Страхи у ребенка

Через 6 тижнів після початку  навчального року в школярів звичайно підвищується рівень тривожності, і вони мають потребу в 7— 10-денному відпочинку.

Тривожність дитини багато в чому залежить від рівня тривожності  оточуючих дорослих. Висока тривожність  педагога чи батьків передається дитині. У родинах з доброзичливими відносинами діти менш тривожні, ніж у родинах, де часто виникають конфлікти.

Цікавий той факт, що після  розлучення батьків, коли, здавалося  б, у родині закінчилися скандали, рівень тривожності дитини не знижується, а, як правило, різко зростає. Психолог Е.Ю.Брель виявила і таку закономірність: тривожність дітей зростає в тому випадку, якщо батьки незадоволені своєю роботою, житловими умовами, матеріальним становищем. Може бути, саме тому в наш час число тривожних дітей неухильно росте. Авторитарний стиль батьківського виховання в родині теж не сприяє внутрішньому спокою дитини.

Існує думка, що навчальна  тривожність починає формуватися  вже в дошкільному віці. Цьому  можуть сприяти як стиль роботи вихователя, так і завищені вимоги до дитини, постійні порівняння її з іншими дітьми. У деяких родинах протягом усього року, що передує надходженню до школи, у присутності дитини ведуться розмови про вибір «гідної» школи, «перспективного» учителя. Заклопотаність батьків передається і дітям. Крім того, батьки наймають дитині численних учителів, які годинами виконують з нею завдання. Незміцнілий і ще не готовий до такого інтенсивного навчання організм дитини іноді не витримує, маля починає хворіти, бажання учитися пропадає, а тривожність із приводу прийдешнього навчання стрімко зростає.

Тривожність може бути пов'язана  з неврозом чи з іншими психічними розладами. У цих випадках необхідна  допомога медичних фахівців.

Портрет тривожної  дитини

Тривожна дитина, входячи  до класу, напружено вдивляється  в усе, що знаходиться навколо, несміливо, майже беззвучно вітається і ніяково сідає на краєчок найближчого стільця. Здається, що вона очікує яких-небудь неприємностей. Таких дітей у школі чимало, і працювати з ними навіть складніше, ніж з іншими категоріями «проблемних» дітей, тому що і гіперактивні і агресивні діти завжди на очах, як на долоньці, а тривожні намагаються тримати свої проблеми при собі. Їх відрізняє надмірне занепокоєння, причому іноді вони бояться не самої події, а її передчуття. Часто вони очікують найгіршого. Діти почувають себе безпомічними, побоюються грати в нові ігри, приступати до нових видів діяльності. У них високі вимоги до себе, вони дуже самокритичні. Рівень їхньої самооцінки низький, такі діти дійсно думають, що вони гірше за інших в усьому, що вони некрасиві, нерозумні, незграбні. Вони шукають заохочення, схвалення дорослих у всіх справах.

Для тривожних дітей  характерні соматичні проблеми: біль в животі, запаморочення, головні  болі, спазми в горлі, утруднений поверхневий  подих тощо. Під час прояву тривоги  вони часто відчувають сухість у роті, ком у горлі, слабість у ногах, прискорене серцебиття.

Таким чином, страх можна розглядати як вираження тривоги в конкретній, об’єктивізованій формі, якщо почуття не пропорційне небезпеці, і тривога приймає затяжний характер. Якщо дитина починає боятися самого факту виникнення страху, то тут наявний високий, нерідко позамежний рівень тривоги, оскільки вона боїться, а точніше побоюється всього того, що може навіть побічно загрожувати її життю й благополуччю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Експериментальне дослідження Виникнення тривожності У дітей молодшого шкільного віку

 

2.1. Мета й задачі дослідження

Існує вікова динаміка виникнення тривоги у дітей. На кожному етапі свого розвитку діти відчувають побоювання, тривогу у зв’язку із різноманітними страхами, які відрізняються для різних вікових категорій. В 6-7 років апогею досягає страх смерті. Саме в цьому віці в дитини формується почуття часу й простору, з'являється концепція життя, вона розуміє, що життя не є нескінченим, що люди народжуються й помирають і це стосується і її родини. До речі, саме в цьому віці діти досить часто переживають першу сімейну втрату - починає йти з життя старше покоління.

