Предикат стану в англійській мові

     б) функціональна заміна,

     в) описовий переклад, пояснення,  тлумачення [4: 93].

Розглянувши класифікації різних вчених, ми створили свою класифікацію, на основі якої досліджували відібрані  реалії:

1. транскрипція/ транслітерація;
2. функціональна заміна;
3. калькування;
4. описовий переклад.

Щоб компенсувати недоліки окремих способів перекладу  безеквівалентної лексики, їх можна  комбінувати. Наприклад, транслітерація може доповнюватися описовим перекладом: у тексті дається транслітерація, а у виносці – описовий переклад [3:237].

Розділ 2 Особливості передачі реалій в мові перекладу

2.1.   Способи перекладу реалій

При перекладі  існує дві головні складності передачі реалій: відсутність в мові перекладу відповідності ( еквіваленту, аналогу) через відсутність у  носіїв цієї мови позначуваного реалією  об’єкту ( референту) і необхідність, разом з предметним значенням ( семантикою) реалії, передати і колорит ( конотацію) і її національне та історичне  забарвлення.        Але деякі реалії мають в мові перекладу одиничні відповідності («House of Commons» - « Палата общин »). Одинична відповідність означає,що у більшості випадків дана одиниця вихідного тексту перекладається тією ж самою одиницею мови перекладу. При перекладі таких реалій, яким притаманні одиничні відповідності,складностей практично не виникає.    Можливості перекладу реалій, які фактично зустрічаються в перекладах, зводяться до чотирьох головних випадків: транслітерація та транскрипція, створення нового ( або складного) слова на основі вже існуючих в мові елементів, уподібнюючий  переклад, уточнений в умовах контексту і гіпонімічний переклад ( заміна видового поняття на родове). Питання вибору між транскрипцією ( транслітерацією) і безпосередньо перекладом стосується, головним чином,  незнайомих слів носіям мови перекладу [9:166].

Транскрипція і транслітерація

Транскрипція передбачає введення в текст перекладу за допомогою  графічних засобів мови перекладу  відповідної реалії з максимально  дозволеними цими засобами фонетичним наближенням до її оригінальної фонетичної форми: рос. «пельмени» і англ. «pelmens», нім. «Bundestag» і рос. «бундестаг», англ. «LG» і рос. «ЭлДжи».        Бажаність застосування транскрипції при передачі реалії обумовлена тим, що при успішному транскрибуванні перекладач може досягнути подолання обох згаданих вище складностей – передачі і змісту і колориту. За відсутністю в мові перекладу букви, означаючої звук, по своєму звучанню схожий зі звуком в вихідному тексті, вживається сполучення букв, які дають відповідне звучання. Так, російське « ж» передається в англійській мові через сполучення  «zh», «х» через «kh», «щ» через «shch» і так далі.

