Основні новоутворення раннього віку, криза 3 років

У віці 10-12 міс. дитина активна в  процесах і починає проявляти  самостійність в годуванні. Розвиваються рух. Вона ще повзає, але часто встає, багато ходить, піднімається, до 12 міс. ходить не тримаючись, тривало, в різних напрямках.

Багато нового набуває дитина з  розвитком розуміння мови. До 10 міс. вона на прохання дорослого знаходить  і приносить знайому іграшку, якщо вона в полі її зору, до 11 міс. знаходить  названу іграшку серед багатьох інших, а до 12 міс. на прохання дорослого знаходить кілька однорідних предметів, якщо вони зовні трохи різняться (різні ляльки, м'ячі різних розмірів і кольорів та ін.) Це і є початок розвитку наочно-практичного мислення.

До кінця року деякі слова в мові дорослого починають набувати для дитини узагальнений характер. Дитина розуміє слово "ні", якщо воно вимовляється відповідно до ситуації. Стає можливим впливати через мовлення на її поведінку. Збільшується число зрозумілих слів, що позначають назви іграшок, одягу, меблів, дій, рухів, імена дорослих і дітей, частини тіла та ін.. Дитина може виконувати прості доручення, адекватно реагувати на слова "можна", "добре", "погано".

У період 10-12 місяців формується активне мовлення, дитина опановує перші слова. В основі їх виголошення лежить розуміння мови, здатність лепетати і наслідувати. До року дитина вимовляє близько 10 простих слів, якими вона починає позначати певні поняття. Дитина багато лепече, супроводжуючи лепетом свої дії, рухи. Окремі слова і звуки, підкріплені мімікою, починають служити засобом спілкування з дорослими і дітьми. Під впливом розуміння мови ускладнюються дії з предметами. В 10-12 міс. дитина вчиться виконувати дії за показом і словом дорослого. Вони стають більш різноманітними і носять цілеспрямований характер. Координуються рухи рук. Дитина виконує дії, що мають на меті досягнення результату: закрити, відкрити, вкласти, вийняти, зняти, одягнути. Збільшується число дій, виконуваних з одним предметом; дитина вчиться переносити дії, освоєні з одним предметом, на інші. Збільшується число іграшок, використовуваних дитиною. Її дії стають стійкими: вона прагне досягнення мети, радіє одержаному результату. Спостерігається наслідування дорослому в діях і з сюжетними іграми з іграшками. Вона на прохання дорослого відтворює те, чому її навчили: катає машину, годує ляльку і ін.. З'являються передумови гри. Це період розвитку предметної діяльності на основі наслідування і відтворення.

В цей період відбувається криза першого року життя — криза, яка обумовлена руйнуванням необхідності емоційної взаємодії дитини з дорослим і проявляється в плаксивості, похмурості, інколи в порушенні сну, втраті апетиту тощо.

Головною ознакою кризи  першого року є різке зростання  незалежності дитини від дорослих: вона опановує ходьбу і предметні дії, стає активнішою, з нею не можна не рахуватися. За такої ситуації загострюються переживання, чутливість до різноманітних впливів. Протягом цього періоду розвитку важливим є встановлення соціальних зв'язків дитини з усіма членами сім'ї (дорослими та іншими дітьми). Усе це зумовлює появу в результаті кризових переживань почуття довіри немовляти до об'єктів навколишнього світу. Усвідомлюючи значущість кризового періоду в житті дитини, дорослі повинні вчасно перебудувати стосунки з нею, надати їй більше свободи і самостійності.

У річному віці соціальна  ситуація розвитку різко змінюється. Ще недавно безпорадна дитина, будь-яка  потреба якої опредмечувалася дорослим, тепер уже багато чого навчилася. Здатність самостійно пересуватись відкрила для неї загадковий світ предметів. Якщо раніше дорослий був центром її світу, то тепер вона мовби заворожена предметами. З'являються перші афективні реакції — сильні короткочасні нервово-психічні збудження, пов'язані переважно з невдачами, які виникають у процесі засвоєння предметних дій. Зв'язок між дитиною і дорослим опосередковується предметом.

Нормальне подолання  кризи першого року життя спричинює  роз'єднання предметної і соціальної складових безпосереднього оточення дитини, розпад пра-Ми, становлення першої форми Я як основи для розвитку предметної маніпуляції, в результаті якої пізніше виникає Я-діюче.

Загалом, головними надбаннями віку немовляти є пізнавальний розвиток, взаємодія з неживими предметами і людьми, які його оточують, ходьба, поява мовлення. Подолання кризи першого року життя зумовлює подальший розвиток дитини. На цьому етапі відбуваються перехід від біологічного до соціального типу розвитку, оволодіння “діалогом” із дорослим, значні зрушення у пізнавальному розвитку (розпізнавання інформації на основі оперативних одиниць сприймання і сенсорних еталонів, розвиток упізнавання та оперативної пам'яті), формування мовлення, структур взаємодії з предметами та оточуючими людьми, розширення соціальної ситуації розвитку завдяки оволодінню ходьбою, проявляються перші афективні реакції.

