Основні напрямки підвищення ефективності виробництва приросту свинини

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ та продовольства УКРАЇНИ

УМАНСЬКИЙ національний УНІВЕРСИТЕТ садівництва

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра економіки                                                              

                                                                                

“Допущено до захисту” Зав.кафедри, канд.екон.наук, професор ___________________ Семенда  Д.К.                                                                     “    “ ________________2011 р.

                                                                         

економічна  ефективність виробництва приросту живої маси свиней та шляхи її підвищення У псп «перемога» вільшанського району кіровоградської області

 

ДИПЛОМНА   робота

 

 

Виконав студент 61-з-ес заочної форми навчання спеціальності 7.050107 „Економіка підприємства” ОКР „Спеціаліст”	Лукіянчук Вадим Станіславович
Науковий керівник к.е.н., доцент	Бурляй Олександр Леонідович
Консультант з питань охорони праці канд.с.-г. н., ст. викладач	Прокопенко  Едуард Васильович

 

         

УМАНЬ - 2011

 

зміст

 

 

Вступ

Роль і місце ринку свинини  у формуванні продовольчого ринку держави визначає велика частка свинини в структурі м¢ясного балансу, яка характерна також для високорозвинених держав з ринковою економікою. З точки зору найбільш швидкого, якісного і гарантійного забезпечення потреб населення і держави в м¢ясних ресурсах формування ринку свинини має ряд переваг, які іманентно притаманні для свинарства. Найважливіша особливість галузі полягає в тому, що свинарство найбільш скороспілий вид тваринництва. Тому основу стабільності м¢ясного господарства держави можна створити за рахунок “швидкого м¢яса” - свинини, а формуванню ефективного ринку свинини повинна належати ключова роль. Це об¢єктивно зумовлено темпами і економічними можливостями відтворення та виробництва продукції в свинарстві.

Сучасна структура та ієрархія взаємозв¢язків між виробниками продукції на ринку свинини, галузевими установами, державними органами управління в загальних рисах успадкована від минулої економічної системи і є видозміненою в ході реформування галузі.

Проте інтенсифікацію свинарства в Україні стримують не лише фактори, що пов¢язані із структурними змінами виробництва, формуванням нових економічних взаємозв¢язків між суб¢єктами ринку свинини, а також велика різниця між продуктивністю племінного і товарного свинарства. Однак вартість і наявність кормів в Україні позитивно впливатимуть на процес вирощування свинини, а тому наша країна має досить привабливі шанси в майбутньому ввійти до основних виробників і експортерів м¢яса свинини у світі.

Формування і функціонування ринку  свинини повинно здійснюватись, як свідчить світовий досвід, за активної ролі держави, особливо в період його становлення. Це вказує на необхідність перегляду економічної політики в Україні щодо можливості відродження системи державного замовлення, як одного з елементів ринкового механізму функціонування ринку свинини в Україні. Враховуючи досвід ЄС, а також незрівнянно менші можливості по фінансуванню таких заходів, їх застосування повинно бути частковим і доповнюватись іншими елементами ринкового механізму по нарощуванні виробництва свинини в Україні.

Як відмічається загалом, тваринництво і ринок м’яса в Україні  мають позитивну динаміку, оскільки вперше за останні 12 років почало зростати виробництво та споживання м’яса. Разом  з тим рівень споживання м’яса  на душу населення залишається надзвичайно низьким - 30 кг на рік (у 80-х роках -65-68 кг). Для прикладу: середнє споживання м’яса в Європейському Союзі становить 93,5 кг, а в Німеччині, Франції, Великобританії, Нідерландах і Австрії перевищує 100 кг, при цьому, як зазначалося вище, питома вага свинини в структурі споживання м’яса дорівнює понад 50 %.

Проблеми, що стосуються ринку свинини, економічної ефективності та обліку витрат на виробництво м¢яса свиней, поки що не знайшли широкого відображення у вітчизняній науковій літературі. Окремі наукові розвідки у цьому плані здійснювалися М.П. Талавирею, Т.В. Алексійчуком, О.І. Христенко. Не дивлячись на це, значної уваги заслуговують роботи присвячені проблемам ринкового реформування і формуванню ринків аграрної продукції Саблука П.Т., Шпичака О.М., С.І. Михайлова, І.І. Лукінова, Дусановського С.Л., Стельмащука А.М., Дудара Т.Г., М.В. Кузубова та інших вітчизняних вчених, які в тій чи іншій мірі досліджували проблеми аграрного і продовольчого ринків, їх формування та функціонування.