Транскрипція широко застосовується в публіцистиці і достатньо часто  в художній літературі в залежності від характеру тексту ( так, в пригодницькому романі за транскрибована реалія може бути елементом екзотики). В авторській промові або тексті з детальним  описуванням транскрипція може бути найбільш вдалим рішенням, так як в  таких текстах ширше можливість для розкриття змісту реалії.             Вибір транскрипції при перекладі також залежить і від читача, на якого орієнтований текст, тобто необхідно враховувати міру відомості реалії, оскільки вона не повинна залишитись за межею його сприйняття. Так, наприклад, в перекладеній статті про футбол, опублікованій в молодіжному журналі, поняття «фан» (от англ. «fan») не викличе непорозуміння. Але в випадку, якщо переклад цієї статті призначений для публікації в журналі, читачами якого можуть бути, в тому числі, і люди пенсійного віку, то перекладачу слід замислитися про доречність транскрипції і розглянути інші способи перекладу (наприклад, заміну на більш нейтральне поняття «болельщик»).       Найбільш широко транскрипція вживається по відношенню до відомих реалій: інтернаціональних, регіональних, своїх ( при їх присутності в вихідному тексті), - особливо якщо вони відповідають правилу стилістичної яскравості. Існує також група реалій, які при наявності повноцінних відповідностей в інших мовах традиційно транскрибуються («станица» перекладається на англійську мову як «stanitsa», на німецьку - «Staniza»).        Однією з головних переваг транскрипції як способу являється максимальна стислість, що в багатьох випадках є головною причиною транскрибування.             Слід зазначити, що транскрипцію, як і будь-який інший спосіб, потрібно застосовувати з обережністю, так як в деяких випадках передача колориту, не являлась визначальним фактором, може відтіснити на другий план передачу змісту реалії, не виконав тим самим комунікативну задачу перекладу. Велика кількість транскрибованих слів може привести до перевантаження тексту реаліями, який не зближує читача з оригіналом, а віддаляє від нього.    В деяких випадках необхідно поєднувати транскрипцію з додатковими засобами осмислення, часто це стосується перекладу реалій, які являються «помилковими друзями перекладача». В цю групу, наприклад, входять «…Назви мір, ваги та інших величин виміру, співзвучні в вихідній мові та мові перекладу, але не співпадаючі по кількості. Наприклад, перекладаючи нім. «Pfund» (500гр.) російською мірою «фунт» (409,5гр.), бажано, наприклад,у виносці вказати на цю різницю [9:65].         Ведучи мову про транскрипцію, необхідно згадати про явище міжмовної омонімії, тобто про наявність в мові перекладу слів, фонетично близьких до підлеглих перекладу реалій. Транскрипції небезпечні тоді, коли суперечать естетичному почуттю читача, нагадуючи непристойні або смішно звучащі слова рідної мови. В багатьох випадках цей фактор змушує перекладача відмовитися від використання описуваного способу [10:89] .       Використання транслітерації при передачі реалій дуже обмежене, її можна вживати при перекладі понять, які стосуються, в основному,суспільно-політичного життя та власних назв: рос. «сарафан» і англ.«sarafan», англ. «London» і рос. «Лондон». До того ж слід зазначити, що в деяких випадках важко відрізнити транскрипцію від транслітерації через відносну схожість цих способів.

Створення нового/складного слова

Даний спосіб застосовується, якщо транскрипція / транслітерація по певним причинам небажана або неможлива. Введення неологізму – найбільш підходящий ( після транскрипції) шлях збереження змісту і колориту перекладної реалії: шляхом створення нового слова / словосполучення інколи вдається досягнути майже такого ж ефекту. Такими словами можуть бути, в першу чергу, кальки та напівкальки.        а) Калькування.          

Калькування – запозичення шляхом буквального перекладу – дозволяє перенести в мову перекладу реалію при максимально повному збереженні семантики. Але збереження семантики не означає збереження колориту, оскільки частини слова чи виразу передаються засобами мов перекладу. Найбільш яскравим прикладом калькування є рос.  «небоскреб», утворене від англ. «skyscraper», аналогічним образом це поняття було перекладене і на німецьку мову «Wolkenkratzer».         б) Часткове калькування.                      Часткове калькування  представляє собою часткове запозичення слів і виразів, які частково складаються з елементів вихідної мови, частково з елементів перекладної мови. Так, частковим калькуванням в російській мові є німецька реалія «третій рейх», яка являється аналогом виразу «das Dritte Reih». Польське «пшепроше» ( «прошу пробачення») перейшло в українську мову в формі «перепрошую», зі збереженням кореня та заміною типічного для польської мови префікса. Слід зазначити, що калька так само як і напівкалька може отримати розповсюдження в мові, але при цьому залишитися « екзотизмом», так як відповідаючий її денотат чужий для даної культури [12:112].             в) Освоєння.                       До даної групи способів перекладу реалій можна також віднести освоєння – надання слову подоби рідного для мови перекладу на основі матеріалу, вже існуючого в вихідній мові. Наприклад, в українську мову, в період польського правління були запозиченні звертання « пан», «пани». Відсутність запозичених звертань до молодших членів сім’ї польської знаті було компенсоване утворенням слів «панночка», «панич» (які в наш час прийняли відносно жартівливу форму і стали вживатися в більш широкому контексті).   г) Утворення семантичного неологізму.                    Останнім в групі описуваних способів являється створення перекладачем семантичного неологізму, тобто слова або виразу, дозволяю чого зрозуміти зміст перекладної реалії. Так, назва нагадуючої картопляні оладки української страви «бараболник» або «картопляник» передається в російській мові словом «картопляник», яке без додаткових пояснень вказує читачу на склад цієї страви. Але слід відмітити, що переклад реалій неологізмами вживається найменше.

