Психологічні особливості періоду дорослості

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВІКОВІ  ОСОБЛИВОСТІ 

ФОРМУВАННЯ  ВЛАСТИВОСТЕЙ УВАГИ 
 

 

ЗМІСТ 

 

Вступ 

     Наше  психічне життя дуже часто порівнюється з річковим потоком, тільки це особливий потік з образів сприйманих нами явищ навколишнього середовища, думок, відчуттів і вражень, спогадів про минуле. І в цей нескінченний потік безперервно вливаються все нові і нові елементи, породжені діяльністю, спілкуванням, нашими внутрішніми психічними і фізичними змінами і переживаннями. При цьому формується деяка впорядкованість, яка формується за допомогою особливої властивості психіки, званої увагою.

     Вивченням проблеми уваги в психології займалися  Н. Ланге, І. Герберт, У. Гамільтон, П. Гальперін, І. Павлов, А. Ухтомський (їх підходи до уваги ми розглянемо в роботі) і багато інших.

     Метою даної роботи є вивчення особливостей формування властивостей уваги в періоди ранньої і середньої дорослості.

     Актуальність вибраної для дослідження теми полягає в тому, що сучасне суспільство з його економічними, політичними, культурними і соціальними змінами все більше уваги приділяє всебічному розвитку особистості. А в процесі розвитку і виховання людини важко переоцінити роль уваги. Адже відомо, що без достатньо розвиненої уваги, без уміння її концентрувати, зосереджувати, перемикати і розподіляти неможливе повноцінне засвоєння людиною знань, умінь, навиків, норм і цінностей. А, отже, не можливий і перехід зовнішніх поведінкових регуляторів у внутрішні,  що дозволяє індивідові повноцінно розвиватися.

     Об'єкт дослідження: властивості уваги.

     Предмет дослідження: особливості формування і розвитку властивостей уваги в періоди ранньої і середньої дорослості.

     Ступінь розвитку властивостей уваги свідчить про рівень уваги в цілому. Існує думка, що в період дорослості розвиток уваги відбувається нерівномірно: спади і підйоми відбуваються з деякою періодичністю. Виходячи з цього, ми припустили, що рівні формування і розвитку властивостей уваги у представників віків ранньої і середньої дорослості не мають істотних відмінностей. Це і буде гіпотезою нашого дослідження.

     Виходячи  з мети і гіпотези дослідження, були сформульовані наступні завдання:

     1. Здійснення аналізу літературних  джерел, що дозволяють вивчити проблему періодизації дорослості в психології, а також ознайомитися з основними характеристиками уваги, зокрема, з його властивостями.

     2. Планування і проведення експерименту, формування властивостей уваги, що дозволяє виявити вікові особливості.

     3. Аналіз отриманих в ході проведення дослідження даних.

     Для вивчення властивостей уваги нами були включені в роботу такі методики:

     1. «Крапки»;

     2. «Переплутані лінії»;

     3. «Шифровка».

 

І. Психологічні особливості періоду  дорослості

1.1. Стисла характеристика дорослості 

     Дорослість – найбільш тривалий і яскравий період життя людини, який поділяється на три стадії: ранню, середню і пізню. Кожна з вище означених вікових стадій володіє специфічними характеристиками [4].

     Для періоду (стадії) ранньої дорослості характерні наступні моменти: завершення здобування вищої освіти, оволодіння роллю дорослої людини, отримання виборчого права, повна юридична і економічна відповідальність, формування сім'ї і народження першої дитини (у більшості).

     В період середньої дорослості людина удосконалюється у виконанні своєї професійної ролі. Крім того, даний віковий період характеризується відносною матеріальною самостійністю і достатньо широким колом соціальних зв'язків. З'являється можливість задоволення інтересів, що знаходяться поза зоною професійної діяльності.

     У періоді пізньої дорослості наголошуються висококваліфіковане виконання професійних і соціальних ролей і (як правило) досягнення достатньо високого посадового статусу. На даному віковому етапі, крім усього іншого, спостерігається деяке зниження соціальної активності [6].

 

1.2. Концепції періодизації дорослості 

     На  сьогоднішній день існує безліч різноманітних  вікових класифікацій, що мають різні основи. Ознайомлення з деякими з них допоможе нам точніше зрозуміти проблему періодизації розвитку дорослої людини.

     Вікова  періодизація, прийнята Міжнародним симпозіумом з вікової періодизації, включила в себе наступні елементи:

1. Новонароджений  – 1-10 днів

2. Грудний  вік – від 10 днів до 1 рік

3. Раннє дитинство  – 1-2 року

4. Перший  період дитинства – 3-7 років

5. Другий  період дитинства – 8-12 років (хлопчики) і 8-11 років (дівчатка)

6. Підлітковий  вік – 13-16 років (хлопчики) і  12-15 років (дівчатка)

7. Юнацький  вік – від 17  до 21 року для  хлопців і 16-20 років для дівчат

8. Середній (зрілий) вік:

- перший період  – 22-35 років для чоловіків і від 21 до 35 років для жінок

- другий період  – 36-60 років для чоловіків і  36 -55 років для жінок

9. Літній  вік – 61-74 року для чоловіків  і 56-75 років для жінок

10. Старечий  вік – 75-90 років

11. Довгожителі  – старше 90 років [2].

     Заслуговує нашої уваги достатньо цікава вікова періодизація Д.Б. Бромлея, що містить в собі п'ять циклів:

• утробний – чотири стадії:

– зигота –  запліднене яйце;

– ембріон  – рання стадія біологічного розвитку;

– плід –  пізня стадія біологічного розвитку;

– момент народження – зміна життя у внутрішньому середовищі материнського організму на життя в зовнішньому середовищі.

