Функції публіцистичного тексту

Нижче наведений  фразеологізм зазнав трансформації  за рахунок скорочення та введення додаткового елементу: «But others would point out that America has always been a nation of silver lining» [6, 44] (U.S. News and World Report, September 16, 2002, P.24). Nation of silver lining надає найменуванню позитивного відтінку з метою досягнення такого ж ефекту у читачів.

Іноді фразеологічна одиниця, міняючи форму, може повністю змінювати значення. Наприклад: «Enemy of my enemy…» (U.S. News and World Report, October 8, 2001, P.20) [6, 43]. Прототипом цього виразу став вираз Friend of my friend is my friend, який повністю зазнав зміни форми, а також змінив зміст «ворог мого ворога – мій ворог».  Новизна форми викликає в читача зацікавленість, привертає його увагу.

Трансформація усталених фразеологічних одиниць  є прагматично зумовлена, спрямована на досягнення автором повідомлення певного комунікативного ефекту. При зміні семантичної структури лексеми, при створенні нових лексико-семантичних варіантів, міняється також і прагматична характеристика лексичної одиниці. Оскільки, прагматично нейтральне слово, зазнаючи певних деформацій, набуває певних прагматичних характеристик. Новоутворені одиниці вносять в текст елемент новизни та несподіванки, сприяючи непомітному введенню в текст певної точки зору на якусь ситуацію і задають концептуальну базу для аксіологічної стратегії, що допомагає читачу правильно оцінити події, пропонуючи йому готове судження і забезпечуючи цим самим імпліцитний вплив на думку адресата і відтворення необхідної системи поглядів. Крім того, «економність новоутворених фразеологічних одиниць підвищує частотність їх вжитку, забезпечує динамізм розповіді, її експресивність, легкість декодування поданої інформації» [14, 47].

Слід також  відмітити, що значну роль відіграє також місце фразеологічної одиниці в тексті. Так, вони ставляться  переважно в сильних позиціях, в першу чергу в заголовках, оскільки останні  виконують певні прагматичні функції – зацікавити читача, привернути його увагу до тексту, примусити прочитати його. Наприклад: «To Sue or Not to Sue» (U.S. News and World Report, November 5, 2001, P.64) [6, 40]. У заголовку до статті, вираз молодого Гамлета «To be or not to be» який зазнав повної трансформації. Використання подібних оказіональних одиниць розраховано на те, що фразеологічна одиниця, на базі якої було створено оказіоналізм, є відома читачеві, і той легко може відтворити всю одиницю повністю, провести асоціативні зв’язки з новоутворенням.  Лексичні одиниці такого плану дозволяють, по-перше, зекономити простір, по-друге, надати явищу емоційно експресивного забарвлення, і, по-третє, висловити своє відношення і тим самим викликати відповідну реакцію до повідомлення в читача.  

Американські  публіцистичні тексти характеризуються прагматичною спрямованістю, що накладає певні вимоги на відбір і характер функціонування лексичних засобів, якими оперує преса. Публіцистичні тексти США  функціонують в досить таки жорстких умовах. По-перше, часу на обробку інформації в журналістів мало, тому їм доводиться використовувати штампи, по-друге, пресу часто читають за обідом, в метро, тому статтю потрібно передати  коротко, повідомити основні факти  і при цьому справити на читача певне емоційне враження, навіть якщо він її не дочитає до кінця. Щоб донести за таких умов до читача повідомлення, мова публіцистичних текстів вдається до використання експресивних мовних засобів, серед яких чільне місце займають фразеологізми.

Фразеологізми мають усі потрібні для газетної мови характеристики, тобто вони є  яскравими, влучними, експресивними  і мають здатність надавати повідомленню певного оцінного забарвлення. Фразеологізми приречені на їх масове використання у мовленні, так як вони є загально зрозумілими. Усе сказане вище сприяло тому, що на сторінках американських публіцистичних текстів все частіше з’являються фразеологічні вирази. Разом з тим фразеологічна одиниця, відповідно до загальної тенденції англійської мови до  функціональних змін, набувають нових незвичних форм, використання яких допомагає ефективніше впливати на свідомість читача, оскільки відомо, що будь-яка новизна змісту та форми передбачає прагматичну новизну і, відповідно, викликає зацікавленість в реципієнта.