Уподібнюючий переклад

Засобами уподібнюючого перекладу можна назвати пояснення або описування. Такі засоби вживаються по відношенню до реалій, транскрибування яких призведе до втрати рівноцінності регулятивного впливу.Уподібнюючий переклад, як згадувалось вище, базується на підборі функціонального еквіваленту, який викликає у читача перекладу ті ж самі асоціації, що і у читача оригіналу.          Так, при передачі на російську мову словосполучення «Holy Land» в перекладі « Айвенго» В. Скота, перекладач використав топонім «Палестина»: «…it was of Eastern origin,having been brought from the Holy Land» – «…обучай этот был вывезен рицарями из Палестины». Реалія «Holy Land» була запозичена в англійську мову і укорінилась в ній, але в російській мові прямий відповідник «святая земля» вживається дуже рідко, що в даному випадку і обумовило звернення перекладача до уподібнюючого перекладу.     В перекладі поеми О. С. Пушкіна «Кам’яний гість» запозичена в російську мову реалія «гитана», яка тлумачиться в словниках як «бродячий циган-музикант» передана як «gypsyslut», що буквально означає «неохайних циган». Вживання такого еквіваленту цілком виправдане, так як перекладач в даному випадку покладається на асоціації, які викликають у читача згадування про бродячих циган, на відомий стереотип.        Уподібнюючий переклад часто використовується при передачі реалій в перекладі  «Казки про рибка та рибку» Пушкіна. Для відображення національного російського колориту, автор в цьому творі використав велику кількість реалій, які цікаві з точки зору їх передачі на російську мову.    Так, російське поняття «землянка» перекладене на англійську мову з використанням наближеного відповідника, який має форму опису: «the hovel of clay аnd wattle» (дослівно - «лачуга из глины и соломы»). «Столбовая дворянка» характерна російська реалія також передана засобами уподібнюючого перекладу: «a high-bornlady». У вище вказаних прикладах перекладач передає зміст реалій, втрачаючи при цьому їх національне забарвлення.             Цей спосіб являється найбільш вдалим, тому що він враховує необхідність орієнтування тексту на читача. Казка, розрахована, головним чином, на дітей, не повинна бути перевантажена мовними одиницями, значення яких залишалось би за межею сприйняття читача. В даному творі зміст реалій виступає на перший план, внаслідок чого необхідно забезпечити ясність тексту перекладу і його доступність читачу.            Уподібнюючий переклад, не дивлячись на його суттєві недоліки, вживається достатньо часто для передачі різних видів реалій. В оповіданні М. Шолохова « Чужа кров» зустрічаються російські реалії радянського періоду, для перекладу яких на англійську мову перекладач використовує також і уподібнюючий переклад. Наприклад, «продразверстка» передається в англійському варіанті словосполученням «Food Requisitioning» (дослівно - «изъятие продуктов питания»). При такому перекладі втрачається часове та національне забарвлення реалії, але її зміст повністю зберігається.    Достатньо широко уподібнюючий переклад вживається для передачі фразеологічних зворотів, які містять ті чи інші реалії. Як приклад можна розглянути наведений в «Російсько – англійському словнику прислів’їв та приказок» переклад російського прислів’я  «Вот тебе, бабушка, и Юрьев день» на англійську мову фразою «Here’s a nice how-d’ye-do». Такий переклад цілком правомірний в тому випадку, якщо в даному контексті головним компонентом фразеологізму, який підлягає передачі, являється експресія, а відображення національного забарвлення не обов’язкове[23].

