Антиагрегантні лікарські засоби. Тиклопідин та Клопідогрель. Фармакокінетика, фармакодинаміка, принципи застосування

Фармакокінетика дигоксину та теофіліну не змінюється при одночасному застосуванні клопідогрелю. Антациди не впливають на ступінь  поглинання клопідогрелю.

Карбоксильні  метаболіти клопідогрелю можуть пригнічувати активність цитохрому P4502C9. Потенційно це може призводити до збільшення рівнів у плазмі крові таких препаратів, як фенітоїн і тол бутамід, та НПЗП, що метаболізуються P4502C9. Фенітоїн і тол бутамід можуть безпечно застосовуватися одночасно з клопідогрелем.

За винятком інформації щодо взаємодії зі специфічними лікарськими засобами, наведеної  вище, дослідження щодо взаємодії  клопідогрелю з лікарськими засобами, які зазвичай призначають хворим на атеротромбоз, не проводилися. Однак  пацієнти, які брали участь у клінічних  дослідженнях клопідогрелю, застосовували  одночасно інші препарати, включаючи  діуретики, бета-блокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністи кальцію, засоби, що знижують рівень холестерину, коронарні вазодилататори, антидіабетичні засоби (включаючи інсулін), проти епілептичні засоби, гормонозамісну терапію та антагоністи GPIIb/IIIa без ознак клінічно значущої побічної дії.

Фармацевтичні характеристики. 

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, з двоопуклою поверхнею. 

Термін  придатності. 3 роки. 

Умови зберігання. Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 º С.

Зберігати в  недоступному для дітей місці. 

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 1 або 2 блістери в пачці.  

Категорія відпуску. За рецептом. 

Виробники. ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС». ТОВ «Фармекс Груп».  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ТИКЛОПІДИН-ратіофарм

(TICLOPIDIN-ratiopharm^®)

Cклад.

Діюча речовина: 1 таблетка містить тиклопідинугідро хлориду 250 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, гіпромелоза, магнію стеарат, титану діоксид (Е 171), повідон (К 25), кремнію діоксид колоїдний, макрогол 6000. 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою. 

Фармакотерапевтична група.

Антиагрегантні  засоби. Код АТС В 01А С 05. 

Показання.

– Реабілітаційний  період після інфаркту міокарда;

– профілактика тромбозів при ішемічних порушеннях, викликаних атеросклеротичними ураженнями судин головного мозку та нижніх кінцівок;

– попередження або корекція тромбоцитарних порушень (тромбоутворення) після шунтування судин і при використанні штучного кровообігу, при хронічному гемодіалізі;

– стан після  гемотрансфузії;

– профілактика ранньої ретинопатії, нефроангіопатіїі ангіопатії нижніх кінцівок при цукровому  діабеті. 

Протипоказання.

– Підвищена  чутливість до тиклопідину та/або  інших інгредієнтів готової лікарської форми;

– геморагічний діатез;

– захворювання крові, що супроводжуються подовженням  часу кровотечі;

– органічні  ураження зі схильністю до кровотечі (загострення  виразкової хвороби шлунка та дванадцяти палої кишки, геморагічніінсульти  в гострий та під гострий періоди);

– лейкопенія, тромбоцит  опенія та агранулоцит оз (вт. ч. в  анамнезі);

– лікування  високими дозами гепарину;

– захворювання печінки з клінічними проявами гепатиту або жовтяниці;

– вагітність та період лактації;

– діти та підлітки у віці до 14 років. 

Спосіб  застосування та дози.

Препарат “Тиклопідин-ратіофарм” призначають дорослим під час  або після їжі по 1 таблетці (250 мг) 1-2 рази на добу. Таблетки не розжовують, запивають достатньою кількістю  рідини (вода, сік). Максимальна добова доза – 500 мг. Тривалість лікування  встановлюють індивідуально.

При необхідності доза препарату може бути на незначний  час збільшена до 1 г на добу. Лікування  в такій дозі проводять коротким курсом під постійним ретельним  лікарським спостереженням і під  контролем часу кровотечі. Тривалість часу лікування збільшеною дозою  залежить від перебігу захворювання. Рішення про його тривалість приймає  лікар індивідуально. 

