Метод статистичного дослідження структури капіталів банків

• утворення ресурсів банку за джерелами (власні і залучені);
• структура залучених коштів за секторами економіки;
• місце конкретних банків на ринку позичкового капіталу;
• вертикальний та горизонтальний розрізи витрат банку за пасивними операціями;
• взаємозв`язок кон`юнктури на ринку залучених коштів між обсягами цих коштів і показниками, що зумовлюють ці обсяги.

Основні завдання статистичного  аналізу пасивних операцій:

• аналіз фізичного обсягу та структури пасивних операцій банку у статиці і динаміці;
• аналіз пасивів за різними ознаками (за строками погашення, за кредиторами);
• аналіз структури регулятивного капіталу;
• аналіз структури та динаміки резервного фонду та фондів спеціального призначення;
• статистичне вивчення якості пасивів;
• статистичний аналіз фінансових зобов`язань банку;
• оцінка рівня достатності власного капіталу для розрахунку за поточними зобов`язаннями.

До системи показників статистичного вивчення пасивних операцій банку входять [15, с. 63]:

1) структура ресурсів  банку за походженням (власні та залучені);

2) частка певного виду  пасивів у загальному обсязі  пасивів;

3) структура залучених  коштів за секторами економіки:

1 - фінансовий банківський;

2 - фінансовий небанківський;

3 - фізичні особи;

4 - інші суб'єкти домашнього  господарства;

5 - центральні органи державного управління;

6 - місцеві органи державного  управління;

7 - нефінансовий державний;

8 - нефінансовий недержавний;

9 - некомерційні  організації,  що обслуговують  домашні господарства;

1 0 - інший світ (нерезиденти);

4) структура утворення банківських ресурсів у вертикальному та горизонтальному розрізах;

5) показник зміни обсягу  процентних витрат, у тому числі  за рахунок зміни процентних  ставок за депозитами і обсягу  коштів на депозитах;

6) показник адекватності  регулятивного та основного капіталу банку:

(1.1)

7) коефіцієнт віддачі  активів:

(1.2)

У пасиві балансу відображаються капітал та зобов`язання банку.

Аналіз капіталу починають  з оцінки його структури та дотримання вимог нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу. Збільшення статутного капіталу та резервів банку оцінюється позитивно, оскільки це сприяє підвищенню фінансової стійкості банку.

2.Основні методи  статистичного дослідження структури  капіталу банку

 

2.1. Метод аналітичного групування

 

Групування - це розбивка сукупності на групи, однорідні за певною ознакою. З погляду окремих одиниць сукупності групування - це об'єднання окремих одиниць сукупності в групи, однорідні за визначеною ознакою. За допомогою методу групувань вирішуються наступні задачі: виділення соціально-економічних типів явищ, вивчення структури явищ і структурних зрушень. Виявлення зв'язку і взаємозв'язку між явищами.

Стійке розмежування об'єктів виражається класифікацією. Класифікація - це  стандарт, за якого кожен атрибутивний запис може бути віднесений лише до однієї групи або підгрупи. Класифікація ґрунтується на самих істотних ознаках, що незначно змінюються. Таким чином, класифікація - це узаконене, загальноприйняте, нормативне угруповання.

Метод угруповання ґрунтується  на двох категоріях - групувальній ознаці й інтервалі.

Групувальна ознака - це ознака за якою відбувається об'єднання окремих одиниць сукупності  в однорідну групу. Класифікація й групування повинні виробляється на підставі цілком об'єктивних і легко розпізнаваних ознак. При цьому останні можуть носити як атрибутивний, так і кількісний характер.

Інтервал окреслює кількісні  границі груп. Як правило, він являє  собою проміжок між максимальними і мінімальними значеннями ознаки в групі. Інтервали бувають [14, 21]:

• рівні, коли різниця між максимальним і мінімальним значенням у кожнім з інтервалів однакова. Величина рівного інтервалу визначається по формулі:

, (2.1)

 де  - максимальне і мінімальне значення ознаки в сукупності, n – число груп сукупності.

