Лексико–стилістичні особливості французької мови в книгах для дітей (на прикладі твору Еріка Орсенна « La grammaire est une chanson douce»)

При визначенні персоніфікації виникає ще одне питання: чи можна вважати персоніфікацію лише олюдненням  або у широкому змісті - одухотворенням. При вузькому розумінні персоніфікації за рамками дослідження залишається велика кількість випадків одухотворення. В літературних текстах часто зустрічаються приклади одухотворених явищ, відчуттів, що пов’язані не з поняттям «людина», а з поняттям « жива істота» чи « тварина».

Виходячи з  цього важливо розрізняти ступені  переносу якостей та ознак живих  істот на явища неживої природи. Найбільш точною, на наш погляд, є  класифікація підвидів персоніфікації запропонована А.Р. Исаакяном: «собственно персонификация – приписывание предметам и явлениям неживого мира специфических свойств и признаков человека; антропонимизация – наделение представителей фауны специфическими качествами человека, оживление – наделение предметов и явлений неживого мира свойствами и признаками одушевленных существ, исключая специфические черты человека»

В своїй статті А.С. Лебедевський намагається визначити  критерії персоніфікації: «Во-первых, персонифицируемый объект должен рассматриваться как самостоятельно существующий независимо от восприятий говорящего; во-вторых, ему необходимо самому обладать пространственной формой, доступной пониманию слушающего, или соотноситься с живым существом, облик которого, пусть в самых общих чертах воссоздается сознанием, и, в-третьих, ему приписывается возможность совершения действий или обладания свойствами, типичными для человека или какого-либо животного» [5c.62]

Персоніфікація  – своєрідне та багато планове  явище, яке має певний набір виразних засобів та цілу систему мовних образів, вживаючи які, момент що персоніфікується проявляється в різних ступенях.

Взаємодіючи з  метафорою, персоніфікація набуває  особливу виразність та економічність  при передачі змісту. Якщо метафора прагне відірватися від предмета, зберігаючи в своєму значенні лиш деякі його ознаки, то персоніфікація не відділяється від реального денотата, вона додає йому суттєву характеристику, зберігаючи всі його реальні якості. В персоніфікації ядро лексичного значення слова практично не змінюється, але при цьому контекстуально розширюється за рахунок появлення нової гіпосеми , що суперечить усім іншим ознакам і зберігається лише в рамках даного контексту. 

Образ денотата, що персоніфікується може розкриватися в рамках складного слова, словосполучення, на рівні речень, які здатні поєднувати персоніфікатори різноманітного порядку ( дієслово, іменник, прикметник) завдяки розгорнутим синтаксичним структурам.

Персоніфікація  є компонентом структури тексту та має самостійну змістову цінність. Персоніфікація виконує в художньому тексті певну функцію – створює той чи інший образ, додаючи при цьому додаткові змістові відтінки думки. Провідними прагматичними функціями персоніфікації  в тексті являється текстообразуюча функція та функція створення експресивності окремих частин тексту або цілого тексту.

Дослідження дефініцій  персоніфікації показує, що деякі лінгвісти  трактують її ширше, ніж інші. Під широтою ми розуміємо тут не кількість понять, що метафорізуються, а кінцева сфера транспозиції денотата: більш широка – живі істоти взагалі, більш вузька – сфера антропоморфів, людей. Таким чином, визначення персоніфікації суттєво відрізняється за критерієм: денотат/ уособлююча ознака. Так у О.С. Ахматової уособлення трактується як перенесення ознак одухотвореного предмета на не одухотворений, але під ознаками одухотворених предметів розуміються перш за все людські властивості: « дар мовлення, здатність вступати у стосунки тощо».

Центральною ознакою  при визначенні персоніфікації є критерій одухотвореності/ не одухотвореності денотата. Це пов’язано з розділенням оточуючого світу на живий та неживий, що є проявом антропометричності людської свідомості. Ознаки живого (неживого), що знайшли відображення  в поняті на гносеологічному рівні, стають конструктивними компонентами значення слова на рівні мови та формують означення одухотвореності – не одухотвореності субстантива. Якщо розглядати категорію одухотворення/не одухотворення на лінгвістичному рівні, то саме категорія граматичного роду є імпульсом для створення образу, що персоніфікується.

« Отже, персоніфікація – своєрідне багатопланове явище, яке має певний набор виражаючих засобів та цілою системою мовних образів,  при використанні яких момент, що персоніфікується, проявляється в різному ступені» [7c.67]

РОЗДІЛ II ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ В КНИГАХ ДЛЯ ДІТЕЙ

2.1. Особливості графічного та ілюстративного оформлення книги Е. Орсенна     « La grammaire est une chanson douce »

 

Проаналізувавши книгу Еріка Орсенна «Граматика – це ніжна пісня», можна зауважити наявність чотирьох видів шрифту, які вжиті для оформлення книги. А саме:

• Основний шрифт (звичайний).
• Курсив.
• Жирний шрифт.
• Великі літери.

