Оптимізація витрат промислового підприємства з урахуванням невизначених обмежень

Міністерство  освіти, науки, молоді та спорту України

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

 

Факультет інформаційних  систем і технологій

Кафедра економіко-математичного  моделювання

 

 

Напрям підготовки

«Економічна кібернетика»

денна форма навчання

курс 4 група 2

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Моделювання економіки» на тему:

 Оптимізація витрат промислового підприємства з урахуванням невизначених обмежень

 

 

студентки      Панченко Катерини Сергіївни

 

 

Науковий керівник

доцент Піскунова О. В.

Робота допущена до захисту

_________________________

дата  та підпис наукового керівника

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. Концептуальні положення оптимізації витрат підприємства. 5

РОЗДІЛ 2. Математична постановка задачі оптимізації витрат підприємства з урахуванням невизначених обмежень. 15

РОЗДІЛ 3. Оптимізація витрат підприємства АХК «Укрнафтопродукт». 23

ВИСНОВКИ 36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми дослідження: В сучасних умовах, що характеризуються зниженням рентабельності діяльності промислових підприємств внаслідок поглиблення кризових явищ в економіці України, надзвичайно актуальною для кожного суб’єкта господарювання є проблема формування дієвої системи управління витратами. Будь яке підприємство або фірма намагається отримати якомога більший дохід від своєї діяльності, а отже прагне не тільки продати свій товар за максимально високою ціною, а скоротити свої витрати на виробництво й реалізацію продукції. Тому однією з важливих функції підприємства (фірми) є мінімізація витрати виробництва.

Оптимізація затрат суб'єкта господарювання є однією із технологій цільового планування прибутку, що визначає параметри моделі управління прибутком суб'єкта господарювання, при цьому під методом оптимізації абсолютної величини затрат підприємства може розумітися органічна сукупність фінансових, математичних та статистичних прийомів цільового моделювання фінансових процесів та показників, що дозволяють із прийнятним рівнем статистичної достовірності обґрунтовувати управлінські рішення щодо визначення абсолютної величини чи структури затрат суб'єкта господарювання. Іншими словами, зниження рівня витрат є джерелом зростання прибутку, який дає можливість розвивати матеріально-технічну базу підприємств та поліпшувати рівень обслуговування споживачів.

Вирішення завдань щодо оптимізації  та контролю процесу формування витрат повинні забезпечити керівники  функціональних підрозділів, в основу стимулювання ефективності управління якими варто покласти особисту відповідальність менеджера за результати розроблення та виконання і дотримання окресленого курсу стратегії зниження витрат.

Широке коло завдань  і методів їх вирішення, пов’язаних з оптимізацією витрат на промислових підприємствах, знайшло відображення у наукових роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених. Серед них: Бублик Б. М.,  Слушаєнко Н. В., Турчин О. Я., Семенов В. В., Гальчинський А. С. та інші. Проте, незважаючи на значні зусилля вчених, що працюють над дослідженням проблеми, залишилися питання, що не одержали належного висвітлення. Так, не визначена оптимальна структура питомих витрат, залишаються невирішеними питання щодо впливу витрат, які відповідають інтенсивному напрямку розширення виробництва (або витрат, пов’язаних з науково-дослідною роботою, придбанням і впровадженням нових технологій, нового обладнання, що дозволяє знизити собівартість виробів) та витрати, які відповідають екстенсивному напрямку розширення виробництва.

Мета дослідження полягає у визначені основних шляхів оптимізації витрат промислового підприємства,  виявленні резервів зниження витрат торговельних підприємств, пошуку непродуктивних витрат, що дає змогу підвищити рентабельність підприємства.

Основне завдання дослідження: пошук шляхів найбільш ефективного використання наявних обмежених ресурсів за допомогою планування, обліку і контролю витрат внутрішньовиробничої діяльності.

Об’єктом дослідження є витрати промислового підприємства на виробництво продукції.

Предмет дослідження — оптимізація витрат промислового підприємства на виробництво продукції.

Методи дослідження. У процесі дослідження було використано методи статистичного аналізу, методи математичного програмування, методи стохастичного та нечіткого програмування для аналізу обмежень.

 

РОЗДІЛ 1. Концептуальні положення оптимізації витрат підприємства.

В умовах ринкової економіки головною метою діяльності кожного підприємства є отримання максимального обсягу доходу та, відповідно, максимального обсягу прибутку. Одним із основних засобів отримання більшого обсягу прибутку є зменшення та оптимізація витрат. Тобто, зважаючи на зазначене,  витрати є важливою економічною категорією, яка характеризує ефективність використання ресурсів виробництва і визначає рентабельність діяльності суб'єктів господарювання.

Будь-яка діяльність, що здійснюється, супроводжується витратами. Витрати утворюються у процесі формування та використання ресурсів для досягнення місії підприємства. Отже, витрати підприємства становлять сукупність затрат живої та уречевленої праці на здійснення процесу реалізації товарів, що виражені в грошовій формі, тобто є за своєю суттю собівартістю послуг підприємства щодо доведення товарів від виробника до споживача та зміною форм вартості (перетворення товарів на гроші).

За змістом і призначенням витрати класифікуються згідно економічних елементів і калькуляційних статей. Групування витрат згідно економічних елементів — це розподіл витрат за економічним змістом незалежно від форми використання у виробництві того чи іншого виду продукції та місця здійснення цих витрат. Ця класифікація застосовується при упорядкуванні кошторису витрат  виробництва всієї продукції, що випускається. Для підприємств усіх галузей  встановлена така обов'язкова номенклатура витрат виробництва продукції за економічними елементами:

• матеріальні витрати ;

• витрати на оплату праці ;

• амортизація;

• інші.

