виникли і можливих шляхів виходу з них, підвищення самооцінки і самоконтролю, більш глибоке усвідомлення власної цінності як особистості, наявність віри у власні ресурси в подоланні важких ситуацій.

В емоційній  сфері варіантами є протест, оптимізм, що відображають емоційний стан з активним обуренням і протестом по відношенню до труднощів і впевненістю в наявності виходу в будь-якій, навіть найскладнішій ситуації.

До неадаптивних варіантів копінг-стратегій поведінки у успішних і неуспішних підлітків відносяться:

  • у поведінковому середовищі - активне уникнення, відступ, які припускає поведінка, яка обумовлює уникнення думок про неприємності, пасивність, самотність, ізоляцію, прагнення піти від активних інтерперсональних контактів, відмова від вирішення проблеми;
  • у когнітивній сфері це примирення, розгубленість, дисиміляція, ігнорування - пасивні форми поведінки відмовою від подолання труднощів через невір'я у власні сили та інтелектуальні ресурси, з умисною недооцінкою неприємностей;
  • в емоційній сфері це придушення емоцій, покірність, самозвинувачення, агресивність - варіанти поведінки, які характеризуються пригніченим станом безнадійності, покірності, переживання злості та покладання провини на себе і інших.

До щодо адаптивним варіантів копінг-стратегії  поведінки, конструктивність яких залежить від значимості і вираженості  ситуації подолання, відносяться:

  • в поведінковій сфері - компенсація, відволікання, конструктивність - форми поведінки, які характеризуються прагненням тимчасової відмови від рішення проблем за допомогою алкоголю, лікарських засобів, занурення в улюблену справу, подорожі, за допомогою виконання своїх заповітних бажань;
  • у когнітивній сфері - відносність, додача сенсу, релігійність - форми поведінки, спрямовані на оцінку труднощів у порівнянні з іншими, надання особливого сенсу їх подоланні, на віру в Бога і стійкість у вірі при зіткненні зі складними проблемами;
  • в емоційній сфері - емоційне розвантаження, пасивна кооперація - поведінка, яка спрямована на зняття напруги, пов'язаного з проблемами, емоційного реагування, або на передачу відповідальності за розв'язання труднощів іншим особам [6, с. 168].

Вивчаючи психологічні захисні механізми і основні копінг - стратегії дітей підліткового віку, І.М. Микільська та Р.М. Грановська показали, що основними копінг - стратегіями в цьому віці є стратегії спрямовані на відволікання і відновлення фізичних сил. А також на емоційний відреагування через горе і страждання або за допомогою фізичної та вербальної агресії, на відволікання за допомогою догляду у дитячу «роботу» або розваги, а також спрямовані на співпрацю з дорослими. За даними зарубіжних досліджень, для дітей даного віку переважними є специфічні види копінгу, покликані привернути до себе увагу дорослого, тому що в силу своїх можливостей самостійно вирішити проблему дитина ще не може [13, с. 226].

Информация о работе Формирование копинг-стратегий