ПЛАН 

Вступ..………………………………………………………………………..……...3

1. Професійно-кваліфікаційні характеристики посад державних

службовців  як засіб забезпечення ефективності діяльності державної 

служби…………………………………………………………………………..……4

2. Поняття культурного інституту державної служби та його складові……….14

3. Етика державного службовця…………………………………………………...17

Висновок………………………………………………………………………….…22

Список  використаних джерел……………………………………………..………23 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      ВСТУП

 

      Високопрофесійне  й ефективне державне управління потребує наявності компетентних, мотивованих і політично незаангажованих державних службовців, які повністю зорієнтовані на задоволення загальнонаціональних інтересів[9]. Це є винятково важливим, оскільки державні службовці виконують у суспільстві особливу соціальну роль. У процесі такого виду діяльності, як державна служба, не створюються матеріальні цінності, але вона є самодостатньою цінністю соціального рівня, від неї залежать ефективність і оптимальність соціального розвитку, прогрес у всіх сферах життя, у всій суспільній системі. Тому до їх професіоналізму висуваються високі вимоги. Він повязаний з оволодінням наукою, досвідом та мистетством управлінням, вимагає специфічного мислення, психологічного та нервового напруження, постійної тісної взаємодії з людьми, здатності приймати рішення в будь-якій ситуації та багато такого, з чим в інших професіях не завжди доводиться стикатися. Сьогодні немає фактично жодного питання організації та функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування, державної служби в цілому, яке б не було пов’язане з професіоналізмом та компетентністю службовців. Тому один з провідних принципів державного управління визначається принцип професіоналізму, який має стати провідним, а не одним з багатьх, не послаблятися, а тим більше не витискатися на другий план.

      З правового погляду професійність  є базовою вимогою до державної  служби. Закон України “Про державну службу” визначив , що “державна  служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження” (ст. 1) [5].

      1. Професійно-кваліфікаційні характеристики посад державних службовців як засіб забезпечення ефективності діяльності державної служби 

      Вимоги  до професіоналізму державних службовців постійно підвищуються, суттю професії стає забезпечення виконання законів, регулювання соціально-економічних  процесів, а головне - організація надання  громадянам певних послуг, що набуває особливої значущості в громадянському суспільстві. Усвідомлення та розуміння нової ролі та функції працівників галузі державного управління не вілбувається відразу. Цей процес ускладнюється тим, що його учасниками є як державні службовці, так і споживачі послуг. Від того, як у професійній свідомості фахівців сформовані уявлення про основні поняття, залежить успішність їх роботи, формування компетентності та визначення компетенцій. Зіставлення сприйняття відповідних понять нефахівцями дозволяє зрозуміти, чому виникають розбіжності у поглядах, а суспільна оцінка роботи працівників управлінської галузі невисока. Проте цей аспект проблеми практично не досліджений, що зумовлює її актуальність.

      Тільки  правова основа надасть можливість створити корпус державних службовців нового типу, заснований на професіоналізмі  працюючих у ньому осіб, які  мають високий рівень загальнокультурної освіченості та володіють сучасними  інформаційними технологіями.

      Такі  правові засади створила Конституція  України, де в ст. 3 однозначно стверджується, що зміст і спрямованість діяльності держави визначають права і свободи  людини та їх гарантії. «Держава відповідає перед людиною за свою діяльність», — проголошує Основний Закон України. Кожний державний службовець повинен захищати насамперед права, свободи та законні інтереси людини.

      Як  свідчить світовий досвід, підвищенню ефективності діяльності всієї системи  державної служби значною мірою  сприяє розробка на нових концептуальних засадах та прийняття кодексів честі, етики, типових правил поведінки різних категорій державних службовців, різних нормативних актів, що регулюватимуть професійну діяльність і характер поведінки державних службовців.

      Але сьогодні не менш важливою справою є удосконалення професійно-кваліфікаційних характеристик. Ст. 11 Закону України «Про державну службу» обумовлює наявність «Типових кваліфікаційних характеристик», на основі яких визначаються конкретні обов’язки та права державних службовців.

      Основними принципами формування професійно-кваліфікаційних характеристик нового покоління є:

      - системний підхід до визначення  кінцевих цілей діяльності державного  службовця, орієнтований на формування  вмінь та особистих якостей  державного службовця вирішувати сукупність професійних і соціально-професійних завдань діяльності;

      - діагностичність кінцевих цілей,  що забезпечує можливість оцінки  досягнення поставлених цілей;

      - відображення в характеристиках  випереджаючого характеру професійно-кваліфікаційних  вимог;

      - двокомпонентність кваліфікаційної  характеристики — об’єднання  в одному документі двох складових  вимог до державного службовця:  державної та відомчої.

      Питання розробки типових норм, системи вимог, які мали підвищити ефективність досягнення професійного результату і одночасно забезпечити найбільш сприятливі умови для громадянина, який користується тими чи іншими соціальними послугами, виникло ще на початку ХІХ ст.

      Розмірковуючи про моральні якості та етику поведінки  управлінських кадрів, зазначимо, що «нові політичні та економічні реалії вимагають виробити нові морально-етичні стандарти суспільної поведінки». Виробнича етика державного службовця значною мірою характеризує відносини держави і громадянина. «Етика управління — це галузь деонтології державної діяльності, проблема обов’язку і незалежного» [10].