2.2. Явище  дисфемії у публіцистичних текстах  Великої Британії та США

Дисфемія як процес ненормативного називання денотата з метою його негативної оцінки відповідно до інтенції мовця існує з давніх-давен, протее особливої популярності вона набула в сучасному дискурсі. Для мови сьогодення характерна більша свобода вибору мовних засобів, відмова від мовних табу та евфемізмів, прагнення подолати невиразність. Оскільки дисфемізмам притаманна яскраво виражена експресія, вони і раніше простежувались у засобах масової інформації. Проте мас-медіа не залишились осторонь загальних тенденцій і, як результат, проникнення просторічних, жаргонних, арготичних елементів у мову періодичної преси останніми роками пожвавилось і стало однією з її найважливіших рис. Посилене вживання дисфемізмів у сучасних газетних публікаціях пояснюється ще й тим, що негативна оцінка у мас-медіа переважає над позитивною, оскільки оцінюють переважно опонентів.

Дисфемізм  визначають як заміну емоційно і стилістично нейтрального слова більш грубим і зневажливим, наприклад to be holed up (про лідера терористів), to slice off the head, to drag feet in the implementation of something, the orange lot (прихильники Віктора Ющенка), to murmur (що в контексті однієї статті означає «нерішуче заявляти»), tit-for-tat blocades, to be  dragged kicking and screaming towards a new partnership, to sneeze at something. Дисфемізм протиставляється евфемізму – емоційно нейтральному слову чи виразу, що вживають замість синонімічного, яке здається мовцю непристойним, грубим і нетактовним.

Окрім того, дисфемія – це не просто вживання лексики зниженого стилю (вульгаризмів, сленгізмів, жаргонізмів і просторічних виразів), а навмисне використання табуйованої мовної форми (або ж нейтральної лексики, яка містить негативну оцінку), що не відповідає даній мовленнєвій ситуації, з метою вирішення певної комунікативної задачі. Отже, дисфемізми не тотожні лексиці зниженого стилю.

Серед джерел традиційних  евфемістичних виразів вирізняють фонологічні (заміна частини слова, усічення, абревіація) і лексико-семантичні (через метафору, метонімію, гіперболу, применшення). Дисфемізми можуть бути результатом тих самих процесів.

Найпоширенішими лексико-семантичними способами утворення дисфемізмів вважають метафоричну та метонімічну номінацію. Наприклад, кризу, в якій опинились Сполучені Штати Америки напередодні обрання Барака Обами на найвищий пост у країні, порівнюють з трясовиною, з якої країну необхідно витягнути: «Whom will he appoint to dig the US economy out of  its mire» (The Times, 8 листопада 2008) [5, 3]. Ця метафора належить самому Обамі, а в газетній статті автор застосовує алюзію до слів новообраного президента.

Численні збройні  сутички на території Іраку виражені у метафорі «вірус»: «the virus of violence that has engulfed Iraq»  [22, 10]. І війна, і вірус є злом, що тягне засобою жертви, може перейти контрольовані межі і «поглинути» об’єкт. Будь-які спроби реформування вищої освіти в Італії «закопуються»: «The baroni wield considerable influence over governments, particularly of the centre-left, and have used it to bury most attempts at reform» (The Economist, 13 листопада, 2008) [5, 7].

Метафоричним  є епітет «пошарпаний», «зношений», використаний для характеристики політики Америки: «For the past eight years the debacle in Florida in 2000 has been cited (not always fairly) as an example of shabby American politics» (The Times, 6 листопада 2008) [5, 11]. Цей дисфемізм підкреслює непридатність для вживання, застарілість, необхідність пошуку нового курсу. У часи кризи ринки Сполучених Штатів описують як «схвильовані», «знервовані»: «He (Барак Обама) knows that jittery markets, nervous voters andworld leaders… are looking to him for leadership even before he takes office» (The Times, 8 листопада 2008) [22, 4]. У цьому прикладі наявний метонімічний семантичний зсув, коли людська ознака (схвильованість) переноситься на місце.