Побічні реакції.

Небажані побічні  ефекти при застосуванні препарату “Тиклопідин-ратіофарм” найчастіше спостерігаються на початку або протягом перших 3 місяців лікування. Після припинення лікування за кілька днів усі симптоми спонтанно зникають.

Геморагічні: головним чином гематоми, носові кровотечі, гематурія, шлунково-кишкові кровотечі. Можливе  підвищення ризику розвитку внутрішніх або після операційних кровотеч.

Повідомлялось про можливість тяжких гематологічних або геморагічних порушень, що загрожують життю. Їх розвиток можливий у тих  випадках, коли:

– контрольні лабораторні  дослідження були проведені некоректно, побічні ефекти, що розвивались було виявлено дуже пізно, а заходи щодо їх усунення були помилковими;

– одночасно  застосовувалась активна терапія  високими дозами антикоагулянтів, ацетил саліциловою кислотою або іншими не стероїднимипротизапальними засобами.

З боку шлунково-кишкового  тракту можутьспостерігатись діарея, нудота, блювання та ін. В окремих випадках можливі колітз діареєю. Звичайно вони можуть з’являтись протягом перших 3 місяців лікування і, як правило, через 1 – 2 тижні після виникнення спонтанно зникають. Притяжких формах прояву цих побічних ефектів іноді необхідно припиняти лікування.

Шкірні  алергічні реакції виникають у поодиноких випадках (шкірний висип, свербіж або кропив’янка). В окремих випадках можливі набряк Квінке, васкуліт, червоний вовчак. В украй рідких випадках можеспостерігатя поліморфна еритема або синдром Стівенса-Джонсона.

З боку печінки: є окремі повідомлення про виникнення гепатиту або холестатичної жовтяниці. Відхилення з боку функції печінки можуть спостерігатися протягом перших 4 місяців лікування.

Зміна лабораторних показників: найне безпечнішими єзміни з боку картини крові, такі як нейтропенія або агранулоцит оз. Іноді можливе виникнення тромбоцит опенії або тромбоцит опенії в комбінації з гемолітичною анемією.

Як правило, припинення прийому Тиклопідину-ратіофармпризводить  до нормалізації картини крові.

При тривалому  прийомі препарату може спостерігатися підвищення рівня холестерину (ХС) і  три гліцеридів (ТГ) у сироватці  крові. Рівень ХС ліпопротеїдів високої  щільності (ЛПВЩ), ХС ліпопротеїдів  низької щільності (ЛПНЩ), ХС ліпопротеїдів  дуже низької щільності (ЛПДНЩ) і  ТГ у сироватці крові через 1 – 4 місяці лікування може підвищуватися  на 8 – 10 %, при продовженні лікування  подальшого підвищення не відбувається. Співвідношеннясубфракцій ліпопротеїдів (особливо ЛПВП і ЛПНП) залишається  незмінним. Цейефект не залежить від  віку, статі, прийму алкоголю або захворювання на цукровий діабет і не підвищує ризик  серцево-судинних захворювань.

Інші: іноді спостерігалось запаморочення, головний біль, астенія, анорексія, а також нервозність, порушення сну, підсилення серцебиття, пітливість, порушення смакових відчуттів, депресивні розлади. 

Передозування.

Симптоми: випадків передозування не описано. Будь-яких додаткових проявів, окрім відомого впливу препарату на гемостаз, уразі  передозування тиклопідину не очікується.

Лікування: при  передозуванні доцільно видалити з  організму залишки препарату, який ще не всмоктався (викликати штучне блювання) та зробити промивання шлунка.

Хворі потребують ретельного спостереження.

При виникненні кровотечі для пригнічення ефектутиклопідину  призначають десмопресин або  трансфузію тромбоцитарної маси. 

Застосування  у період вагітності або годування  груддю.

