Вікові особливості уваги дошкільників та шляхи її розвитку

     Головною  особливістю даного періоду є  те, що для дитини розширюється коло її спілкування з оточуючим світом і, головним чином, з предметами, на які вона активно зосереджує увагу. Л.Ф. Обухова пише: "У цьому віці дитина цілком поглинена предметом. Це виявляється, наприклад, в тому, як дитина сідає на стільчик або возить за собою машину – дитина весь час  дивиться на цей предмет. Правда, за предметом дитина ще не бачить дорослу  людину, проте, без дорослого вона не може оволодіти людськими способами  вживання предметів" [17; с. 221].

     У цьому віці увага дитини розвивається паралельно з опануванням мовлення. Л.С. Виготський вказує, що разом з  поступовим оволодінням активним мовленням  дитина починає управляти і первинним  процесом власної уваги, причому  спочатку – відносно інших людей, орієнтуючи власну увагу на їх звернення  до них словом, а потім – і  відносно самого себе [6]. Загальна послідовність  культурного розвитку уваги по Л.С.Виготському  полягає в наступному: "Спочатку люди діють по відношенню до дитини, потім вона сама вступає у взаємодію з оточуючими, і нарешті, починає діяти на інших і лише в кінці починає діяти на себе... Спочатку дорослий направляє її увагу словами на оточуючі її речі і виробляє, таким чином, із слів могутні стимули-вказівки; потім дитина починає брати активну участь в цій вказівці і сама починає користуватися словом і звуком як засобом вказівки, тобто звертати увагу дорослих на той предмет, що цікавить її" [6; с. 118].

     Л.С.Виготський, говорячи про особливості розвитку уваги в цей період, стверджує, що з найперших днів життя дитини розвиток її уваги відбувається в  середовищі, що включає так званий "подвійний ряд стимулів, що викликають увагу" [6]. Перший ряд – це самі навколишні предмети, які своїми яскравими, незвичайними властивостями приковують увагу дитини. З другого боку, це мова дорослої людини, слова, що вона вимовляє, які спочатку виступають в ролі стимулів-вказівок, що спрямовують  мимовільну увагу дитини. Таким чином, з перших днів життя дитини її увага  в значній своїй частині направляється  за допомогою слів-стимулів.

     Слово, яким користується дорослий, звертаючись  до дитини, з'являється спочатку в  ролі покажчика, що виділяє для дитини ті або інші ознаки в предметі, звертає  її увагу на ці ознаки. При навчанні слово все більш і більш  прямує у бік виділення абстрактних  відносин і приводить до утворення  абстрактних понять. Л.С. Виготський вважав, що вживання мови як засобу спрямування  уваги і поклику до утворення  уявлень має для педагогіки величезне  значення, оскільки за допомогою слів дитина виходить у сферу міжіндивідуального спілкування, де відкривається простір  для особистісного розвитку" [6; с. 131].

     Молодший  і середній дошкільний вік. У дошкільному  віці дитина починає спрямовувати свою психічну діяльність на предмети і  явища, які мають для неї важливе  значення, цікавлять її. Це є свідченням певного рівня розвитку її уваги  – спрямованості і зосередженості свідомості на певному предметі, явищі  тощо. Увага як процес і етап налаштування дитини на сприйняття значущої інформації і виконання поставлених завдань  у дошкільному віці відображає її інтерес до навколишніх предметів і дій, які вона виконує. Молодший дошкільник поки що зосереджений тільки до тих пір, поки не згас його інтерес. З появою, наприклад, нового предмета увага переключається на нього. Тому діти такого віку рідко тривалий час займаються однією справою.

     У цей час появляються перші  ознаки довільної уваги. Вона, на думку  Л.С. Виготського, виникає з того, що оточуючі дитину люди "починають  за допомогою ряду стимулів і засобів  направляти увагу дитини, керувати її увагою, підпорядковувати її своїй  владі. Тим самим вони дають в  руки дитини ті засоби, за допомогою  яких вона згодом сама починає опановувати  своєю увагою". [6; с. 133]. Розвиток уваги, на думку даного дослідника, полягає  у тому, що за допомогою дорослого  дитина засвоює ряд штучних стимулів-засобів (знаків), за допомогою яких вона надалі спрямовує свою власну поведінку і увагу.

     Старший дошкільний вік. У старшому дошкільному  дитинстві з'являються перші форми  самостійної довільної уваги. Тепер  дитина може зосереджуватися не тільки на сторонній зовнішній подразник  і не за вказівкою дорослого, а  самостійно визначаючи об’єкт своєї  уваги.