Брак цілеспрямованої  політики європейських країн у питаннях енергетичної безпеки різко критикують через використання метонімічних епітетів «shambolic» і «inattentive»: «But a shambolic and inattentive European policy on pipelines and energy dependence in recent years has left policymakers in Washington feeling that they are wasting their time. If the Europeans cannot look after their own interests, why should America?» (The economist, 13 листопада 2008) [5, 4].

Прикладом применшення  є дисфема «пробиратись, протискуватись»  у контексті вступу Литви до Європейського Союзу: «The country scraped into the European Union in 2004, despite severe doubts in Brussels» (The Economist, 8 червня 2006) [22, 6]. Для позначення обмеженої влади у статті про ситуацію в Чехії вжито слово «sniff»: «Yet the 35.4 % they took in the election … was still not enough to give … Civic Democrats more than a sniff of power» (The Economist, 10 червня 2006) [5, 10]. Кремль не вибачився перед Бараком Обамою за затримку в аеропорту, а «пробубонів»: «No matter that the Kremlin muttered an apology for delaying Barack Obama, along with his mentor on the Senate Foreign Relations Committee, Richard Lugar, in August 2005» (The Economist, 13 листопада 2008) [5, 9].

Європейський  Союз отримує таке визначення своєї  природи: «The union itself is a happy hybrid: a political sort-of-government and an almost-judicial regulator, built on a bedrock of almost 100,000 pages of legislation» (The Economist, 6 листопада 2008) [22, 5].

У текстах мас-медіа  дисфемізми виконують певні функції, які виділено А. М. Резановою. Функція засудження (обвинувачення, докору) чітко простежується, наприклад, у дисфемі «спраглий крові» («the blood-thirsty followers of a terrorist leader»), «буянити» («аrmies rampaging in the Muslim heartland») на позначення неконтрольованих воєнних дій. Вбивця «запакував» («packed») свою жертву в машину. Дебати в Європі стосовно вступу Туреччини до Європейського Союзу характеризуються як суєта, метушня, хвилювання через дрібниці («at the centre of all this fuss»). Автора промов для Джорджа Буша в одній зі статей названо «писакою» («scribe») [22, 7].

Численні скандали навколо Міністерства внутрішніх справ Британії названо «багнюкою, яка прилипає»: «… mud of all kinds sticks to the Home Office these days» [5, 10]. Королівський Суд «підносить», роздає як порції їжі, найдовші терміни ув’язнення: «… the Crown Court, which dishes out the longest prison terms» [5, 9]. Замість нейтрального «сформувати коаліцію» вжито емоційно забарвлене «склепати», «зробити абияк»: «But the Civic Democrats’ leader … is still hoping to cobble together a majority» [5, 11]. Спортсменів можна підготувати до змагань, однак якщо це роблять дуже швидко, підходить швидше «збити»: «Romanian gymnasts and Chinese swimmers churned out by state-backed programmes» [22, 11]. Дисфемізми можуть також виконувати функцію зниження соціального статусу опонента (приниження). За допомогою таких навмисне грубих виразів опонента можна дискредитувати і завдати йому моральної шкоди.

Наприклад, парламент  Росії як найвищий законодавчий орган  повинен приймати виважені, добре продумані рішення, чого, на думку британського журналіста, він вже давно не робить, а, отже, не відповідає своєму високому статусу: «In reality, however, the Russian parliament was long ago turned into a rubber-stamping body dominated by Mr Putin’s United Russia party» (The Economist, 6 листопада 2008) [5, 10].

В той час  як «серйозні гравці» на політичній арені – Сполучені Штати і Росія – вирішують, де розташовувати військові бази і протиракетні установки, від Польщі і Чехії мало що залежить: «Czechs and Poles may feel a touch queasy as these issues are discussed over their heads; but there is little they can do about it in practice» (The Economist, 13 листопада 2008) [22, 7].