• дитинство – три стадії:

– дитинство  – від народження до 18 місяців  життя;

– дошкільне  дитинство – від 18 місяців до 5 років;

– раннє шкільне  дитинство – від 5 до 11-13 років.

• юність – дві стадії:

– статеве  дозрівання – старше шкільне дитинство (рання юність) – від 11 до 13-15 років;

– пізня юність – 15 років - 21 рік.

• дорослість – чотири стадії:

– рання дорослість – 21-25 років;

– середня  дорослість – 25-40 років;

– пізня дорослість – 40-55 років;

– передпенсійний вік – 55-65 років.

• старіння – три стадії:

– відхід від  справ – 65-70 років;

– старість – 70 і більше років;

– дряхлість, хвороблива старість і смерть –  близько 110 років [4].

     Е. Еріксон запропонував наступні стадії розвитку особи:

1) раннє дитинство  – від народження до 1 року

2) дитинство  – від 1 року до 3 років

3) раннє дитинство  - близько 3-5 років

4) середнє  дитинство - від 5 до 11 років

5) статева  зрілість, подростничество і юність – від 11 до 20 років

6) рання дорослість  – від 20 до 40-45 років

7) середня  дорослість – від 40-45 до 60 років

8) пізня дорослість - понад 60 років [4].

     Саме  на вікову періодизацію Еріка Еріксона ми і спиратимемося в своєму дослідженні при підборі досліджуваних груп.

 

ІІ. Загальне уявлення про увагу 

2.1. Проблема вивчення  уваги в психології 

     Суперечливі властивості уваги завжди викликали  підвищений інтерес у учених, що по-різному пояснювали його походження і суть.

     Належну увагу приділили даному психічному процесу зарубіжні учені.

     Н.Н. Ланге розглядав увагу як результат  рухового пристосування. Він вважав, що можливість довільно переносити увагу  з одного предмету на іншій неможлива без мускульних рухів, оскільки саме вони здатні пристосувати органи чуття до умов якнайкращого сприйняття.

     І. Герберт і У. Гамільтон розглядали увагу як результат обмеженості об'єму свідомості. На їх думку, інтенсивніші уявлення здатні витісняти або пригнічувати менш інтенсивні.

     У англійській психології (Дж. Миль) однією з переважаючих є теорія про те, що увага – це результат емоцій. Дана теорія указує на пряму залежність уваги від цікавості уявлення. «Мати приємне або обтяжливе і бути до них уважним – це одне й те ж саме» [5].

     У вітчизняній психології також присутня різноманітність поглядів з даної проблеми. Наприклад, основні положення концепції П. Гальперіна  полягають в наступному: 1) увага є одним з моментів дослідницької для орієнтування діяльності і є психологічною дією, направленою на зміст образу, думки, іншого феномена, наявного в даний момент в психіці людини; 2) по своїй функції увага представляє контроль за цим змістом.

     Гальперін вважає, що в кожній дії людини є  орієнтовна, виконавча і контрольна частини. Остання і представлена увагою як такою.

     Дуже  складними є фізіологічні механізми уваги. До них відноситься орієнтовно-дослідницький рефлекс, який І. Павлов назвав рефлексом «що таке?». Він служить основою мимовільної уваги і виникає при дії несподіваних і нових подразників [5].

     Таким чином, увага – це спрямованість  і зосередженість свідомості на якому-небудь реальному або ідеальному об'єкті, що припускають підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної або рухової активності індивіда. Це процес виборчого зосередження свідомості на предметах і явищах зовнішнього світу, діях, образах, думках і відчуттях самої людини.

     У даній роботі ми приділимо увагу  вивченню формування особливостей властивостей уваги на різних вікових етапах, тому в наступному параграфі розглянемо їх детальніше. 
 

 

      2.2. Основні  властивості уваги 

     Увага – важлива і необхідна умова ефективності всіх видів діяльності людини. Без неї, в принципі, неможливі ні освоєння, ні реалізація будь-яких видів діяльності. [5].

     Перш, ніж ми розглянемо властивості уваги, слід представити наступну таблицю: 

 

     Концентрація – показник ступеня зосередженості індивідуума на об'єкті, інтенсивності зв'язку з ним.

     Стійкість – здатність тривалий час підтримувати високий рівень концентрації уваги. Стійкість уваги визначається типом нервової системи, темпераментом, мотивацією, зовнішніми умовами діяльності людини. Крім новизни символів, що поступають, значну роль грає їх повторення.

     Об'єм – показник кількості однорідних стимулів, що знаходяться у фокусі уваги, який є обумовленим генетичними чинниками, можливостями короткочасної пам'яті, характеристиками сприйманих об'єктів (однорідністю, взаємозв'язком) і професійними навиками самого суб'єкта.

     Під перемиканням уваги мають на увазі можливість відносно легкого і достатньо швидкого переходу від одного виду діяльності до іншого. Воно може бути як довільним (в цьому випадку його швидкість є показником ступеня вольового контролю суб'єкта над своїм сприйняттям), так і мимовільним (показує ступінь нестійкості психіки, або свідчить про несподівано виниклий  сильний  подразник). Показники перемикання можуть значно знизитися при переході від легкої до складної діяльності, в зворотному ж напрямі вони практично завжди зростають. Успіх процесу перемикання пов'язаний з відношенням людини до попередньої діяльності (чим вона була цікавіша і чим менш цікава подальша, тим важче перемкнути увагу).