Моделювання технологічного процесу потоково-цехової технології виробництва молока

Холодний метод вирощування  теля широко використовують у Болгарії, Іспанії, Італії, Франції, США. Перш за все цьому сприють природно кліматичні умови цих країн. Досвід свідчить, що такий метод знижує захворюваність і падіж телят більш ніж у 2 –3 рази.

У нас щодо цього різноманітні результати. Зниження захворювання зменшується  від 77 до 32%. Випоювання молока протягом двох місяців становлять 9 – 10 літрів на добу. Виникають труднощі при догляді тварин. виникають випадки обморожування телят [   ].

            Дослідженнями зоогігієнічної оцінки  вирощування телят у будиночках  на відкритому повітрі, проведеними  у 1985 – 1986 роках А.М.Шукановим,  А.П.Онеговим, І.М.Нікітіним [  ] та  іншими не встановлено переваг цього методу порівняно з вирощуванням у приміщеннях із секційними профілакторіями при використанні їх за принципом “пусто – зайнято”. Аналогічні висновки зробили П.Т.Лебедєв та ін. (1989) [   ], дані які підтвердили, що вирощування телят у клітках будиночках на відкритому повітрі протягом двох з половиною весняних місяців (із середини лютого до травня) має як позитивні так і негативні моменти. Ці телята характеризувалися підвищеною резистентністю значно більше з”їдали кормів і давали вищі середньодобові прирости порівняно з ровесниками яких вирощували у профілакторії. Витрати кормів на 1кг приросту у них був вищим на 33% в основному за рахунок молока. Найбільш ефективне переведення телят у будиночки – через 2- 3 дні після народження. Переведення новонароджених телят у холодні індивідуальні профілакторії може бути виходом із скрутного становища у господарствах з високою захворюваністю телят, де не можуть організувати нормальну роботу цехів отелення, тобто це може бути тимчасовим заходом при дефіциті секційних профілакторіїв.

У перші 2 – 3 тижні після народження основним кормом для телят є молоко. Перетравлення сухої речовини концкормів рослинного походження телятами до 18 денного  віку становить 16 – 34%, а в 30 днів зростає  до 76%. Рослинний протеїн до 18 денного віку не засвоюється зовсім, а з 26 – 30 го дня життя перетравлюється на 15 – 56%. У цей період телята добре засвоюють лактозу молока, галактозу й глюкозу, на 94 – 97% перетравлюють молочний жир і практично не засвоюють сахарозу і крохмаль.

Привчати телят до поїдання сіна необхідно із 10-денного віку. Для  цього сіно спочатку підвішують у  клітках а потім кладуть у  годівницю на вигульних дворах. Це повинно бути добре облиствене, не перестояне злакове , або злаково  – бобове сіно.

Концентровані норми, мінеральні добавки (сіль, крейда) починають згодовувати із 3 – тижневого віку. Із концентрованих кормів дають спеціальні комбікорми, або пшеничні висівки, вівсянку, макуху. Корми згодовують невеликими порціями, а недоїдені рештки регулярно прибирають. У середньому      в 1 – 2 місячному віці телята споживають за добу 0,2 – 0,4кг концкормів, а в 2 – 3 місячному близько 0,8 – 1,2 кг. Коренеплоди силос високої якості можна починати згодовувати із місячного віку.

Для запобігання захворювань травного каналу,. Найшвидшого його заселення мікрофлорою та поліпшення апетиту телят можна напувати сінним настоєм  [  ]. Для цього використовують високоякісне бобове або злаково – бобове сіно подрібнюють, закладають у чистий молочний бідон й заливають перевареною водою (70 – 80^оС) з розрахунку 6 – 7 літрів води на 1 кг сінної січки. Бідон закривають і витримують у теплому приміщенні 5 – 6 годин. Одержаний настій проціджують, 5 хвилин пастеризують (70 – 80⁰С) і охолоджують до            35 – 38⁰С.

Випоюють його телятам із 2 – 3 тижневого віку, починаючи з 0,25 літра, а до 2-місячного віку норму доводять до3 – 4 літрів за день.       

Отже  в  кожному  господарстві  на  основі  біологічних  особливостей  тварин, бажаного  типу  худоби, а  також  рентабельності способів  ведення скотарства  складають план  розвитку  і годівлі молодняку ВРХ.

Лактація – процес  утворення, нагромадження  і  виділення  молока  молочною  залозою  корів. Час, протягом  якого  тварина  продукує  молоко, - лактаційний  період. Графічне  зображення – лактаційна  крива. Лактаційна  крива  являє  собою  біологічний  годинник  за  яким  можна  визначити  з  великою  вірогідністю  зробити  висновок   про  повноцінність  годівлі  тварин, етап  обміну  речовин  та  вплив  інших  пара типових  факторів.

Дослідженнями  встановлено, що  розподіл  надою  молока  протягом  періодів  за  лактацію  залежить  від  паратипових  та  генетичних  факторів. На  характер  лактаційної  кривої  впливає  рівень  молочної  продуктивності  корів, умови  годівлі  і  утримання, вгодованість, вік, сезон  отелення, інтервал  між  отеленнями, кратність  доїння, тип  нервової  діяльності.

