Психологічні особливості малолітніх правопорушників

    Для нормальних стосунків у будь-яких формах життєдіяльності так звана  конструктивна агресивність, коли людина не допускає обмеження своїх прав, але її обурення не виходить за межі розумного.

    Розділ  ІІ. Експериментальне дослідження психоемоційного  стану малолітніх правопорушників

      В процесі роботи з девіантними  підлітками я проводила ряд діагностичних методик, для діагностики та профілактики злочинних дій. Для цього я досліджувала акцентуації характеру, мотивації досліджувала рівень агресивності, та особистісні особливості. учнів Овруцької ЗОШ № 4, які перебувають на внутрішньо шкільному обліку, як порушники дисципліни. Троє із них знаходяться на обліку в дитячій кімнаті міліції Овруцького  РВ УМВС України.

      Розглянемо методику Шмішека  для визначення акцентуацій характеру підлітка.

      Характер  як відомо, являє собою головний стрижень особистості. Тому діагностика  структури характеру та його окремих рис (акцентуацій) може бути підставою для здійснення індивідуального підходу до особистості підлітка.  Їм взагалі властива певна дисгармонійність, акцентуйованість характеру, у цьому одна з найважливіших особливостей даного віку.

     Акцентуйованість  характеру може мати якісні особливості, по-різному відповідати прийнятим  у суспільстві етичним нормам.  Опитувальник Леонгарда –Шмішека. Згідно теорії акцентуйованих особистостей існують риси особистості, які самі по собі ще не є патологічними, але можуть при визначених умовах розвиватися в позитивному або негативному напрямку. Риси ці є як би загостренням деяких властивих кожній людині індивідуальних якостей. У психопатів ці риси досягають певної виразності. Виділяють 10 основних типів акцентуації :

     1. Гіпертимний – підвищений настрій. 

     2. Застрягаючий – зі схильністю  до “застрягання афекта” і  реакціям марення. 

     3. Емотивні, афективно лабільні.

     4. Педантичні з перевагою рис  ригідності, педантизма.

     5. Тривожні.

        6. Циклотимні, зі схильністю до депресивного реагуванню.

     7. Демонстративні, з істеричними рисами  характеру. 

     8. Збудливі, зі схильністю до підвищеної, імпульсивної реактивності в  сфері потягів.

       9. Дистимічні, зі схильністю до порушень настрою.

     10. Екзальтовані – схильні до афективної екзальтації. Всі ці групи акцентуйованих особистостей об’єднуються за принципом акцентуації властивостей характера або темперамента. До акцентуацій властивостей характеру відносять : - демонстративність, - педантичність, - збудженність, - застрягання.

      Отже, за результатами дослідження можна  зробити наступні висновки : серед  досліджуваних присутні майже всі  типи акцентуацій характеру, крім педантичного та екзальтованого. Більшість підлітків  мають тривожний та демонстративний  тип (20-25%). Для осіб цих типів акцентуацій є характерними схильність до «витіснення» зі свідомості тих оцінок, які є неприємними для образу «Я»; прагнення  за будь-яку ціну бути в центрі уваги; завищена самооцінка, намагання приймати «бажане за дійсне». Для тривожного типу характерний високий рівень тривожності, сильно розвинений «комплекс неповноцінності» - як підтвердження заниженої самооцінки. Також  поширені: гіпертимний – людям цього типу притаманні високий рівень оптимізму, а також жадоба діяльності при можливій схильності до поверхових висновків; застряглий – основна риса цього типу – значна стійкість афекту, « злопам’ятність», прагнення і в головному, і в дрібницях відстоювати свою точку зору, не враховуючи позицію групи; збудливий – для таких осіб є характерною схильність до «вибуху» емоцій, як засобу періодичної розрядки нервової системи. (додаток 1). 

    За  допомогою методики «Незакінчені речення» ми змогли виявити ставлення підлітків  до батьків, братів, сестер, до дитячих  формальних і неформальних груп , учителів, школи, до своїх власних здібностей, а також виявлення цілей, цінностей, конфліктів і почуттів.

    Серед досліджуваних підлітків виявлено наступні результати:

    10 % учнів мають негативне ставлення  до навчання. Всі інші мають  посереднє та позитивне ставлення  до навчання і школи. Сім’я  цінується на досить високому  рівні – 90%. Важливий  вплив  на поведінку та на вчинки  підлітків мають ровесники, навколишні  люди. Майже всі досліджувані задумуються про майбутнє і, як правило, вірять у краще.  Мають високу самооцінку.  

    Опитувальник  Басса-Дарки широко використовується для діагностики агресії як у  зарубіжній, так і вітчизняній  психології. Переваги методики в тому, що вона не завдає шкоди досліджуваному і не потребує використання складного обладнання. Запитання методики підібрані таким чином, щоб на відповіді досліджуваних впливали захисні механізми (небажання здаватися агресивним або, навпаки, бажання продемонструвати якості, які схвалює суспільство).

    Опитувальник  Басса-Дарки виявляє п’ять видів  агресії (фізична, непряма, вербальна, роздратованість, негативізм) і два  види ворожнечі (образа і підозріливість):

• Фізична агресія – застосування фізичної сили до іншої людини;
• Непряма агресія – спрямована через іншу людину або групу людей;
• Вербальна агресія – вираження негативних почуттів через крик, образи, приниження, погрози;
• Роздратованість – схильність до грубості, запальності, різкості за найменшого збудження;
• Негативізм – опозиційна манера в поведінці, як правило, спрямована проти керування і встановлення правил.
• Образа – заздрість і ненависть до навколишніх за справжні або вигадані дії;
• Підозріливість – недовіра і обережність до людей, яка ґрунтується на переконанні, що вони мають намір зашкодити. Кількісні показники прояву агресивності, одержані в нашому досліджені, наведені в додатку 2.