     Упродовж  дошкільного віку у зв'язку з ускладненням діяльності дітей та їх прогресом  у загальному розвитку увага стає більш зосередженою і стійкою. Якщо молодші дошкільнята можуть грати  в одну гру 30-50 хв., то в 5-6 років тривалість її збільшується до 2-х год. Це зумовлене  тим, що в їхній грі відтворюються  складніші дії і взаємини людей, інтерес до неї підтримується  постійною появою нових ситуацій.

     Основна зміна у процесі розвитку уваги  дошкільнят полягає в тому, що вони вперше починають керувати нею, свідомо  спрямовувати її на предмети та явища. Витоки довільної уваги (уваги, яка  свідомо спрямовується і підтримується) лежать поза особистістю дитини. Це означає, що сам по собі розвиток мимовільної  уваги (виникає і підтримується  незалежно від свідомих намірів) не спричинює виникнення довільної  уваги. Вона формується завдяки включенню дорослими дошкільника у нові види діяльності, спрямуванню й організовуванню його уваги, в результаті чого дитина пізнає способи, використовуючи які, вона надалі починає сама керувати своєю увагою.

     Первинно  процеси довільної уваги, що спрямовуються  вказівками дорослого, є для дитини швидше процесами її зовнішньої поведінки, ніж саморегуляції. Поступово, вживаючи той же самий засіб оволодіння увагою по відношенню до самої себе, дитина переходить до самоврядування поведінкою, тобто до довільної уваги.

     Формування  довільної уваги у дошкільному  віці пов'язане також із загальним  зростанням ролі мови в регуляції  поведінки малюків. Плануюча функція  мови допомагає й заздалегідь  зосереджувати свою увагу на потрібній  діяльності, словесно формулювати завдання, на які слід орієнтуватися. Хоч у  дошкільників і починає розвиватися  довільна увага, мимовільна увага переважає  протягом усього дошкільного дитинства.

     Процес  вікового розвитку уваги відповідно до концепції Л.С.Виготського представив О.М.Леонтьєв (див. рис. 1.3). З графіка, зображеного на цьому малюнку, видно, що з віком довільна увага дитини поліпшується (пунктирна лінія), проте  розвиток зовні опосередкованої  уваги йде набагато швидше, ніж  її розвиток в цілому, тим більше натуральної уваги. При цьому  в шкільному віці наступає перелом  в розвитку, який характеризується тим, що спочатку зовні опосередкована увага поступово перетворюється на внутрішньо опосередковану, і з  часом ця остання форма уваги  займає, ймовірно, основне місце  серед всіх її видів. Відмінності  в характеристиках довільної  і мимовільної уваги зростають  починаючи з дошкільного віку і досягають максимуму в шкільному  віці, а потім знов знаходять тенденцію  до зрівнювання. Ця тенденція якраз  і пов'язана з тим, що в процесі  свого розвитку система дій, котрі  забезпечують довільну увагу, із зовнішньої поступово перетворюються у внутрішню.

     Рис. 1.3. Розвиток уваги за О.М. Леонтьєвим 

     Увага продовжує розвиватися і в  ранньому, і в середньому дитинстві  – протягом всього дошкільного віку. Але серйозний прогрес в цій  психічній функції, як стверджує  Л.Ф. Обухова, досягається в молодшому  шкільному віці (7-11 років) [17]. У цьому  віці з'являється здатність довільно концентрувати увагу на нецікавих  речах, хоча все ще домінує мимовільна увага, а зовнішні враження є сильним  відволікаючим чинником, особливо при  зосередженні на складному матеріалі. У цей період увага характеризується невеликим об'ємом і малою стійкістю (до 10-20 хвилин, а у підлітків і  старшокласників – відповідно до 40-45 і 45-50 хвилин). Крім того, в молодшому  шкільному віці утруднене довільне перемикання уваги і його адекватний розподіл [17; с. 221]. 

    Висновки до розділу  І 

     Як  показує аналіз психологічної літератури, явище уваги має декілька столітній  досвід вивчення. Особливого характеру  дослідження уваги набуває з  кінця ХІХ – початку ХХ століття, що пов’язане з розробкою рефлексологічних концепцій в психології, котрі  описували увагу як відповідь  на подразник, сигнал зовнішнього середовища, на якій реагує індивід.

     У цілому можна сказати, що у дослідженнях психологів поняття "увага" не набуло одностайного визначення, а в працях окремих науковців увага взагалі  не визначається як окремий психічний  процес. Такі дослідники трактують  увагу або як вид внутрішньої  діяльності людини, або як вид вольових зусиль. Однак, практично усі психологи  дотримуються положення про те, увага  є необхідним елементом психічного життя людини, без якого були б  неможливе функціонування усіх інших  когнітивних процесів – пам'яті, сприймання, уявлення, мислення, а також  мовлення.