Звичайним шрифтом  написана більша частина казки, а  саме розповідь. Курсив – найчастотніший у книзі. Він вживається на початку оповідання для цитування байки Ла Фонтена (“Une grenouille vit un bœuf Qui lui sembla de belle taille .Elle qui n’etait pas grosse en tout comme un œuf, Evieuse s’etend, et se travaille…”[p.13]). Далі у тексті для виділення назв пісень Месье Анрі або їх текстів (“La petite biche est aux abois Dans le bois se cache le loup Ouh,ouh,ouh,ouh Mais le brave chevalier passa Il prit la biche dans ses bras La,la,la,la”[p.98]); для виокремлення назв частин мови та головних членів речення(des adjctifs[p.81],des pronoms[p.92], le sujet et le complement[p.123]); для зображення часових форм дієслова («grignotait», «grignota», «grіgnotera», «grignotarait»); для назв інших книг(Livre Guinness des records[p.57]); для наведення прикладів, узятих з інших джерел (“Il venait de subir sans encombre son dernier examen”(Flaubert)[p.37], “Il n’y eut q’un éclair jaune pres de sa cheville..”(Saint – Ex)[p.139]. Великими літерами зображені назви магазинів, підлогових годинників граматичного часу та слів, узятих із словника(AU VACBULAIRE DE L’AMOUR [p.48],DIEUDONNE APPLEURE DEPLOME [p.50], HORLOGE DU PRESENT [p.125], JUGEOTE [ y ɔt] [p.37]) .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Жирним шрифтом  написана лише одна фраза: Je t’aime [p.96], про яку автор говорить з особливою турботою та ніжністю.

 

Що до ілюстративного оформлення казки, ми звернули увагу на наявність великої кількості малюнків. Також слід зауважити, що Ерік Орсенна не описує головних героїв своєї казки ( Жанна та її старший брат Томас), а також не заображує другорядних персонажів, таких як Мадам Жаргоно ( Madame Jargonos), батьків Жанни і Томаса.

 Ці картинки  виконані (як вже було сказано  вище) двома молодими художниками Пей-Син Ма та Алексісом Ругоном. Кожна ілюстрація є зображенням написаного тексту, а саме змалювання думок головної героїні (Жанни). Описання того, як вона бачить новий всесвіт навколо неї – всесвіт слів. Все в цьому світі має фізичну форму. Тому ми бачимо зображення як звичайних магазинів (але не для звичайного призначення), так і слова та їх значення. Показані море та дерева, плакати та таблички. Також зображені мешканці острова ( Месье Анрі та його племінник; директор заводу; слова та літери; відомі письменники: Сент-Екзюпері, Марсель Пруст; старенька, яка зветься «La nommeuse») та сам острів.

2.2. Втілення персоніфікації у творі Е. Орсенна     « La grammaire est une chanson douce » 

У творі Е. Орсенна  ми нарахували загалом 117 стилістичних прийомів. Таких як: персоніфікація, метафора, порівняння, іронія, гіпербола, епітет та евфемізм. Персоніфікація – найчастотніший троп. Вона складає 36 одиниць, тобто 31% використаних прийомів.

 

Ми розподілили  персоніфікацію на 6 груп:

1. Персоніфікація яка слугує для зображення стилю життя слів у казці;

« Les mots menent la vie joyeuse. Ils passent leurs journees a se deguiser, a se maquiller et a se marier »

 

« Les rues etaient parcourus de mots. Ils se promenaient, ils etiraient leirs syllabes »

2. Персоніфікація за допомогою якої показані характер та звички слів;

« Les mots sont de petites betes sentimentales. Ils detestent que deux etre humains cessent de s’aimer »

 

«Les mots ont des оreilles tres sensibles. Ce sont des petits animaux tres susceptibles»

 

«Les mots aiment le papier. Sitot qu’ils touchent une page, ils s’appaisent, ils ronronnent... »

 

« Les mots se battent entre eux souvent, et ils peuvent assassiner, comme les humains »

 

3. Персоніфікація що вжита для показу обов’язків слів, що пов’язані з їх граматичною роботою;

« Au royaume des mots, les garcons restent avec les garcons et les filles avec les filles»

 

 « Les articles marchent devant les noms, en agitant une clochette: attention, le nom qui me suis est un masculin, attention, c’est un feminin »

 

« «etre» et «avoir» courent partout et proposent leurs services : vous n’aves pas besoin d’aide ? vous ne voulez pas un coup de main ? »

 

« Le verb ne peut pas se tenir tranquille. C’est sa nature. Ils travaillent vingt-quatre sur vingt-quatre »

 

« Les adjectifs tournent autour de cliente avec des mines de seducteur, pour se faire adopter »

 

« Les pronoms toisaient tous les autres mots avec un de ces mepris»

« Hibou se moquait d’une marchande qui le proposait le ‘s’ ‘Nous preferons le ‘x’»

 

 

 

4. Персоніфікація яка слугує для зображення взаємодії слів з мешканцями острова;

« Les  habitants s’etaient fait nettoyer de tous leurs mots ”

5. Персоніфікація за допомогою якої показані взаємодія слів з головною героїнею;

« Les mots se deposaient sur ma peau comme des tatouages. Ils m’ont caressee »

 

« Les mots s’etaient entrasses partout, sous mes cheveux, derriere mon front. Je les sentais » 

 

« J’ai recuilli les mots au creux de la paume et je les ai etales sur le sable »

 

6. Персоніфікація яка вжита для підкреслення турбот та хвилювань головної героїні. 

