Особенности политического дискурса в корейском языке

3.      Метонімія.

Прийом метонімії полягає в заміні одного слова іншим, суміжним за значенням. Наприклад: 미스라엘 "미사일 오발" 주중, 로우키라 "테로가는성"흘린다. – Америка та Ізраїль схиляються до думки ненавмисного попадання стратегічної ракети, а Росія i Україна стверджують, що це терористичний акт. У цьому випадку назви країн вжиті у значенні офіційних осіб.

4.      Епітети.

Призначення епітета - увиразнити ту або іншу ознаку предмета, висловити своє ставлення до нього. Якщо епітет уживається з тим або іншим словом постійно, то він поступово переростає в кліше (мовний штамп). Наприклад: 한국 경제 무섭다! 한국 사람 무섭다! – Корейська економіка сильна! Завдяки тому, що корейський народ сильний!; 부지런한 민족 – працьовита нація. 

5.      Амернканізми.

Корейському дискурсі властиве вживання американізмів – слова-терміни, що запозичують з англійської мови шляхом транслітерації: 로여게끼 공중푹발, 테로냐 미사일 오발으냐 – Вибух російського літака: тероризм чи невмисне попадання стратегічної ракети; 새로운 밀레니어메 진입하다 – Вступаючи в нове тисячоліття; 리얼 타임 – реальний час.

Перекласти – означає висловити вірно і повністю засобами однієї мови те, що вже виражене раніше засобами іншої мови. І розуміння того, що перекладач є не лише машиною, що механічно інтерпретує набір слів оригінальної мови еквівалентними відповідниками цільової мови, а є людиною, яка повинна осягнути, зрозуміти і відчути зміст, глибину, специфіку, і головне комунікативну мету тексту оригіналу, приводить нас до висновку, що під час перекладу політичного дискурсу слід не поспішати, а зосередити свою увагу, на лінгвокультурорлогічно маркованих одиницях, щоб зберігати адекватну передачу цілого тексту і донести мету комуніканта. Слід зауважити, що не дивлячись на дослідженість і доведеність такого аспекту перекладу політичного дискурсу, сучасні перекладачі дуже часто не вдаються до засобів передачі прагматики і емотивності промов політдіячів, через брак фонових знань та компетентності у сфері перекладу.

2.3             Особливості ідіостилю мовця і їх адекватна передача під час перекладу політичного дискурсу з корейської на українську мови

Досліджуючи переклад текстів політичного дискурсу, у процесі якого виникають труднощі як мовного (зазвичай термінологічного або стилістичного), так і екстралінгвістичного характеру неможна оминути увагою таке поняття як ідіостилю промовця. 

Термін „ідіостиль” співвідносний з терміном „ідіолект”. Часто науковці вживають їх як синонімічні. Проте спостереження змісту та структури розглядуваних дефініцій зумовлюють необхідність їх розмежування. Різниця між ідіолектом та ідіостилем полягає в системності останнього, тобто ідіолект становить собою просто сукупність видільних ознак мовлення окремого носія, у той час як ідіостиль передбачає створення системи. 

Сьогодні на політичній арені світу діє значна кількість яскравих, оригінальних особистостей, індивідуальні риси яких і знаходять відображення у їхніх політичних промовах. Тому у політичній лінгвістиці і сформувався такий термін як ідіостиль політичного діяча.

Окрім певних зовнішніх, психологічних, етичних характеристик та ознак, кожен так би мовити гравець політичної арени будь-якої держави має свій власний мовний портрет.

Мова перш за все існує у колективній свідомості народу, нації, етнічної групи або соціального прошарку, але не дивлячись на її колективність, однорідність і літературну канонічність, у вустах окремої людини мова набуває індивідуальних ознак суб’єкта, який нею оперує. Саме тому, і на тлі політичного дискурсу кожен політик володіє арсеналом відмінних мовних ознак, які обов’язково слід враховувати під час перекладу.

Сучасні політичні діячі української громади становлять значний інтерес з огляду саме на їхній мовний портрет, та ідіостилю в цілому. Протягом останнього десятиліття політичні виступи мають більш конкретну цільову направленість на певну аудиторію за віковими, етнічними ознаками, також сам виступ виконується від першої особи, стає більш егоцентричним, в ньому часто фігурує "Я", властива українському дискурсу і висока емотивність, метафоричність, чуттєвість, посилання на важливі і хвилюючі історичні події для українського народу. Це створює труднощі перекладачеві, адже передати всю глибину емотивно-експресивного політичного дискурсу дуже складно. Такі труднощі викликають промови саме Юлії Володимирівни Тимошенко. Її промови відбивають її характер, складний і багатогранний, і зберегти це у перекладах видається надто складним завданням. Наведемо приклад:

오렌지 혁명의 여신이라 불리는 율리야 티모셴코도 등장했다. 오렌지 군대를 만들어 승리를 거둡시다. 재선거 결정을 이끌어낸 지금, 오렌지색은 시위대 깃발뿐 아니라 젊은이들의 티셔츠부터 밍크코트 입은 여성들의 스카프까지 최고의 팬시상품으로 떠올랐다.

