Психологічні особливості дослідження соціального розвитку дошкільників

              Отже, в основі популярності дошкільнят лежить їх діяльність - або здатність до організації спільної ігрової діяльності, або успішність у продуктивній діяльності.
              Існує й інший напрям робіт, в яких аналізується феномен дитячої популярності з точки зору потреби дітей в спілкуванні і ступеня задоволення цієї потреби. Ці роботи базуються на положенні М.І. Лисиной про те, що в основі формування міжособистісних відносин і прихильності лежить задоволення комунікативних потреб. Якщо зміст спілкування не відповідає рівню комунікативних потреб суб'єкта, то привабливість партеру зменшується, і навпаки, адекватне задоволення основних комунікативних потреб призводить до переваги конкретної людини, що задовольнив ці потреби. Результати експериментальних робіт показали, що найбільш бажаний виявилися діти, що демонструють доброзичливе увагу партнеру - доброзичливість, чуйність, чутливість до впливів однолітка. Популярні діти самі мають загострену, яскраво виражену потребу у спілкуванні та у визнанні, яку прагнуть задовольнити.
              Отже, аналіз психологічних досліджень показує, що в основі виборчих уподобань дітей можуть бути самі різні якості: ініціативність, успішність в діяльності (включаючи ігрову), потреба у спілкуванні та визнання однолітків, визнання дорослого, здатність задовольнити комунікативні потреби ровесників. Очевидно, що такий широкий перелік якостей не дозволяє виявити головної умови дитячої популярності. Вивчення генезису групової структури показало деякі тенденції, що характеризують вікову динаміку міжособистісних процесів. Від молодшої до підготовчої групах виявлена ​​стійка, але не у всіх випадках яскраво виражена вікова тенденція збільшення "ізольованості" і "зірковості", взаємності відносин, задоволеності ними, стійкості і диференціації їх в залежності від статі однолітків. Цікава вікова закономірність виявляється і в обгрунтуванні виборів: молодші дошкільнята в п'ять разів частіше, ніж діти підготовчих груп називали позитивні якості однолітка, які він виявляв по відношенню до них особисто; старші відзначали якості однолітка, в яких виявлялося ставлення до всіх членів групи, крім того , якщо діти першої половини дошкільного віку частіше обгрунтовують свої вибори цікавою спільною діяльністю, то діти другої половини віку - дружніми відносинами.
              Існують групи більш благополучні, ніж інші, з високим рівнем взаємних симпатій і задоволеністю відносин, де майже не спостерігається "ізольованих" дітей. У цих групах виявляється високий рівень спілкування і майже відсутні діти, яких однолітки не хочуть брати в спільну гру. Ціннісні орієнтації в таких групах як правило спрямовані на моральні якості.

              Торкнемося питання про дітей з труднощами в спілкуванні. Які причини їх ізольованості? Відомо, що в таких випадках не може бути повноцінного розвитку особистості дитини, тому що збіднюється досвід навчання соціальним ролям, порушується формування самооцінки дитини, сприяючи розвитку в дитини невпевненості в собі. У ряді випадків складнощі у спілкування можуть викликати у цих дітей недоброзичливе ставлення до однолітків, озлобленість, агресію в якості компенсації. А.АП. Рояк виділяє наступні характерні труднощі:
1. дитина прагне до однолітка, але його не приймають в гру.
2. дитина прагне до однолітків, і вони грають з ним, але їх спілкування носить формальний характер.

3. дитина йде від однолітків, але вони налаштовані до нього доброзичливо.
4. дитина йде від однолітків, і вони уникають контакту з ним.
              Всі ці труднощі автор пояснює порушенням одного або всіх наступних умов "повноцінного спілкування":

a. наявність взаємних симпатій;

b. наявність інтересу до діяльності однолітка, прагнення грати разом;

c. наявність співпереживання;

d. наявність здатності "пристосовуватися" один до одного;

e. наявність необхідного рівня ігрових умінь і навичок.

              Таким чином, група дитячого саду - цілісне утворення, представляє з себе єдину функціональну систему зі своєю структурою ми динамікою. Присутній складна система міжособистісних іерархізірованних зв'язків її членів відповідно до їх діловими та особистісними якостями, ціннісними орієнтаціями групи, визначальними, які якості найбільш високо в ній цінуються.
Розглянемо як змінюється спілкування дітей один з одним до старшого дошкільного віку в світлі концепції спілкування. В якості основних параметрів візьмемо: зміст потреби у спілкуванні, мотиви і засоби спілкування.
              Потреба у спілкуванні з іншими дітьми формується у дитини прижиттєво. Для різних етапів дошкільного дитинства характерно неоднакова зміст потреби у спілкуванні з однолітками. А.Г. Рузская і Н.І. Ганощенко провели ряд досліджень для виявлення динаміки розвитку змісту потреби в спілкуванні з однолітками і з'ясували такі зміни: істотно (удвічі) збільшується кількість контактів дошкільнят з однолітками, пов'язаних з їх прагненням розділити з ровесниками переживання. У той же час, прагнення до чисто ділового співробітництва з однолітком в конкретній діяльності дещо слабшає. Як і раніше важливо для старших дошкільнят повага однолітків і можливість разом "творити". Посилюється тенденція "обігравання" дошкільнятами виникаючих конфліктів та їх дозволу.

