Інформаційні системи

Рис.2.4. Інформаційно керуюча система цеху

     Перед початком кожної  зміни  система  повинна  враховувати  всіх присутніх  на робочих місцях за допомогою спеціального терміналу, що зчитує  інформацію з перепустки робітника  (чи  спеціальної карточки  з кодом). На основі отриманої  інформації принтер системи роздруковує завдання кожному з робітників. У випадку, якщо за минулий день спеціаліст не справився з отриманим завданням, система не видає йому нового, поки не буде закінчено виконання попереднього.

     Підрахунок  системного часу,  затраченого на  виконання кожного  завдання, дозволить  у майбутньому більш правильно  встановлювати норму виробітку залежно  від кваліфікації робітника,  а  також  нараховувати  заробітну плату  відповідно до виконаної роботи.  Інформацію про виконання завдання заносить за допомогою терміналу кожен робітник. Майстер протягом дня контролює хід роботи,  а  також санкціонує передачу цих . даних на центральну БД. Щоденне виконання вказаних  операцій,  періодичне  з'ясування  причин  допущених окремими робітниками  помилок дозволить  значно підвищити  якість  виконуваних  робіт,  а  також мати  в  інтерактивному  режимі  роботи  доступ  до  будь-якої інформації, що стосується даного виробничого процесу.

     Технічне  забезпечення інформаційних систем – це  комплекс  взаємозв'язаних  технічних засобів, призначених для автоматизованого  збирання,  накопичення,  обробки,  передавання, обміну та відображення інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства. Склад і кількість використовуваних технічних засобів визначаються обсягами і інтенсивністю потоків інформації, технологією реалізації функцій управління та їх часовими особливостями. Зростання вимог до вдосконалення ефективності управління зумовлюють необхідність використання більш продуктивних і розвинених засобів і технологій. Технічне  забезпечення  сучасних  ІС  -  це  багатомашинний  комплекс  різних видів техніки (обладнання, устаткування, пристроїв), основними компонентами якого є: засоби обчислювальної техніки (великі універсальні ЕОМ і персональні комп'ютери); периферійне обладнання (засоби накопичування  і зберігання даних; засоби  виведення  результатної  інформації);  засоби  автоматичного  зчитування  даних; офісне  обладнання  (копіювальна  техніка,  видавничі  системи);  торговельне обладнання (комп'ютерні касові апарати, сканери); засоби управління технологічними та виробничими процесами; комунікаційне обладнання, апаратура передачі та обміну даними, мережне обладнання;  засоби мультимедіа  (засоби  інтерактивного  телебачення, електронні засоби масової інформації).

     Однією  з характерних рис інформаційної  технології є організація АРМ. АРМ  - це професійно орієнтований комплекс технічних, інформаційних та програмних засобів, призначений для автоматизації функцій спеціаліста, які виконуються на його робочому місці. Існують два підходи до створення АРМ спеціалістів: організація автономних АРМ  та організація АРМ, об'єднаних  у локальну мережу  всього об'єкта. Найбільший ефект в управлінні дає функціонування АРМ у мережі – забезпечується оперативний доступ до даних, які формуються на АРМ спеціалістів різних служб і необхідні для розв'язання задач управління підприємством.

     АРМ  спеціалістів різних служб  підприємства  є  частиною  мережі  АРМ  персоналу  управління фірмою чи підприємством, їх кількість і призначення залежать  від низки факторів: організаційної структури об'єкта, технології виконання  функцій у кожній предметній області, розподілу обов'язків  і функцій в організаційних структурах тощо. Приклад узагальненої структури мережі АРМ в  ІС та їх зв'язки із внутрішнім і зовнішнім середовищем для середнього підприємства наведено на рис. 4.2.

     В  існуючих розробках щодо організації мережі АРМ на підприємствах  виділяються  три  рівні  управління:  нижній,  середній  та  вищий. Виходячи  з  принципів функціонального розподілу інформації, кожен рівень потребує різної інформаційної підтримки й програмно-технологічних засобів.

     На  першому  рівні  організуються  АРМ  персоналу  управління  в  цехах  і  на складах, формується фактична (облікова) інформація.

     На  другому рівні організуються  АРМ спеціалістів  відділів, на  яких формується  нормативно-планова,  директивна  (перспективна),  звітна  інформація,  розв'язуються задачі та реалізуються функції управління, необхідні для кожної служби та професіональної діяльності.