Юлія  Тимошенко називають "богиня революції. "Давайте сформувати помаранчеві війська для того, щоб здобути перемогу", сказала вона. "Тепер, коли українцям вдалося залучити повторні вибори, оранжевий,спочатку використовувався для прапорів для учасників мітингу, потім став самим популярним кольором в уяві таких продуктів як футболки і шарфи для жінок з норкові шуби."

Іншою характерною рисою промов Ю. Тимошенко є розмитість, завуальованість і відсутність конкретики, до таких засобів звертаються сьогодні велика кількість політлідерів. Ось наступний приклад:

나는 어떤 상황에서도 빅터 야누코비치 연합 정부를 만드는 존재하지 않을 것을 약속했다.

Я дала тверду обіцянку, що ніколи, ні за яких умов, не створю урядову коаліцію з Віктором Януковичем.

Говорячи про ідіостиль політичних діячів неможна оминути увагою Віктора Ющенко. Приклади перекладу його промов, вже наводилися вище у роботі, але у цьому пункті наголосимо на відмінній рисі усіх його промов. По-перше це посилання і звернення до єдності, згуртованості українського народу, і постійна схильність його до об’єднання сил політиків і простого люду, начебто народ приймає активне життя у політиці і сам обирає свою долю. І по-друге, постійне уповання на Бога, Вищих сил як прояв його віруючою натури і праведного стилю життя. Розглянемо наступні приклади:

나의 승리는 우크라이나의 승리와 각 우크라이나의시민입니다.

Моя перемога – це перемога всього українського народу і кожного громадянина зокрема

Тут, В. Ющенко наголошує на тому, що своєю перемогою завдячує українському народові, а також натякає на події завдяки яким став Президентом, а саме "Помаранчеву революцію". Для перекладу ця фраза не становить складних труднощів, але прагматичний ефект зберігається не в повній мірі.

믿음, 소망과 사랑에 대해 하나님께 감사합니다. 우리는 그들의 능력으로 승리했다. 나는 우리가 항상 우리의 마음에서 그들을 유지할 것이라고 기도하고 있습니다.

Дякую за неї Господу Богу, який дав нам Віру, Надію і Любов. Ними ми перемогли. Молюся, щоб ми назавжди зберегли їх у серцях.

Цей уривок, також, сповнений високої емоційності і емотивності, через звернення для Бога, що для українського народу, як показує історія і культурна традиція дуже важливо, адже віра прививалася кожній українській дитині змалечку. Тому під час перекладу не варто опускати такі моменти, а слід передавати весь зміст.

Отже, вдалий імідж, ідіостилю політика – це половина його успіху, а дотримання свого стилю так само важливе як і вся діяльність, адже саме індивідуальні риси промови вирізняють яскравих діячів серед інших, і роблять їх пізнаваними для народу. Так, українські лідери вдаються до емотивності, емоційності, експресивності, щоб завоювати довіру народу і голоси на виборах. Також, звертаються до історичних важливих подій, уповають на Бога і закликають до єдності. Для української ментальності це важливо, адже це його історія, його культурна традиція та особливості соціального устрою.

ВИСНОВКИ

Політичний дискурс по суті є виразом всього комплексу взаємостосунків між людиною і суспільством, і, таким чином, це явище по суті своїй функціонально направлено на формування у реципієнтів деякого фрагмента світосприймання або картини миру. Використовуючи політичний дискурс можна зрозуміти, як в різних мовних колективах моделюються культурні цінності, як пропагується соціальний порядок, які елементи мовної картини миру залишаються за межами свідомих мовних стратегій говорючих, як формується концептуальна картина миру, властива кожному мовному колективу.

Дослідження особливостей перекладу політичного дискурсу дало змогу дійти наступних висновків:

     Політичний дискурс може бути визначений як сукупність усіх мовленнєвих актів у політичних дискусіях, а також правил публічної політики, які оформилися згідно існуючих традицій та отримали перевірку досвідом. Найпростішим прикладом дискурсу, ініційований екстралінгвістичними проблемами сапуму, звичайно ж є політичний дискурс. Він формується на основі національної мови, яка використовується політиками, партіями або владними структурами для досягнення найрізноманітніших цілей.

     Під політологічним (політичним) дискурсом розуміється зв’язаний текст, зумовлений ситуацією політичного спілкування у сукупності з прагматичними, соціологічними, психологічними та іншими факторами.  Успіх у  комунікації залежить від уміння ефективно володіти трьома чинниками: логікою, психологією, мовою. Останній є дуже важливим, оскільки вся інформація доноситься до слухача вербальними засобами. У політичному дискурсі велике значення для впливу на масову свідомість надається невербальним засобам.

     Політичний дискурс як один із різновидів дискурсного жанру, динамічне і дуже актуальне поняття, що протягом останніх двадцяти років активно вивчається вченими із різних наукових сферо. Політичний дискурс має чітку соціальну направленість, прагматичний фокус, залежність від ідіостилю мовця, а також віддзеркаленням політичного, соціального і певною мірою культурного життя як нації. Значна кількість проблем виникає під час перекладу, а саме через насиченість метафорами, неологізмами, клішованими фразами, які не мають чітко встановлених і однозначно прийнятих еквівалентів, а також наявність засобів політичної сугестії створює додаткові складнощі. На теренах сучасного наукового простору дискурс набуває наступних психологічних характеристик, які досягаються засобами мови: ораторство, ідеологізація того, що говориться, насиченість лозунгами, претензія на абсолютну істину, сугестія, полемічність, антропоспрямованість, навіювання, з метою досягнення бажаного від об’єкта, на який направлений дискурс.