До кінця дошкільного віку потреба у взаєморозумінні і співпереживанні зростає (під співпереживання мається на увазі однакове ставлення, подібна оцінка того, що відбувається, співзвуччя почуттів, викликане спільністю думок). Дослідження Н.І. Ганощенко і І.А. Залисини показали, що у стані збудження діти зорово в два рази, а за допомогою мови в три рази частіше зверталися до однолітка, ніж до дорослого. У спілкуванні з однолітками звернення старших дошкільників стає емоційніше, ніж у контактах з дорослими. Дошкільнята активно звертаються до однолітків з найрізноманітніших причин.

              Наведені дані показують. Що дошкільник старшої групи дитячого саду не тільки більш активний з однолітками в прагненні розділити з ними переживання, а й рівень функціонування цієї потреби виявляється вищою. Рівність однолітків дозволяє дитині прямо "накладати" своє ставлення до сприймається ним світу на ставлення партнера. Таким чином, перетворюється потреба в спілкуванні від молодшого дошкільного віку до старшого, від потреби в доброзичливій увазі і ігровому співробітництво в молодшому дошкільному віці через середній дошкільний вік з його домінуючою потребою в доброзичливій увазі однолітка - до старшого дошкільного віку з його потребами не тільки в доброзичливому уваги, але й у переживанні.
Потреба спілкування дошкільника нерозривно пов'язана з мотивами спілкування. Мотиви - це спонукальні сили діяльності та поведінки індивіда. Суб'єкта спонукає до взаємодії з партнером, тобто стає мотивами спілкування з ним, саме ті якості останнього, які розкривають суб'єкту його власне "Я", сприяє його самосвідомості (М. І. Лісіна). У вітчизняній психології виділяють три категорії мотивів спілкування старших дошкільників з однолітками: ділові, пізнавальні та особистісні. Вимальовується наступна вікова динаміка розвитку мотивів спілкування з однолітками у дошкільнят. На кожному етапі діють всі три мотиви: становище провідних у два-три роки займають особистісно-ділові; в три-чотири роки - ділові, а також домінуючі особистісні; в чотири-п'ять - ділові та особистісні, при домінуванні перших; в п'ять-шість років - ділові, особистісні, пізнавальні, при майже рівному становищі; у шість-сім років - ділові та особистісні.

              Таким чином, на початку дитина вступає в спілкування з однолітком заради гри або діяльності, до чого його спонукають якості ровесника, необхідні для розвитку захоплюючих дій. Протягом дошкільного віку розвиваються пізнавальні інтереси дітей. Це створює привід для звернення до однолітків, в якому дитина знаходить слухача, цінителя, і джерело відомостей. Особистісні мотиви, які залишаються протягом усього дошкільного дитинства, діляться на порівняння себе з ровесником, з його можливостями і на бажання бути оціненим однолітком. Дитина демонструє свої вміння, знання і особисті якості, спонукаючи інших дітей підтвердити їх цінність. Мотивом спілкування стає його власні якості відповідно до властивістю однолітка бути їх поціновувачем.
              У сфері спілкування з однолітками М.І. Лисина виділяє три основні категорії засобів спілкування: у молодших дітей (2-3 роки) провідне положення займають виразні і практичні операції. Починаючи з 3 років, мова виступає на перший план і займає провідне положення.

