Надання першої медичної допомоги при отруєнні алкоголем та його сурогатами

Алкоголі́зм — захворювання, що викликається систематичним вживанням  алкогольних напоїв, що характеризується потягом до них, призводить до психічних  і фізичних розладів та порушує соціальні  стосунки особи, яка страждає цим захворюванням. Найважчою стадією є синдром фізичної залежності від алкоголю, при якому раптове припинення його вживання може викликати такі абстинентні симптоми, як тремор, страх, галюцинації або марення.

Алкоголізм, або алкогольна залежність, асоціюється з рядом  ознак:

• хворобливий потяг до алкоголю;
• ріст толерантності (зростає витривалість до великої кількості алкоголю);
• втрата кількісного контролю;
• наявність синдрому відміни або абстинентного синдрому.

Розрізняють три  ступені гострого алкогольного оп’яніння: початкову, середню і важку.

Початкова ступінь оп’яніння виявляється у відчутті тепла, легкого головокружіння. Поведінка людини майже не змінюється, але з’являється самовпевненість. Посилюється серцебиття, розширюються зіниці, судини лиця. Зовнішні рухові розлади не помітні, але координація рухів дещо порушується, уповільнюється реакція на зовнішні подразники.

При вживанні великої кількості  алкоголю наступає середня ступінь оп’яніння. П’яний нервує, йому властиві спалахи гніву, озлобленості, буяння, він втрачає почуття відповідальності за свої вчинки, прихильний до вихваляння й агресії. Часто в такому стані людина порушує громадський порядок, здійснює хуліганські вчинки і навіть злочини. Порушується координація рухів, тому, з такими людьми часто трапляються нещасні випадки на виробництві, на вулиці і в побуті. Після отверезіння, проявляється в’ялість, сонливість, головна біль.

Важка ступінь оп’яніння наступає при вживанні великої дози алкоголю. Для цього стану характерні дві фази: збудження і гальмування. В першій фазі мова стає невиразна, рухи некоординовані, вчинки беззмістовні, не рідко агресивні. Фаза гальмування проявляється у в’ялості, сонливості і закінчується глибоким наркотичним сном. В такому стані людина не реагує навіть на сильні больові подразники, вона може заснути на вулиці, а в холодну пору року замерзнути. Після пробудження людина майже не пам’ятає, що з ним було, з’являється сильне бажання випити ще. У людини можлива нудота, блювота і інші признаки отруєння.

Внаслідок неодноразового прийняття  алкогольних напоїв у людини закріплюється умовний рефлекс. Після забуття і пробудження у п’яниць наступає важкий стан похмілля, симптоми якого знімаються при повторному вживанні спритних напоїв. Це головна ознака хронічного алкоголізму. Вона супроводжується синдромом астенії – втомою, непрацездатністю. Організм хворий, але алкоголік не усвідомлює своєї хвороби і її причини.

Хронічний алкоголізм, або  алкогольна наркоманія, - хвороба, при  які у людини з’являється неймовірний потяг до спиртних напоїв, спостерігається симптоми астенії і абстиненції та інші алкогольні розлади. Самопочуття алкоголіка дуже пригнічене, він невпевнений в собі, часом кається, лякається. Характер різко погіршується, сон короткочасний і поверхневий, він бачить жахливі сни. Водночас підвищується опірність організму до алкогольного отруєння. В стадії побутового п’янства звичайні дози алкоголізму вже недостатні. Ще одна ознака алкоголізму – ослаблення захисних рефлексів – блювоти, нудоти, слиновиділення. При вживанні великих доз алкоголю спостерігається галюцинації, гострі психози, втрата пам’яті. З’являється нестійкий мотив поведінки, хворий здійснює вчинки, не властиві йому раніше. В минулому щирий, милосердний, добрий чоловік стає рівно душним, аморальним, озлобленим.

В останній стадії алкоголізму  різко знижується опірність до великих  доз алкоголю. Хворі почувають себе погано, у них порушується кровообіг, з’являються гострі розлади серцево-судинної системи, печінкова недостатність. По зовнішньому вигляді вони нагадують хворих, яким властива психічна і соціальна деградація.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Глава 2. Алкогольні сурогати

 

2.1 Різновиди алкогольних сурогатів

 

Сурогати алкоголю - це технічні рідини, які іноді мають органолептичну схожість з етиловим спиртом, вживають їх найчастіше з метою алкоголізації. Існують технічні рідини, які містять  алкоголь (істинні сурогати алкоголю) і ті, що не містять алкоголь («неправдиві»), або технічні рідини. До першої групи  відносяться рідини, приготовані  на основі етилового спирту, що містять  різні домішки, до другої - рідини, що не містять етанол, але мають у  своєму складі інші спирти (метанол, етиленгліколь, пропіловий, ізобутіловий, аміловий та ін спирти). До них відносяться гальмові рідини, дихлоретан, тетраетилсвинець та ін.. технічні рідини широко застосовуються в побуті, в промисловості, сільському господарстві.