Молоко – біологічна  рідина,  яка  містить  більше  200  компонентів,  із  яких  20  повноцінних  амінокислот,  147  жирних  кислот,  4  цукри,  30  макро- і  мікроелементів,  23  вітаміни,  20  гліцеридів,  фосфатиди,  ферменти,  пігменти  і  інші  речовини   [   ].

 На  молочну  продуктивність  корів  впливає  ряд  фізіологічних  факторів,  які  обумовлюють  молочну  продуктивність  та  її  наростання  до  максимуму  в  початку  лактаційного  періоду,  а  потім  поступове  зменшення  її  і  різке  падіння  в  кінці  лактації.

В.Смоляр [  ]  вважає, що  правильне  виконання  технологічних  операцій    під  час  машинного  доїння  є  резервом  поліпшення  фізіологічного  стану тварин   та  збільшення  надоїв  молока.

1.3.  Технологія  вирощування  молодняку

 

Основна мета вирощування  молодняку — поповнення стада  високопродуктивними тваринами. Щоб  виростити худобу, яка б у повній мірі проявляла генетичне закладені можливості продуктивності, необхідно з перших днів вирощування телят створювати оптимальні умови годівлі та утримання, що забезпечить нормальний ріст і розвиток тварин.

Молодняк розподіляють на ремонтний та надремонтний. Телята, одержані від високопродуктивних корів і добре розвинені, надходять у групу ремонтного молодняку, для них створюють кращі умови годівлі, їм більше випоюють молочних кормів. Надремонтний молодняк — це тварини, одержані від корів із невисокою продуктивністю і призначені для вирощування на м'ясо.

У молочному скотарстві розрізняють три періоди вирощування  молодняку: молозивний, молочний і післямолочний.

Молозивний  період триває 7—10 днів. Теля через 30 — 60 хв. після народження повинно одержати 1 - 2 кг молозива. Більша даванка його може викликати розлади травного каналу. Потім кількість молозива й молока поступово збільшують і доводять до 1/5 - 1/4 живої маси теляти.

У кишки новонароджених легко проникають мікроби, які потрапляють у кров і викликають різні захворювання. Це тому, що в крові телят немає білка глобуліну — носія імунних тіл. Глобулін надходить в організм новонародженого з молозивом і зумовлює розвиток захисних імунобіологічних властивостей.

Молозиво забезпечує організм теляти комплексом вітамінів, а також збуджує перистальтику  кишок, сприяє звільненню їх від первородного калу, проявляє послаблюючу дію. Воно містить майже у два рази більше сухої речовини, в 4 - 5 разів — загального білка, у 12 разів — альбуміну та глобуліну і в 1,5 рази  більше мінеральних солей порівняно з молоком.

Протягом 10 - 15 днів телят  утримують в індивідуальних клітках. Найдоцільнішими і найбільш економними є клітки Еверса завдовжки 1,5 м, завширшки 0,4 і заввишки 1 м. Підлога й стіни у них дерев'яні, що дає можливість створювати нормальні санітарно-гігієнічні умови утримання.

Якщо телят утримують  у профілакторії до 10-денного  віку, то для них необхідно мати 65 - 70 % місць від наявності їх кількості  у родильному відділенні, а при подовженому строку (до 20 днів) — 80-90 %. Із профілакторію родильного відділення телят переводять у телятник, де їх утримують у групових клітках по 10 - 15 голів із розрахунку 1,5 -2м² площі клітки на одну голову.

У молочному та молочно-м'ясному скотарстві застосовують ручне випоювання телят і змінно-групове утримання  під коровами-годувальницями, а в м'ясному — вирощування на підсосі. При груповому утриманні використовують групові напувалки з фіксацією телят,  що дає можливість індивідуально нормувати молочні корми. Молоко розливають за допомогою мобільних і стаціонарних установок. Перші 30 - 40 днів телятам випоюють молоко від здорових корів у кількості 1/5 -1/6 живої маси новонародженого, потім поступово його замінюють збираним молоком, яке дають до 4 — 5-місячного віку.

Племінним теличкам за молочний період випоюють 300-400 кг незбираного молока і 500 - 800 кг збираного з такого розрахунку, щоб вони з ним одержали 10 — 12 кг молочного жиру. Надремонтному молодняку незбираного молока випоюють 200 - 250 кг, а збираного — 500 - 700 кг.

Використовують також  замінник незбираного молока (ЗНМ), що дає можливість знизити витрати незбираного молока до 60 кг і заощадити на вирощуванні одного теляти 240 кг цього цінного продукту харчування. Молочні корми згодовують два рази на добу.

Із 7 - 10-денного віку телят  привчать до поїдання сіна. Концентровані корми починають давати з 15 - 20-го дня, а соковиті — на другому місяці життя. За 6 міс залежно від норми молочних кормів концентрованих згодовують із розрахунку на одну голову 170 - 225 кг.  У зимовий період телятам дають 2 - 3 кг сіна, 5-6 — силосу і 1 - 1,5 кг концкормів із розрахунку на 100 кг живої маси. Влітку грубі й соковиті корми замінюють зеленою масою. Телятам у 2 міс її згодовують 3 - 4 кг, 4 — 10 - 12 і в 6 міс — 18-20 кг.

