Проведення туберкулінізації в ВАТ А/Ф «Слобожанське»

Дуже швидко розвивається туберкульозний лімфангіт, що проявляється лімфостазом і туберкульозними  бугорками в периваскулярній, набряклій тканині.

Ушкоджені регіонарні лімфатичні судини збільшені і мають вогнища  казеозного некрозу, звапнення, іноді, представлені казеозноподібною масою. Неповний первинний туберкульозний, комплекс, характеризується також ушкодженням лімфатичних вузлів, первинний афект у відповідних органах не виявляють.

Складний первинний  туберкульозний комплекс проявляється одночасною локалізацією повного або  неповного комплексу в різних органах, наприклад, легенях і кишечнику, легенях і печінці.

За несприятливих умов хвороба набуває вторинної стадії первинного туберкульозу – ранньої  генералізації. При цьому із вогнищ первинних ушкоджень мікобактерії проникають у лімфу, кров, провідні шляхи: гематогенно, лімфогенно, та інтерканалікулярно. В органах утворюються субміліарні, міліарні та великовогнищеві туберкули.

Вторинний туберкульоз  виникає після згасання первинного комплексу. в результаті його активації  під дією несприятливий умов (стресів, голодування, ослаблення після різних хвороб). Вторинний туберкульоз можливий і при вторинному зараженні мікобактеріями. Морфологічним проявом вторинного туберкульозу е генералізоване ураження різних органів, як і при ранній генералізації; тільки відрізняється від неї відсутністю первинного комплексу.

Іншим проявом вторинного туберкульозу є ізольоване ураження органів, що свідчить про зниження їх резистентності до інфекції при наявності деякого загального імунітету. Особливістю цього прояву є здатність інфекції поширюватись тільки по запальних ходах органів.

У великої рогатої  худоби перебіг хвороби хронічний (латентний), рідше - підгострий. У молодих  тварин у разі масивного зараження  можливий гострий перебіг. Туберкульоз  зазвичай не має яскраво виражених  клінічних ознак, а ураження найчастіше виявляють під час післязабійного огляду органів. Залежно від місця локалізації патологічного процесу розрізняють легеневу, кишкову та генералізовану форми хвороби, а також ураження вимені, матки, серозних покривів. У великої рогатої худоби найчастіше трапляється легенева форма туберкульозу. При ураженні легенів спостерігаються непостійна гарячка, кашель, на початку хвороби - сухий, короткий, сильний, а при тривалій хворобі - частий, слабкий, беззвучний, болісний. У тяжких випадках, при сильному руйнуванні легень, спостерігаються різкі зміни в диханні, стогін, зниження вгодованості та продуктивності. Під час аускультації виявляють ослаблення везикулярного дихання, сухі або вологі хрипи. Перкусія може бути безрезультативною, іноді за її допомогою в уражених ділянках легень виявляють притуплення перкуторного звуку. При ураженні плеври спостерігають болісність при натисканні в ділянці міжребрових проміжків. Виявляють збільшення, горбистість, затвердіння, безболісність заглоткових, підщелепових, медіастинальних і перибронхіальних лімфовузлів. У міру розвитку хвороби погіршується апетит, слизові оболонки стають блідими, очі западають, порушується ритм жуйки, періодично відбувається здуття рубця. Наприкінці захворювання дихання стає частим, супроводжується хрипами й стогоном, виділення з носа мають іхорозний характер, тварина гине в стані повільної агонії. При кишковій формі туберкульозу спостерігають швидке виснаження тварини, загальну слабкість, хронічний пронос, що іноді супроводжується виділенням кров'янистих гнійних фекалій з неприємним запахом. Під час ректального дослідження виявляють дуже збільшені брижові та портальні лімфовузли. При кишковій формі швидко настає загибель тварини. Туберкульозні ураження матки та яєчників трапляються дуже рідко, супроводжуються викиднями та яловістю. У бугаїв при ураженні статевих органів розвиваються орхіти, водянка оболонок тестикулів. При туберкульозі молочної залози характерним є значне збільшення надвим'яних лімфовузлів, затвердіння спочатку однієї з двох чвертей вимені, а згодом усієї залози, множинні дрібні вузлики, що виявляються під час пальпації. У зв'язку з тим, що секреція молока, незважаючи на туберкульозний процес, довго залишається незмінною, а уражені частини вимені безболісними, захворювання молочної залози та виділення мікобактерій з молоком може тривалий час бути нерозпізнаним. Захворювання головного та спинного мозку туберкульозної етіології спостерігається дуже рідко. Характеризується появою судом, порушенням координації рухів, парезами, паралічами. Гострий міліарний туберкульоз як початкова стадія захворювання буває рідко. Ця форма виникає внаслідок загострення хронічного перебігу туберкульозу і проявляється гарячкою, пригніченням, порушенням серцевої діяльності та дихання. Туберкульоз серозних покривів грудної та черевної порожнин, так звана «перлова хвороба», клінічно майже не розпізнається. При генералізованій формі туберкульозу визначається збільшення, ущільнення та малорухомість усіх або більшості поверхневих лімфовузлів. Слід мати на увазі, що при всіх формах туберкульозу збудник хвороби завжди виділяється з молоком.

