Правове регулювання захисту рослин

–        єдність державної  політики  щодо  діяльності,  пов'язаної  з пестицидами і агрохімікатами ( ст. 3 ЗУ  «Про пестициди і агрохімікати»).

Пестициди і агрохімікати  вітчизняного,  а  також  іноземного
виробництва, що завозяться для використання на територію  України,
повинні відповідати таким вимогам:

висока біологічна ефективність щодо цільового призначення;

безпечність для здоров'я людини та  навколишнього  природного
середовища за умови дотримання регламентів їх застосування;

відповідність  державним  стандартам,  санітарним  нормам  та
іншим нормативним документам.

Забороняються ввезення на митну територію України (крім дослідних партій,   що використовуються   для  державних випробувань та наукових досліджень), виробництво (крім виробництва для експорту та виробництва дослідних партій,  що використовуються для державних випробувань, науково-технологічних досліджень та випробувань), торгівля, застосування та рекламування пестицидів і агрохімікатів до їх державної реєстрації. Ввезення на   митну  територію  України незареєстрованихпестицидів  і  агрохімікатів,  що використовуються  длядержавних випробувань  та  наукових  досліджень, у науково  обґрунтованих обсягах  здійснюється відповідно до планів державнихвипробувань і наукових  досліджень,  а  також   обробленого ними   насіннєвого (посадкового)  матеріалу - за дозволом,  що  видається  спеціально уповноваженим  центральним  органом  виконавчої  влади  з   питань охорони   навколишнього   природного  середовища,  погодженим  із спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої  влади  з питань   охорони   здоров'я  в  порядку, встановленому  Кабінетом Міністрів  України.

  Використання залишків  пестицидів  і  агрохімікатів,   термін реєстрації  яких  закінчився,  проводиться  протягом двох років за дозволом спеціально уповноваженого центрального органу  виконавчої влади   з  питань  охорони  навколишнього  природного  середовища, погодженим  із  спеціально   уповноваженим   центральним   органом виконавчої   влади   з   питань  охорони  здоров'я  та  спеціально уповноваженим   центральним органом  виконавчої  влади  з  питань аграрної  політики.

Обов'язковою    умовою    завезення та застосування  незареєстрованих в  Україні  пестицидів  для    цих    цілей    є документальне підтвердження їх  використання  в  країні,  де  вони виробляються (ст. 5 ЗУ «Про пестициди і агрохімікати»).

Державні випробування пестицидів і агрохімікатів  проводяться у два етапи: польові і виробничі ( ст. 6).

Державній реєстрації підлягають препаративні форми пестицидів і агрохімікатів.

Державна реєстрація пестицидів і  агрохімікатів  здійснюється спеціально  уповноваженим  центральним  органом виконавчої влади з питань  охорони  навколишнього  природного  середовища  в  порядку встановленому  Кабінетом  Міністрів  України,  на підставі   позитивних   результатів   випробувань   та  матеріалів досліджень.

Обов'язковою  умовою  державної  реєстрації  пестицидів    та агрохімікатів  є  наявність  відповідної  документації  щодо    їх безпечного застосування, включаючи позитивний  висновок  державної санітарно епідеміологічної    експертизи,    методик    визначення залишкових кількостей    пестицидів і агрохімікатів у сільськогосподарській   продукції, кормах, харчових продуктах, грунті, воді, повітрі.
 

3). Карантинний режим як прояв особливого режиму захисту рослин.

Карантинні організми можуть перетинати митний кордон України як безпосередньо, так і перебуваючи серед так званих під карантинних об'єктів. Підкарантинними є матеріали та об'єкти, які можуть сприяти поширенню або за допомогою яких можуть поширюватися карантинні організми. Перелік підкарантинних об'єктів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 705. По-суті, носієм карантинних організмів, тобто підкарантинним об'єктом, може бути будь-яка продукція рослинництва, зокрема зернові культури, овочі, фрукти, саджанці тощо. У разі виявлення карантинних організмів зазначені об'єкти підлягають знезараженню (фумігації), тобто обробці хімічними речовинами, які знаходяться у газоподібному і рідкому стані, підкарантинних матеріалів, транспортних засобів з метою знищення карантинних організмів.              Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про карантин рослин»,               також п. 67 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» проведення знезараження підкарантинних матеріалів та об'єктів підлягає ліцензуванню. Згідно із п. 1 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698, органом ліцензування визначено Мінагрополітики України. Для одержання ліцензії необхідно виконати організаційні, кваліфікаційні та технологічні вимоги, висунуті Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з проведення              знезараження підкарантинних матеріалів та об'єктів, які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони, затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Мінагрополітики України від 4 листопада 2004 р. № 129/402, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2004 р. за № 1597/10196. Пропозиції щодо надання ліцензій конкретним суб'єктам виносить спеціальна ліцензійна комісія, що діє на підставі Положення, затвердженого наказом Мінагрополітики України від ЗО грудня 2004 р. № 489.

Загальні засади процедури проведення фумігації (знезараження) встановлює відповідний Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 705. Поряд із цим існують акти, що врегульовують процедуру фумігації окремих культур, наприклад Інструкція із знезараження плодів цитрусових від середземноморської плодової мухи методом рефрижерації, затверджена наказом Головної державної інспекції з карантину рослин України від 18 березня              2003 р. № 40, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня              2003 р. за № 250/7571.              за № 770.

Важливе значення у боротьбі з карантинними організмами відіграє фітосанітарний контроль за переміщенням рослинницької продукції як із-за кордону, так і всередині країни.

Правовою основою такого              контролю є Правила перевезення вантажів, які підлягають фітосанітарному контролю, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644, зареєстровані в Міністерстві правила ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України 23 липня 2005 р. № 414, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 29 вересня 2005 р. за № 1121/11401.