Гіпонімічний переклад

Гіпонімічний переклад – заміна видового поняття на родове при перекладі  реалій, загалом вживається при передачі чужих, незнайомих читачу реалій. Так, наприклад, в повісті Уелса «Людина – невидимка» головний герой зупиняється в сільському готелі: «…he took up his quarters in the inn», що перекладене на російську мову як «…незнакомец поселился в трактире» .«Advanced Learner’s Dictionary…» дає наступне тлумачення реалії «inn»: «a pubor a small old hotel in the country». Російському поняттю «трактир» дається наступне пояснення: «(іст.) готель з рестораном», тобто перекладач замінює поняття «готель в сільській місцевості» поняттям «готель взагалі», прибігаючи до способу генералізації, який і являється основою гіпонімічного перекладу.     Гіпонімічний переклад представляє собою заміну видового поняття$ на родове, тобто передачу реалії певною мовною одиницею, яка має більш широке значення, ніж перекладна. По своїй суті це спосіб генералізації, який отримав достатньо широке застосування. Він дозволяє відмовитися від транскрипції і зробити заміну понять, різниця між якими в умовах даного контексту незначна.

2.2. Переклад реалій в романі  Дж. Остін « Гордість та упередження»  на російську мову.         Транскрипція/ транслітерація

Транскрипція/ транслітерація як спосіб перекладу реалій є самим частотним і складає 50%. Перш за все, за допомогою транскрипції транслітерації були передані майже всі ономастичні реалії. Ономастичні реалії – це 1) географічні назви (топоніми), особливо ті які мають культурно-історичні асоціації; 2) антропоніми – імена історичних осіб, суспільних діячів, вчених, письменників, діячів мистецтва, популярних спортсменів, персонажів художньої літератури і фольклору; 3) назви витворів літератури та мистецтва; історичні факти і події в житті країни; назви державних та суспільних закладів та багато інших.  

It was a journey of only twenty four miles, and they began it so early as to be in Gracechurch Street by noon (120).              Ехать им предстояло всего двадцять четыре мили, и они отправились в путь, чтобы добраться до Грейсчерч-стрит к полудню (168) .       В даному прикладі ми розглядаємо ономастичну реалію Gracechurch Street,яка позначає назву вулиці і передається на російську мову за допомогою транскрипції -Грейсчерч-стрит.             She could not think of Darcy’s leaving Kent without remembering that his cousin was to go with him (14).              Подумав об отъезде Дарси, она вспомнила, что его кузен покинет Кент вместе с ним (205).            У цьому прикладі ономастична реалія Kent, що означає назву графства перекладається способом транскрипції –Кент.         “My dear Mr Bennet”, said his lady to him one day, “ have you heard that Netherfield Park is let at last?(5).           Мой дорогой мистер Беннет, - в один прекрасный день об’явила супруга означенного джентльмена, - вы слышали, что Недерфилд Парк наконец-то арендовали?(2:5).              В цьому реченні ономастична реалія Netherfield Park, яка означає назву маєтку перекладається на російську мову способом транскрипції - Недерфилд Парк.               It was in the Times and Courier, I know; though it was not put in as it ought to be (258).               И в «Таймс» объявление было, и в «Курьере», как мне известно, хотя выражено не так, как следовало бы (357).         В даному реченні присутні дві ономастичні реалії, Times перекладається на російську мову способом транскрипції – Таймс, а Courier перекладається за допомогою калькування – Курьер.            Дані приклади демонструють нам застосування транскрипції у перекладі, як найбільш вдалого способу збереження змісту та колориту реалії.