       Як  видно з графіку, у досліджуваних  хлопців перше місце займає однакове місце як вербальна агресія, та роздратованість. Друге – негативізм , третє – фізична агресія , четверте – непряма агресія.

       З огляду на те, що агресивність як властивість  особистості і агресію як акт  поведінки,  можна розуміти лише в контексті мотиваційної сфери  особистості.

       Додатково нами було запропоновано підліткам намалювати неіснуючу тварину й дати їй назву (методика «Неіснуюча тварина»). В інструкції пояснювалося, що забороняється малювати тварин, яких вони бачили в мультфільмах, художніх фільмах, про яких колись читали. В індивідуальних бесідах із підлітками ми ставили такі запитання: де мешкає тварина, що вона їсть, що полюбляє робити, чи є у неї друзі або вороги тощо. У малюнках підлітків нас особливо цікавило функціональне призначення окремих частин тіла (рогів, копит, хвостів, зубів). В аналізі малюнків ми враховували загальне враження від тварин , наявність або відсутність показників агресії, характер ліній, наявність на малюнку інших тварин або людей.

       Аналіз  малюнків дав такі результати: прямі  символи агресії, про які йшлося раніше, були виявлені у 72% досліджуваних. Звертає на себе увагу відмінність у назвах тварин. У підлітків із високим рівнем агресивності тварини мають явно виражений агресивний характер, їхні образи та назви дуже часто запозичені з фантастичних фільмів і фільмів жахів.

       40% опитуваних виявили агресію захисного характеру. Підлітки з помірним рівнем агресивності малюють тварин, схожих на птахів, риб кошенят, мишей, і дають їм відповідні назви: «мурзик » , «чотирьох рудий», «коко», «носоріг», «котрова» тощо.

       Вербальна несвідома агресія виявлена у 46% досліджуваних. Додаток 3. Суттєві відмінності між опитуваними виявлені під час аналізу історій, які вони склали. У підлітків з високим рівнем агресивності «неіснуючої тварини», як правило, самотні, не мають друзів. У підлітків із низьким рівнем агресивності такі тварини трапляються рідко. 

3.Кримінальна  відповідальність  неповнолітніх.

    Неповнолітні, згідно з карним законом, отримують  особливий правовий статус. По-перше, кримінальній відповідальності підлягають неповнолітні, яким на час здійснення злочину виповнилося шістнадцять років. По-друге, у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років підлягають кримінальній відповідальності не всі особи, що здійснили злочин, а лише ті, які здійснили найнебезпечніші злочини. Законодавець при цьому виходить з міркування, що неповнолітній вік накладає відбиток на особистість правопорушника. Тому до молодих правопорушників не застосовується кримінальна відповідальність за поширені, але не особливо небезпечні злочини. Особи у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років підлягають відповідальності лише за здійснення наступних злочинів:

• Проти життя і здоров’я особистості – умисне вбивство, тяжке тілесне пошкодження, умисне середньої тяжкості тілесне пошкодження.
• Проти статевої свободи і статевої недоторканості особистості – зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті  в перекручених формах.
• Проти засад національної безпеки, зокрема посягання на життя державного або громадського діяча.
• Диверсію
• Проти свободи , честі і достоїнства особистості (захоплення заложників, тощо).
• Проти власності – крадіжку, грабіж, розбій, здирство, умисне знищення або пошкодження майна.
• Проти громадської безпеки – бандитизм, терористичний акт. І т.д.

    Вказані злочини згідно кримінально –  правової класифікації відносяться  до категорії середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких санкції за їх здійснення є досить диференційованими, зокрема серед злочинів, що відносяться до середньої тяжкості, санкції складають від 2 до 5 років, серед тяжких злочинів вони є досить великими і коливаються в межах від 5 до 10 років, особливо тяжких злочинів – від 10 років позбавлення волі.

    Здійснення  злочину в неповнолітньому віці є обставиною, яка пом’якшує покарання. Ця норма кримінального права  свідчить про намір законодавця  пом’якшити відповідальність неповнолітніх в порівнянні з дорослими правопорушниками. До неповнолітніх, які здійснили злочин, нарівні із загальними основами кримінальної відповідальності передбачені певні особливості кримінальної відповідальності і покарання. Всі ці особливості вміщені в окремому розділі КК України і торкаються :

1. звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.
2. видів і призначення покарання.
3. звільнення від покарання і його відбування
4. погашення і зняття судимості.

    Встановлюючи  ці особливості, законодавець враховував недостатній життєвий досвід неповнолітніх, їх спонтанні реагування на складності життя, нестійкість особистих психічних процесів і протиріччя соціалізації молодої людини.

    В ККУ передбачено два види звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності:

1. звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів примусу виховного характеру.
2. звільнення від кримінальної відповідальності в зв’язку із закінченням термінів давності.

    Таким чином, неповнолітні при цьому звільняються від засудження, від певних обмежень, встановлених карним законом. Ці заходи є заходами виховання, переконання і направлені на забезпечення правово-слухняного формування особистості, виключення антисоціального оточення, попередження здійснення правопорушень.  Умовами застосування таких заходів є : по-перше, здійснення злочину уперше; по-друге, злочин може відноситися до категорії злочинів невеликої тяжкості.

    До  заходів примусу виховного характеру  відносяться:

1. застереження;
2. обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
3. передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють, або під нагляд педагогічного чи трудового колективу з його згоди, а також окремих громадян на їх прохання;
4. накладення на неповнолітнього, який досяг 15-літнього віку, і який має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування майнових збитків;
5. направлення неповнолітнього в спеціальну учбово-виховну установу для дітей і підлітків до його виправлення, але на термін, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах визначаються законом.