Шляхи передачі англомовних фразеологічних одиниць, об'єднаних поняттями “зовнішність і вік”

Шляхи передачі англомовних фразеологічних одиниць, об'єднаних поняттями “зовнішність і вік”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ОСНОВИ ФРАЗЕОЛОГІЇ ЯК НАУКИ

1.1. Предмет і завдання  фразеології, поняття фразеологізму

1.2. Класифікації фразеологічних  одиниць

1.2.1. Класифікація фразеологізмів  за В. В. Виноградовим

1.2.2. Класифікація фразеологізмів  за О. В. Куніним

1.2.3.Класифікації фразеологічних  одиниць за А. І. Смирницьким  та 

О. І. Альохіною

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ  І

РОЗДІЛ ІІ. КОНЦЕПЦІЇ  ЩОДО ПЕРЕКЛАДУ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ, ОБ'ЄДНАНИХ ПОНЯТТЯМИ “ЗОВНІШНІСТЬ І ВІК”

2.1. Способи перекладу  англомовних фразеологічних одиниць, об'єднаних поняттями “зовнішність і вік”

2.2. Труднощі перекладу  фразеологічних одиниць, об'єднаних  поняттями “зовнішність і вік”

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ  ІІ

РОЗДІЛ IIІ. АНАЛІЗ СПОСОБІВ ПЕРЕКЛАДУ АНГЛОМОВНИХ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ, ОБ'ЄДНАНИХ ПОНЯТТЯМИ “ЗОВНІШНІСТЬ І ВІК”

3.1. Аналіз способів  перекладу фразеологічних одиниць, об'єднаних поняттям “зовнішність”

3.2. Аналіз способів перекладу фразеологічних одиниць, об'єднаних поняттям “вік”

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ  ІІІ

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

SUMMARY

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК А. СПОСОБИ ПЕРЕКЛАДУ  АНГЛІЙСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ, ОБЄДНАНИХ ПОНЯТТЯМ “ЗОВНІШНІСТЬ” 

ДОДАТОК В. СПОСОБИ ПЕРЕКЛАДУ  АНГЛІЙСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ, ОБЄДНАНИХ ПОНЯТТЯМ “ВІК” 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Англійська та українська мови мають тисячолітню історію. За такий довгий період в обох мовах століттями накопичувалися різні вирази. Одні з них були невдалими і швидко зникали. Інші ж, навпаки, виявилися точними та яскравими і тому прижилися, залишилися у мові. Саме так і виник особливий прошарок мови – фразеологія, яка успішно існує як в українській, так і в англійській мовах.

Знання мови неможливе без знання особливо забарвлених мовних одиниць, тобто фразеологічних зворотів. Використання фразеологізмів прикрашає мову та поповнює інтелектуальний рівень мовця.

Вивчення фразеологічних одиниць  є необхідною складовою частиною дослідження лінгвоментальності певного  народу. Стійкі звороти відбивають досвід, накопичений протягом тисячоліть, та маніфестують концептуальний шар свідомості народу.

Метою дослідження є виявлення особливостей та способів перекладу ФО англійської мови, об'єднаних поняттями «зовнішність і вік» українською мовою.

Для досягнення поставленої  мети необхідне розв’язання таких завдань:

1. визначити теоретичні засади дослідження;

2. визначити способи  передачі англійських фразеологізмів  на українську мову;

3. виявити труднощі перекладу англійських фразеологізмів,  об'єднаних поняттями «зовнішність і вік» українською мовою.

Об'єктом дослідження є фразеологізми англійської  мови, об'єднані  поняттями «зовнішність і вік» та їх відповідники українською мовою.

Предметом дослідження є особливості перекладу ФО англійської мови, об'єднаних поняттями «зовнішність і вік» українською мовою.

Матеріалом дослідження стали близько 128 фразеологічних одиниць та їх відповідники українською мовою, відібраних із англо-українських  фразеологічних словників К. Т. Баранцева та О. В. Куніна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I. ОСНОВИ ФРАЗЕОЛОГІЇ ЯК НАУКИ

 

Фразеологізми справедливо вважають одним із невичерпних джерел посилення експресивності. Вони збагачують наше уявлення про навколишню дійсність, відчутно поповнюють словниковий склад мови. Фразеологізми як яскравий стилістичний засіб здатні зробити мову сильною і красивою, образною і переконливою.

 

1. Предмет і завдання фразеології, поняття фразеологізму

 

Фразеологія є розділом мовознавства, що вивчає стійкі поєднання в мові. Фразеологією називається також сукупність стійких сполучень у мові в цілому, в мові того чи іншого письменника, в мові окремого художнього твору і т. п. Фразеологія є наукою що вивчає фразу, хоча найчастіше цей термін означає не саму науку, а швидше її матеріал [1, с.10].