Ніколя Саркозі  повністю скористався можливостями, що надає голосування в ЄС: «But it is the French president who has had the EU mandate to act as globe-trotting European diplomat-in-chief. He has milked it for all it is worth» (The Economist, 23 жовтня 2008)[22, 12]. Використання дієслова «доїти» не відповідає статусу політика найвищого рангу. На фоні «важковаговика» Тоні Блера, вплив Саркозі невеликий: «Short of a heavyweight figure like Britain’s Tony Blair in the job, how would a middling EU president have dealt with Russia or the market meltdown?» (The Economist, 23 жовтня 2008) [22, 14]. На думку журналіста, йому не вдалось насправді об’єднати Європу, а лише створити видимість єдності: «He may have proven his ability to charm, cajole and bully fellow Europeans into a show of unity» (The Economist, 23 жовтня 2008) [22, 14].

Отже, дисфемізми вживають у англомовних газетних текстах з метою емоційного впливу на аудиторію через осміяння предметів, явищ чи осіб, позначених ними. При цьому, негативна оцінка не є виражена відкрито (за допомогою слів «добре», «погано» та їхніх синонімів), а завуальовано, через модальну рамку слова. Також ми можемо констатувати, що в американських публіцистичних текстів дисфемізми вживаються частіше, ніж в англійських.

ВИСНОВОК

Публіцистичний  текст покликаний впливати на читацьку аудиторію, формувати в читачів  певний світогляд, відношення до усталених норм та цінностей суспільства. Запорукою успішності текстів у сфері комунікації є декодування текстів, тобто система фіксації інформації, а саме: зрозумілість і доступність текстових повідомлень для певної аудиторії [14, 36]. Ці критерії поширюються також і на журналістів, які, відповідно, повинні користуватися тільки таким кодом культури, такою запозиченою образністю, такими історичними, філософськими, літературними, географічними та іншими поняттями, які відомі аудиторії. Все це зумовлює специфіку використання лексичних одиниць в англійських та американських публіцистичних текстах. Маємо деякі спільні риси, зумовлені специфікою газетно-інформаційних матеріалів в цілому та власне публіцистичних текстів, наприклад, в мові періодики обох країн часто зустрічаються багатозначні терміни, терміни-синоніми, скорочені терміни. Терміни, що зустрічаються в газетно-інформаційному матеріалі, відносяться, в першу чергу, до політичної номенклатури, економіки та міжнародних відносин, а обсяг речення направлений на те, щоб не ускладнювати сприйняття читача, тобто зазвичай довгі та розгорнуті складнопідрядні конструкції уникаються. Або велика кількість власних назв: назв організацій, закладів, топонімічних назв.  Також широко використовуються газетні кліше та фразеологічні одиниці. Це «готові формули», які або вказують на джерело інформації: according to well-informed sources, або є просто політичними штампами: generation gap; vested interests.