     На  третьому рівні організуються АРМ  директора  та його  заступників,  головного бухгалтера, головного  економіста, головного інженера  і т. п. Керівництво використовує  узагальнену  інформацію  для  прийняття  рішень,  користується  власною базою даних і по мережі з АРМ різних спеціалістів може отримувати більш детальну інформацію для аналізу та моделювання ситуацій.

     Структура мережі АРМ встановлюється залежно  від існуючої (чи нової) структури  управління, а зміст функцій, режимів  і процедур кожного АРМ визначається цілями та змістом прийняття управлінських  рішень на кожному робочому місці.  

Рис. 4.2. Структура мережі АРМ в ІС та їх зв'язки з внутрішнім і зовнішнім середовищем  

     Отже, інформаційні  системи на виробництві характеризуються  специфічними ознаками, на  відміну від інформаційних систем  інших призначень. Вони орієнтовані, переважно, на реалізацію управлінських рішень на  базі  широкого  використання  засобів  обчислювальної  техніки  й  економіко-математичного  моделювання.  Такі  системи  характеризуються  також  безпосередньою  взаємодією  з  користувачами  різних  рангів, функціонуванням реального  режиму часу отримання  і  використання  інформації, можливістю задоволення  інформаційного попиту споживачів.

     Якщо  в основу визначення поняття «інформаційна система» покласти ресурсний підхід,  то  інформаційна  система може  трактуватись  як  сполучення  засобів  і методів  виробництва,  накопичення,  перетворення  і  використання  інформаційних ресурсів  підприємства  з  метою  здійснення  користувачами  основних  функцій управління.  Інформаційну систему  визначають  і як методологію, організацію, елементи технічного і програмного забезпечення, що необхідні для вводу й отримання певної інформації згідно з вимогами користувача. 

     Інформаційні  системи функціонують, перш  за  все, для забезпечення  інформацією процесів управління підприємством,  а це пов'язано з методами  і засобами виділення інформації  із  сукупності  зафіксованих даних. Говорячи про важливість інформаційних систем, В.М.  Глушков писав, що  їх  "нерідко відносять до  засобів забезпечення управління, до деякої  зовнішньої структури у відношенні до організаційного процесу. А насправді це аж ніяк не «зовнішня структура» і тим більше не допоміжний засіб організаційного процесу, а його «серцевина». При створенні  інформаційних систем (надалі  ІС) велику увагу зосереджують на техніці вводу інформації, що забезпечує зв'язок виробничого процесу з  ІС. Головним завданням при обробці цієї взаємодії є аналіз того, як чином вихідні дані ІС можуть забезпечувати ефективність функціонування системи управління.

     Мова  повинна  йти не  тільки про  виробництво нових  інформаційних ресурсів, а й про ефективність оперативного використання вже  існуючих на будь-якому рівні управління.

     На  шляху розвитку  інформаційних систем можна виділити два основні напрямки  їх проектування. Перший визначається можливостями обчислювальної техніки, станом програмного й  інформаційного забезпечення, а потім уже задоволення  інформаційних потреб користувачів. Другий напрямок відображає розвиток  інформаційних систем, виходячи з інформаційних  потреб  користувачів,  незалежно  від  засобів  і  методів  їх  задоволення.

     Обидва  напрямки були природними на певних етапах розвитку інформаційних систем. Проте при створенні  сучасних  інформаційних систем такі  традиційні підходи  вже не  задовольняють дослідників. Цікавою видається  інтерпретація  інформаційних систем на основі  виділення  в них трьох так званих фільтрів: синтаксичного, семантичного і прагматичного.

     Під синтаксичним (фізичним) фільтром розуміють засоби передачі та збереження даних, що не торкаються їх змістової обробки (реалізується лише первинна  обробка,  контроль,  збереження  і  пошук).  Такий фільтр може  характеризувати пропускну  здатність  інформаційної  системи.  Синтаксичний шум  (фізичні  перешкоди,  викривлення  передачі  даних),  що  виникає  при  функціонуванні,  частково відсіює частину повідомлень. Семантичний  (змістовий) фільтр забезпечує розуміння змісту даних, які передаються, тобто в ньому відбувається змістова обробка.