 

« Un sanglot m’a reveille. C’est une sorte de boule, elle s’installe dans ma gorge. Elle vient pour me tenir compagnie ».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Для досягнення нашої мети, а саме: аналіз лексико-стилістичних особливостей твору для дітей Е. Орсенна «La grammaire est une chanson douce», ми вивчили історію створення Еріком Орсенна обраний нами твір. Е. Орсенна член Французької академії, режисер, письменник. Він вирішив написати казку щоб виправити «помилки» системи освіти. Письменник невдоволений її складністю. Він присвятив свою книгу своїм дітям. «Батьківський гнів змусив мене».

У написанні  книги Ерікові О. допомагала його подруга Даніель Ліман викладач граматики французької мови у Паризькому Університеті (Paris-X-Nanterre).

Ілюстрації  до книги були виконані двома молодими художниками Пей-Син Ма та Алексісом  Ругоном (Pei-Sin Ma et Alexis Rougon).

Пісні, які ми часто зустрічаємо у казці  були написані Анрі Сальвадором (Henri Salvador). Це видатний французький співак, творчість якого сягає шість десятиліть. Саме з Анрі Сальвадора змалював Е. Оресанна Месье Анрі(M. Henri), одного з головних персонажів казки.

Е.Орсенна стверджує, що граматика слів та граматика музики схожі. Слова на музику написав Моріс Пон товариш та компаньйон месьє Салвадора.

Ми схарактеризували графічне та ілюстративне оформлення книги. Автор використовує різноманітні шрифти для привернення уваги читача. Ці засоби слугували одними з найважливіших помічників для створення казки. Вони є фактичним підтвердженням мети твору. Щодо ілюстративного оформлення казки, то ми звернули увагу на наявність великої кількості малюнків, проте усі вони стосуються лише вигаданого світу.

На думку  Еріка Оресенна кожний малюнок, що є  у книзі, зображує її всесвіт.

Саме завдяки яскравому оформленню, варіацій шрифтів автор заворожує читача. Запрошує на незабутню подорож у всесвіт граматики, де слова мають характер та роботу, живуть звичайним життям як люди.

Персоніфікація  – це стилістична фігура, різновид метафори, що грунтується на антропоморфному використанні знаків концептуальної сфери ЛЮДИНА на позначення інших концептуальних сфер (неживих предметів, явищ природи, тварин, рослин тощо). Персоніфікація служить увиразненню, експресивізації мовлення, надає йому образності. Ми зіткнулися з різними трактовками цього терміну. Більшість джерел визначають персоніфікацію як вид метафори. Але слід зауважити, що зустрічаються трактовки персоніфікації як виду алегорії. В стилістиці персоніфікація відноситься до системи тропів, але існують визначення, в яких персоніфікація називається фігурою. Наприклад, радянський лінгвіст Дітмар Розенталь вважає персоніфікацію тропом. А більшість французьких джерел називають її фігурою.

Німецькі лінгвісти  Фаульзайт та Кюн схиляються вважати  уособлення видом алегорії. Французький лінгвіст Патрік Бакрі також  трактує персоніфікацію як підвид алегорії.

Таким чином  ми можемо констатувати, що персоніфікація – це поняття яке досі активно  вивчається.

Визначивши  особливості персоніфікації як стилістичного прийому та дослідивши її у вищезазначеному творі, ми можемо констатувати, що вона є найчастотнішою серед інших тропів ужитих в казці. Та саме завдяки яскравим прикладам ми доводимо її важливу роль у творі Е. Орсенна  «Grammaire est une chanson douce».

Залишається лише додати, що головною ідеєю казки було показати що граматика це дуже цікаво, що її не потрібно боятися. І саме за допомогою яскравих стилістичних прийомів Е. Орсенна доводить це. Книга розрахована на дитячу аудиторію, але й доросла людина знайде її дуже захоплюючою.

 

Список використаної літератури

 

 

1. Арзамасцева И. Н. Детская литература: учебник для студ. выс. пед. учебн. заведений / И. Н. Арзамасцева, С. А. Николаева. – 3-е узд., перераб. И доп. – М.: Издательский центр «Академия», 2005. – 576с.

2. Балли Ш.  Общая лингвистика и вопросы  французкого языка / Шарль Балли.  – М.: Изд-во иностр. литературы, 1955. – 416с.

3. Белинский  В.Г. Полное собрание сочинений  – т. 4

4. Долинин К.А.  Стилистика французского языка  / К.А. Долинин. – 2-е изд., дораб. – М.: Просвящение, 1987. – 303с.

5. Лебедевский А.С. Персонификация и способы ее выражения. Сб. «Вопросы германской филологии». – Калинин, 1975. – Вып. 2. – С. 61–69.