У побуті та на виробництві  використовується велика кількість  технічних рідин, які з тих  чи інших своїх властивостях сприймаються особами, схильними до вживання алкоголю, як рідини містять етиловий спирт.

Деякі з них справді  містять етиловий спирт у тій  або іншій кількості. Але, ці технічні рідини містять хімічні речовини, які є отруйними для людини і викликають різного роду розлади  здоров'я, а при вживанні великих  доз викликають смерть людини. Часто  їх називають сурогатами етилового  алкоголю, цей термін відображає судово-медичне  значення цих рідин.

Технічні рідини за своїм  складом можуть бути дуже різними: від  дійсно етилового технічного спирту, але з великою кількістю шкідливих  домішок, до сильної отрути - метилового спирту, в чистому або змішаному  з іншими речовинами вигляді.

Я зупинюся на особливостях дії деяких хімічних речовин, що входять в технічні рідини, що вживаються в якості сурогатів етилового алкоголю.

Метиловий спирт - хімічна речовина спиртового ряду, за своїми властивостями дуже близька до етиловому спирту. Тому на виробництвах, де він використовується, зустрічаються випадки помилкового вживання його замість спирту етилового. Відзначалися випадки розкрадань метилового спирту з виробництва та продажу під виглядом алкогольних напоїв. Метиловий спирт - сильна отрута нервово-судинної дії, важкі отруєння виникають після прийому 5-10 мл метилового спирту, смерть може наступити від вживання 30 і більше мл спирту. Щоправда, були випадки одужання постраждалих після вживання 250, і навіть більше, мл метилового спирту. У літературі з цього приводу сказано, що одночасне вживання етилового і метилового спиртів зменшує токсичну дію метилового.

Сп'яніння від метилового спирту не викликає підняття настрою, а навпаки викликає млявість, головний біль, страждає координація рухів, швидко настає важкий сон. Після сну людина відчуває себе нормально, але до початку  другої доби після прийому метилового спирту, настає різке загальне нездужання, запаморочення, болі в попереку і  в животі, можливі різкі порушення  або втрати свідомості. Метиловий  спирт робить сильний вплив на зір, коли людина виживає то часто при цьому, залишається сліпою. Смерть настає від паралічу дихального центру, у відсутності медичної допомоги приблизно на третю добу. Метиловий спирт виявляється в крові та сечі загиблих і живих людей протягом 3-4 діб після його вживання, а в спинномозкової рідини значно довше.

Пропілові спирти - хімічні речовини спиртового ряду з вуглеводневої ланцюжком, що складається їх трьох атомів, використовуються як розчинники.

За своєю будовою і  властивостями близькі до етилового  спирту, роблять на організм приблизно  таку ж дію, як і етиловий спирт. Смерть може наступити від прийому 300 і  більше мл пропілового спирту. При неодноразовому вживанні цього спирту швидко розвиваються патологічні зміни у внутрішніх органах, в першу чергу в печінці та нирках.

Один із продуктів розпаду  пропілового спирту - ацетон може бути виявлений у сечі трупа протягом 3-4 діб після вживання спирту.

Бутилові спирти - мають вуглецевий ланцюжок, що складається з 4 атомів. Застосовуються в різних виробництвах, зокрема для виготовлення гальмівної рідини БСК. Бутиловий спирт дає наркотичний ефект і переважно діє на центральну нервову систему. Після вживання цього спирту короткочасне сп'яніння через 3-4 години переходить в сонливість, апатію, потім погіршується зір, порушується функція нирок. При відсутності лікування смерть може настати від 250 мл спирту приблизно через дві доби після вживання.

Амілові спирти - рідини спиртового ряду жовтуватого кольору, їх ще називають сивушними маслами, вони визначаються за характерним запахом (такий запах має погано перегнаний самогон). Амілові спирти характеризуються наркотичним впливом на головний мозок. Отруєння супроводжується загальною слабкістю, запамороченням, нудотою, блювотою, болем у животі, печією в стравоході, сплутаністю свідомості, оглушенням, ціанозом. Смертельна доза 20-30 мл і більше. Смерть настає від паралічу життєво важливих центрів стовбурної частини головного мозку. При розтині відзначається сивушний запах.

