Страхи у ребенка

Обробку результатів дослідження зроблено шляхом оцінки рівня тривожності дітей по 4-х бальній системі:

3 - високий рівень тривожності  дітей - прояв більше 5 вищеозначених  страхів повною мірою

2 - середній рівень  тривожності - прояв 3-4 вищеозначених страхів

1 - низький рівень тривожності дітей визначає тих, хто має 1-2 страхи з 23 (20) критеріїв.

0 - не тривожний - підпадають  діти, у яких виявлені тільки  ті страхи, які, є нормою для 8 літніх школярів, 6 для хлопчиків, 9 для дівчаток.

 

2.3 Подолання  страхів та тривожності, методи корекції страхів

Наступним етапом експериментального дослідження «Виникнення тривожності  в дітей молодшого шкільного  віку» є застосування методів  психокорекційної роботи із тривожними дітьми.

Розглянемо шляхи подолання  страхів та тривожності в дітей молодшого шкільного віку, які були застосовані нами в психокорекційному комплексі.

1. Підвищення загального  рівня емоційних переживань дитини. Якщо дитина постійно пригнічена, відчуває негативні емоції, то основне завдання - навчити дитину відчувати позитивні емоції. Ми намагалися досягнути ефекту різними ігровими методами. Кожна нова гра, прогулянка закріпляла досягнутий ефект, викликаючи позитивні емоції дитини.

2. Розігрування ситуації  взаємодії з предметом страху  в грі. Для гри підібралися іграшки, які схожі на ті предмети, які діти боялися (собаку, страховисько). Грали в “страх”, розігруючи сюжет, у якому дитина може “розправитися” зі своїм страхом, відіграти свої емоції в символічній формі й позбутися напруги.

3. Емоційне переключення. Незначимість об'єкту, що лякає дитину, підкреслювали короткою фразою, виразним жестом з ціллю відкинути, проігнорувати.

4. Наслідування й підключення. Дитина наслідує дорослого не тільки в поведінці, але й підключається до його оцінок. В процесі психокорекційної роботи впевнена поведінка фахівця надавали впевненості і дітям.

5. Емоційні гойдалки. Принцип гойдалок полягає в переході з одному стану в інший (протилежний). Для емоційних процесів гойдалки означають поперемінний перехід від стану небезпеки до стану безпеки. Наприклад, з темрявою пропонували дитині гратися, то забігаючи в темну кімнату, то вибігаючи з неї.

6. Емоційний конфлікт. Так як страх – емоційне явище, то “витормозити” його можна сильнішою емоцією. Наприклад, дитині пропонувалося обрати улюблену ляльку, й приписувалася роль “захисника”. Це створення ситуації, допомагало оволодіти об’єктом страху через формування додаткових емоційних відносин, які подолати страх.

7. Діяльнісна терапія. Займати дитину якоюсь діяльністю протягом дня, наприклад, малюванням, ліпленням з пластелину чи глини.

8. Анатомування страху. Дитині пояснювали, що собою представляє предмет, який її лякає, з чого складається, “звідки береться”, заповнювали “пробіли” у сприйнятті дитини.

9. Штрихування, стирання, малювання. Дитину просили намалювати те, чого вона боїться, і поруч себе, (підштовхували до того, щоб дитина себе намалювала більшою, або якось захищеною від предмету, що лякає.

Прокоментуємо вправи, обрані нами для зниження тривожності групи дітей, що приймає участь в експерименті.

Вправа «Покажи емоцію».

Варіант 1.Дітяи роздавалися картки, на яких написані назви емоцій, після чого кожен по черзі виходив в центр кола й показував емоцію за допомогою міміки й жестів. Решта учасників повинна була відгадати.

Варіант 2. Учасники розбивалися на пари. Один із партнерів кожної пари підходив до ведучого, який давав завдання показати якусь емоцію. Другий партнер відгадував, після чого партнери мінялися місцями [15, с.111].

Вправа «Емоція по колу».

Один учасник показував сусідові якусь гримасу. Той якомога точніше повинен був її скопіювати й передати далі. Гримаса передавалася по колу й поверталася до «автора». Він говорив, яку емоцію хотів передати, і яку отримав. Ведучий пропонував всім учасники подискутувати, чому нас часто неправильно розуміють.

