Інформаційні системи

     1.4. Застосування інформаційних  систем на виробництві.  

     Основною  метою інформаційної системи є отримання, облік, зберігання і обробка необхідної для організації інформації, потрібної для ефективного управління всіма її ресурсами, створення інформаційного та технічного середовища для управління її діяльністю.

     З огляду на вищезазначене, потрібно зауважити, що інформаційні системи на виробництві в першу чергу повинні охопити управління і планування виробничого процесу (де торгівля і надання послуг також розглядаються, як певний вид виробництва), тому в них закладені управлінські технології, що вже стали стандартними в міжнародній практиці. До них відносяться такі::

     1. Фінансове управління -  розробка бюджету, управління проектами,

     управління  через центри відповідальності.

     2. Управління логістикою - ланцюжки логістики (Supply Chain Management, SCM), статистичне управління запасами (Statistical Inventory Control, SIC), планування потреби при розподілених запасах (Distribution Requirements Planning, DRP).

     3. Управління і планування виробництва - загальні методики: об'ємно-календарне планування (Master Planning Schedule, MPS), планування потреби в матеріалах (Material Requirements Planning, MRP), планування потреби у виробничих потужностях (Capacity Requirements Planning, CRP), планування потреби у виробничих ресурсах (Manufacturing Resource Planning, MRP II), планування фінансових ресурсів (Finance Requirements Planning, FRP), управління проектами (Project Management).

     Спеціальні  методики - неперервне виробництво (Process management), серійне виробництво (Repetitive manufacturing), виробництво «на замовлення» (Make-To-Order, МТО), виробництво «на склад» (Manufacture-To-Stock, MTS).

     Різноманітні  спеціалізовані методики - управління маркетингом, управління «зовнішнім»/«внутрішнім» сервісом, методики управління якістю, методика «точно вчасно» (Just-In-Time або JIT).

     Інформаційні  системи на виробництві відрізняються і за рівнем підтримки цих методологій, і за рівнем «охоплення» бізнес процесів. Процеси в сучасних організаціях настільки багатогранні, що на сьогодні жодний програмний продукт, включаючи SAP R/3, не дозволяє охопити їх всіх. Тому системи управління часто орієнтовані на одну або декілька сфер і/або типів виробництва: серійне складальне (електроніка, машинобудування), малосерійне і дослідне (авіація, важке машинобудування), дискретне (металургія, хімія), неперервне (нафто- і газовидобуток). Є також автоматизовані системи управління підприємством для організацій, що працюють в сфері торгівлі і надання послуг, слуг, транспортних компаній. Проте розробники інформаційних систем виробництва, що притримуються відкритого маркетингової політики, звичайно вказують, на які види виробництва, в першу чергу, орієнтована їхня система. Придбавши інформаційну систему, організація купує не тільки програмний продукт, але і визначені методики управління виробництвом. Тому, починаючи розмову про необхідність або непотрібність використання інформаційних систем, фактично потрібно звернутися до питання, потрібно чи ні управляти виробництвом. Але, як показує світовий досвід (а сьогодні вже і вітчизняна практика), без регулярного менеджменту, тобто добре налагодженого, документованого управління, організація не спроможна вижити в конкурентній боротьбі.

     Виділяють дві домінуючі методики побудови інформаційних систем підтримки виробництва – традиційна MPR-II і JIT системи. Можна багато сперечатися про придатність тих або інших «іноземних» методик управління в наших умовах. Просте копіювання визначеної методики, дійсно, дає, як правило, негативний результат. Обов'язково необхідно враховувати особливості і країни, і окремої організації.

     Те  ж саме можна сказати про методики управління якістю. Не обов'язково відразу ж намагатися впровадити в себе систему якості, що відповідає стандартам ISO 9000. Але якщо вам вдасться проконтролювати весь цикл виготовлення продукції (той самий «процес»), щоб у випадку рекламації визначити, на якому етапі виник брак, із якої сировини був зроблений бракований виріб, хто постачальник, хто відповідав за складські операції, хто за транспортування, тощо, - це теж буде управління якістю з врахуванням «місцевих особливостей».