Взимку молодняк випускають на прогулянки у дворики. Влітку його бажано утримувати в таборах групами по 25 — 30 голів. Можна вирощувати телят змінно-груповим способом під коровами-годувальницями. Для цього виділяють здорових корів із невисокою продуктивністю і підпускають до них телят із 12-денного віку по 2 - 4 голови залежно від молочності годувальниці. Підсисний період триває 3 міс. За лактацію під такою коровою можна виростити 6-10 телят, або три групи, з витратою молока з розрахунку на одне теля 200 - 350 кг.

Приміщення для утримання  молодняку обладнують станками, які відповідно до його ширини розміщують у 2 - 3 ряди (рис. 14). Місткість телятника має становити 25 % від поголів'я корів не фермі. Якщо їх небагато (менше 500), телятники блокують із родильним відділенням. Між рядами станків роблять кормові проходи. Температура в телятнику має бути 8-16 °С, оптимальна вологість повітря — 70 - 75 %, вміст у повітрі вуглекислоти — 0,2 - 0,3, аміаку — 0,026, сірководню — 0,01 %.

У 3-місячному віці телят  формують у групи й утримують  їх по 25 - 30 голів.

Годівля та утримання  молодняку в післямолочний період.

 Із 5 — 6-місячного віку молодняк розподіляють за статтю на теличок і бугайців. Найраціональніше утримувати теличок безприв'язно групами до 50 голів. Це сприяє кращому розвитку тварин і формуванню у них міцної конституції.

У 6-місячному віці у  молодняку великої рогатої худоби вже повністю розвинений рубець і він становить 62,5 % маси всього шлунка, тоді як у новонароджених — тільки 37 %. Після 6 міс тваринам згодовують лише рослинні корми.

Для ремонтних телиць річну потребу в кормах визначають з урахуванням плану росту та живої маси корів.

Умови годівлі повинні  бути такими, щоб телички у 6 — 12 міс  мали середньодобові прирости 600 — 650 г, а в 12 — 18 — 450 — 500.

 Годують молодняк  три рази на добу з вільним доступом до води. У стійловий період дають доброякісне сіно злакових та бобових трав, силос, сінаж, концентровані корми, а племінному молодняку — і буряки, моркву, картоплю, сінне борошно. На 100 кг живої маси ремонтному молодняку згодовують 1,5 — 2,5 кг сіна, 5 — 6 — силосу чи 3 — 4 — сінажу, 1 — 1,5 кг концкормів із розрахунку на одну голову за добу. Структура раціону може бути такою, %: сіно і сінаж — 28 - 30, соковиті корми — 40 — 45, концентровані — 25 — 30. У літній період основними кормами для молодняку є зелені, добова даванка яких у віці 6-7 міс становить 18-22 кг, 10-12 — 22-26, 13-15 — 26 - 30, 16 - 18 — 30 - 35, 18 - 24 міс — 35 - 40 кг. На 1 к. од. необхідно перетравного протеїну, г: у віці 7-9 міс — 100 г, 10-15 — 95, 16 - 25 — 90, 27 - 29 міс — 108 г.

Якщо господарство має  пасовища, доцільно з молодняку комплектувати  групи й випасати його. Це позитивно  впливає на міцність кістяка, розвиток м'язової тканини, внутрішніх органів, нагромадження в організмі мінеральних речовин, вітамінів і підвищення резистентності організму до різних захворювань. Якщо ж немає можливості випасати ремонтних телиць, то літом їх утримують у таборах і годують зеленими кормами з сіяних трав з обов'язковим наданням активного моціону тривалістю 4 — 6 год.

При пасовищному утриманні  з розрахунку на голову відводять 14 - 16 м², а при стійлово-табірному — 16-20 м² площі загону. Корисно у загонах споруджувати навіси з розрахунку 2 - 2,5 м² на голову.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4. Технологія прив¢язного утримання корів та механізація виробничих   процесів

Для створення оптимальних  умов утримання тварин необхідні  тваринницькі приміщення з певним набором  засобів механізації та автоматизації  виробничих  процесів по догляду  за тваринами, ветеринарно-санітарні  об¢єкти та інші інженерні споруди. Від раціонального використання цих об¢єктів значною мірою залежить ефективність виробництва молока на промисловій основі.

Головні завдання промислової  технології утримання молочної худоби на сучасному етапі - неухильне підвищення продуктивності тварин, якості молока, продуктивності  праці обслуговуючого  персоналу і зниження собівартості продукції.

У технологічних рішеннях, прийнятих на молочних фермах  і  комплексах, найважливішим є спосіб утримання тварин. Від його організаційного  і технічного забезпечення значною мірою залежить ефективність виробництва [   ].

У молочному  скотарстві використовують прив¢язний і безприв¢язний спосіб утримання.