Так, притаманна англійському публіцистичному тексту особливість – переплетення книжної лексики та розмовної мови, набагато слабше виявляється в американських публіцистичних текстах.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аракин В. Д. История английского языка. – М.: 1984.
2. Арнольд И. В. Экспрессивные средства английского языка: сборник научных робот/ Ленинград. гос. ин-т им. А. И. Герцена; - Л.: ЛТПИ, 1975, С. – 123-126.
3. Белаш кент 12-17
4. Грачев М.А. Механизм перехода арготизмов в общенародный язык// Русский язык в школе. – 1996. - № 5. - С. 34-37.
5. Дорда В.О. Статус студентського сленгу та адгерентних груп англомовної ненормативної лексики // Вісник СумДУ. - Суми, 2006. - № 3. - С.188-192.
6. Дьячок М. Т. Диалектная лексика в современных русских арго // Наука. Университет. 2000. Материалы Первой научной конференции. - Новосибирск, 2000. - С. 69-72
7. Єрмоленко С. Вивчення жаргонізмів // мова та література. - 2004.-№38.- С. 11-18.
8. Жукова Н. М. Роль британських арготизмів у формуванні австралійського варіанта англійської мови // Вісник Житомирського державного університету. Серія: Філологічні науки. – 2009. – Вип. 47. – С. 228-232.
9. Заботкина В. И. Новая лексика современного английского языка. - М.: Высш. шк., 1977. – 253 с.
10. Зацний Ю. А. Джерела поповнення розмовної лексики і фразеології сучасної англійської мови // Нова філологія. – 2009. – № 33. – С. 207-211.
11. Ілик Т. Соціальні варіанти мови та їх термінологічне окреслення // Мовознавчі дослідження. Збірник наукових праць. – Донецьк: ДонДУ, 2000. – С. 67-73.
12. Іщенко Н. Г. Арго та діалектизми в детективах Дональда Вестлейка // Вісник Львівського національного університета імені Івана Франка. – 2003. - №9. – С. 234-238.
13. Калетвинцев Е. Н. От арго к сленгу // Филологические науки. – 2006. - №4. – С. 137-139.
14. Клименко О. С. Комунікативна компетенція англійської мовної особистості // Східнослов’янська філологія. - 2002. – С. 191-195.
15. Левикова С. И. Молодежный сленг как своебразный способ вербализации бытия // Бытие и язык. – Новосибирск, 2004. - С. 167-173.
16. Литвиненко Д.А. Верлан, або таємна мова // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2009. - №2. – С.5-7.
17. Липатов А.Т. Русский сленг и его соотнесенность с жаргоном и арго. // Семантика и уровни ее реализации. – Краснодар, 1994.
18. Маковский М.М. Английская диалектология. – М:, 1980.
19. Маковский М.М. Английские социальные диалекты. – М:, 1982
20. Міщенко Д. С. Елементи злодійського арго у молодіжному мовленні // Вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. – 2009. - № 5. – С. 420 – 424.
21. Молчанова О. М. Роль та місце арго у сучасній французькій мові // Вісник Сумського Державного Університета. – 2008. – Том 2. - №11. – С.296-301.
22. Новикова Е. И. Семантические и словообразовательные особенности нестандартной лексики австралийского варианта английского языка (на материале слэнгизмов-имён лица): Автореф. … канд.филол. наук: 10.02.04. – К., 1988. – 16 с.
23. Пиркало С. В. Сленг: ненормативно, але нормально // Урок української. -2002.-№2.-С. 26-28.
24. Русецька Л. О. Особливості функціонування діалектизмів Великобританії в лексичній системі австралійського варіанта англійської мови // Іноземна філологія. – 1988. – Вип. 90. – С. 11-15.
25. Селіванова О.О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналітичний огляд). – К., 1999. – 148 с.
26. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія  – К, 2006. – 716 с.
27. Сіріньок К. Молодіжний сленг як складова загальнолюдської культурної нації // Українська мова і література в школі. - № 5. - С. 69-71.
28. Ставицька Л.О. Арго, жаргон, сленг. - К.: Критика. - 2005.
29. Ставицька Л.О. Проблеми вивчення жаргонної лексики: Соціолінгвістичний аспект // Українська мова. - 2001. - № 1. – С. 55-68.
30. Ставицька Л.О. Про взаємодію жаргону і сленгу // Українська мова і література. - 2000. - № 15. – С. 7-8.
31. Терещенко О.О. Класифікація соціальних діалектів // Дивослово. – 1998. – №7. – С. 7-10.
32. Хомяков В.А. Введение в изучение слэнга - основного компонента английского просторечия. - М.: URSS, 2009. - 104 с.
33. Шумейко Г. І. Мовностилістичні особливості прози Т. Капоте // Науковий вісник Херсонського державного університету. Випуск 1. - 2005. –С. 80-87.
34. Шестокрылов П. Словарь новейшего американского сленга. – М.: Астрель. – 2007. – 287 с.
35. Яременко А. Г. Розмовна лексика англійської мови (на матеріалі сучасної преси) // Лінгвістика. – 2009. - № 2. – С. 103-111.
36. бакер