     На  сьогодні для планування ресурсів підприємств з серійним виробництвом використовується підхід, який дістав назву MRP II (Manufacturing Resources Planing) – планування виробничих ресурсів. Цей підхід описаний в документі “MPR Standart System”, який поширюється на комерційній основі. Документ розроблений Американським товариством по контролю за виробництвом і запасами (APICS - American Production and Inventory Control Society) і містить 16 груп функцій, які повинна підтримувати автоматизована система управління виробництвом. Рівень підтримки ділиться на обов’язковим і необов’язковим (опціональний). Функціонаність системи MPR-II розробляється з потреб складального виробництва. Нічого абсолютно нового в ньому немає, оскільки самі методи управління, які складають його основу, застосовуються вже давно. Але розвиток комп’ютерної техніки дав можливість об’єднати їх в динамічну систему зі зворотнім зв’язком, який дозволяє проводити моделювання виробничого

     процесу для оптимального розподілу ресурсів.

     Ядром системи є метод планування потреб в матеріалах MRP (Material Requirements Planing). Він з’явився ще в 70-х роках, коли виробники усвідомили важливість розмежування попиту на залежний (на сировину і інші комплектуючі, які використовуються для виробництва кінцевого продукту) і незалежний (на готову продукцію і деякі деталі і матеріали, які використовуються у виробництві). Незалежний попит достатньо стійкий (з врахуванням сезонних коливань), а залежний, навпаки, виникає в чітко визначені моменти часу (треба щось виробити – є попит на комплектуючі, нема виробництва – нема попиту). Тому для управління запасами почали застосовувати два різних підходи.

     Початком  планування є бізнес-план підприємства, розроблений на тривалий термін, а кінцем – виробничий графік закупівель, постачань і навантаження ресурсів з точністю до тижнів і днів. Система планування MRP II представляє собою процес “перетворення” бізнес-плану в виробничий графік.

     MRP II є джерелом інформації практично  для всіх підрозділів підприємства. Але і, відповідно, для ефективної роботи системи потрібна свіжа і достовірна інформація. Для того, щоб наочно це уявити, давайте розглянемо зміст процесів планування і інформацію на “вході” та “виході” системи на різних етапах.

     Сукупне планування (aggregate planing). Оцінка прогнозу очікуваного попиту і планування рівнів випуску продукції, використання працівників і обладнання, запасів готової продукції, виробничих витрат. Планування проводиться в сукупних одиницях без розбиття на номенклатуру. План складається, як правило, на рік з розбиттям на місяці.

     Розробка  контрольного графіку. Поділ плану  виробництва по номенклатурі продукції. Оцінка попиту і планування термінів і рівня випуску конкретних видів продукції. Період планування 2-3 місяці з розбиттям по неділях.

     Попереднє планування виробничих потужностей (RCCP – Round-Cut Capacity Planning). Перевірка можливості виконання контрольного графіку на основі аналізу можливостей виробництва, трудових ренсурсів, збуту і постачання.

     Розробка  контрольного графіку виробництва  у вітчизняній термінології відоме як об’ємно-календарне планування. Планування обсягів і термінів виробництва з врахуванням необхідних обсягів, термінів постачання, рівня наявних запасів готової продукції (якщо вона знаходиться на складі. Тоді для її реалізації виробництво не потрібне). Період планування 2-3 місяці з розбиттям по тижнях.

     Статистичні методи упраління запасами (SIC – Statistic Inventory Control).  Формування графіків виробництва готової продукції і постачання матеріалів незалежного попиту на основі його статистичного аналізу, інформації про поточні запаси і плановане постачання, враховуючи сезонні коливання попиту і характеристики виробів: термін придатності, ціни, термін постачання. Використовуються різноманітні моделі планування для різних типів продукції (матеріалів). Процес планування в цьому випадку – неперервний.

     Планування  потреб в матеріалах (MPR – Material – Requirements Planning). Оцінка можливості виконання контрольного графіку виробництва на основі наявних матеріалів. Планування поставок виробничих матеріалів залежного попиту починається зі створення календарнрго графіку виготовлення виробів, який перетворюється в графік потреб в сировині, деталях, складальних вузлах. Таке планування повинно відповісти на питання : що потрібно, скільки потрібно, коли це потрібно. Період планування 2-3 місяці з розбиттям по тижнях. Можливе планування з точністю до годин і місяці з розбиттям по тижнях. Можливе планування з точністю до годин і хвилин.