7-8-літні діти бояться  викликати несхвалення з боку  батьків, не відповідати їхнім  побажанням й очікуванням. Діти з 8 років найбільше бояться смерті батьків. У дітей молодшого шкільного віку страх викликають:

- природні явища й  стихійні явища (темрява, гроза,  пожежа, землетрус, повінь);

- казкові герої, персонажі  книг та кінофільмів (привиди,  страховиська)

- тварини (змії, вовк, крокодил, миша, собака)

- незрозумілі символи  (відображення, біла пляма, кроки  в коридорі, невідомі звуки);

- нещасні випадки й  ризиковані заняття (падіння з  гірки, катання на ковзанах, плавання);

- транспортні засоби;

- фактори шкільного життя (вчителі, завуч, директор, старшокласники, відповіді біля дошки, контрольні, двійки);

- смерть, самотність, незнайомі  люди, біль, покарання.

У порівнянні з дошкільниками  в молодших школярів зростає частота  „уявних” чи прогнозованих переживань різних загрозливих ситуацій. Формування такого роду страхів відбувається на фоні розвитку операцій прогнозування на основі збережених у пам'яті дитини уявлень про події минулого досвіду. Наявність уявлених страхів - сигналів - є важливим регулятором поведінки дітей, що полегшують їх пристосування до нових сфер життя (у школі, на вулиці, у транспорті).

Хочеться повторити, що перераховані вище страхи - вікові, в  ідеалі вони повинні проходити після  закінчення певного часу, однак в  емоційно чутливих дітей вони можуть трансформуватися й закріплюватися.

Необхідно розрізняти патологічну тривогу, що вимагає корекції від нормального, вікового страху, щоб не порушити розвитку дитини.

Патологічний страх  можна відрізнити від нормального  за такими критеріями: якщо тривога через нього перешкоджає спілкуванню, розвитку особистості, психіки, приводить до соціальної дезадаптації й далі - до аутизму, психосоматичних захворювань, тоді це страх - патологічний.

Метою даного експериментального дослідження є проблема виникнення тривожності в дітей молодшого шкільного віку.

Були поставлені й  виконані наступні завдання:

• розподілити на початковому етапі групу дітей за рівнем тривожності,
• провести курс занять по зняттю тривожності і розглянути ту ж групу дітей після проведення вищевказаного курсу.

Дослідження проводилося у 2-му класі початкової школи (14 дітей).

Результати проведеної роботи поміщені у відповідному розділі. Представлено дві таблички - результати до занять і після. На наступних етапах була розроблена програма занять (комплекс по зняттю тривожності), надані висновки й рекомендації батькам .

 

2.2. Методика дослідження

Звернемося до таблиці 1 «Дитячі страхи (норма)». Тут наведені дані дослідження М. Кузьміній «Дитячий невроз страху». Для кожної вікової групи кількість страхів строго регламентовано.

 

Таблиця 1

«Дитячі страхи (норма)»

 

Назва страхів

Хлопчики

Дівчата

Кількість років

3

4

5

6

7 дошк.

7 шк.

8

9

10

11

12

3

4

5

6

7 дошк.

7 шк.

8

9

10

11

12

1. Залишитися вдома  наодинці

+

+

+

+

+

+

+

2. Напади

+

+

+

+

+

+

+

3. Захворіти, заразитися

+

+

+

+

+

+

+

4. Померти

+

+

+

+

5. Смерті батьків

+

+

+

+

+

+

+

6. Чужих людей

+

+

+

+

+

7. Загубитися

+

+

+

+

8. Мами і тата

+

+

+

9. Покарання

+

+

+

+

+

+

+

+

+

10. Баби-Яги, Бармалея

+

+

+

+

+

11. Запізнитися до школи

+

+

+

+

+

+

12. Перед тім, як  заснути

+

+

+

+

+

13. Страшних снів

+

+

+

+

+

+

+

+

+

14. Темряви

+

+

+

+

+

+

+

15. Тварин: вовк, змій, павуків

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Продовження таблиці 1

16. Транспорту: літаків,  машин

+

+

+

+

17. Бурі, наводнення, землетрусів

+

+

+

+

+

+

+

18. Висоти

+

+

+

+

+

+

+

+

+

19. Глибини

+

+

+

+

+

+

+

20. Тісних, маленьких приміщень

+

+

+

+

+

21. Води

+

+

+

+

+

+

22. Вогню

+

+

+

+

+

23. Пожежі

+

+

+

+

+

+

24. Війни

+

+

+

+

+

+

+

+

25. Великих приміщень,  вулиць

+

+

+

+

+

26. Лікарів

+

+

+

+

+

+

+

+

+

27. Уколів

+

+

+

+

+

+

+

+

+

28. Болі

+

+

+

+

+

+

+

+

+

29. Різких, голосних звуків

+

+

+

+

+

Показники рівня тривожності  дітей

 

 

Плюсом (+) відзначені страхи, які, звичайно переживають діти відповідного віку.