      Професійно-кваліфікаційна характеристика посади державного службовця  — це нормативний документ, який визначає науково обґрунтований  перелік професійних завдань, обов’язків та повноважень державного службовця, вимоги до його професійної підготовки, освітньої кваліфікації, досвіду практичної роботи.

      Професійно-кваліфікаційна характеристика також встановлює місце  посади в структурі органу державної  влади, на основі правового статусу  органу та його основних завдань відображає правовий статус державного службовця, у т. ч. права, повноваження, функціональні обов’язки, відповідальність і гарантії; визначає вимоги щодо кваліфікації, компетентності та професіоналізму (освіти, необхідних умінь, знань, навичок), основних аспектів особистої культури.

      Професійно-кваліфікаційна характеристика посади державного службовця  є основним документом, за яким органи державної влади розроблятимуть посадові інструкції державних службовців.

      Професійно-кваліфікаційні характеристики повинні окреслювати загальні вимоги до державних службовців, їх застосування призначено для: вирішення питань кадрового забезпечення органів державної влади висококваліфікованими фахівцями; визначення завдань, обов’язків та кваліфікаційних вимог до осіб, які займають посади в органах державної влади; визначення змісту професійного навчання і формування програм різних видів навчання державних службовців.

      Формуючи  професійно-кваліфікаційні характеристики, необхідно враховувати загальні вимоги до державних службовців, визначені законодавством, і необхідність володіння сукупністю знань і вмінь, що надавали б йому можливість:

      - забезпечувати діяльність органу  чи його структурного підрозділу  відповідно до сучасних економічних,  політичних та соціальних умов  і вимог;

      - поєднувати знання фундаментальних  питань теорії з практикою,  володіти сучасною методологією  обґрунтування управлінських рішень  з урахуванням загальнолюдських  цінностей, інтересів особи, суспільства  та держави;

      - вільно орієнтуватись у питаннях  законодавства, що стосу- ються сфери його професійної діяльності;

      - критично оцінювати і прогнозувати  політичні, економічні, екологічні, культурні та інші події і  явища;

      - розуміти суть економічних відносин, зовнішньої та внутрішньої політики  держави; 

      - володіти стилістикою офіційних документів і дотримуватися правил діловодства;

      - уміло користуватися досягненнями  інформаційних технологій;

      - у разі службової необхідності  відповідно до посадових обов’язків  знати якнайменше одну з іноземних  мов на рівні професійного  та побутового спілкування тощо.

      Відповідно  до посадової спеціалізації державний  службовець у межах наданих йому повноважень має володіти:

• вміннями аналізу конкретних проблем;
• прогнозувати наслідки своїх рішень;

     -   оперативно знаходити та застосовувати  ефективні методи та засоби розв’язання існуючих та виникаючих проблем, пов’язаних з його професійною діяльністю.

      Загальні  вимоги також включають і коло основних особистих якостей і  властивостей державних службовців, які повинні бути їм притаманні. У ст. 5 Закону України «Про державну службу» наведені деякі з них. Перелік цей може бути доповнений такими, як: відповідальність за долі людей; неупередженість; твердість моральних переконань; здатність постійно звіряти дії та вчинки з власною совістю; твердість і незалежність у відстоюванні свого судження; рішучість та врівноваженість; здатність до концентрації і швидкого переключення уваги; зібраність і психологічна стійкість; здібність до співчуття і милосердя тощо [5].

      Треба погодитися з тим, що особисту культуру державного службовця слід розглядати як синтез правової, психологічної, етичної, політичної та естетичної культури [3]

      Наведені  загальні вимоги до державних службовців дозволяють сформувати загальну структуру  професійно-кваліфікаційних характеристик  посади державного службовця певної категорії. У конкретному органі державної влади вона має складатись із нормативної та змінної складових. Перша формується на підставі аналізу професійної діяльності державних службовців однакових за категорією посад в органах влади з однаковим організаційно-правовим статусом шляхом виокремлення однакових за змістом і характером робіт.

      Перша спроба запровадження професійно-кваліфікаційних  характеристик, побудованих на принципі двокомпонентності, реалізована в  «Довіднику типових професійно-кваліфікаційних посад державних службовців», розроблених Науково-дослідним інститутом соціально-трудових відносин Міністерства праці та соціальної політики України та затверджених наказом Головного управління державної служби України від 1 вересня 1999 р. № 65.

      Структура кожної типової характеристики включає  такі складові: «Завдання, обов’язки  та повноваження», «Має право», «Повинен знати», «Кваліфікаційні вимоги».

      До  позитивних моментів цих характеристик  слід віднести появу елементів типових  професійних завдань у розділі «Завдання, обов’язки та повноваження» та кола прав у розділі «Має право». Відсутність переліку вмінь значно зменшує корисність цих нормативних документів.

      Поряд з цим удосконалення професійно-кваліфікаційних  характеристик потребує подальшого розвитку їх структури та методології розробки.

      Нормативна  складова розробляється на підставі аналізу професійних завдань  державного службовця певної категорії  та має структурно передбачати такі основні розділи: