Особенности политического дискурса в корейском языке

Політичний дискурс може бути визначений як сукупність усіх мовленнєвих актів у політичних дискусіях, а також правил публічної політики, які оформилися згідно існуючих традицій та отримали перевірку досвідом. Політичний дискурс реалізується в усній та писемній формах. До усної форми політичного дискурсу можна віднести публічні виступи політиків, їхні виступи на радіо, по телебаченню, інтерв’ю, прес-конференції, парламентські дебати, теле- та радіоновини. До писемної форми політичного дискурсу належать різноманітні документи – договори, протоколи, угоди, рубрики політичних новин у пресі, політичні плакати та листівки.

У політичному дискурсі соціальність мови проявляється у мовному оформленні соціально-вагомих подій та особливостях адресантно-адресатної конфігурації, коли адресатом виявляється соціум. Розвиток та функціонування сучасного американського політичного дискурсу значною мірою відбувається внаслідок впливу на нього ЗМІ. На політичний дискурс впливають позамовні фактори ідеологічного змісту – фактори свідомого впливу на мову (ідеологія, пропаганда, ідеологічне осмислення мовних одиниць, лексикон та мовлення політиків), макросоціальні (масова комунікація) та мікросоціальні фактори (феміністський рух, боротьба представників етнічних меншин за свої права).

У наступному розділі ми намагатимемося сформулювати та пояснити основні відмінності корейськомовного та україномовного політичного дискурсу, а також розкриємо складнощі, що виникають під час перекладу корейськомовного дискурсу українською мовою, і наведемо способи передачі повного змісту і прагматичного аспекту під час перекладу політичного дискурсу.

За останні роки політичний дискурс став активним об’єктом лінгвістичних досліджень. У зв’язку з глобалізацією соціальних змін, технологізацією політичного дискурсу, соціологи, лінгвісти та інші спеціалісти, доходять висновку, що мова – це влада. У періоди радикального  суспільно-політичного реформування закономірно підвищується увага до аспектів соціального життя, здатних визначити подальшу побудову нової системи аксіологічних координат з іншими акцентуваннями рубрик цілісних шкал. [5, с.60]  На особливу увагу заслуговує політичний дискурс, адже “мова є невід’ємною від політики і владних відношень, і тільки у цьому контексті може стати адекватно зрозумілою.

Для того, щоб зрозуміти основні характеристики корейськомовного та україномовного політичного дискурсу слід провести аналіз і виділити основні відмінності між ними, що безперечно допоможе перекладачеві зробити досконалий та адекватний переклад того чи іншого політичного дискурсу.

Тобто, для того, щоб реципієнт не лише отримав повну інформацію зазначену мовцем і автором дискурсу, але і піддався тому впливу, на який і розрахований дискурс, тобто щоб зберегти прагматичний вплив. Адже політичний дискурс створений політиками, які переконують народ, спонукають  його, схвалюють себе і свої дії, виступають з критикою опонентів. Особливою технікою переконання є пропаганда, яка використовується перед виборами, метою якої є нав’язування народові певної думки. Тільки той політик, який знаходить шляхи вирішення із проблемної ситуації, отримує лідерство.

Усім відомо, що кожен народ окремої країни має свою культурну спадщину, історію розвитку, соціальний устрій, що протягом років у своїй сукупності і формує його менталітет, зумовлюючи психологічні особливості сприйняття життя, чинить безперечний вплив на його свідомість і утворює значним чином модель поведінки у своїй країни, тим самим визначаючи соціальну поведінку, соціальні прагнення, рівень домагань. Усе це у кінцевому рахунку утворює картину політичного життя країни. Тим самим окремий народ очікує і потребує певних дій від політиків, що і є ключовим для політичного діяча під час формування агітаційної програми і конкретно промови. Український народ і корейський значно відрізняються своїм менталітетом, історією, традиціями, що і відображається у політичному дискурсі як і в інших сферах життя.

Існують і спільні риси, схожі особливості для політичного дискурсу як комунікативного та лінгвістичного явища, але прагматичний ефект, і мовні засоби досягнення кінцевої мети промови і виконання результату відмінні. Розглядатимемо український та корейський дискурс, з метою виділення основних відмінностей та їх важливість для здійснення перекладу.

К. С. Серажим у своїй статті "Сучасний український політичний дискурс: формування нового стилістичного канону" зазначає докорінні політичні зміни в Україні кінця XX століття супроводжувались радикальними змінами і в суспільно-політичній свідомості, що вплинуло на систему мови в цілому, і на мовні засоби, що вживаються у політичному дискурсі зокрема Нові умови функціонування ЗМІ сприяють формуванню нового стилістичного канону, під яким ми розуміємо єдність структурних та змістових принципів організації мовних одиниць. Його основу складають норми відбору й сполучення мовних елементів у тексті відповідно до завдань комунікації [9]. В доперебудовні часи політична мова не виконувала функції засобу комунікації, отже, повноцінного політичного дискурсу як такого не існувало. А.Н. Баранов і Е.Г. Казакевич формулюють цей факт так: "у політичному дискурсі "народ" як супер-его був поданий у вигляді окремих неавтономних псевдополітичних суб'єктів, що не перебували в реальному діалозі, але імітували його, мимоволі ритуалізуючи політичну комунікацію [4, с. 15-16]. Справжній політичний дискурс став можливим лише у посттоталітарну добу.