Тиклопідин проникає через плацентарний бар’єр та надходить  у жіноче молоко. Експериментальні дослідження на тваринах не виявилитератогенної  дії препарату. Однак у зв’язку  з недостатнім досвідом застосуваннятиклопідину  у людини, приймати препарат “Тиклопідин-ратіофарм” у період вагітності та годування  груддю протипоказано. 

Діти. Призначати дітям до 14 років не рекомендується. 

Особливі  заходи безпеки.

Не передбачено. 

Особливості застосування.

Протягом перших трьох місяців у всіх хворих слід проводити ретельний контроль ознак  побічних реакцій, контроль картини  периферичної крові та показників функції  печінки протягом кожних 15 днів. Хворого  необхідно ознайомити з можливими  проявами нейтропенії (гарячка, біль угорлі, укривання виразками ротової  порожнини), тромбоцитопенії або  порушення гемостазу (кровоточивість, синці, темний колір калу). Хворі  повинні бути попереджені щодо необхідності припинити лікування та проконсультуватись з лікарем негайно припояві зазначнених  симптомів.

Рішення щодо продовження  лікування повинно прийматися тільки на підставі клінічних та лабораторних досліджень.

Якщо лікування  препаратом “Тиклопідин-ратіофарм” з будь-яких причин було перервано протягом перших 3 місяців лікування, необхідно через 2 тижні після припинення терапії провести контрольний аналіз крові.

При необхідності проведення планових оперативних втручань (навіть таких незначних, як екстракція зуба) слід повторно дослідити час  кровотечі та за тиждень до операції припинити терапію. Винятком можуть бути тільки ті випадки, коли тромбоцитарна  дезагрегація є бажаною.

Зазначений лікарський засіб слід з обережністю призначати хворим з порушенням функції печінки, а у випадку розвитку гепатиту та жовтяниці (в т. ч. темний колір  сечі, знебарвлений кал), лікування  слід припинити і провести відповідні лабораторні дослідження. 

Здатність впливати на швидкість  реакції при керуванні  авто транспортом  або іншими механізмами. Препарат “Тиклопідин-ратіофарм” не чинить значного впливу на здатність керувати авто транспортом та працювати з технікою. 

Взаємодія з іншими лікарськими  засобами таінші форми  взаємодій.

Слід уникати  одночасного застосування препарату“Тиклопідин-ратіофарм” та інших лікарських засобів, що сприяють посиленню кровотеч (гепарин, пероральні антикоагулянти, ацетил саліцилова кислота, не стероїдні протизапальні засоби). У тих випадках, коли неможливо  запобігти поєднанню таких лікарських засобів, слід здійснювати частий контроль стану гемостазу.

Прийом препарату  “Тиклопідин-ратіофарм” одразу після  антацидних засобів призводить до зниження рівня концентрації тиклопідину  вплазмі на 20 – 30 %.

Тривалий прийом циметидину значно підвищує рівеньтиклопідину  у плазмі.

Одночасний прийом:

– тиклопідину  та дигоксину призводить до незначного підвищення (приблизно на 15%) рівня  концентрації дигоксину в плазмі, що наврядчи може викликати зміни  терапевтичного ефекту;

– тиклопідину  та антипірину, седативних та снодійних  засобів, які метаболізуються за допомогою ферментів печінки (цитохромів Р-450), призводить до підвищення періоду  їх напів виведення на 25 %. У цих  випадках необхідно на початку лікування  тиклопідином і після припинення його прийому коректувати дозування  зазначених препаратів, щоб досягнути  оптимального рівняїх концентрації у плазмі.

– тиклопідину  і теофіліну призводить до подовження періоду напів виведення теофіліну  з 8,6 години до 12,2 години і до одночасної редукції кліренсу плазми теофіліну. У  зв’язку з цим через ризик  передозування теофіліну необхідно  під час і після лікування  тиклопідином коректувати дозування  теофіліну.

До цього часу клінічно значимих взаємодій при  одночасному прийомі тиклопідину  та бета-адреноблокаторів, антагоністів кальціюта діуретиків не спостерігалось.

Необхідно бути обережними і контролю вати та оптимізувати рівень фенітоїну в плазмі при  одночасному застосуванні зтиклопідином.