5. Патологоанатомічні зміни.

 

При туберкульозі великої  рогатої худоби специфічні ураження виявляються в легенях, бронхіальних та медіастинальних лімфовузлах. Уражені  ділянки легень тверді, мають червоно-сірий  колір, пронизані дрібними сірувато-жовтими вузликами різної форми та розмірів. При розрізуванні легень знаходять сирнисто-перероджені й кальцифіковані осередки, а також гнійні фокуси (каверни), оточені щільною сполучнотканинною капсулою. Вузлики виявляються і в інших паренхіматозних органах, кістках і кістковому мозку. Бронхіальні й медіастинальні лімфовузли горбисті, різко збільшені в розмірі, тверді, містять сирнисті або гнійні фокуси, які при розрізуванні хрустять внаслідок їх переродження й кальцифікації. При «перловій хворобі» на серозних покривах черевної та грудної порожнин спостерігають дрібні, круглі, щільні, сірувато-червоні розрощення, які з часом звапновуються і гронами висять на сполучній тканині, нагадуючи цвітну капусту. В слизовій оболонці задньої третини тонких кишок, у клубовій і сліпій кишках, солітарних фолікулах і пейєрових бляшках виявляються сірувато-жовті вузлики та виразки. При туберкульозі вимені спостерігається значне розростання сполучної тканини, уражені частки вимені збільшені в об'ємі, тверді, містять багато вузликів, які при розрізуванні сильно хрустять.

 

6. Діагностика. Диференційний діагноз.

 

Для успішної боротьби з  туберкульозом важливе значення має своєчасне виявлення хворих та заражених тварин.

Основними методами діагностики  туберкульозу є :

• зажиттєвий – клінічний огляд, внутрішньошкірна туберкулінова проба, а у коней – офтальмопроба (згідно настанов);
• посмертний – патологоанатомічне та бактеріологічне дослідження.

Алергічні дослідження  тварин на туберкульоз проводять  комісійно спеціалісти ветеринарної медицини під контролем спеціалістів державних установ ветеринарної медицини згідно чинних настанов по застосуванню туберкулінів для діагностики туберкульозу у тварин і птиці.

Не дозволяється досліджувати туберкулінами  тварин впродовж 3-х тижнів після вакцинації проти інфекційних хвороб та обробок проти гельмінтозів, а також кіз, овець, свиней, кобилиць, ослиць, зебувидних і хутрових звірів – не раніше 1 місяця після пологів.

В благополучних господарствах  проводять планові одноразові алергічні дослідження (туберкулінізації) або при епізоотологічних   (епідеміологічних) показниках і перед продажом тварин на племінні чи виробничі у плановому порядку проводять діагностичні дослідження на туберкульоз.

У неблагополучних господарствах  проводять одноразове алергічне дослідження через кожні 30-45 діб. В залежності від епізоотичної ситуації може проводитись дослідження дворазовою внутрішньошкірною пробою, а також офтальмопробою.

Офтальмопроба застосовується у коней, а також як допоміжний метод у великої рогатої худоби.

З метою своєчасного з’ясування епізоотичного стану в областях, районах, населених пунктах (містах, селах), господарствах (незалежно від  форм власності) у плановому порядку  проводять діагностичні дослідження  на туберкульоз.