     В політичному тексті міститься як лінгвістична, так і екстралінгвістична інформація (картина миру), і знакова інформація (картина миру, представлена через знак, номінацію). При перекладі тексту політичного дискурсу перекладач повинен враховувати всі наявні аспекти. В процесі перекладу необхідно установити вплив комунікативних та прагматичних компонентів ситуації спілкування на стратегії перекладу текстів політичного дискурсу. Комунікативна ситуація є невід’ємною складовою моделі перекладу оригіналу. Перекладач повинен звертати увагу на компоненти комунікативної ситуації у вихідному тексті та перекладному тексті. Врахування комунікативної ситуації допомагає перекладачеві зробити вибір адекватних перекладацьких стратегій. Перекладний текст повинен містити такі терміни, що, з одного боку, зберігають чіткість та зрозумілість вихідного тексту, а з іншого боку, викликають саме ті асоціації, які намагався передати адресант політичного дискурсу.

     Політичний дискурс створений політиками, які переконують народ, спонукають його, схвалюють себе і свої дії, виступають з критикою опонентів. Особливою технікою переконання є пропаганда, яка використовується перед виборами, метою якої є нав’язування народові певної думки. Тільки той політик, який знаходить шляхи вирішення із проблемної ситуації, отримує лідерство. Перекладач повинен, перш за все, правильно інтерпретувати вихідний текст, а тоді починати пошук засобів мови перекладу, здатних передати функцію вихідного повідомлення, його прагматику та емоційність. Адекватний переклад не може бути дослівним, адже дуже часто концепти чи реалії, які відсутні в мові перекладу, але наявні в оригіналі, вимагають додаткових пояснень чи тлумачень.

     Ідіостиль являє собою проблему перекладу політичного дискурсу. Дуже важливо в тексті перекладу відчути, дізнатися ідіостиль того автора, який насправді створив оригінальний текст, побачити особливості його стилю, проникнути в його душу, дізнатися його картину світу, створену за допомогою тексту. Не менш важливо, щоб ідіостиль оригінального тексту в перекладі постав у всьому багатстві і різноманітті. Так, українські лідери часто вдаються до емотивності, емоційності, експресивності, щоб завоювати довіру народу і голоси на виборах. Для української ментальності це важливо, адже це його історія, його культурна традиція та особливості соціального устрою.

Подальше дослідження особливостей перекладу політичного дискурсу може буди використане в інших гуманітарних науках, зокрема, у політології, психології, соціології. Крім цього, викладений у роботі матеріал, наведені приклади та висновки можуть бути враховані при підготовці лекцій, семінарів, спецкурсів із культури Кореї, лінгвокраїнознавства тощо.

АНОТАЦІЯ

정치 담론 분석은 관심있는 현상으로 (예를 들어 토론, 연설, 그리고 청문회 등) 정치 포럼에서 담론에 초점을 맞추고 담론 분석의 분야이다.

정치 담론 행동 몇 가지 대안 코스는 사회 문제를 해결하기 위해 복용해야 중 어떤에 대해서 권유 전망 비공식 교류입니다. 그것은 한국의 역사를 통해 사용되고 과학입니다. 그것은 민주주의의 본질입니다. 문제와 설득의 전체, 정치 담론은 많은 논쟁, 입후보들과 우리 일상 생활에 사용된다.

연설(演說)은 사람들 앞에서 정보를 전달하거나 영향을 주거나 즐겁게 하려는 목적으로 의도를 가지고 조리있게 말하는 것이다.

연설은 일본의 계몽주의자 후쿠자와 유기치와 게이오대학의 관계자들이 사용했다고 전해진다. 당시 '演舌書'라는 부류의 책들이 있었는데, 연설은 실제 말로 표현해 낸다는 점에 착안하여 '설'자를 같은 음의 한자로 고쳐 '演説'이라고 하였다.

대중 연설에는 다른 형태의 의사소통과 마찬가지로 '누가 무엇을 누구에게 어떤 방법으로 어떤 효과 가지고 말하는가'라는 다섯 가지 요소가 있다. 연설의 목적은 단순한 정보를 전달하는 것부터 사람들로 행동을 하게 동기를 유발하거나, 단순히 이야기를 들려주는 것까지 다양하다. 훌륭한 연설자는 단순히 정보를 알려주는 것이 아니라, 청중의 감정을 바꿀 수 있는 능력이 있어야 한다. 연설은 공동체의 대화라고 여겨진다. 개인간 의사전달과 연설은 몇 가지의 부분을 가지고 있는데, 그 것은 유기유발 연설, 리더쉽/개인 개발, 업무, 고객 서비스, 대규모 그룹 의사소통, 대중 의사소통이다.