Основні напрямки підвищення ефективності виробництва приросту свинини

Можна сказати, що рівень інтенсивності  ведення господарства за досліджуваний  період дещо зріс, проте ріст виробничих витрат відбувся не за рахунок їх якості, а за рахунок росту цін.

Аналізуючи результативні показники  і показники ефективності інтенсифікації, слід відмітити, що вони за досліджуваний  період мають позитивну тенденцію до зростання.

Щодо рентабельності, то на протязі  2006-2010 років підприємство було рентабельним, проте рівень рентабельності значно коливався по роках, що свідчить про значну залежність підприємства від природно-кліматичних та економічних умов (рис.2.1).

 

Рис.2.1. Рівень рентабельності виробництва  сільськогосподарської продукції  в ПСП «Перемога» Вільшанського  району Кіровоградської області

 

2.2. Аналіз ефективності виробництва м’яса свиней в ПСП «Перемога» Вільшанського  району Кіровоградської області

 

Ефективність виробництва свинини  означає, що повинно бути максимум отриманої  продукції при мінімальній кількості затрат кормів і затрат праці на виробництво одиниці продукції.

Розвиток галузі спрямований на більш повне задоволення потреб населення країни в м’ясопродуктах на основі раціонального використання виробничих ресурсів. Це зумовлює необхідність визначення рівня економічної виробництва м’яса свинини в господарстві..

Виробництво м’яса свинини в  Україні за останні роки набуло чіткої тенденції до зниження, що є наслідком зменшення продуктивності тварин, а також кількості поголів’я.

Зміни в обсягах виробництва м’яса свинини по досліджуваному господарству розглянемо за даними рис.2.2.

Рис.2.2. Динаміка виробництва м’яса свинини в ПСП «Перемога»

Отже, дані рисунка свідчать про  те, що в ПСП «Перемога» Вільшанського  району Кіровоградської області в 2010 році збільшилось виробництво м’яса свиней порівняно з рівнем 2006 року в 2,6 раза.

Оскільки валове виробництво м’яса  свинини залежить від щільності  поголів’я і продуктивності свиней, то динаміку цих показників розглянемо за даними таблиці 2.6.

З наведених даних таблиці 2.6. видно, що виробництво м’яса свинини в господарстві на протязі останніх п’яти років має тенденцію до зростання. Середньодобові прирости однієї голови складають в 2010 році 334г, що в 1,7 рази більше, ніж в 2006 році.. Проте, кількість тварин в 2010 році збільшилась в 1,6 рази порівняно з 2006 роком, що позитивно позначилось на обсягах виробництва продукції.

Таблиця 2.6

Динаміка поголів’я і продуктивність свиней в ПСП «Перемога»

Роки	Поголів’я, гол.		Середньодобові прирости, г	Валове виробництво м’яса свинини, ц
	всього	в т.ч. на 100 га ріллі
2006	192	2,86	199,8	140,0
2007	130	4,07	333,4	158,2
2008	122	5,20	224,6	100,0
2009	176	12,94	275,5	177,0
2010	301	13,10	334,0	367,0

 

Що стосується щільності поголів’я, то цей показник на протязі останніх  років теж має тенденцію до зростання.

Темпи зростання виробництва тваринницької  продукції насамперед залежать від  рівня розвитку кормової бази і якості використаних для годівлі поголів’я свиней кормів.

Кормова база – це об’єм і структура  кормів необхідних для забезпечення потреб галузі тваринництва. Вона включає  корми з природних кормових угідь, виробництво зернофуражу, соковитих  кормів, заготівлі сіна і зеленої  маси з сіяних трав. Недостатня забезпеченість галузі тваринництва кормами, неповноцінна його годівля є основою сповільнення темпів зростання продуктивності свиней.

Правильна організація кормової бази, забезпечення тварин необхідними кормами  – це не тільки умова збільшення виробництва свинини, а й основний резерв зменшення її собівартості .

У забезпеченні свиней кормами спостерігається  дві різні обставини: або необґрунтована надлишкова годівля, яка перевищує  потреби тварин, що призводить до нераціонального  використання кормів, або недостатній раціон, в більшій мірі корми витрачаються організмом тварини на підтримку життєвих функцій і лише в незначній мірі – на створення продукції (табл. 2.7).

Поголів’я свиней забезпечено всіма  видами кормів, лише концентрованих кормів в господарстві менше норми на 17,6%, або на 1,28 ц к. од. Для вирощування свиней ПСП «Перемога» Вільшанського  району Кіровоградської області використовує корми тваринного походження. Забезпеченість ними поголів’я свиней в господарстві становить 44,7%, тобто відхилення фактично використаних кормів від нормативу витрат кормів на 1 ц приросту живої маси свиней становить 0,21 ц к. од. З даних таблиці видно, що значно було перевитрачено всі види кормів, крім концентрованих і кормів тваринного походження. З попередньо проведеного аналізу видно, що продуктивність свиней збільшується, але дуже малими темпами. Причиною цього є неякісні корми та відсутність належного контролю за витрачанням кормів, що негативно впливає як на обсяг виробництва продукції, так і на її вартість.

 

Таблиця 2.7.