     Планування  потреб у виробничих потужностях (CRP – Capacity Requirements Planning). Оцінка вможливості виконання контрольного графіку виробництва на основі детального аналізу графіку виробничого процесу, виходячи з наяних ресурсів (обладнання, люди, складські площі, тощо). Період планування 2-3 місяці з розбиттям по тижнях. Можливе планування з точністю до годин і хвилин.

     Так як діапазон підприємств з дискретним виробництвом дуже широкий, тому для деяких їх категорій інформація, яку надає повна система MPR-II, є надлишковою. Тому на ринку існують різноманітні системи, розраховані на різноманітні усічені інформаційні потреби. Крім систем, які відповідають всім вимогам MPR-II, що передбачають повну інтеграцію всіх існуючих методик, використовуються такі системи:

     Системи управління даними про продукцію (PMD – Product Data Management) дозволяють структурувати, модифікувати і контролювати проектні дані. креслення і документи. Вони зберігають інформацію про конфігурацію виготовлюваної продукції, її склад і технологічні маршрути.

     Системи управління даними про комплектуючі і постачальників (CSM – Component and Supplier Management) призначені для управління інформацією про деталі і джерела їх постачання. Ці системи використовуються в основному в проектних, конструкторських, ремонтно-експлуатаційних і виробничих підприємствах.

     Системи MPR-II часто інтегруються з різноманітними системами управління виробництвом (MES – Manufacturing Execution System або ж у вітчизняній термінології = інформаційні системи управління технологічними процесами). Системи управління виробництвом дозволяють в реальному масштабі часу відслідковувати рівень завантаження обладнання, всі переміщення матеріалів, деталей і вузлів, а також контролювати їх якість.

     Перші системи автоматизації управління розроблялися для великих ЕОМ і були доступні тільки значним корпораціям із мільярдними оборотами. Поява недорогих персональних комп'ютерів і збільшення їхньої продуктивності дозволило розробити потужні програмні продукти, розраховані на підприємства різного рівня. Сьогодні з’явилися інформаційні системи на виробництві, ціна яких порівняна зі звичайними бухгалтерськими комплексами. 

     Висновок:

     Потрібно  взяти до уваги, що на створення систем для автоматизації управління витрачено багато років і людських ресурсів, причому не тільки на програмування, але і на налагодження, на розробку інфраструктури по супроводу програмного забезпечення. У створенні інформаційних систем виробництва брали участь фахівці з управління бізнесом, використовувався досвід управління багатьма підприємствами в різноманітних галузях, в різних країнах. Тому вартість такої системи залежить, як від рівня підтримки бізнес процесів і методологій управління, так і ступеня їхньої взаємної інтеграції. Тут діють ті ж закони, що і для будь-якої іншої продукції. Нікого адже не дивує, що цілком автоматизована виробнича лінія коштує дорожче, ніж верстат, що робить все-таки одну операцію. До речі, подібне порівняння дуже доречне - придбання інформаційної системи виробництва, те ж саме, що купівля виробничої лінії – інвестиційний проект, ціль якого підвищення прибутковості підприємства.  

     Список  джерел:

1. Англійсько-український  глосарій виробів MicrosoftÒ: громадська редакція / За ред. Б. Рицаря. – Львів: Екоінформ, 2006. – 208 с.

2. Івахненков С.В.  Інформаційні технології в організіції бухгалтерського об-

ліку та аудиту: Навч. пос. – К.: Знання-Прес, 2003.- 349 с.

3. Завадський Й.С. Менеджмент: Mаnagement.- Т.1.- К.: Укр.. фінськ.  інст-т

менеджменту і  бізнесу, 1997.- 543 с.

4.  Основы  экономической информатики/  Под  ред.  А.  Н.  Морозевича.  000

«Ми-санта». Минск, 1998.

5. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер с анлг.-

М.: Дело, 1992. – 702 с.

6. Мильнер Б.З., Евенко Л.И., Рапопорт В.С. Системный подход к организа-

ции управления. – М.: Экономика, 1983. – 224 с.

7. http://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційна_система

8. Мескон Майкл, Альберт Майкл, Хедоури Франклин Основи менеджменту. - М: Издательство "Дело", 1997. - 704 с.