Величина рівного інтервалу  при побудові рядів розподілу  використовується в тих випадках, якщо співвідношення максимального  і мінімального значення групувальної ознаки не перевищує десятикратного значення, тобто   У випадках значної  варіації групувальної ознаки доцільно застосовувати подвоєні кратні інтервали.

- нерівні, коли, наприклад, ширина інтервалу поступово збільшується, а верхній інтервал часто не закривається зовсім. Нерівні інтервали класифікуються: по арифметичній прогресії, по геометричній прогресії, довільні;

- відкриті, коли мається тільки верхня, або нижня границя;

- закриті, коли мається і нижня і верхня границя.

Ряд динаміки може бути підданий впливу факторів еволюційного й осцилятивного характеру.

Впливу еволюційного характеру - це зміни, що визначають якийсь загальний напрямок розвитку, як би багаторічну еволюцію, що пробиває собі дорогу через систематичні і  випадкові коливання. Такі зміни  динамічного ряду називаються тенденцією розвитку або трендом.

Вплив осцилятивного  характеру - це циклічні (кон'юнктурні) і сезонні коливання. Циклічні (або  періодичні) полягають і тім, що значення досліджуваної ознаки протягом якогось  часу зростає, досягає визначеного максимуму, потім знижує, досягає визначеного мінімуму, знову зростає до колишнього значення і т.д. Інакше циклічні коливання можна схематично представити у виді синусоїди. Сезонні коливання - це коливання, що періодично повторюються в деякий визначений час кожного року, дні місяця або годинник дня.

Виокремлюють також  нерегулярні коливання, що для соціально-економічних  явищ можна розділити на 2 групи:

• спорадично наступаючі зміни, викликані, наприклад, екологічною катастрофою, війною;
• випадкові коливання, що є результатом дії великої кількості слабких другорядних факторів.

Таким чином, первісне значення ряду динаміки піддається самим різноманітним  впливам. Його основними компонентами є: тренд, циклічні і кон'юнктурні, сезонні, випадкові коливання. У залежності від взаємозв'язку між ними може бути побудована:

1. аддитивна модель -  характеризується головним чином тим, що характер циклічних і сезонних  коливань залишається постійним;

мультиплікативна модель – у цій моделі характер циклічних  і сезонних коливань залишається постійним тільки стосовно тренда;

1. Аналітичне вирівнювання - визначення основної тенденції розвитку, що виявляється в часі, досліджуваного явища (тобто розвиток явища як би залежить тільки від часу). Відхилення конкретних рівнянь ряду від рівнів, що відповідають загальній тенденції пов’язано з дією факторів, що виявляються випадково або циклічно.

Трендовая модель:

У_t=f(t)+E_t , (2.2)

де f(t)- рівень, обумовлений  тенденцією розвитку; E_t - випадкове і циклічне відхилення від тенденції.

Мета аналітичного вирівнювання – це одержання аналітичної або графічної залежності. f(t) вибирають таким чином, щоб вона давала змістовне пояснення досліджуваного процесу. Для оцінки параметрів можуть бути застосовані методи: метод найменших відстаней; метод найменших квадратів.

Для аналізу тих соціально-економічних  явищ у розвитку яких спостерігається  сезонний характер розраховують індекс сезонності:

(2.3)

На графіку індекс сезонності це або лінійна діаграма або пелюсткова в полярній системі  координат

Групування, виконане за однією ознакою, називається простим.

Багатомірне групування проводиться за двома і більше ознаками. Окремим випадком багатомірного  групування є комбінаційне групування, що базується на двох і більше ознаках, узятих у взаємозв'язку, у комбінації.

Ієрархічні групування виконуються за двома і більше ознаками, при цьому значення другої ознаки визначаються областю значень  першого 

Неієрархічні групування будуються, коли строгої залежності  значень другої ознаки від першого  не існує.