Психологам варто звернути особливу увагу на наступні «кризові» віки: 3-4 роки, коли загальна кількість страхів  у хлопчиків знижується, а в  дівчаток зростає, 6-7 років, 11-12 років.

Складним «кризовим» періодом, як видно з таблиці, є семирічний вік. Причому для дошкільників у  цьому віці характерні страхи самітності, смерті, нападу, а для школярів - інші, більш дорослі - соціальні: спізнитися в школу, смерті батьків.

Варто знати, що з 12 років кількість страхів повинна скорочуватися. Нормальна дитина до 16-18 років не повинна відчувати подібних страхів.

Наявність страхів в 16-18 років говорить про психологічну незрілість особистості, схильність до депресій. Велика кількість страхів указує на наявність неврозу або фобії.

Щоб зрозуміти, що ж таке дитячий  невроз страху, звернемося знову до таблиці. Невроз страху насамперед як будь-які кількісні відхилення в  показниках страхів для кожної вікової групи. Наприклад, для восьмирічних хлопчиків кількість страхів у нормі повинна бути - 6, для дівчаток такого ж віку - 9. Якщо у восьмирічної дитини кількість страхів перевищує дані показники, то виходить, присутня патологія в прояві страхів - дитячий невроз страху.

Про дитячий невроз страху також можна говорити, якщо дитина називає які-небудь інші страхи, на відміну від тих, які показані в таблиці для її віку й статі. По-справжньому безстрашної дитини не існує, але іноді страхи настільки сильно вражають її, що вона уже не в змозі адекватно сприймати дійсність. І тоді виникає патологія в прояві страхів у дитини.

Для визначення рівню  тривожності в дітей молодшого  шкільного віку на початковому етапі була поставлена мета - виявлення страхів.

Перш ніж допомогти  дітям у подоланні страхів, необхідно  з'ясувати, яким конкретно страхам  вони піддані. Нами було з'ясовано спеціальне опитування, завдяки якому мі визначили весь спектр страхів. Необхідно встановити емоційний контакт з дитиною, довірчі відносини. Про страхи розпитували при спільній грі та дружній бесіді.

Бесіда представляється  як умова для рятування від  страхів за допомогою їхнього програвання й малювання. Почали запитувати про страхи по пропонованому списку у дітей 2-го класу. Бесіду вели неквапливо й докладно, перераховуючи страхи й очікуючи відповіді «так» - «ні» або «боюся» - «не боюся». Повторювали питання про те, боїться або не боїться дитина, тільки час від часу. Тим самим уникали наведення страхів, їхнього мимовільного вселяння. При стереотипному запереченні всіх страхів дитиною просили давати розгорнуті відповіді типу «не боюся темряви», а не «ні» або «так». Дорослий, що задає питання, сидів поруч, а не напроти дитини, час від часу підбадьорював і хвалив дитину за те, що вона говорить все як є. Опитуючий перераховував страхи по пам'яті, тільки іноді заглядаючи в список, а не читаючи його:

«Скажи, будь ласка, ти боїшся або не боїшся:

1. коли залишаєшся один;
2. нападу;
3. занедужати, заразитися;
4. умерти;
5. того, що вмруть твої батьки;
6. якихось людей;
7. мами або папи;
8. того, що вони тебе покарають;
9. Баби Яги, Кащея Безсмертного, Бармалея, Змія Горинича, монстра-чудовиська;
10. спізнитися в сад (школу);
11. перед тим як заснути;
12. страшних снів (яких саме);
13. темряви;
14. вовка, ведмедя, собак, павуків, змій (страхи тварин);
15. машин, поїздів, літаків (страхи транспорту);
16. бури, урагану, землетрусу, повені (страхи стихії);
17. коли дуже висока (страх висоти);
18. коли дуже глибока (страх глибини);
19. у тісній, маленькій кімнаті, приміщенні, туалеті, переповненому автобусі (страх замкнутого простору);
20. води;
21. вогню;
22. пожежі;
23. війни;
24. більших вулиць, площ;
25. лікарів (крім зубних);
26. крові (коли йде кров);
27. уколів;
28. болю (коли боляче);
29. несподіваних, різких звуків, коли що-небудь раптово впаде, стукне (боїшся, здригаєшся при цьому).»

Потім рівень тривожності  визначався на основі таблиці 1 «Дитячі страхи (норма)». Критеріями розглядалися ті виділені 29 страхів, які можуть відчувати діти від народження й до досягнення 16-18-літнього віку. Страхи, які є нормою для 8 літніх школярів, не бралися до уваги при визначенні патології тривожності. Тобто для досліджуваної групи школярів молодшого віку враховувалися 23 критерію страху для хлопчиків й 20 для дівчаток.