Спірним залишається  питання про те, коли зародилась фразеологія. Одні схильні вважати  основоположником даної науки швейцарського лінгвіста французського походження Ш. Баллі. Відомо, що в своїх роботах з французької стилістики певне місце він відвів опису сполучень слів. Фразеологію ж розглядав як розділ лексикології, бо ФО еквівалентні слову [6, с. 15]. На думку інших, наука про фразеологізми зародилася тоді, коли В.В. Виноградов дав визначення основних понять, обсягу і завдань фразеології.

Більшість мовознавців  дотримується широкого визначення терміна  фразеологія (гр. phrasis – “вираз, зворот”, logos – “слово, вчення”): це 1) сукупність фразеологізмів певної мови; 2) розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови. Більш вузьке тлумачення терміна зустрічаємо у О.В.Куніна, який стверджує, що фразеологія є наукою про фразеологічні одиниці, тобто про стійкі сполучення слів з ускладненою семантикою, які не утворюються за структурно-семантичними моделями змінних сполучень, що їх утворюють.

У Вебстерському словнику  термін фразеологія пояснюється  як спосіб уживання та систематизація слів [4, с.18]. У вітчизняних тлумачних словниках знаходимо тлумачення фразеології як розділу мовознавства, що вивчає усталені звороти мови, фразеологізми [6, с.36]. Отже, як бачимо, в англомовних виданнях фразеологія навіть не розглядається як наука, галузь лінгвістики (на відміну від лексикології: лексикологія – наука про походження та значення слів).

О. В. Кунін також звертає  увагу на те, що в англо-американській  лінгвістичній літературі фразеології  присвячена невелика кількість досліджень [16, с.4]. Однак у них немає ґрунтовного розгляду основних питань фразеології. Таким чином, дане дослідження спирається переважно на праці вітчизняних дослідників.

Розглянувши об'єкт і  завдання фразеології, можна з упевненістю  стверджувати, що ця відносно нова наука  вже не вписується в рамки лексикології та стилістики, хоча вона  тісно межує з ними.

Що  стосується лексикографії, то її завдання лише фіксувати в словниках відхилення у значенні слів, що входять до фразеологічної одиниці [10, с. 7]. Однак не варто забувати, що передумови виникнення фразеології як самостійної лінгвістичної дисципліни були підготовлені саме в стилістиці і лексикографії.

    Основною одиницею фразеології є фразеологічна одиниця (ФО). Під ФО розуміємо відносно стійку структурно-семантичну єдність лексико-граматичних утворень, що характеризуються стійкістю словникового складу, експресивністю та відтворюваністю [7, с. 24]. ФО має свою семантику, яка відрізняється від семантики повнозначного слова: фразеологізми є семантично багатші від окремих слів вільного вживання.

В. В. Виноградов подає  визначення фразеологізму як стійких словосполучень, які сприймаються як єдине ціле і вживаються носіями мови в усталеному оформленні [10, c. 26].

Фразеологічні одиниці в різних джерелах іменовані по-різному: нерозривні поєднання, стійкі поєднання, або незмінні вирази, тобто тісні єдності, що складаються з декількох слів і виражають цілісне поняття [4, с.12].

У лінгвістиці відомі понад 20 визначень фразеологічної одиниці, але жодне з них не знайшло  загального визнання. Деякі мовознавці справедливо вважають, що визначення фразеологічної одиниці таке ж складне, як і визначення слова. Ця складність полягає насамперед у тому, що і для слова, і для фразеологізму важко встановити спільні риси, які можна було б віднести до кожного з них без винятку.

У зв'язку з вищесказаним можна позначити деякі завдання фразеології. По-перше, фразеологічні  одиниці потребують чіткої систематизації та класифікації. По-друге, не простеживши  шлях її історичного розвитку, неможливо  до кінця зрозуміти суть фразеологічної одиниці і, отже, точно визначити їх значення та застосування в мові [7, с. 51]. Необхідно також з'ясувати закономірності їх виникнення в мові та причини припинення їх вживання і, нарешті, способи їх взаємодії з іншими  засобами виразності в мові.

Як зазначає М.Ф.Алефіренко, фразеологізми, з одного боку, характеризуються всіма основними властивостями, притаманними одиницям мови, а з  другого, – відрізняються від  інших мовних одиниць тільки їм властивими ознаками [2, с.130]. На його думку, об’єднувати лексеми і фраземи в один мовний рівень не можна з декількох міркувань: тому що синтагматичні зв’язки фразем і лексем мають не мовний, а мовленнєвий характер, і по-друге, тому що фраземи можуть вступати в синтагматичні відношення з синтаксичними одиницями, і тоді слід було б виділяти й неіснуючий синтаксично-фразеологічний рівень.