Вправа “Віддзеркалення  емоційного стану”. Всі учасники розбивалися на пари. Один виконував роль «дзеркала», яке повинно було віддзеркалити емоційний стан, продемонстрований партнером. Ця вправа виконувалася мовчки. Емоційний стан демонстрували лише за допомогою міміки й пантоміми. Кожен виконував вправи по 3 рази (різні емоційні стани).

Вправа «Скульптура».

Цю вправу також виконували у парах. Один учасник назначався «скульптором», а другий - «глиною». «Глина» - піддатлива «скульпторові» і зберігає форму, яку їй надають. «Скульптор» намагався надати «глині» вираз емоції, який пропонував ведучий. «Скульптор» працював мовчки й не давав жодних словесних вказівок «глині».

Вправа «Перетворення».

Група повинна була повільно рухатися. Один з учасників гри стоїть у центрі кола. Інші уявляли, що він перетворився:

— у чудовисько — група демонструє відразу;

— у бізнес-леді — група показує захоплення;

— у надзвичайно гарну дівчину, у якові всі закохуються;

— у того, кого ніхто  не хоче помічати;

— у суворого директори школи;

— у найбагатшу людину світу.

Своє ставлення до учасника група повинна була виявляти тільки за допомогою міміки й жестів. Після закінчення вправи учасники мали змогу обмінятися враженнями.

Вправа «Привіт».

Ведучий роздав учасникам картки з назвами емоційних етапів. Кожен мав сказати: «Привіт!» - з тим почуттям, яке позначене в картці. Вправа допомагає усвідомити, що емоційний стан людини передається, насамперед, за допомогою невербаліки, яка може суперечити вербальному посланню.

Вправа «Я не я...».

Учасники сидять у  колі. Кожен по черзі промовляє  фразу: «Я не я, коняка не моя, моя хата з краю, нічого не знаю» з різними  інтонаціями (із задоволенням, із роздратуванням, як політичний діяч, як хвора людина, як дошкільник, як закохана людина й  т. ін.).

Вправа «Висвари учасника» [15, с.113].

Варіант 1. Учасники сиділи у колі. Одному з їх (це може бути агресивна дитина, але не обов'язково) зав'язують очі, а її сусідові показували на когось рукою, щоб всі бачили, і говорили: «Вилий злість, що нагромадилась у тобі, на цю людину». Після чого розв'язують очі й показують, кого вона сварила. Зніяковілий автор вибачається перед жертвою вербальної агресії.

Варіант 2. Учасники пропонували сусідові із зав'язаними очима висварити одного учасника від імені іншого. Той, хто сварить, не знає від імені кого він буде сваритися, та імені того, кого вій буде сварити. Після закінчення процедури учасник, від імені якого сварилися партнери, звертається до того, кого сварили: «Вибачте, я був трохи нестриманим. Вирвалось!».

Гра тривала доти, доки були бажаючі сваритися. Гру припинили, коли один із сусідів показав на гравця із зав'язаними очима, як на об'єкт агресії й автора виступу одночасно, тобто учасник мав сварити сам себе. Після цієї вправи знялося нервове напруження окремих учасників групи, зменшився рівень тривожності, атмосфера в групі стала відкритою й більш безпосередньою.

Вправа «Полювання Баби-Яги».

Один з учасників  — Баба-Яга. Він стоїть спиною до групи. За сигналом керівника: «День» — Баба -Яга виходить на полювання, а учасники від нього тікають. Коли Баба-Яга полює, вона за допомогою міміки і пантоміми виявляє злість. Якщо їй вдається когось спіймати, тренер вигукує: «Ніч!» Ніхто більше не тікає, а Баба-Яга «розправляється з жертвою»: вона розповідає, що з нею зробить, супроводжуючи розповідь залякуючими жестами. Після чого полонений стає Бабою-Ягою й виливає свою злість на іншого учасника.

Вправа «Малюємо злість».

Варіант 1. Учасникам запропонували намалювати на аркушах паперу свою злість так, як вони її уявляють, а потім знищити малюнок, або зробити вогнище й спалити власну злість.

Варіант 2. Тренер запропонував учасникам намалювати на аркушах паперу портрет людини, до якої вони відчувають злість й агресію, або написати її ім'я закарлючками, негарними літерами. Коли це було зроблено, всім запропонували одночасно розірвати малюнки й викинути їх у кошик для сміття.