До складу матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють  основу вироблюваної продукції, купівельних  напівфабрикатів та комплектуючих  виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу витрат на амортизацію  включаються амортизаційні відрахування для повної заміни основних фондів (реновації) і відрахування на капітальний ремонт та модернізацію.

До складу інших витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема плата за оренду земельних і майнових паїв, витрати на утримання, ремонт, страхування основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення, витрати на освітлення, опалення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень, витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо). [1]

Класифікація витрат за економічними елементами дає можливість знати структуру собівартості і дозволяє проводити цілеспрямовану політику  покращення економіки підприємства. Але ця класифікація не дозволяє визначити важливий економічний показник – собівартість однієї одиниці продукції.

Останнім часом все більше уваги приділяється економії та оптимізації поточних витрат підприємства, оскільки в умовах ринку управління витратами ставить за мету досягнення такої величини, що дасть змогу розширити їх можливості у збільшенні обсягів обігу та прибутку при незалежній якості обслуговування покупців.

Завжди необхідно орієнтуватися  не на проміжні, а на кінцеві результати діяльності, тобто при встановленні витрат необхідно враховувати взаємозалежність витрат на різні види ресурсів. Майже завжди зменшення трудомісткості продукції потребує додаткових витрат на автоматизацію обладнання, оновлення пристроїв та інструментів. Якщо підприємство замість закупівлі товарів почне виготовляти їх самостійно, то при зменшенні витрат на матеріали збільшуються витрати на оплату праці. Тому мінімізація норм витрат не повинна бути самоціллю, а повинна розглядатися в комплексі завдань підвищення ефективності підприємства. Тобто норми витрат повинні встановлюватися на рівні, який відповідає мінімуму сумарних витрат виробництва на випуск запланованого обсягу продукції. Разом з тим мінімізація витрат ресурсів повинна відбуватися в межах, які відповідають технічним, психофізіологічним, соціальним та іншим нормам.

З огляду вищезазначеного, можна виділити джерела зниження витрат виробництва – витрати, за рахунок економії яких можуть бути знижені витрати виробництва. Отже, основними джерелами зниження витрат виробництва і реалізації продукції є :

- зниження витрат сировини, матеріалів, палива і енергії  на одиницю продукції; 

- зменшення розміру амортизаційних відрахувань, що припадають на одиницю продукції;

- зниження витрат заробітної плати на одиницю продукції;

- скорочення адміністративно-управлінських  витрат;

- ліквідація непродуктивних  витрат і втрат [2, c. 250].

Також необхідно пояснити поняття функції важливості. Функція важливості – це числове представлення відношення переваги, тобто здатність керівника порівнювати види витрат. Функція важливості присвоює витратам числа у такий спосіб, що пріоритетнішим видам витрат присвоюється більше число, а витратам, які перебувають у відношенні байдужості — найменше число. Після цього кожне значення функції важливості порівнюється з певним середнім значенням, нижче якого не доцільно виробляти продукцію, оскільки вона буде неякісною та збитковою. Це число є суб’єктивним і залежить від стратегії підприємства, тобто які витрати доцільніше збільшувати, а які – зменшувати. Воно визначається керівними особами, які беруть це число, виходячи з міркувань, на скільки кінцевий результат повинен відповідати вимогам якості.

Оскільки за сучасних умов господарювання мінімізація витрат є не завжди доступним й доцільним  варіантом їх зниження, тому ставиться  акцент на оптимізації витрат. Оптимізація  витрат підприємства має спрямовуватись на вирішення питань:

• оцінки обґрунтованості абсолютної величини витрат;

• її відповідності плановим величинам;

• оцінки факторів формування величини та структури витрат;

• своєчасне виявлення  резервів зменшення витрат;

• виявлення та обґрунтування механізмів мобілізації резервів [2, с. 253].

Оптимізація затрат суб'єкта господарювання є одним із сукупності технологій цільового планування прибутку, що визначає параметри моделі управління прибутком суб'єкта господарювання, при цьому під методом оптимізації абсолютної величини затрат підприємства може розумітися органічна сукупність фінансових, математичних та статистичних прийомів цільового моделювання фінансових процесів та показників, що дозволяють із прийнятним рівнем статистичної достовірності обґрунтовувати управлінські рішення щодо визначення абсолютної величини чи структури затрат суб'єкта господарювання. Серед методів оптимізації абсолютної величини затрат суб'єкта господарювання заслуговують на увагу наступні:

1. АВС-аналіз;
2. ХYZ-аналіз;
3. вартісний аналіз.

АВС-аналіз представляє собою технологію обґрунтування та прийняття управлінських рішень щодо цільової локалізації затрат суб'єкта господарювання для потреб моделі управління його прибутком. Основою АВС-аналізу є поняття „центру затрат" – відокремленого функціонально організаційного процесу або явища (технологічна операція, угода і т.д.), що пов'язаний із формування однорідної сукупності затрат підприємства. Центр затрат може розглядатися як у масштабах усього підприємства, окремого структурного підрозділу, або ж іншого об'єкта аналізу. Типова сукупність центрів затрат підприємства може включати обслуговування обладнання, поставка сировини та матеріалів, доставка продукції покупцям, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи та інші.

Загальна структура  реалізації ABC-аналізу включає наступні складові елементи:

1) аналіз техніко-організаційних  та фінансових особливостей процесу  виробництва продукції (надання  послуг чи виконання робіт);

2) обґрунтування та  визначення центрів затрат суб'єкта  господарювання. при цьому рекомендується (на основі досвіду західних підприємств) використовувати 4-ри ступінчату модель аналізу центрів затрат – виготовлення одиниці продукції, виготовлення партії продукції, виготовлення окремого виду продукції, діяльність загального характеру;