Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Мая 2011 в 16:33, курсовая работа
Причиною уявлень про важке лікування простатиту служать діагностичні помилки. В більшості випадків простатит не супроводжується запаленням в простаті, а часто взагалі не є захворюванням простати. Термін «простатит» об'єднує різні захворювання, деколи зовсім не пов'язані із захворюванням самої залози, і що відповідно вимагають різного лікування. Належна діагностика разом з урологічним вимагає адекватного ультразвукового, неврологічного і мануального обстеження.
Вступ.
Розділ 1.
Сучасні аспекти створення супозиторіїв для лікування простатиту.
Анатомо-морфологічні особливості простатиту.
Характеристика препаратів для лікування простатиту.
Антибіотики в сучасній терапії простатиту.
Загальна характеристика супозиторіїв.
Розділ 2
Об'єкти і методи досліджень
2.1. Об′єкти досліджень
2.2. Методи досліджень
Масаж передміхурової залози залишається одним з універсальних методів лікування. Його терапевтична дія полягає в поліпшенні крово - і лімфообіги, усунення явищ застою секрету передміхурової залози і дренування простатичних ацинусів.
Фізіотерапія в комплексному лікуванні хронічного простатиту завжди займала вельми важливе місце, а останнім часом, в першу чергу завдяки якісному поліпшенню тих, що мають місце в урологічній практиці фізіотерапевтичних комплексів, вийшла на провідні ролі.
Основними фізичними чинниками, використовуваними при лікуванні простатиту, є: магнітотерапія, низькоінтенсивне лазерне випромінювання, термотерапія, електростимуляція. Перші три з приведених чинників надають протизапальну, протинабрякову, і знеболюючу дію, стимулюючи загальний і місцевий тканинною імунітет, покращуючи мікроциркуляцію у вогнищі запалення, а так само сприяючи збільшенню концентрації фармакологічних препаратів в тканині.
Важливе практичне значення має комплексна дія вищенаведених фізичних чинників, що дозволяє істотно поліпшити результати лікування.
До інших патогенетичних методів лікування відносяться застосування альфа - адреноблокаторів при стійких розладах сечовипускання - нестероїдні протизапальні засоби при вираженій больовій симптоматиці, ензимотерапія.
Корекція
сексуальних розладів повинна проводитися
індивідуально, строго по патогенезу виявлених
порушень. Не так вже часто еректильна
дисфункція безпосередньо пов'язана
з наявним хронічним
Лікування
Для призначення ефективного лікування простатиту необхідно знати результати наступних лабораторних досліджень:
- загальні аналізи крові і сечі;
- спеціальний аналіз сечі з секретом передміхурової залози;
- УЗД передміхурової залози;
- мікроскопія секрету передміхурової залози;
- біопсія секрету передміхурової залози.
Для виявлення можливих інфекційних збудників також проводяться спеціальні дослідження, наприклад, ПЦР - діагноста і бактеріоскопія - такі заходи дозволяють зрозуміти причину виникнення простатиту, а, значить, і підібрати адекватний конкретному випадку метод лікування.
В основному вдаються до традиційних способів, тобто використанню специфічних лікарських препаратів, курс яких обов′язково повинен бути призначений урологом. Терапія переслідує різні цілі залежно від етіології захворювання: для інфекційних форм першорядним є завдання усунення збудника, а для застійних - нормалізація кровообігу.
Окрім лікарських препаратів рекомендуються і імуномодулятори, сприяючі підвищенню природної опірності організму, поліпшенню загального самопочуття хворого.
Надзвичайно
ефективним в боротьбі з даним
захворюванням по праву
Своєчасне лікування простатиту
дозволить добитися добрих результатів
і максимально скоротити кількість рецидивів.
Проте старання лікаря в даному випадку
буде не досить. Пацієнт повинен переглянути
своє відношення до здоров′я: відмовитися
від шкідливих звичок (куріння, вживання
алкоголю), дотримувати певну дієту, зайнятися
спортом.
Антимікробний препарат | Переваги | Недоліки | Рекомендації |
Фторхінолони | Відмінне проникнення в тканину простати. Хороша біодоступність. Еквівалентність пероральної і парентеральної фармакокінетики. Хороша активність відносно типових і атипових патогенів. | Перехресна
алергія.
Фото токсичність. Вплив на центральну нервову систему. |
Рекомендовані до застосування. |
Макроліти | Помірна активність
проти грампозитивних бактерій. Активність проти атипових патогенів. Хороше проникнення в тканину простати Малотоксичні. |
Недостатня
активність проти грамнегативних бактерій. |
Використовуються
для
специфічних збудників. |
Тетрацикліни | Хороша активність
проти атипових патогенів. |
Неактивні
у відношенні до синьогнійної палички. Недостатня активність проти стафілококів кишкової палички. |
Використовуються
для
специфічних збудників. |
Лечение больных
ХБП
Основные задачи
в терапии ХБП заключаются
в эрадикации очага инфекции в простате,
снижении бактериурии и устранение симптомов
заболевания. Лечение может быть консервативным
и хирургическим. Консервативное лечение
предусматривает длительное курсовое
применение антимикробных препаратов
(4-6 нед и более) на фоне патогенетической
и симптоматической терапии. Лечение больных
БП должно быть комплексным с применением
антибактериальных и симптоматических
препаратов. Лекарственные средства должны
быть липидорастворимыми, обладать свойством
низкого связывания протеинов и иметь
высокую константу диссоциации (рКа). Чем
благоприятнее рКа медикамента, тем выше
в плазме крови фракция незаряженных (неионизированных)
молекул, способных к инвазии в ткань предстательной
железы [13, 14].