     При цьому під семантичним шумом  розуміють ті дані, в яких або відсутні елементи новизни, або вони «безглузді» для використання. Такі дані необхідно відсіювати і зрештою, в прагматичному фільтрі здійснюється оцінка міри корисності даних із позиції цілей користувача, визначається актуально корисна  інформація для вирішення  завдань  управління. Відбувається  також  відтік непотрібних даних  (з  точки зору користувача), які утворюють прагматичний шум  (непотрібні знання). Отже, "дані,  що  пройшли  цей  фільтр,  становлять  собою  інформацію  в  тому  вигляді,  в якому вона потрібна для прийняття рішення".

     Таким чином, процес фільтрації даних на синтаксичному, семантичному та прагматичному рівнях  - це процес перетворення даних на  інформацію, який повинен здійснюватися  в  ІС. Аналіз ряду  ІС дозволить виявити ряд недоліків, що знижують ефективність їх функціонування. Користувачі різних рангів виробничого об’єкта отримують  інформацію у більшому обсязі, ніж це потрібно для прийняття рішення. Варто відзначити, що немає чіткої регламентації щодо адресності й терміну представлення детальної інформації; не вивчені і не визначені інформаційні  потреби  користувачів  усіх  рангів  управління  (види  і  об'єми  запропонованої  їм інформації); користувачі не завжди чітко уявляють можливості  ІС,  які функціонують найчастіше звертаються до евристичних методів формування необхідної їм інформації; відсутній належний зв'язок користувачів з інформаційною системою (не отримав належного поширення режим взаємодії «ЕОМ - користувач»).

     При аналізі та проектуванні  ІС необхідно  враховувати: отримання максимуму виробничої  інформації  з мінімуму  первинних даних;  задоволення  інформаційних потреб користувачів  інформаційної  системи; отримання  такої  інформації,  яка не може бути отримана шляхом спостереження чи розрахунків; суміщення функцій слідкування з  визначеними функціями  - управління, отримання інформації для моделювання  економічних  процесів.

     Вивчення  проблеми  проектування  інформаційних систем і досвід їх створення дають змогу вибрати укрупнену технологію реалізації цього процесу за такими етапами:

     1-й  етап. Дослідження й аналіз  інформаційних  систем користувачів усіх рангів. Мета  -  виділення  необхідного   і  достатнього  обсягу  інформації  для  рішення завдань управління  виробничими процесами.

     2-й   етап.  Вибір  методів  задоволення інформаційних потреб  користувачів. Визначення контурів  ІС, режимів її функціонування (в тому числі термінів «постачання» інформації користувачам).

     3-й  етап. Визначення складу та структури  бази даних  ІС  (встановлення взаємозв'язків окремих масивів, періодичності їх формування й оновлення). 

     4-й  етап. Вирішення питання технічної  реалізації функціонування  ІС  (склад системи засобів обчислювальної  техніки).

     5-й  етап. Проектування технологічних  процесів обробки даних, що забезпечують отримання необхідної інформації в .режимах, яких вимагає користувач (регламентному, за запитом, діалоговому).

     6-й   етап. Вирішення  питань  організаційного   забезпечення функціонування ІС. Під  організаційними  процесами   забезпечення  розуміється  сукупність інструктивних матеріалів  (посадових  інструкцій, методичних  вказівок, словників, каталогів, положення про стимулювання), що регламентують роботу користувачів у процесі  їх  взаємодії з  ІС.

     Вибір ускладнюється ще й тим, що про  можливість використання одних і тих самих методик управління існують зовсім полярні думки. Поряд з явними прорахунками при виборі системи, на ефективність інформаційної системи на  виробництві сильно впливає дисципліна користувачів, до чого деякі організації виявляються не підготовленими. Якщо на підприємстві відсутні точні і актуальні дані про складські запаси, структуру виготовлюваних виробів чи послуг, графіках роботи обладнання, тощо, тоді впровадження інформаційних систем управління виробництвом може лише погіршити ситуацію. Тому при виборі системи недостатньо співставити використані методики з потрібними. Поряд з цим важливо оцінити готовність підприємства (інформаційну, організаційну, технічну і т.д.) їх застосувати. Для цього потрібно чітко уявляти, які процеси проходять “в глибині” інформаційної системи на  виробництві, яка інформація потрібна для її роботи, яку інформацію керівник може отримати від системи.