На даний час галузь свинарства перебуває в скрутному становищі, що пояснюється відсутністю паритету цін на сільськогосподарську продукцію  і продукцію промисловості, а  також зменшення цільового фінансування галузі зі сторони держави. Все це вимагає відшукувати нові шляхи і резерви розвитку свинарства, здійснюючи при цьому чіткий контроль за витратами на виробництво продукції свинарства.

Об¢єктом дослідження є ПСП «Перемога» Вільшанського  району Кіровоградської області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і організаційно-економічних аспектів ефективності виробництва м’яса свинини в господарстві.

Теоретичною основою  дослідження є методологія і загальнонаукові принципи проведення комплексних досліджень. Для досягнення поставленої мети в роботі використовувались наступні методи: абстрактно-логічний; статистичного спостереження; порівняння; рядів динаміки і графічний;  економіко-статистичний

Як джерела інформації, при написанні  дипломної роботи, були використані  річні бухгалтерські звіти  господарства, виробничі звіти, накопичувальні і первинні документи, зведені дані по господарствах району.

 

Розділ 1. Теоретичні проблеми аналізу ефективності виробництва приросту свиней в Україні

1.1. Проблеми ефективності виробництва приросту свиней в Україні

 

Проблему забезпечення м’ясом практично  неможливо вирішити без інтенсивного розвитку свинарства. Згідно з статистичними  даними, нині у світі щорічно виробляється понад 180 млн. тонн м’яса,  з них 41% припадає на свинину, 27% - на яловичину, 26% - на м’ясо птиці, 4% - на баранину.

Пріоритетність галузі визначається її важливими біологічно-господарськими особливостями. Це – багатоплідність, скоростиглість, всеїдність та економне використання кормів. Як виробника  м’яса і жирів свиню недарма  називають біологічним дивом природи.

Свиня – єдина тварина, здатна забезпечити  нашу потребу в жирах тваринного походження. Лише свиня дає нам  значну кількість сала при економічній  витраті кормів. Щоб виробити 1 кг вершкового масла, корова має одержати 25-26 кормових одиниць повноцінного корму, а свиня дає 1 кг сала з такою ж калорійністю при  затраті 6-8 кормових одиниць.

Сало вважається в народі живою  їжею, в якій зберігаються всі біологічно-цінні  властивості. Сучасна вітчизняна медицина визначила, що саме цей продукт володіє біологічними властивостями виводити з організму людини радіонукліди. Його дуже корисно вживати з профілактичною метою, особливо в екологічно неблагополучних зонах: жінкам 40-50 г щоденно.

Свинина використовується у свіжому  вигляді як висококалорійний продукт харчування населення, а також як сировина для виробництва бекону, шинки, ковбас, сосисок і різних консервів. Шкури, щетину та інші відходи від забою свиней використовують як сировину для легкої промисловості. Вихід м’яса і сала при забої свиней досить високий і становить 70-80% живої маси [1].

За обсягами виробництва і споживання свинина займає друге місце після  яловичини.

Найбільша кількість свиней в нашій  країні в усіх господарствах була зареєстрована в 1971 році (21,4млн. голів). Рекордний обсяг виробництва свинини мали в 1989 році – 1576 тис. тонн у забійній вазі.

Сьогодні ж знизилися ці показники  у 2-3 рази. Перша причина – диспаритет цін. З 1990 року темпи зростання цін  на промислову продукцію та послуги  для потреб села в декілька разів  перевищили підвищення цін на сільськогосподарську продукцію

Другою причиною зменшення поголів’я  свиней у суспільному секторі  України є розпад свинокомплексів. На ранніх етапах переходу економіки  від централізованого планування до ринкових відносин свинокомплекси опинилися у скрутному становищі через неможливість придбати корми за дотованими цінами. В той же час дотації виробникам та споживачам було скасовано, контроль за цінами – ліквідовано. Крім того, були відмінені нетарифні імпортні обмеження. Ці фактори призвели до напливу м’ясних продуктів із Заходу. Через більш високі темпи зростання цін у порівнянні із заробітною платою, реальні доходи населення, а отже,  й попит на м’ясопродукти, значно знизилися. Виробники, у свою чергу, опинилися у „цінових ножицях” : з одного боку, ціни на корми та інші ресурси швидко досягли світового рівня, а з другого знизились на кінцеву  продукцію. Іншими факторами, що негативно впливають на тваринництво, є реструктуризація колишніх сільськогосподарських підприємств і запровадження нових організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств призводить до невизначеності майбутньої долі поголів’я свиней в господарствах. Порушена кормова група в спецгоспах, яка забезпечувала комплекси власними кормами, розпались ферми репродуктори, які забезпечували свинокомплекси поголів’ям.