Афективні форми поведінки  дитини можуть виникати, коли дорослі  не розуміють бажань дитини, її слів, жестів і міміки, або розуміють, але не виконують те, що вона хоче. Коли дитина уже сама може пересуватися по кімнаті (повзати або ходити), різко збільшується коло недоступних, недосяжних для неї предметів. Дорослим необхідно прибирати гострі речі, закривати електричні розетки, ставити вище електроприлади, посуд тощо. Не всі бажання дитини можна виконати, тому що її дії можуть спричинити шкоду їй самій і оточуючим. Зрозуміло, дитина і раніше була знайома зі словом "не можна", але в кризовий період воно має особливу актуальність.

Наступні два роки приносять дитині нові значні досягнення. Основними досягненнями раннього дитинства, що визначають розвиток її психіки, є:

— оволодіння прямою ходою;

— розвиток предметної діяльності;

— оволодіння мовою.

На другому році життя дитина впізнає себе у дзеркалі. Радіє досягненню позитивних результатів. Відтворює дії дорослих в іграх. Виконує різні вимоги (подає, приносить, показує, жаліє, робить рукою "до побачення" тощо). Придивляється до незнайомих людей, виявляє інтерес до однолітків, тривалий час спостерігає за ними. Починає застосовувати в спілкуванні мову. Виконує прості гігієнічні (намагається не забруднитися, користується носовичком) та моральні правила (поводиться привітно, ділиться з іншими тощо). Радісно реагує на пестливі звернення. Знає, чого можна чекати від мами й тата в тому чи іншому випадку. За власним бажанням обирає об'єкт для наслідування. Знає свою статеву приналежність Дедалі виразнішими стають уподобання та прихильності. Говорячи про себе, називає себе на ім'я.

Протягом другого року життя дитина починає довільно наслідувати  і такі дії, які їй спеціально не показують, але які вона сама бачить в навколишньому житті. Наприклад, вона намагається підмітати віником, стукати молотком, висувати шухляду, вмикати телевізор тощо. Засвоювані способи виконання таких дій переносяться на інші предмети, не тотожні з тими, на яких вироблялася дія. Поступово предмети, з якими можна діяти однаково, з якими однаково діють дорослі, об'єднуються в одну групу, незважаючи на різницю в їх розмірі, кольорі тощо, відбувається перше узагальнення дій, а з часом і перенесення засвоюваних дій із справжніх предметів на іграшкові предмети, а також в іншу ситуацію, що є створенням умови для виникнення сюжетної гри.

Практична предметна діяльність дітей  є важливим етапом переходу від практичного  опосередкування до розумового. Створює  умови для подальшого розвитку понятійного, мовного мислення. У процесі виконання дій з предметами і називання дій словами формуються мисленнєві операції дитини. Найбільше значення серед них має узагальнення.

На третьому році життя слухняність стає свідомішою. Впевнена у своїх можливостях. Намагається стримати агресивні прояви. Орієнтується на моральні правила й соціально схвалювані норми. Виявляє дослідницьку активність. Ставить запитання. Знає, що люди різняться між собою зростом, вагою, статтю, віком. Має уявлення про особливості поведінки чоловіків і жінок. Говорячи про себе, використовує займенник "Я". Диференціює "я", "ти", "ми", "моє", "твоє", "наше". Відстоює незалежність ("Я сам!"). Демонструє іншим свої вміння. Переживає успіх - неуспіх. Не погоджується з поганою думкою про себе. Домагається визнання своїх досягнень. Її можна умовити відмовитися від чогось. Орієнтується у настроях рідних дорослих. Впізнає себе на фотографіях та у фільмі. Робить спроби самостійно щось вибрати, прийняти певне рішення. Звертається до приємних дорослих та однолітків. Чинить опір кривдникові.

У знайомих ситуаціях діє незалежно  від керівництва й допомоги дорослого, звертається по нього в разі об'єктивної необхідності, ефективно використовує в подальшій діяльності; відмовляється  від передчасної допомоги інших; ініціює елементарні рішення, покладається на власний досвід, довіряє своїм можливостям, уміє самоорганізуватися, може відстояти свою думку, виробляє елементарне самооцінне судження; вміє протягом певного часу зайняти себе; радіє власним досягненням.

Уявляє, що кожна здорова людина працює; знає, що для досягнення результатів треба докласти зусиль; розуміє, що праця дає радість, завершується практичними результатами, корисна для виконавця та інших людей; намагається домогтися високої якості, діє старанно, доводить розпочате до кінця; долає елементарні труднощі на шляху до мети; діє оптимістично, цілеспрямовано; виправляє помилки, вдосконалює зроблене, радіє досягненням, прагне досягати успіху.

