Правове регулювання захисту рослин

34

Реферат

З дисципліни: Аграрне право України

На тему: Правове регулювання захисту рослин

Запоріжжя

2010

ПЛАН

ВСТУП……………………………………………………………………….

1). Правове регулювання захисту сільськогосподарських рослин…..

1.1. Державне регулювання у сфері захисту рослин………………………

1.2. Відповідальність за порушення законодавства про захист рослин. Відшкодування збитків, розгляд спорів у сфері захисту рослин………………..

1.3. Наукове, фінансове та матеріально – технічне забезпечення заходів щодо захисту рослин……………………………………………………………….

2). Засоби захисту рослин : пестициди і агрохімікати…………………

3). Карантинний режим як прояв особливого режиму захисту рослин………………………………………………………………………………

3.1. Державне управління у сфері карантину рослин…………………….

3.2. Розробка та застосування фітосанітарних засобів……………………

3.3. Виявлення, моніторинг та боротьба із регульованими шкідливими організмами…………………………………………………………………………

3.4. Міжнародна торгівля рослинами, що заражені карантинними шкідливими організмами, можуть спричинити   занесення   карантинних   організмів   на територію України та збільшити  популяцію  місцевих  регульованих шкідливих організмів до рівня,  який  не  відповідає  рівню  фітосанітарного захисту.………………………………………………………….

3.5. Відповідальність за порушення законодавства про карантин

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………

ВСТУП

Актуальність теми полягає в тому, що сільськогосподарське виробництво щорічно втрачає від шкід­ників, хвороб та бур'янів до 30 відсотків валових зборів і, зокрема, зер­на 25—30%, цукрових буряків — 20—27, соняшнику — 23—25, сої, кар­топлі — 32—35, овочів — 27, плодових насаджень — 48% і більше.

Захист рослин від шкідливих організмів посідає одне з провідних місць серед технологічних прийомів вирощування сільськогосподарських куль­тур. При технологіях вирощування сільськогосподарських культур без застосування пестицидів урожайність знижується на 35—50%, значно погіршується якість продукції.

Спеціальним нормативно-правовим актом у сфері захисту рослин є Закон України «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 р., згідно з яким захист рослин — це комплекс заходів, спрямованих на зменшен­ня втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогос­подарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур'яни. Проте це широке ви­значення захисту рослин, що охоплює всі галузі економіки, які вико­ристовують у своїй виробничо-господарській діяльності рослини. Тому прийнятнішим є поняття захисту саме сільськогосподарських рослин, яке надає Закон України «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 р. Отже, захист сільськогосподарських рослин — це комплекс заходів щодо попередження і зменшення втрат врожаю сільськогоспо­дарських культур від шкідників, хвороб і бур'янів.

Предметом роботи є правове регулювання захисту рослин.

Об’єктом дослідження даної роботи є аналіз нормативно – правових актів у сфері рослинництва.

Метою даної роботи є висвітлення питання правового регулювання захисту рослин, реалізація права захисту рослин в сучасних умовах, проблеми, пов’язані з такою реалізацією, і можливі шляхи їх подолання, а також заходи, які вживаються державою та міжнародною спільнотою.

Основними завданнями є:

1. Визначення сутності правового регулювання захисту сільськогосподарських рослин і поняття захисту рослин;

2. Визначити перелік і компетенцію органів, які здійснюють регулювання у сфері захисту рослин;

3. Встановити якою є відповідальність за порушення законодавства про захист рослин, та як відшкодовуються збитки, розглядаються спори у сфері захисту рослин;

4. Дослідити як проводиться наукове, фінансове та матеріально – технічне забезпечення заходів щодо захисту рослин;

5. Характеристика основних способів і засобів захисту рослин;

6. Розгляд правового захисту рослин під час карантинного режиму.

Робота складається з трьох розділів: перший розділ – «Правове регулювання захисту сільськогосподарських рослин.», другий – «Засоби захисту рослин : пестициди і агрохімікати», третій – «Карантинний режим як прояв особливого режиму захисту рослин». Перший розділ безпосередньо розкриває особливості захисту рослин , зокрема – поняття та значення, другий розділ – дає поняття «пестициди» та «агрохімікати» третій розділ – дає характеристику особливого режиму захисту рослин, як карантинний режим, який спрямований на запобігання занесенню та поширенню на території України регульованих шкідливих організмів, є митним технічним бар’єром.

Обсяг роботи: сторінок.

Під час виконання даної роботи були використані різноманітні нормативно правові акти, коментарі до них, різноманітні посібники з аграрного права, періодичні видання тощо.

Були використані такі методи науково-дослідницької роботи як літературний, порівняльний, метод аналізу, синтезу та узагальнення.

На мою думку, написання даної роботи дає змогу глибше дослідити окремі напрямки аграрної політики України, зокрема особливості правового захисту саме сільськогосподарських рослин, особливі режими захисту, методи, програми і прийоми, дозволяє пізнати специфіку аграрного права та  набути навичок щодо наукової роботи, розвивати логіку мислення та викладення своїх думок у письмовому вигляді.

1. Правове регулювання захисту сільськогосподарських рослин.

1.1. Державне регулювання у сфері захисту рослин.

Захист рослин  -  комплекс заходів, спрямованих на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського   та  іншого  призначення,  багаторічних  і лісових  насаджень,  дерев,  чагарників,   рослинності   закритого грунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур'яни (ст. 1 ЗУ «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 р. ).