              У старшому дошкільному віці істотно перетвориться характер взаємодії з однолітком і, відповідно, процес пізнання ровесника: ровесник, як такої, як певна індивідуальність стає об'єктом уваги дитини. Своєрідна переорієнтація стимулює розвиток периферичних і ядерних структур образу ровесника. У дитини розширюється уявлення про уміннях і знаннях партнера, з'являється інтерес до таких сторонам його особистості, які раніше не помічалися. Все це сприяє виділенню стійких характеристик однолітка, формування більш цілісного його образу. Домінуюче становище периферії над ядром зберігається, тому що образ однолітка усвідомлений повніше і точніше і спотворюють тенденції, викликані активністю ядерних структур (афективна складова), позначаються менше. Ієрархічний поділ групи зумовлено виборами дошкільнят. Розглянемо оціночні відносини. Процеси порівняння, оцінювання виникають при сприйнятті дітьми один одного. Щоб оцінити іншої дитини, треба його сприйняти, побачити і кваліфікувати з точки зору вже існуючих в цьому віці оціночних еталонів і ціннісних орієнтацій групи дитячого саду. Ці цінності, що визначають взаємооцінювання дітей, формуються під впливом оточуючих дорослих і багато в чому залежать від зміни провідних потреб дитини. На підставі того, хто з дітей найбільш авторитетний у групі, які цінності та якості найбільш популярні, можна судити про зміст відносин дітей, про стиль цих відносин. У групі, як правило, переважають соціально схвалювані цінності - захищати слабких, допомагати і т.д., але в групах де ослаблене виховний вплив дорослих "ватажком" може стати дитина або група дітей, що намагаються підпорядкувати собі інших дітей.

              Зміст мотивів, що лежать в основі створення ігрових об'єднань, дітей старшого дошкільного віку багато в чому збігається зі змістом їх ціннісних орієнтацій. За даними Т.А. Репиной, діти цього віку називали спільність інтересів, давали високу оцінку діловим успіхам партнера, ряду його особистісних якостей, разом з тим, було виявлено, що мотивом об'єднання в грі може бути страх залишитися на самоті чи бажання командувати, бути головним.

ВИСНОВКИ

Вплив суспільного середовища змінюється залежно від процесу дозрівання дитини, зростання її фізичних і розу­мових сил, становлення потреб і прагнень, здатності сприй­мати об'єкти та наслідувати їх, від виникнення нових видів діяльності. Життєві зв'язки дитини з навколишнім соціаль­ним середовищем характеризуються вибірковістю, а з віком розширюються і збагачуються. Спочатку головним соціаль­ним середовищем для дитини є сім'я, батьки, родичі, які доглядають її. Пізніше поруч з дітьми з'являються інші люди — вихователі та вчителі освітніх установ, товариші,щкільні й позашкільні групи. Дитина поринає у суспільне оточення, з яким установлюються як безпосередні, так і опосередковані контакти — через засоби масової інфор­мації, участь у спільній діяльності тощо. Впливи соціального оточення опосередковуються також рівнем власної активнос­ті дитини у діяльності й поведінці, характером відносин з іншими людьми, рівнем культури, освіченості, індивідуальними рисами характеру тощо.

Потреба у спілкуванні з іншими дітьми формується у дитини прижиттєво. Для різних етапів дошкільного дитинства характерно неоднакова зміст потреби у спілкуванні з однолітками. А.Г. Рузская і Н.І. Ганощенко провели ряд досліджень для виявлення динаміки розвитку змісту потреби в спілкуванні з однолітками і з'ясували такі зміни: істотно (удвічі) збільшується кількість контактів дошкільнят з однолітками, пов'язаних з їх прагненням розділити з ровесниками переживання. У той же час, прагнення до чисто ділового співробітництва з однолітком в конкретній діяльності дещо слабшає. Як і раніше важливо для старших дошкільнят повага однолітків і можливість разом "творити". Посилюється тенденція "обігравання" дошкільнятами виникаючих конфліктів та їх дозволу.

              До кінця дошкільного віку потреба у взаєморозумінні і співпереживанні зростає (під співпереживання мається на увазі однакове ставлення, подібна оцінка того, що відбувається, співзвуччя почуттів, викликане спільністю думок.  У спілкуванні з однолітками звернення старших дошкільників стає емоційніше, ніж у контактах з дорослими. Дошкільнята активно звертаються до однолітків з найрізноманітніших причин.
 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авраменко О.В. Нравственное воспитание дошкольников в игре: Образовательно-профессиональные программы. - Елец, 2007. - 12 с.
2. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 2005.
3. Г.М .Андреева  "Социальная психология",   М:   Аспект Пресс, 2006.
4. Давыдов В. В. Виды обобщения в обучении. М., 2005.
5. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения. М., 2006.
6. Давыдов В.В., Слободчиков В.И., Цукерман Г.А. Младший школьник как субъект учебной деятельности // Вопр. психол. 2007. № 3; 4. С. 14-19.
7. Дьяченко О. М. Развитие воображения у дошкольников. М., 2006.
8. Заброцький M.М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 112 с.
9. Запорожец А. В. Избр. психологические труды в двух томах. М., 2005.

10. Межличностные отношения ребенка от рождения до семи лет / Под ред. Е. О. Смирновой. – М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2010.– 240 с. (Серия «Библиотека педагога-практика»). (Соавторы: Н. И. Ганошенко, Л. Н. Галигузова, С. Ю. Мещерякова, А. Г. Рузская).