Виявляє інтерес до людей, уважна до їхніх потреб і настроїв; знає, що різні люди різняться між собою  своїми особливостями, можуть мати відмінну від її власної точку зору; може визнати чесноти й переваги інших людей; здатна співчувати, співрадіти, ставати на місце інших; виявляє бажання допомогти, зробити добро; не розраховує на винагороду, виявляючи до інших увагу, підтримуючи їх; адекватно реагує на чуже горе, неуспіх або погане самопочуття, змінює відповідно до цього свою поведінку; вміє прощати, доброзичлива до людей, щира в поводженні, відкрита для контактів з приємними людьми.

Розвинене почуття самоповаги, орієнтується у власних чеснотах і вадах; може відстояти власну гідність, упевнена у своїх можливостях, покладається на себе, довіряє собі, співвідносить свої домагання з можливостями; небайдужа до думки про себе авторитетних людей; домагається реалізації своїх прав, якісно виконує обов'язки; збалансовані прагнення до самореалізації, саморозвитку та самозбереження; намагається гідно вигравати й програвати; усвідомлює свою значущість для рідних та близьких; радіє своїм успіхам; ображається, коли принижують її гідність; прагне самоутвердитися.

Знає, що кожна людина має обов'язки; орієнтується у своїх власних, намагається  їх виконувати без нагадувань дорослих; може на прохання близької людини відмовитися  від розваги на користь обов'язкової  справи; усвідомлює, що людина відповідає перед іншими за свої дії; знає, що вчинки та дії мають певні наслідки для людей, що навколо; намагається дотримуватися свого слова, виконувати обіцянки; орієнтується в межах припустимої та соціально схвалюваної поведінки; визнає свої помилки, здатна визнати свою провину, розкаятися; може взяти на себе відповідальність за виконання суспільно корисної справи (звичайно ж, посильної).

Починає розмірковувати з приводу  побаченого, намагається послідовно викладати свої думки, формулює елементарні судження, робить нескладні висновки, висуває найпростіші припущення; обговорює з близькими дорослими свої проблеми, розповідає про них; може вести короткочасну бесіду, проявляє інтерес до нової інформації, розв'язання життєвих проблем рідними дорослими; ставить багато запитань і робить спробу самостійно відповісти на них.

Орієнтується в тому, що всі діти рівні у своєму бажанні дістати  підтримку, розуміє та визнає авторитетних дорослих та значущих однолітків; диференціює  поняття "правда" і "неправда", "чесність" і "нечесність", намагається поводитися правдиво, дотримується у взаєминах з іншими моральних правий; вчиняє совісно, чесно; бере до уваги домагання і можливості інших людей; розпізнає порушення правил, може опиратися несправедливості.

Уміє стримувати негативні емоції та поривання; усвідомлює, що поганий настрій та вчинки негативно позначаються на самопочутті та діях дорослих та однолітків; може на прохання близької людини відмовитися від чогось небажаного, певний час зачекати, не капризувати, втриматися від бажаного; утримується від плачу, якщо потрапила у халепу, шукає виходу зі скрутної ситуації, звертається до дорослого по допомогу; виявляє сміливість, здорову міру ризику, намагається чинити опір руйнівним зовнішнім впливам.

Схильна до творчості, намагається відійти від зразка, зробити по-своєму; здатна до найпростіших форм винахідництва, раціоналізаторства; надає перевагу завданням, які дають простір для фантазії, вигадки, експериментування; має смак до ситуацій, пов'язаних з необхідністю долати труднощі, знаходити оригінальні рішення; вирізняється високим пізнавальним інтересом, жагою до нового; радіє результатам праці; ставить незвичні запитання, дає нестандартні пояснення; знаходить незвичне у відомому, знайомому; не боїться ситуації невизначеності, дефіциту інформації; не губиться у нових умовах, швидко визначається в них, легко адаптується.

2. Новоутворення періоду раннього віку (1-3 роки).

До новоутворень відносяться психічні та особистісні якості, які вперше виникають на конкретному етапі розвитку людини.

Дитина першого року, вступаючи в новий період свого життя уже багато може: вона ходить, або намагається це робити; виконує різноманітні дії з предметами; її сприймання можна організувати за допомогою мови, бо вона уже розуміє спрямовані до неї слова дорослих. Дитина починає говорити, і хоча її мова ситуативна і багатозначна, незрозуміла більшості оточуючих, її можливості спілкування з близькими людьми значно розширилися. В основі пізнавального і емоційного розвитку дитини лежить потреба в спілкуванні з дорослим — центральному новоутворенні даного вікового періоду.