Основними принципами  державної  політики  у  сфері   захисту рослин є ( ст.. 3 ЗУ «Про захист рослин» ):

1.                  формування єдиної державної політики у сфері захисту рослин;

2.                  здійснення державного контролю за захистом рослин;

3.                  визначення доцільності   здійснення   заходів   щодо  захисту рослин;

4.                  пріоритетність застосування інтегрованих та інших  екологічно безпечних заходів щодо захисту рослин;

5.                  гарантування безпеки  здоров'я людини та охорони довкілля при здійсненні заходів щодо захисту рослин.

Основними вимогами щодо захисту рослин є (ст.. 4 ЗУ «Про захист рослин»):

–  додержання технології вирощування рослин сільськогосподарського   та  іншого призначення,  багаторічних  і лісових   насаджень,   дерев, чагарників,  рослинності  закритого грунту;

–  екологічне та  економічне  обгрунтування  доцільності захисту
рослин від шкідливих організмів;

–  обов'язковість здійснення   заходів   щодо   захисту   рослин
підприємствами,  установами,  організаціями усіх форм власності та
громадянами,  діяльність яких пов'язана  з  користуванням  землею, лісом, водними об'єктами, вирощуванням рослин сільськогосподарського  та  іншого  призначення,  багаторічних   і
лісових   насаджень,   дерев,  чагарників,  рослинності  закритого
грунту,   а   також   реалізацією,  переробкою,   зберіганням і використанням рослин та продукції рослинного походження;

–  суворе додержання регламентів зберігання,  транспортування та застосування засобів захисту рослин;

–  збереження корисної флори і фауни;

–  недопущення пошкодження  рослин,  погіршення  їх   стану   та забруднення  продукції  рослинного  походження і довкілля засобами захисту рослин.

     Фітосанітарний стан - сукупність шкідливих організмів, рівень їх чисельності, інтенсивності розвитку та потенційної загрози. Фітосанітарна   діагностика   -   принципи,  методи,  ознаки, технічні  засоби,  за  допомогою  яких  визначаються  види  комах, кліщів, нематод, гризунів, бур'янів та хвороби рослин (ст. 1 ЗУ «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 р. ).

     Фітосанітарна діагностика та нагляд за розвитком,  поширенням і  шкодо чинністю шкідливих організмів здійснюється спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері захисту рослин.

Нагляд за  фітосанітарним станом угідь,  посівів,  насаджень, рослинності закритого грунту  здійснюють  підприємства,  установи, організації  усіх  форм  власності  та громадяни,  діяльність яких пов'язана  з  користуванням  землею,  лісом,  водними   об'єктами, вирощуванням  рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень,  дерев,  чагарників, рослинності закритого грунту,  а також реалізацією,  переробкою, зберіганням і використанням рослин та продукції рослинного походження.

Прогноз    розвитку    і   поширення   шкідливих   організмів здійснюється спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері захисту рослин разом із науково-дослідними установами ( ст. 5 ЗУ «Про захист рослин»).

Прогноз - передбачення рівня  поширення  та  розвитку  комах, кліщів, нематод, гризунів, бур'янів і хвороб рослин (ст. 1 ЗУ «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 р. ).

Основними завданнями  державного  контролю  у  сфері  захисту рослин є ( ст. 6 ЗУ «Про захист рослин») :

1.                  організація обстеження сільськогосподарських та інших  угідь, посівів,   насаджень,   рослинності   закритого  грунту,  розробка прогнозів,  виявлення і своєчасне  інформування  про  наявність  і розвиток шкідників та хвороб рослин, а також бур'янів;

2.                  проведення підприємствами,   установами,  організаціями  усіх форм  власності  та  громадянами,  діяльність  яких  пов'язана  із захистом   рослин,   систематичних   обстежень   угідь,   посівів, насаджень,  рослинності  закритого  грунту,  а   також   продукції рослинного  походження  на  заселеність та зараження їх шкідливими організмами;

3.                  запобігання масовому  розмноженню  та   поширенню   шкідливих організмів;

4.                  своєчасне  здійснення  рекомендованих  заходів  щодо  захисту рослин,  додержання підприємствами, установами, організаціями усіх форм    власності    та   громадянами   встановлених   регламентів застосування  засобів  захисту  рослин;

5.                  своєчасне проведення профілактичних та винищувальних  заходів щодо  боротьби  з шкідниками у місцях зберігання запасів продукції рослинного походження.

Органи,  що здійснюють державну політику  у  сфері  захисту рослин ( ст.11):

1). Кабінет Міністрів України, 

2). Уряд Автономної  Республіки  Крим,

3). Місцеві   органами   виконавчої   влади  та  органами  місцевого самоврядування,  

4). Спеціально   уповноважені   органи виконавчої влади у сфері захисту рослин .

  Згідно ст. 18 ЗУ «Про захист рослин», підприємства, установи,  організації  усіх  форм власності та громадяни у сфері захисту рослин мають право:

                  отримувати в  установленому  порядку  повну   та   достовірну інформацію про появу,  поширення, розвиток шкідливих організмів та їх шкодочинність;

                  брати участь у  розробці  та  обговоренні  проектів  цільових програм  захисту  рослин,  вносити  пропозиції  з  цих  питань  до спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері  захисту рослин;