Політичний дискурс (особливо в період від середини 60-х - до середини 80-х років) становив собою неприродно стабільну систему. Коло тем було заздалегідь задане, оцінки були соціально санкціоновані, існувала вироблена система фразеологічних засобів, використовувалися відібрані в ході становлення традиції способи – кліше.

Для мови наших днів характерним є розвиток тенденцій, що з'явилися у період перебудови. Комунікація стає адресною, діалогічною. На зміну "розмитому" "ми" приходить конкретне "я". Повертаються лексеми, що у радянський період вийшли зі щоденного вжитку у зв'язку зі зникненням реалій, які вони позначали в українському минулому (віче; правиця (праве крило парламенту). Актуалізації "застарілої" лексики великою мірою сприяє відродження духовних традицій, культурник цінностей і суспільних реалій, які були втрачені чи заборонені у добу тоталітаризму. З іншого боку, значна частина політичної лексики, що донедавна становила поняттєву основу політичного дискурсу, перейшла у розряд потенційних історизмів, які позначають явища радянського минулого (політбюро, соціалістичний табір) [9].

Тож перейдемо до політичного дискурсу корейської мови. Специфічними особливостями, що впливають на процес перекладу, характеризується, зокрема, політичний дискурс. Основне завдання матеріалів політичного дискурсу полягає в повідомленні певних відомостей з певних позицій; тим самим у досягненні бажаного впливу на реципієнта. Зміст повідомлень політичного дискурсу відрізняється від інших стилів, зокрема, тим, що тут мова йде про явища, доступні для розуміння широкому колу людей, прямо або опосередковано пов'язаних із їхнім життям та інтересами. Оскільки завдання полягає у необхідності повідомити деякі факти, що потребують точного визначення понять і явищ, тож надзвичайно важливою є роль термінів, імен і назв, які прямо, без двозначності, вказували б на предмет думки.

Політична термінологія має ті ж основні риси, що властиві й науково-технічній термінології. Водночас вони мають і деякі відмінності, пов'язані з меншою строгістю й упорядкованістю термінологічних систем у суспільно-політичній сфері, а також із залежністю значень деяких термінів від відповідних ідеологічних концепцій. У матеріалах політичного дискурсу нерідко трапляються багатозначні терміни, терміни-синоніми, скорочені терміни і назви.

Наприклад, 그는 쿠치마가 다음 조치로 유시첸고 내각일 해임하고 정치적으로 약한 새로운 정부를 구송할 수도 있다고 강조했다 – Він підкреслив, що Кучма може вдатися до крайніх заходів, відправивши у відставку уряд Ющенка і утворивши повни політично слабкий Кабінет Міністрів. Як видно з приклад, автор використав синонімічний ряд до слова "уряд". У сфері фразеології політичний дискурс характеризується широким використанням "готових формул" або кліше. Тут ми знаходимо як численні вступні звороти, що вказують на джерело інформації (언론대리 보도했다, 신문을 통해… 이라고 편했다, 정보를 흘리고) так і низку політичних штампів типу: 정부 단국차이 말을 인연; 상호관심, 패권 국가.

У матеріалах політичного дискурсу спостерігаються деякі особливості синтаксичної організації тексту: наявність стислих самостійних повідомлень (1-3 висловлювання), що складаються з довгих речень зі складною структурою. Особливо чітко лексико-граматична специфіка політичного дискурсу є використання жаргонізмів та інших лексичних елементів розмовного стилю. Навіть якщо в самому тексті ситуація описується в більш стриманому стилі. При перекладі на українську мову корейських текстів політичного дискурсу часто необхідним є членування речення, коли одному реченню оригіналу відповідають два або більше речень у тексті перекладу. Крім того, відмінності мовних особливостей двох мов (як відомо, корейська і українська мови належать не тільки до різних мовних сімей, а й до різних структурних типів мов: перша - мова аглютинативного типу, де граматичні відношення передаються за допомогою аглютинації афіксів, а друга - флективна мова, де граматичні відношення н значення у реченні передаються за допомогою зв'язаних граматичних морфем - флексій) зумовлюють необхідність стилістичної адаптації.

Окрім відмінних рис, є звичайні спільні, характерні для політичних промов і українській мові, і в корейській мові. Українські та корейські дипломатичні промови несуть на собі відбиток офіційно-ділового стилю, якому властива логічність, об’єктивність, чіткість, замкнутість і консервативність у доборі синтаксичних конструкцій та лексичних засобів вираження, брак емоційності, стереотипність, підкреслена ввічливість і увага до адресата (аудиторії). Необхідними атрибутами стилю дипломатичних документів є складні синтаксичні конструкції, політологічна лексика з елементами військової, юридичної тощо, особлива терміносистема.