3.1. Державне управління у сфері карантину рослин.

Державне управління  у  сфері  карантину  рослин здійснюється
Кабінетом Міністрів України,  центральним органом виконавчої влади
з питань аграрної політики,  органами Державної служби з карантину
рослин України (ст. 3 «Про карантин рослин» від 30 червня 1993 р. ).

Особи, які здійснюють господарську  діяльність,  пов'язану  з виробництвом,    переробкою,   зберіганням,   транспортуванням   і торгівлею  рослинами  та  рослинними   продуктами,   мають   право одержувати від органів Державної служби з карантину рослин України інформацію про фітосанітарний стан на відповідній території.

Особам, яким   завдано    шкоду    внаслідок    запровадження карантинного  режиму  або  у  зв'язку  з  проведенням  робіт  щодо ліквідації   карантинних   організмів,   збитки    відшкодовуються відповідно до закону.

Особи, майно яких використовувалося з метою запобігання поширенню і ліквідації карантинних організмів, мають право на відшкодування  завданих  їм  збитків  відповідно  до  закону  та у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Особи, які здійснюють господарську  діяльність,  пов'язану  з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані:

–                    виконувати фітосанітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи;

–                    виконувати розпорядження органів Державної служби з карантину рослин України щодо проведення відповідних карантинних заходів;

–                    зареєструватися у відповідній інспекції з  карантину  рослин, якщо це вимагається згідно із статтею 27 цього Закону;

–                    подавати на  вимогу спеціалістів Державної служби з карантину рослин України відомості про об'єкти регулювання;

–                    здійснювати систематичний  моніторинг  земельних  угідь,  які належать   їм  на  правах  власності  або  користування,  а  також потужностей (об'єктів),  на яких здійснюється  виробництво  та/або обіг  рослин,  продуктів  рослинного  походження з метою виявлення регульованих шкідливих організмів;

–                    надавати інспекторам з карантину рослин безперешкодно  доступ до об'єктів регулювання на будь-якій стадії виробництва, переробки чи обігу для проведення інспектування,  перевірки документації  та відбору   зразків   від   об'єктів  регулювання  для  визнання  їх фітосанітарного стану в порядку, передбаченому цим Законом;

–                    сприяти проведенню  карантинних  заходів  у  карантинних   та прилеглих до них зонах у разі виявлення карантинних організмів;

–                    зберігати усі     фітосанітарні    сертифікати,    карантинні сертифікати та карантинні дозволи протягом одного року починаючи з дати видачі.

Правила фітосанітарного    контролю   є   обов'язковими   для виконання органами державної влади та особами.

Особи та органи державної влади зобов'язані сприяти державним інспекторам з карантину рослин у виконанні ними своїх повноважень(ст. 12 «Про карантин рослин» від 30 червня 1993 р. ).

3.2. Розробка та застосування фітосанітарних засобів.

Фітосанітарна експертиза   -  перевірка  та  аналіз  об'єктів регулювання  в  лабораторних  умовах  на  предмет  наявності   або відсутності регульованих шкідливих організмів (ст. 1 ЗУ «Про карантин рослин» від 30 червня 1993 р. ).

Органи, що здійснюють державне управління у  сфері  карантину рослин, вживають необхідні фітосанітарні заходи з метою досягнення таких цілей:

1. захист життя та здоров'я  рослин  на  території  України  від

ризиків   внаслідок   занесення   та/або   поширення  регульованих

шкідливих організмів в Україні або зменшення цих ризиків;

2. запобігання або обмеження будь-якої шкоди внаслідок занесення

та/або поширення регульованих шкідливих організмів (ст. 14).

3.3. Виявлення, моніторинг та боротьба із регульованими шкідливими організмами.

    Згідно ст. 26 ЗУ «Про карантин рослин» встановлення переліку об'єктів регулювання: Кабінет Міністрів  України  за поданням  центрального органу виконавчої влади з питань  аграрної політики  затверджує  перелік об'єктів регулювання.

     Особи проводять інспектування рослин,  що ростуть  на  землях сільськогосподарського призначення, у розсадниках,  садах, лісах,відкритому ґрунті, теплицях та в інших місцях, включаючи місця для зберігання,   переробки   і  транспортні  засоби  для  переміщення об'єктів регулювання.

     Об'єкти регулювання  переміщуються  територією   України   за
наявності карантинного сертифіката у випадках:

вивезення та/або  ввезення  об'єктів регулювання у карантинну
зону;

транспортування імпортованих   об'єктів   регулювання,    які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами.

     Карантинний сертифікат  видається  державним  інспектором   з
карантину  рослин  не  раніше,  ніж  за 14 діб до дати переміщення
об'єктів регулювання територією  України  на  підставі  проведених фітосанітарних процедур. Державний інспектор  з карантину рослин зобов'язаний прийняти рішення про видачу або відмову у видачі карантинного сертифіката протягом 5 діб.

Рішення про   відмову   у   видачі  карантинного  сертифіката надається особі у письмовій формі.

Підставами для  прийняття  рішення  про  відмову   у   видачі карантинного сертифіката є:

–  невідповідність об'єктів  регулювання  вимогам фітосанітарних
заходів;

–  виявлення зараження   об'єктів   регулювання    регульованими
шкідливими організмами;

–  відсутність реєстрації  особи,  передбаченої статтею 27 цього
Закону;

–  невідповідність наявних   об'єктів   регулювання,   заявлених
особою для переміщення територією України;

–  невиконання розпоряджень  державного  інспектора  з карантину
рослин щодо застосування фітосанітарних заходів;

–  відсутність оплати за видачу карантинного сертифіката.

Підставами для анулювання карантинного сертифіката є:

1. порушення особою вимог фітосанітарних заходів,  які визначені
у карантинному сертифікаті;