Етиленгліколь - складова частина антифризів, гальмових і інших технічних рідин. Після прийому всередину замість етилового спирту виникає легке сп'яніння, потім з'являються загальна слабкість, головний біль, нудота, блювота, біль у животі, судоми, втрата свідомості. Переважно уражаються центральна нервова система і нирки. Смертельна доза 150 мл і більше. Смерть може настати через 1-3 дні після прийому етиленгліколів. На розтині відзначається збільшення нирок і печінки, виражені ознаки їх токсичного ураження.

Тетраетилсвинець (ТЕС) - органічна сполука свинцю, масляниста летюча рідина. Входить до складу рідин, що додаються до низькооктанових сортів бензину. Токсична дія виникає при помилковому вживанні всередину і при попаданні на шкіру, а також може проникати через легені в паровій фазі. Смертельна доза при введенні через рот становить 10-15 мл.

ТЕС і продукти його метаболізму  тривалий час затримуються в організмі (до 3 місяців). Переважне токсичний  вплив ТЕС робить на центральну нервову  систему. При затяжному перебігу отруєння може розвинутися катарально-геморагічна  пневмонія. На розтині при дослідженні  головного мозку виявляються  дистрофічні та некротичні зміни  в клітинах різних відділів мозку.

Ацетон - безбарвна рідина з характерним запахом, є гарним розчинником. Отруєння може наступити при вдиханні парів концентрованих і при прийомі всередину. Вдихання парів ацетону використовується токсикоманами для досягнення ейфорії. При вживанні через рот смертельна доза становить 60-70 мл і вище. Відзначається виражену дію на центральну нервову систему. При прийомі ацетону всередину з'являються нудота, блювота, біль у животі, ціаноз шкіри, при значній кількості прийнятого ацетону людина досить швидко втрачає свідомість. Смерть може наступити вже через 6-12 годин після вживання ацетону.

Важке інгаляційне отруєння характеризується розладом зору, судомами, підвищенням концентрації цукру  в крові, надалі втратою свідомості. На розтині виявляється повнокров'я  внутрішніх органів, темна кров у  серці і судинах, запах ацетону  від внутрішніх органів.

Отруєння технічними рідинами - це важкі для діагностики та складні для лікування патологічні  стани. Отруєння «середніми» спиртами, до яких відноситься пропіловий, аміловий, бутиловий спирти, нагадують картину  гострої алкогольної інтоксикації. Але токсичність їх різна. Менш токсичний  пропіловий, найбільш — аміловий спирт. Амілові спирти називають сивушними  маслами, вони визначаються по характерному запаху (такий запах має погано перегнаний самогон). Якщо смертельні дози етилового спирту - 8г на 1кг ваги, тобто 560мл спирту для людини вагою 70 кг, то для амилового спирту - 20-30мл, для бутилового - 250мл, пронілового 300мл. Смерть при отруєнні спиртами настає від паралічу життєво важливих центрів стовбурової частини головного мозку, від печінково-ниркової недостатності.

 

2.2 Відмінності якісного алкоголю від сурогату

В Україні близько 40 % алкогольних  напоїв виготовляють нелегально. І  весь цей товар переважно неякісний. Приміром, горілку роблять підпільно  з дешевого спирту, що розводять  водою з-під крана. Як відрізнити таку підробку від оригіналу на полицях  магазинів?

2.2.1 Горілка

Спирт і вода, міцність 40 градусів, смак гіркий. Горілка - дуже простий  за складом напій. Але виробники примудряються випускати десятки різних видів горілки.

Ще на стадії вибору горілки в магазині можна відкинути неякісну продукцію. Зовнішній вигляд упаковки підкаже, де справжня горілка, а де — підробка. Необхідно зверніть увагу на рівень рідини в пляшці. Тару з гвинтовою пробкою зазвичай заливають до середини горлечка, а якщо використовується «безкозирка» — трохи вище плічок. Етикетка теж може багато про що розповісти. Якщо вона наклеєна акуратно і рівно, значить пляшка доставлена ​​з заводу. Якщо ж клей промазав криво і нерівномірно, це говорить про те, що хтось клеїв вручну. Етикетка повинна бути трохи лакованої. На зворотному боці можна знайти або шифр, або дату виготовлення. Термін придатності у справжньої горілки необмежений.

Якщо є можливість в  магазині взяти товар у руки, можна перевірте його ще за кількома показниками. По-перше, оглянути пробку — вона повинна бути без дефектів. Спробувати прокрутити її. Упаковка з заводу відкривається важко. По-друге, звернути увагу на рідину в пляшці. Спробувати її потрясти. Бульбашок має бути небагато. Великі бульбашки і піна говорять про неякісність продукції. Якщо з’являється білий наліт, не сумнівайтеся — це спирт, розведений водою. Після того, як купили горілку, варто ще раз перестрахуватися і перевірити на запах. Хороший продукт не буде пахнути ефіром або ацетоном.