В Україні за період з 01.08.2010 року по 01.08.2011 року у зв’язку з несприятливою  кон’юнктурою ринку спостерігається  скорочення загального поголів’я свиней на 46,52 тис. голів щомісячно і на 1 серпня 2011 року даний показник склав 8,1 млн голів (рис.1.1).

Рис.1.1. Динаміка поголів’я свиней, серпень 2010 р. – серпень 2011 р. (за даними Держкомстату)

 

Основними виробниками свинини  в Україні є присадибні господарства, на долю яких на 1 серпня 2011 року припадало 56,8% (4592,7 тис. голів), що на 0,1 пункта менше, ніж у попередньому місяці і на 0,4 пункта менше за аналогічний період минулого року. Збільшення кількості свиней в присадибних господарствах є передусім вимушеною об’єктивною реакцією населення на загальний кризовий стан економіки в цілому і катастрофічне зменшення чисельності свиней в сільськогосподарських підприємствах. В даних господарствах максимум поголів’я було досягнуто в жовтні 2010 року – 3741,7 тис. голів, що склало 43,9% від загальної чисельності, а на 1 серпня 2011 року питома вага сільськогосподарських підприємств знизилась до 43,2%.

Основними лідерами по поголів’ю  свиней за сім місяців 2011 року виступають Дніпропетровська (7,0% від загальної  чисельності по Україні), Донецька (6,7%), Київська (6,3%) та Кіровоградська (6,1%) області з сумарним поголів’ям 2,1 млн голів, що становить 26,1% від поголів’я в Україні. Необхідно відмітити, що найбільший темп нарощування поголів’я свиней за останній рік спостерігається в Донецькій області – 6,0% (30,5 тис. голів), а також в Одеській (4,1% або 16,8 тис. голів) та Івано-Франківській областях (4,1% або 11,0 тис. га). Слід зазначити, що серед цих областей Донецька та Івано-Франківська області наростили чисельність поголів’я за рахунок сільськогосподарських підприємств, а Одеська область досягла зростання за рахунок нарощування поголів’я в особистих господарствах населення.

Найвищі темпи зниження поголів’я  за період з липня 2010 р. по липень 2011 р. спостерігаються в Хмельницькій (-13,3% або 44,3 тис. голів), Вінницькій (-12,7% або 57,6 тис. голів) та Чернігівській (-12,4% або 33,0 тис. га) областях. При цьому дане зниження відбувалось за рахунок зменшення поголів’я як в сільськогосподарських підприємствах так і присадибних господарствах.

Найнижчий рівень концентрації галузі свинарства на 01.08.2011 р. спостерігається в Луганській (1,7% від загального поголів’я), Миколаївській (1,9%) областях та АР Крим (2,3%).      

Тенденції зміни чисельності поголів’я  свиней в Україні мають безпосередній  вплив на тенденції зміни обсягів вирощування та реалізації свиней. За період з липня 2010 року по липень поточного року виробництво свинини в сільськогосподарських підприємствах зросло на 52% (1,7 тис. т), а обсяги реалізації свинини на забій за цей же період зросли на 1,0% (0,3 тис. т) (рис.1.2).

Проте за останні 7 місяців в Україні  обсяги виробництва свинини набули загальної тенденції до зниження в середньому на 232,1 т щомісяця на відміну від аналогічного періоду  попереднього року, коли спостерігалось зростання обсягів виробництва пересічно на 480,0 т за місяць.

Щодо обсягів реалізації свиней на забій, то за перші сім місяців  і 2010, і 2011 років, незважаючи на певні  циклічні коливання, які пов’язані, насамперед, із зміною закупівельних  цін, спостерігається тенденція до зростання на 928,6 т у 2010 році та на 432,4 т у 2011 році щомісяця.

 

Рис.1.2. Обсяги вирощування свиней у живій вазі сільськогосподарськими підприємствами липень 2010 р. – липень 2011 р. (за даними Держкомстату)

 

Відносно червня 2011 року у сільськогосподарських підприємствах можна відмітити скорочення обсягів і виробництва, і реалізації свинини відповідно на 2,5 тис. т (-6,8%) та 5,5 тис. т (-15,0%).