Необходимо акцентировать
внимание на важных аспектах при лечении
простатита инфекционной этиологии.
1. Наряду с
традиционными возбудителями
2. Не все антибактериальные
препараты обладают
3. Терапия БП
должна включать следующие
• Антибактериальные препараты, обладающие высокой активностью в отношении возбудителей воспалительного процесса в ткани предстательной железы.
• Обеспечение
оттока гнойно-воспалительного
• Физические методы
воздействия для улучшения
• Седативные препараты.
• Диета - исключение
алкоголя, острой пищи.
Препаратами выбора
при лечении простатита являются
фторхинолоны, обладающие высокой микробиологической
активностью и доказанной в многочисленных
клинических исследованиях эффективностью.
Преимуществами фторхинолонов является
возможность терапии короткими курсами
или одной дозой, хорошая степень безопасности
и высокая комплаентность. К новым препаратам
данной группы относится спарфлоксацин
- дифторхинолон, обладающий более высокой
активностью по сравнению с представителями
предыдущих поколений данной фармакологической
группы в отношении грамположительных
бактерий и атипичных внутриклеточных
микроорганизмов, при сохранении высокой
активности в отношении грамотрицательных
микроорганизмов. Механизм действия спарфлоксацина
связан с ингибированием двух жизненно
важных ферментов микробной клетки - ДНК-гиразы
и топоизмеразы 4, за счет чего нарушается
синтез ДНК и происходит гибель микроорганизма.
Период полувыведения препарата из сыворотки
крови составляет в среднем 18-20 ч, что позволяет
назначать препарат 1 раз в сутки (что удобно
для больного), большой объем распределения
(около 300 л), превышающий этот показатель
для других фторхинолонов, а также создание
эффективных концентраций в ткани и секрете
предстательной железы [16].
Для успешного
лечения фторхинолонами важным условием
является длительность терапии: не менее
4 нед с последующим бактериологическим
контролем. При сохранении в анализе мочи
пиурии или бактериурии более 103 КОЕ/мл
в 3-й порции мочи и секрете простаты при
пробе по методу Meares-Stamey необходим повторный
курс антибактериальной терапии в течение
2-4 нед. Ведущие эксперты по данной проблеме
A.Schaefer и J.Nickel (2000 г.) полагают, что лечение
фторхинолонами должно составлять 4-6 нед.
Согласно рекомендациям
Европейской ассоциации урологов по
лечению инфекций мочевыводящих
путей и инфекций репродуктивной
системы у мужчин, принятым в 2001 г., длительность
антимикробной терапии хронического инфекционного
простатита фторхинолонами или триметопримом
должна составлять 2 нед (после установления
предварительного диагноза). После повторного
обследования больного антимикробную
терапию рекомендовано продолжать до
4-6 нед только при положительном результате
микробиологического исследования секреты
простаты, взятого до начала лечения, или
если у больного отмечается улучшение
состояния после приема антимикробных
препаратов.
Проведены клинические
исследования эффективности спарфлоксацина
в лечении ХБП у 30 больных, средний
возраст которых составлял 34,3 года.
Препарат назначали по 400 мг 1 раз
в первые сутки, в последующие
дни по 200 мг 1 раз в день, продолжительность
лечения составляла 4 нед. Микробиологическое
излечение достигнуто в 86,6% наблюдений,
что позволило авторам рекомендовать
спарфлоксацин для лечения ХБП [17].
В исследовании
K.Suzuki и соавт. (1992 г.) клиническая
эффективность спарфлоксацина у
больных БП составила 85,7%, а бактериологическая
- 93,3% (препарат применяли в дозировке 200-400
мг ежедневно в течение 14 дней) [18].
Спарфлоксацин
применяли у 43 пациентов с пиелонефритом
и простатитом, обусловленными грамположительными
и грамотрицательными возбудителями
в дозе 400 мг 1 раз в день 7-14 дней, затем
по 200 мг в день. Клиническая эффективность
лечения составила 83,7%, бактериологическая
- 78, 7%. Авторами сделано заключение о том,
что спарфлоксацин обладает широким спектром
активности и может применяться у пациентов
с заболеваниями мочеполовой системы
[19].
Среди препаратов
тетрациклинового ряда при лечении
больных простатитом используют
доксициклин, который отличается высокой
степенью накопления в ткани простаты.
Доксициклин характеризуется
К преимуществам
макролидов следует отнести их активность
в отношении грамположительных
бактерий, C. trachomatis, U. urealyticum, M. hominis, M. genitalium,
хорошее проникновение в простату, низкую
токсичность [20].
В сравнительном
рандомизированном исследовании эффективности
доксициклина и азитромицина при
лечении больных простатитом, ассоциированным
c U. urealyticum, наблюдали высокие показатели
излечения для использованных препаратов
[21].
При лечении
урогенитального хламидиоза у больных
хроническим простатитом с
В табл. 3 представлены
характеристики препаратов, используемых
при лечении больных
Хирургическое лечение больных ХБП показано в исключительных случаях и бывает эффективным при наличии камней простаты, способствующих прогрессированию инфекционно-воспалительного процесса с развитием инфравезикальной обструкции. Методом выбора в подобных клинических ситуациях является трансуретральная резекция простаты.