У дипломатичній терміносистемі переважають інтернаціоналізми, слова набувають іншого значення, ніж у літературній мові, або використовується лише один з лексико-семантичних варіантів полісемічного слова. Національне забарвлення протокольним текстам забезпечують етноспецифічні компоненти - цитати, алюзії, компліменти [15, с. 8]. Саме на такі мовні одиниці і явищі слід звертати увагу під час перекладу, адже вони переносять інформацію, що містить екстралінгвістичні дані, та наділені значним прагматичним аспектом.

Отже, ми навели основні характеристики як українського так і американського сучасного політичного дискурсу, які обов’язково слід враховувати під час перекладу.

2.2             Труднощі мовного та екстралінгвістичного характеру при перекладі політичного дискурсу з корейської на українську мову

Політичний дискурс утворився внаслідок бурхливого розвитку міжнародних контактів, становлення незалежних держав, зміцнення культурних і політичних зв'язків [9, с. 7]. Оскільки політичні тексти створюються, як правило, для носіїв певної культури, то при перекладі їх іншою мовою перекладач стикається з низкою додаткових проблем. Як ми зазначали вище, у політичному дискурсі реалізуються культурні традиції, відбиваються відмінні соціальні ознаки і характерні риси суспільства тієї країни, мовою якої оформлений дискурс, і у якій звичайно проживає сам його автор. То ж, перейдемо безпосередньо до питання перекладу корейськомовного політичного дискурсу українською мовою, а для цього слід визначити, у яких видах мовної діяльності реалізується дискурс. По-перше, політичний дискурс реалізується в усній та писемній формах. До усної форми – можна віднести публічні виступи політиків, їхні виступи на радіо, по телебаченню, інтерв’ю, прес-конференції, парламентські дебати, теле- та радіоновини. До писемної форми політичного дискурсу належать різноманітні документи – договори, протоколи, угоди, рубрики політичних новин у пресі, політичні плакати та листівки [14, с. 4 – 5]. Тобто, політичний дискурс актуалізується у таких жанрах, як промова політика, інавгураційне звернення президента, політичний документ (указ президента, зміст закону, комюніке), звіти уряду у парламенті, затвердження або обговорення бюджету.

Працювати перекладачем над політичними текстами лише на перший погляд не представляє труднощів. Адже, політичний дискурс вміщує у своєму змісті, окрім значної частини клішованих, усталених фраз, які мають чіткі і однозначні еквіваленти в українській мові, прийняті і зрозумілі кожному. Адекватна і повноцінна передача змісту, а найважливіше екстралінгвістичного смислу цих слів дуже важлива, адже політика – це гра, а політичний дискурс, особливо політична промова виступає потужним засобом переконання, а тому і важливою стратегічною зброєю у цій грі, і може принести гравцю перемогу.

Окрім перерахованих труднощів перекладу, іншу проблему для перекладача становить і прагматичний аспект. Оскільки мета перекладу політичного дискурсу – викликати в іншомовного адресата реакцію, подібну до реакції адресатів вихідного тексту. Перекладач повинен, перш за все, правильно інтерпретувати вихідний текст, а тоді починати пошук засобів мови перекладу, здатних передати функцію вихідного повідомлення, його прагматику та емоційність. Адекватний переклад не може бути дослівним, адже дуже часто концепти чи реалії, які відсутні в мові перекладу, але наявні в оригіналі, вимагають додаткових пояснень чи тлумачень, інакше зміст перекладу залишиться незрозумілим для адресата і не матиме на нього такого ж впливу, як вихідний текст – на свого адресата, чим порушить адекватність перекладу [9, с. 159].

При перекладі текстів політичного дискурсу, як відомо, виникають труднощі як мовного (зазвичай термінологічного або стилістичного), так і екстралінгвістичного характеру, без подолання яких неможливо досягти адекватного перекладу матеріалів цього жанру. Однією з найважливіших особливостей мови газетних текстів є, з одного боку, стандартизація використовуваних у газеті мовних засобів, а з іншого - їхня експресивність, призначення якої - спеціально привернути увагу читача до того чи іншого факту, як вище було зазначено.

Отже, перш за все зосередимося на засобах перекладу , тобто адекватної передачі змісту тексту оригіналу. Завдання стандартних лексичних засобів - полегшити сприйняття інформації читачем і досягти бажаного комунікативного впливу на читача; крім того, стандартні засоби використовуються для того, щоб досягти ясності повідомлення.

Отже, коротко прокоментуємо основні прийоми, що використовуються в мові корейського політичного дискурсу:

1.      Прислів'я.

Не можна не зазначити використання прислів'їв у сучасному політичному дискурсі, що сприяє образності мови, 이틀 나라는 항상 대가를 치렀다. – країни постійно платять велику ціну.

2.      Метафори.

Метафори використовуються досить часто. Метою метафоризації тексту є розширення значеннєвого обсягу слова шляхом виникнення переносних значень, що посилює і загальні експресивні властивості тексту. А це, звісно, і є одним із найважливіших завдань політичного дискурсу: 미국인 마녀사냥식 태도를 보였었는 안 된다는 점을 분명히 한다. – Америка, вибравши так звану позицію "полювання на відьом", явно береться не за ту справу. У цьому випадку автор для того., щоб не вживати словосполучення акт відплати вдається до метафори "полювання на відьом".