Статичні групування дають характеристику сукупності на визначений момент часу і динамічні -дають характеристику сукупності за визначений період часу.

Статистичні угруповання  і класифікації переслідують мету виділення  якісно однорідних сукупностей, вивчення структури сукупності, дослідження існуючих залежностей. Кожній з цих цілей відповідає особливий вид угруповання: типологічне, структурне, аналітичне (факторне).

Типологічне групування вирішує задачу виявлення і характеристики соціально-економічних типів (наприклад, кількість підприємств по формах власності).

Структурне групування дає можливість описати складові частини сукупності або будівля  типів, а також проаналізувати структурні зрушення (наприклад, склад населення  за віком), тобто застосовується для  характеристики структури і структурних зрушень.

Аналітичне (факторне) групування дозволяє оцінювати зв'язок між взаємодіючими  ознаками: факторним і результативним.

При проведенні групування потрібно вирішувати ряд задач:

1. Виділення групувальної ознаки;
2. Визначення числа груп і величини інтервалів;
3. При наявності декількох групувальних ознак опис того, як вони комбінуються між собою;
4. Установлення показників, якими повинні характеризуватися групи, тобто присудка групування.

Типологічне угруповання  може будуватися для різних цілей і за різними критеріями.

Черговість етапів при  проведенні типологічного групування  така:

- Позначка типів;

- Вибір группировочного  ознаки (ознак);

- Визначення числа  груп і величини інтервалів;

- Зведення виділених  груп у типи;

- Характеристика типів за допомогою системи показників.

 Критерієм оптимальності  виконаного типологічного угруповання  може служити максимум міжгрупової  дисперсії цікавлячого дослідника  ознаки. Якщо результат не влаштовує дослідника, то угруповання варто повторити, задаючи для кожної ознаки менше число груп.

При проведенні структурного груповання вирішуються наступні питання:

1) Вибір групувальної  ознаки, у якості такої може  виступати як істотна, так і  несуттєва ознака;

2) Визначення числа  груп і величини інтервалу. Тут необхідно враховувати кілька умов:

- число груп, що детермінується  рівнем коливальної   групувальної  ознаки. Чим значніша варіація ознаки, тим більше за інших рівних умов повинно бути груп;

- число груп повинно  відбивати реальну структуру  досліджуваної сукупності;

- не допускається виділення  порожніх груп. Якщо проблема порожніх груп усе-таки виникає, при проведенні структурних групувань використовують нерівні інтервали.

Для перебування числа  груп служить формула Стерджесса:

n=1+3,32* lg N, (2.4)

де N - кількість елементів сукупності.

3) Визначення системи  показників для характеристики  груп. Обов'язковий показник чисельності  груп. Він може бути представлений  або частотою (кількістю одиниць  у кожній групі), або частковістю  (питомою вагою кожної групи).

До особливостей аналітичного групування відноситься те, що в  основу групування покладений факторна ознака, кожна виділена група характеризується середнім значенням результативної ознаки. Аналітичне (факторне) групування дозволяє виявити наявність і  напрямок зв'язку, а також вимірити її тісноту і силу.

Методологічними питаннями  побудови факторного групування є: вибір  групувальної ознаки, визначення числа  груп і величини інтервалу, вибір  системи показників для характеристики груп. Найчастіше в якості групувальної приймають факторну ознаку, виділену на основі апріорного аналізу. Інтервали в аналітичному групуванні беруться рівні або рівнонаповнені (групи з приблизно однаковою частотою). Величина інтервалу розраховується також як при побудові структурного групування.

 

 

2.2.Метод  дисперсійного аналізу

 

Поряд з вивченням  варіації ознаки по всій сукупності в  цілому часто виникає необхідність простежити кількісні зміни ознаки за групами, на які розділяється сукупність, а також і між групами. Таке вивчення варіації досягається за допомогою обчислення й аналізу різних видів дисперсії.  Виділяють дисперсію загальну, міжгрупову і внутрішньогрупову.