Вправа «Нумо, голосніше!».

Ведучий пропонує учасникам  сісти й заплющити очі. За сигналом: «Починаємо», - всі висловлюють незадоволення  ситуацією (вчителями, батьками, приятелями, коханими та ін.). Це треба робити одночасно і якомога голосніше. Як тільки лементи почали стихати, ведучий наказав: «Розплющити очі! А тепер повторіть свої слова, дивлячись в очі один одному». Потім ведучий визначив спільні скарги, після чого відбулося групове обговорення.

Вправа допомагає виплеснути назовні злість і перетворює злість та гнів на лемент та смішну словесну перепалку. Це дає можливість почути, чим незадоволені інші та допомагає обговорити й вирішити проблеми.

Вправа «Молекули».

Ця вправа дає можливість розвити вміння розуміти свої емоції.

Учні рухаються в  хаотичному порядку, не торкаючись один одного, без будь-якої взаємодії, уявляючи себе «молекулами» одного тіла, і зосереджуючись на своїх емоціях. Тренер дає команду продовжувати рух, але коли зупиняє учнів, то учні повинні, зустрічаючись один з одним, на короткий час зупинитися й, дивлячись у вічі один одному, намагатися зрозуміти: «Що я відчуваю?».

Як варіант ведучим пропонувалося невербально проявляти певні емоції: посміхатися один одному; сердитися; підозрювати; ображатися; вихвалятися; боятися; дивуватися; пустувати; заздрити; ненавидіти; жаліти; радіти тощо.

У будь-який момент ведучий може «перетворити» учасників на «камінь». Це означає, що після того, як тренер вимовив: «Камінь!», учасники групи повинні завмерти на місці, зосереджуючись на своїх актуальних внутрішніх відчуттях, емоціях. Після команди ведучого: «Рух!» учасники продовжують рухатися.

Вправа «Посмішка по колу».

Цією вправою добрі  починати або закінчувати заняття. Учасники сиділи у колі, взявшись за руки. Перший учасник повертається до свого сусіда праворуч або ліворуч і посміхається йому. При цьому можна «взяти» посмішку в долоні й обережно передати її іншому.

 

2.4. Результати  дослідження

Результати дослідження відображені таблицями 2 й 3. У таблицях відповідно розташовані результати тестування рівня тривожності 8-річних дітей 2 класу до та після застосування психокорекційних методів.

 

 

 

Таблиця 2

Результати  тестування рівня тривожності 8-річних дітей 2 класу до застосування психокорекційних методів

Імена дітей

Хлопчики

Дівчата

Сашко

Іван

Петро

Андрій

Стас

Денис

Юра

Оля

Марина

Юля

Яна

Люда

Карина

Маша

1. Залишитися вдома  наодинці

+

+

+

+

+

2. Напади

+*

+*

+*

+*

+*

+*

3. Захворіти, заразитися

+

4. Померти

+

+

+

+

+

+

6. Чужих людей

+

+

+

7. Загубитися

+

+

8. Мами і тата

+

+

10. Баби-Яги, Чахлика,  Бармалея

+

+

+

12. Перед тім, як  заснути

+

+

+

+

13. Страшних снів

+

+

+

+

+

14. Темряви

+

+

+

+

15. Тварин: вовк, змій, павуків

+

+

+

+*

+*

+*

+*

+*

+*

+*

16. Транспорту: літаків,  машин

+

17. Бурі, наводнення, землетрусів

+*

+*

+*

+*

+*

+

+

18. Висоти

+*

+*

+*

+*

+*

+*

+

19. Глибини

+

+

20. Тісних, маленьких приміщень

+

+

21. Води

+

+

+

+

22. Вогню

+

+

23. Пожежі

+

+

24. Війни

+

+*

+*

+*

+*

+*

25. Великих приміщень,  вулиць

+

+

+*

+*

+*

+*

26. Лікарів

+

+

27. Уколів

+

+*

+*

+*

+*

+*

+*

+*

28. Болі

+

+

+

Показники рівня тривожності  дітей

низький

високий

низький

середній

середній

високий

середній

середній

високий

високий

низький

високий

середній

високий