Не можна залишити поза увагою сам термін “фразеологізм”, оскільки він, по-перше, є предметом  фразеології як науки, а, по-друге, – об’єктом дослідження. Різні лінгвісти вживають різноманітні терміни (фразеологічна одиниця, фразеологізм, фразема, ідіома, фразеологічний зворот, стійке словосполучення та ін.) для позначення одного і того ж поняття.

Як правило, поняття  “фразеологічна одиниця” та “фразеологізм” ототожнюються. Інші терміни можуть розрізнятися (як правило, це залежить від різниці у класифікаціях ФО). У межах стійких зворотів О.І. Смирницький [19, с.4], наприклад, розрізняє фразеологічні одиниці (стилістично нейтральні звороти, які позбавлені метафоричності або ж втратили її) та ідіоми (які базуються на переносі значення, на метафорі). Н. М. Амосова виділяє фраземи та ідіоми [1, с. 6]. Ідіоми, на її думку, характеризуються цілісним значенням, які на відміну від фразем, є одиницями постійного контексту.

Тлумачення ідіоми В. В. Виноградовим дуже близьке до вищезазначеного. Він стверджує, що ідіоми, або фразеологічні зрощення, характеризуються семантичною неподільністю, абсолютною непохідністю значення цілого з компонентів [10, с.36].

В англо-американській  лінгвістиці термін “фразеологізм” не вживається взагалі. Англійський фразеолог Л. П. Сміт використовує слово idiom, яке вживається в його вузькому значенні, а саме для визначення таких особливостей мови, які є мовленнєвими аномаліями, що порушують або правила граматики, або закони логіки [20, с.24]. Оксфордський словник подає тлумачення терміну idiom наступним чином: сукупність послідовно зв’язаних слів, які необхідно завчити як єдність, загальне значення якої важко або неможливо зрозуміти, виходячи зі змісту кожного слова.

У “Вебстерському словнику” дана лексема також  багатозначна: idiom – мова народу, країни, класу, спільноти чи рідше – особистості; структура звичайних моделей виразів мови; конструкція, вираз тощо, що має значення, відмінне від буквального, або що не відповідає звичайним моделям мови; характерне авторське вживання [20, с. 96].

Отже,  фразеологія  є наукою що вивчає фразу, хоча найчастіше цей термін означає не саму науку, а швидше її матеріал. Фразеологізм — семантично пов’язане сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (висловів або речень), не виникає в процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих закономірностей поєднання лексем, а відтворюється у вигляді усталеної, неподільної, цілісної конструкції.

 

2. Класифікації фразеологічних одиниць

 

Фразеологічні одиниці (фразеологізми) — це звичайно словосполучення, розкладні щодо змісту, але усталені в мові як матеріал широковживаної цитати (прислів'я, приказки, вдалі вирази письменників, що стали "крилатими", тощо).

 

 

1. Класифікація фразеологізмів за В.В. Виноградовим

 

Існують різні підходи  щодо принципів класифікування фразеологізмів: структурно-семантичний, граматичний, функціонально-стилістичний. Найбільш поширеною є структурно-семантична класифікація В.В. Виноградова. Він виділяє три типи фразеологізмів:

1. Фразеологічні зрощення є типом абсолютно неподільних, нерозкладних стійких словосполучень, цілісне значення яких невмотивоване, тобто не випливає із значень слів-компонентів, наприклад: Blue Bonnet – шотландець; to run away – накивати п'ятами; to kiss the hare's foot – спізнюватися [3, с. 25].

Визнаючи фразеологічні  зрощення як своєрідні складні синтаксичні  слова, які ще прийнято називати ідіомами, В. В. Виноградов підкреслює, що їх значення не мають ніякого зв'язку із значенням складових компонентів.

 Основною ознакою фразеологічних зрощень є їх семантична нерозкладність, неподільність, абсолютна неможливість виведення значення цілого із значень компонентів [19, с. 22 – 24]. Перетворення словосполучення у фразеологічне зрощення відбувається з різних причин, серед яких немалу роль відіграє переосмислення, втрата прямого значення словами-компонентами, поява нового образу, емоційні та експресивні фактори.

2. Фразеологічні сполучення є такими стійкими мовними зворотами, які не є безумовними семантичними одиницями, оскільки характеризуються певною самостійністю складових частин [19, с. 25 – 26]. Одне слово у фразеологічному сполученні семантично зумовлене й не може бути замінене іншим, а ті слова, що його характеризують, допускають взаємну заміну чи підстановку, наприклад: the break of the day – світанок; prove a success – мати успіх; take one's easy – відпочивати.