     З іншого боку увага визначається, як окремий психічний процес, форма  організації психічної діяльності людини, яка полягає в спрямованості  й зосередженості свідомості на об’єктах, що забезпечує їх виразне відображення.

     Увага – один з головних психологічних  процесів, від характеристики якого  залежить оцінка пізнавальної сфери  дошкільників. Основним змістом розвитку уваги в дитинстві є її перехід  від мимовільної форми до довільної, а також збільшення концентрації уваги, її стійкості та обсягу.

     В психологічній літературі є дані, які характеризують загальні особливості  уваги дошкільнят. Дослідники відзначають, що процес формування і розвитку уваги  дітей дошкільного віку відрізняється  певною нерівномірністю. Вона проявляється в постійному зростанні зосередженості уваги, але характеризується нестійкістю, значним зниженням її концентрації. Пояснюється це бурхливою активністю та імпульсивністю дошкільнят.

    РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ УВАГИ ДОШКІЛЬНИКІВ 

   2.1 Організація та  проведення констатуючого  експерименту з  визначення  уваги дошкільників 

     Метою нашої роботи було визначити найбільш ефективні умови розвитку довільної  уваги у дітей дошкільного  віку. Для реалізації мети було організовано констатуючий експеримент, у якому  взяли участь 15 дітей дошкільного навчального закладу № 25 м.Житомира. Експеримент проводився з 25.09.2011 по 10.11.2011 року. Вік дітей – 5 років. На етапі констатувального експерименту вирішувалися наступні завдання:

     1) вивчити стан досліджуваної проблеми  з розвитку довільної уваги  в практиці роботи дошкільного  навчального закладу № 25.

     2) Виявити рівні розвитку довільної  уваги у дітей дошкільного  віку.

     Аналіз  планів, анкет, бесід з вихователями показав, що педагоги мало приділяють уваги до розвитку довільної уваги  дітей дошкільного віку, більшою  мірою займаючись аспектами морального, естетичного, екологічного, фізичного, виховання. Розвиток уваги як і взагалі  інтелектуального розвитку, на їх думку, відбувається в ході будь-яких ігор, занять з художньої праці, котрі  комплексно вирішують проблему всебічного розвитку дитини. З бесід із вихователями виявлено, що вони додержуються концепції, стосовно якої будь-яка діяльність вихованця безумовно пов'язана  з процесом зосередження уваги, її концентрації на тому чи іншому предметі оточуючої  дійсності. Проводячи з дітьми заняття  зі співу або, наприклад, з фізкультури, читання, так чи інакше педагоги активізують  увагу дитини, змушують зосереджувати  її на певний об'єкт, а це і є тренуванням  у розвитку довільної уваги. У  планах проведення занять вихователів  груп не виявлено жодних запланованих заходів з психодіагностики та розвитку уваги. У календарних планах такі заняття також не плануються. Психолог дошкільного навчального закладу Вахнюк Олена Ливонівна планує психодіагностичні заходи з визначення рівня уваги тільки за поданням вихователів у випадку, якщо якась окрема дитина значним чином відстає у розвитку, показує незадовільні результати у навчанні. Тобто спеціальними вправами з діагностики і розвитку уваги дітей не охоплена значна частина вихованців. Для отримання вихідних даних стосовно розвитку довільної уваги дошкільників середньої групи була застосована методика "Знайди і викресли", що описана Р.С. Нємовим у книзі "Психодіагностика" [15; с. 79]. Відповідно до умов виконання цієї методики для дошкільників 4-5-річного віку, необхідно було знайти заздалегідь визначені малюнки на матриці. Завдання, що містяться в цій методиці, служать для визначення продуктивності і стійкості уваги. Дитині показують матрицю, в якій у випадковому порядку дані зображення простих фігур: кілечок, зірочок, трикутників, прямокутників, прапорців, півкілечок. У цій методиці дитина працює 2,5 хв., протягом яких п'ять разів підряд (через кожні 30 секунд) їй говорять слова "стоп" і "починай", щоб перервати роботу і відмітити місце, де вона зупинилася у своєму пошуку. Експериментатор в цій методиці дає дитині завдання шукати і різними способами закреслювати які-небудь два різні предмети, наприклад зірочку перекреслювати вертикальною лінією, а будиночок – горизонтальною. Експериментатор сам відзначає на малюнку дитини ті місця, де даються відповідні команди. При обробці і оцінці результатів визначається кількість предметів на малюнку, переглянутих дитиною протягом 2,5 хв., тобто за весь час виконання завдання, а також окремо за кожен 30-секундний інтервал. Одержані дані вносяться у формулу, по якій визначається загальний показник рівня розвиненості у дитини одночасно двох властивостей уваги: продуктивності і стійкості: