Метод статистичного дослідження структури капіталів банків

Визначення меж інтервалу для  середньої величини та частки здійснюється з використанням наступних формул:

• для середньої величини 
• для частки ознаки .

3. Основи аналізу динаміки  структури капіталів банку

3.1. Статистичний  аналіз рентабельності банку

Публічне акціонерне товариство «Фінанси і кредит» - стабільний універсальний комерційний банк, який працює на фінансовому ринку  України з 1997 року.

Провівши аналіз фінансових результатів діяльності ПАТ «Фінанси і кредит» за 2008-2010 рр. (табл. В.1), слід відмітити зменшення чистого прибутку на 331229 тис. грн. або у 1,32 рази,та отримання непокритого збитку в розмірі 188637 тис. грн., що сталося внаслідок погіршення кон’юнктури ринку банківських послуг, зростання вартості залучення коштів, зменшення розміру виданих кредитів в динаміці та зростання величини інших витрат.

Прибуток від операцій банку (табл. В. 4) зріс на 199361 тис. грн. При цьому  прибуток до оподаткування ПАТ «Фінанси і кредит» за 2008-2010 рр.  внаслідок загального погіршення ефективності ведення банківської діяльності зменшився на 390144 тис. грн. або на 119,97%, що призвело до скорочення витрат на податок на прибуток на 10621 тис. грн. або на 30,55%, прибутку після оподаткування – на 331229 тис. грн. або на 132,29% та чистого прибутку на 331229 тис. грн. або на 132,29%. Дані тенденції вказують на значну залежність фінансових показників банку від макроекономічної рівноваги, стабільності соціально-економ0456ного розвитку та довіри до банківських установ з боку населення.

В складі доходів ПАТ «Фінанси і  кредит» за 2008-2010 рр. (табл. В.2) спостерігалося зростання брутто-доходів на 300637 тис. грн.. або на 12,88%, при цьому  процентні доходи зросли на 431395 тис. грн.. або на 23,05%, а комісійні та торговельні доходи внаслідок згортання обсягів банківської діяльності зменшилися відповідно на 112183 тис. грн. або на 26,73% та 13252 тис. грн. або  на  53,75%. Найбільшу питому вагу в складі доходів ПАТ «Фінанси і кредит» за 2008-2010 рр. займали процентні доходи, питома вага яких за період аналізу зросли з 80,17% в 2008 р. до 88,36% в 2010 р., що загалом відображає напрямки розміщення активів банку.

Провівши аналіз динаміки та структури  витрати ПАТ «Фінанси і кредит»  за 2008-2010 рр. слід відмітити зростання їх величини на 500224 тис. грн. або  на   23,61%, при цьому темпи росту витрат банку перевищували темпи росту його доходів, що і зумовило виникнення негативних фінансових результатів. В складі витрат банку процентні витрати зросли на 489653 тис. грн. або на 35,56%, загальні адміністративні витрати – на 18418 тис. грн. або на 2,62%, а комісійні витрати зменшилися на 7847 тис. грн. або на 20,03%. Дані тенденції вказують на перевищення темпів росту процентних витрат над процентними доходами, що зумовлено   перевищенням темпів росту депозитних коштів над кредитними. В той же час загальні адміністративні витрати мали досить низькі темпи зростання, що вказує на скорочення обсягу персоналу банку, оскільки динаміка рівня заробітної плати, інших адміністративних витрат та витрат на рекламу перевищували темпи зростання загальних адміністративних витрат.

Дослідивши динаміку показників ефективності діяльності ПАТ «Фінанси і кредит»  за 2008-2010 рр. (табл. В. 5) слід відмітити  зменшення переважної більшості показників ефективності використання статутного капіталу, балансового капіталу, активів, що зумовлено об’єктивними факторами отримання непокритих збитків протягом декількох звітних періодів, в той же час показники прибутку від операцій та чистого прибутку на одного працівника мали досить динамічні зменшення, що вказує на зростання рівня конкуренції на ринку та погіршення його ділової кон’юнктури.

Таким чином, дослідивши показники  прибутковості ПАТ «Фінанси і  кредит» за 2008-2010 рр. можна зробити  висновок про загальне погіршення показників фінансового результату банку внаслідок дії негативних зовнішніх факторів.

Важливе місце в процесі  оцінки ефективності діяльності банку  відіграє аналіз фінансового стану  банку.

Дослідивши показники  динаміки фінансової стійкості ПАТ «Фінанси і кредит» за період з 01.01.2009 р. до 01.01.2011 р. (табл.. Г.1), слід відмітити зменшення більшості показників фінансової стійкості внаслідок розбалансованості  обсягів залученого та розміщеного капіталу з різних джерел, наприклад, коефіцієнт надійності зменшився на 21%, що вказувало на зменшення можливості погашення зобов’язань за рахунок власного капіталу внаслідок перевищення темпів росту зобов’язань над темпами росту власного капіталу. При цьому частка власного капіталу в процесі формування активів банку також зменшилася на 16%, що визначалося формуванням активів в основному за рахунок зобов’язань (коштів клієнтів та коштів банків). Про негативну тенденцію зменшення фінансової стійкості також свідчить і зменшення коефіцієнту захищеності власного капіталу на 23%.

Дослідивши показники ділової активності ПАТ «Фінанси і кредит» за період з 01.01.2009 р. до 01.01.2011 р. (табл.. Г.2), можна спостерігати зростання коефіцієнта активності залучення позичених і залучених коштів на 19%, що відбулося внаслідок зростання обсягу зобов’язань в питомій вазі пасивів банку. При цьому для формування своїх джерел фінансування банк не використовував міжбанківські кредити, а зростання коефіцієнту активності залучення строкових депозитів складало лише 3% за період аналізу, що відображає загальну ситуацію зниження рівня довіри населення до банків.

При цьому однією з  причин отримання збитків за результатами діяльності банку є активності використання залучених коштів для їх розміщення у дохідні, у першу чергу кредитні, активи на 19%,а коефіцієнт активності використання строкових депозитів у кредитному портфелі зменшився на 28%, що вказує на зниження обсягів депозитів, які банк використовує в процесі формування свого кредитного портфелю, оскільки за період аналізу значно зросли обсяги коштів інших банків в зобов’язаннях ПАТ «Фінанси і кредит».

Дослідивши показники  ділової активності (табл. Г. 2) ПАТ  «Фінанси і кредит» за період з 01.01.2009 р. до 01.01.2011 р., спостерігалося зростання  рівня дохідності активів та кредитної  активності відповідно на 37% та 36%, при цьому досить пасивною була інвестиційна політика банку з використанням цінних паперів., а частка проблемних кредитів знизилася лише на 1%.

Вивчивши показники  ліквідності ПАТ «Фінанси і кредит»  за період з 01.01.2009 р. до 01.01.2011 р. (табл. Г.3), можна спостерігати зростання рівня миттєвої, поточної та короткострокової ліквідності банку, в той же час загальна ліквідність банку зменшилася на 2,07, що вказує на неможливість погашення поточних зобов’язань банку за рахунок його оборотних активів.

Таким чином, загалом  показники фінансового стану  банку мали тенденції до погіршення, що було визначено зменшенням обсягів  банківської діяльності, зростанням рівня конкуренції, погіршенням  кон’юнктури ринку, проте за період аналізу нормативи економічно діяльності банком були виконані.

3.2. Активи і пасиви банку

Поняття «банківський капітал» вживається в економічній літературі й на практиці досить часто, і залежно від контексту в цей термін вкладається різний зміст. Банківський капітал ототожнюється з такими термінами, як «власний капітал», «власні кошти», «банківські ресурси» тощо. Не вдаючись до аналізу всіх точок зору на поняття «банківський капітал», дамо таке визначення, яке, на нашу думку, найкраще відбиває його суттєві риси: банківський капітал — це грошові кошти та виражена у грошовій формі частка матеріальних, нематеріальних і фінансових активів, що перебувають у розпорядженні банків і використовуються ними для здійснення операцій з розміщення коштів та надання послуг з метою одержання прибутку [7, с. 83].

Глибшому розумінню  поняття «банківський капітал» сприяє його поділ на окремі складові з  подальшим групуванням їх за однорідними ознаками, тобто класифікація видів банківського капіталу. Залежно від мети та завдань, які ставляться під час класифікації, використовуються різні її критерії. Однак при цьому слід враховувати, що, мобілізуючи вільні грошові кошти одних суб’єктів ринку та передаючи їх різними способами іншим суб’єктам, банки завжди керуються головною метою своєї діяльності — одержання прибутку [4, с.65].

Не вдаючись до аналізу всіх критеріїв класифікації банківського капіталу (це виходить за межі нашого дослідження), ми зупинимось на одному з них. Найпоширенішою є класифікація банківського капіталу за джерелом його утворення. Розрізняють залучений, позичений та власний банківський капітал. Залучений капітал — це грошові кошти юридичних та фізичних осіб, залучені банком на вклади. Операції, пов’язані з залученням коштів на вклади, мають назву депозитних, а таке залучення — депозитним [10-14].

Запозичення коштів на міжбанківському ринку, у  центральному банку, або через продаж власних боргових зобов’язань на грошовому ринку має назву недепозитного, а отриманий у такий спосіб банківський капітал — позиченим. Спільним для залученого та позиченого банківського капіталу є те, що це чужі для банку кошти, його зобов’язання перед вкладниками і кредиторами.

Власний капітал  банку являє собою грошові  кошти та виражену у грошовій формі частину майна, які належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку. Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності власний  
капітал банку має незначну питому вагу у сукупному банківському капіталі. Це пояснюється специфікою діяльності банків як фінансових посередників, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів на грошовому ринку з подальшим їх розміщенням серед юридичних та фізичних осіб. Тому власний капітал у банківській діяльності має дещо інше призначення, аніж в інших сферах підприємництва. Це чітко простежується через функції, які виконує власний капітал банку [16, с. 84].

Сутність захисної функції  власного капіталу полягає у тому, що він слугує насамперед для захисту інтересів вкладників і кредиторів банку, для покриття можливих збитків від банківської діяльності. Ця функція включає гарантування вкладів, яке захищає інтереси вкладників банку у разі його ліквідації чи банкрутства, а також забезпечує функціонування банку у випадку виникнення збитків від його поточної діяльності. Зазначені збитки, як правило, покриваються за рахунок поточних прибутків. Якщо їх для цього, а також для покриття непередбачених витрат недостатньо, то використовується частка власного капіталу. Тому, коли банк має достатній резервний капітал та інші подібні резерви, він тривалий час може вважатися надійним та платоспроможним навіть за наявності збитків від поточної діяльності. Використання залученого та позиченого капіталу для покриття поточних збитків з економічного погляду неприпустимо, оскільки вони самі є боргом банку перед кредиторами і вкладниками.

Роль захисної функції власного капіталу банку  змінюється під дією низки факторів: загальноекономічного та фінансового  стану країни, а також стабільності грошової сфери; стану гарантування вкладів у країні; стратегії і тактики банків, насамперед у галузі підпорядкування їх забезпеченню ліквідності та фінансової стійкості. Чим вищий у країні рівень розвитку гарантування вкладів та здійснення активних операцій, тим менші вимоги до захисної функції власного капіталу і тим менша його сума може перебувати в обороті банку. Однак надмірне «захоплення» ліквідними та безризиковими активами призводить до зниження прибутковості банку, втрати його позицій на грошовому ринку та ринку банківських операцій і послуг [20-23].

Наступна  функція власного капіталу — забезпечення оперативної діяльності банку. Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності зазначена функція в банківській діяльності є другорядною (порівняно із захисною функцією) для власного капіталу банку. Однак недооцінювати чи ігнорувати її не слід, особливо на перших кроках створення та діяльності банку, коли за рахунок власного капіталу формується його інфраструктура та розгортається банківська діяльність. Відчутна роль цієї функції власного капіталу у процесі подальшого розширення та структурного розвитку банку, розроблення і впровадження нових банківських технологій та продуктів [19, с. 88].

Сутність  регулювальної функції полягає  в тому, що через фіксацію розміру власного капіталу (або окремих його складових) регулювальні та наглядові органи впливають на діяльність банку в цілому. Зокрема, встановлення нормативу адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) має на меті недопустити надмірної мінімізації банками власного капіталу заради максимізації отримуваних доходів, знизити ризик банкрутства банків та підвищити рівень захисту інтересів вкладників і кредиторів.

Аналіз власного капіталу банку являє собою складне, комплексне завдання, під час розв’язання якого слід враховувати не лише загальний фінансовий стан банку та його діяльність, а й проаналізувати кон’юнктуру ринку банківських операцій і послуг, економічний стан учасників (акціонерів) банку та його клієнтів. Тому, щоб дати більш-менш реалістичну оцінку стану власного капіталу конкретного банку, у процесі його аналізу слід дотримуватись, зокрема, таких основних положень [24, с. 43].

1. На стан та перспективи формування власного капіталу банку суттєво впливає зовнішнє середовище, в якому він функціонує, зокрема стан, в якому перебуває економіка країни. Збиткова діяльність більшості суб’єктів господарювання, наприклад, зменшує можливості банків збільшувати розміри статутного капіталу за рахунок додаткової емісії акцій, змушує шукати інші джерела ресурсів, зокрема залучати кошти на умовах субординованого боргу.

2. Доцільно враховувати стратегію і тактику конкретного банку, яких він дотримується, здійснюючи банківські операції і надаючи послуги. Зокрема, великим банкам, за інших рівних умов, легше у разі необхідності залучити додаткові ресурси, ніж середнім та малим банкам, що вимагає від останніх більш зваженого підходу до формування власного капіталу.

3. Необхідно враховувати вид банку, класифікованого, зокрема, за такими ознаками: форма власності; коло виконуваних операцій; організаційно-правова форма діяльності; сектор ринку, де функціонує банк.