Забезпеченість кормами поголів’я  свиней в ПСП «Перемога»

Вид кормів	Норматив витрат на 1 ц приросту живої маси свиней			Фактично використано кормів на 1 ц приросту живої маси свиней			Відхилення від нормативу		% забезпеченості кормами
	ц	к-т переводу	ц. к.од.	ц	к-т переводу	ц. к.од.	ц	ц. к.од.
Концентровані корми	7,4	0,97	7,2	6,1	0,97	5,92	1,3	-1,28	82,4
Сіно	0,2	0,49	0,09	2,1	0,49	1,03	+1,9	+0,94	1050
Сінаж	0,3	0,33	0,09	1,3	0,33	0,5	+1	+0,41	433
Солома	0,3	0,26	0,08	0,8	0,26	0,21	+0,5	+0,13	267
Зелені корми	2,8	0,18	0,50	3,9	0,18	0,70	+1,1	+0,2	140
Силос	0,5	0,19	0,09	9,5	0,19	1,81	+9	+1,72	1980
Коренеплоди	4,4	0,15	0,66	27,5	0,15	4,13	+23,1	+3,47	634
Корми тваринного походження			0,38			0,17		-0,21	44,7
РАЗОМ			9,00			10,9

 

Розвиток галузі свинарства визначається рівнем виробництва й використання кормів. Саме від нього залежить кількість тварин в господарстві, його кількість та якість впливає на продуктивність тварин, а в кінцевому результаті і на валове виробництво продукції. Щоб збільшити обсяги виробництва, слід ефективно використовувати корми та не допускати їх перевитрат.

ПСП «Перемога» Вільшанського  району Кіровоградської області формує свою кормову базу за рахунок кормів власного виробництва і купованих. В господарстві для галузі свинарства використовують зерно, коренеплоди, урожай кормових культур і природних угідь. Додатковим джерелом надходження кормів є урожай повторних культур, побічна продукція. До купованих кормів належать комбікорми та відходи переробки сільськогосподарської продукції, м’ясо-кісткове борошно.

Отже, кормова база складається  з багатьох видів кормів. Основна  частина кормів виробляється в господарстві і тільки близько 30% надходить з  інших джерел. Важливу роль в організації  кормової бази відіграють такі основні  принципи:

• структура кормів повинна відповідати спеціалізації господарства;
• рівномірне і безперебійне забезпечення тварин кормами, темпи збільшення виробництва кормів повинні випереджати темпи збільшення виробництва продукції;
• через кормовиробництво повинна підвищуватися ефективність використання землі;
• кормові культури повинні давати максимальний вихід кормових одиниць з 1 гектара;
• повинен бути високий рівень механізації по виробництву і приготуванню кормів;
• виробництво і використання кормів повинно бути плановим.

Отже, якщо сільськогосподарські підприємства будуть дотримуватися цих принципів, то організація кормової бази буде на високому рівні, поголів’я свиней буде повністю забезпечено кормами.

Результативним показником ефективності використання трудових ресурсів, а отже, додатковим резервом поліпшення забезпеченості ними підприємства є продуктивність праці. Вона показує здатність живої праці створювати за одиницю часу певну кількість споживних вартостей, тобто забезпечує збільшення обсягу виробництва продукції за одиницю робочого часу, економію живої праці, ефективніше  використання засобів виробництва тощо. Для сільського господарства підвищення продуктивності праці має виключно важливе значення, оскільки спостерігається стала тенденція подальшого скорочення чисельності працюючих. У цих умовах нарощувати обсяг виробництва продукції можна лише за рахунок підвищення продуктивності праці.

У практиці аналізу застосовують різні  показники продуктивності праці. Одним  із них є затрати робочого часу на виробництво одиниці продукції, тобто трудомісткість. Цей показник відіграє важливу роль в аналізі виробництва м’яса свинини. А отже доцільним є розглянути динаміку трудомісткості при виробництві м’яса свинини (таблиця 2.8).

Розглянувши дані таблиці 2.8 можна зробити висновок, що трудомісткість виробництва м’яса свинини в ПСП «Перемога» Вільшанського  району Кіровоградської області за період 2006 - 2010 роки має тенденцію до зниження. Так, у 2010 році трудомісткість 1 ц м’яса свинини знизилась на 89,8 люд.-год. порівняно з рівнем 2006 року і склала 54,8 люд. – год..

Таблиця 2.8

Динаміка трудомісткості при виробництві  м’яса свинини в ПСП «Перемога» Вільшанського  району Кіровоградської області

Показники	2006р.	2007р.	2008р.	2009р.	2010р.
Валове виробництво м’яса свинини, ц	140,0	158,2	100,0	177,0	367,0
Прямі затрати праці на продукцію, всього, тис.люд.-год.	20,24	15,00	7,03	11,61	20,11
Затрати праці на 1 ц, люд.-год. в: ПСП «Перемога»	144,6	94,8	70,3	65,6	54,8

 

На величину трудомісткості впливають  два фактори: затрати на 1 голову, люд.-год. і продуктивність 1 голови.

В тісній залежності від трудомісткості, а саме через статтю “оплата праці”, знаходиться собівартість продукції.

Собівартість – це грошовий вираз  сукупних матеріальних і трудових затрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції.

На прикладі таблиці 2.9 та на рис 2.3 розглянемо, як на протязі останніх років змінювався показник собівартості в ПСП «Перемога» Вільшанського  району Кіровоградської області.

 

Таблиця 2.9

Динаміка собівартості м’яса свинини  в ПСП «Перемога»

Вільшанського  району Кіровоградської  області

Показники	2006р.	2007р.	2008р.	2009р.	2010р.	2010р. в % до 2006р.
Валове виробництво м’яса свинини, ц	140,0	158,2	100,0	177,0	367,0	262,1
Виробнича собівартість основної продукції, тис.грн.	157,0	105,0	129,0	207,3	238,0	151,6
Виробнича собівартість 1 ц м’яса  свинини, грн.	1121,43	663,72	1290,00	1171,19	648,50	57,8