Велику рогату худобу досліджують:

- у благополучних господарствах  неблагополучних районів - все  поголів’я худоби, починаючи з  40-добового віку двічі на рік;

- після оздоровлення всіх господарств  району, перші чотири роки досліджують  маточне поголів’я (корови, нетелі, телиці парувального віку, бугаї) – двічі на рік (весною та восени), а молодняк – з 40-добового віку один раз на рік;

- при благополуччі адміністративного  регіону (району, області) впродовж 4-х і більше років та за  відсутності реагуючих на туберкулін  тварин досліджують все поголів’я худоби, починаючи з 40-добового віку один раз на рік;

- в областях (регіонах), тваринництво яких благополучно  більше 10 років, з дозволу головного  державного інспектора ветеринарної  медицини області за погодженням  Державного комітету ветеринарної медицини України контроль благополуччя здійснюється на м’ясопереробних підприємствах за наслідками післязабійної експертизи;

- в усіх держплемпідприємствах,  племфермах, приватних племінних  господарствах, незалежно від  строків благополуччя, дослідження проводять два рази на рік маточне поголів’я (корови, бугаї, нетелі, телиці парувального віку), а весь молодняк з 40-добового віку один раз на рік.

Підлягає обов’язковому  дослідженню поголів’я тварин за 30 діб, що реалізується в інші господарства та на 25 добу профілактичного карантинування в господарстві після завезення:

- у господарствах,  які постачають молоко  в дитячі  та медичні заклади, санаторії,  будинки відпочинку досліджують  продуктивне стадо алергічним  методом двічі на рік;

- з метою своєчасного виявлення інфікованих збудником туберкульозу тварин, що належать громадянам,  їх досліджують з 40-добового віку туберкуліновою пробою один раз на рік;

- корів (нетелів), буйволиць,  верблюдиць, самок яків досліджують  алергічним методом незалежно від періоду їх вагітності; овець, кіз, свиней, кобилиць, ослиць, сук, зебувидних і хутрових звірів – не раніше ніж через 1 місяць після пологів.

Епізоотичне благополуччя поголів’я тварин відгодівельних стад і груп оцінюють за результатами патологоанатомічних досліджень і ветеринарно-санітарної експертизи на м’ясопереробних підприємствах.

Свиней досліджують  ППД-туберкуліном для ссавців і  ППД-туберкуліном для птиці:

- у племінних господарствах  (фермах, відділках, бригадах) незалежно від форми власності дослідження маточного поголів’я проводять один раз на рік (свиноматки, кнури);

- обов’язково досліджується на  профілактичному карантині поголів’я,  яке передається в інші господарства  або коли завозиться (за 30 діб  до завезення та на 25 добу профілактичного карантування);

- свиней в товарних господарствах  і у випадках не передбачених  цією Інструкцією досліджують  на туберкульоз в залежності  від епізоотичної ситуації;

- на благополучних фермах, які  входять до складу неблагополучних господарств, кнурів і основних свиноматок досліджують два рази на рік.

Птицю досліджують туберкуліном (ППД) для птиці:

- у племінних  птахівничих господарствах (племзаводах,  племрепродукторах, племфермах) досліджують  маточне поголів’я з 6-місячного  віку один раз на рік;

- завезену з  інших країн птицю досліджують  алергічним методом з 6-місячного  віку;

- птицю (фермерських  господарств і громадян ), що утримується  більше одного року, досліджують  один раз на рік туберкуліновою  пробою або ККРА з антигеном M. avium.

Коней, овець, кіз, собак досліджують  в залежності від епізоотичної ситуації.

У господарствах, де утримуються хутрові  звірі контроль благополуччя щодо туберкульозу здійснюють шляхом огляду тушок при  забої, а також патологоанатомічним  і бактеріологічним дослідженнями  біоматеріалу.

Допоміжні методи діагностики:

- симультанна алергічна проба, внутрішньовенна туберкулінова проба, дворазова внутрішньошкірна проба, офтальмопроба, реакція мононуклеарів крові (РМК), імуноферментний аналіз (ІФА), ККРА (для птиці).

Головні державні інспектори ветеринарної медицини (районів, областей, міст) забезпечують державний ветеринарно-санітарний нагляд щодо туберкульозу в кожному  господарстві та населеному пункті.

В благополучних господарствах  в яких вивчається епізоотична ситуація, тварин, що реагують на туберкулін – ізолюють, а молоко від них знезаражують, як вказано в п. 6.1., статус благополуччя призупиняється до зясування причини реакцій на туберкулін.

При первинному виявленні до п’яти  реагуючих на туберкулін тварин їх усіх піддають діагностичному забою з подальшим патологоанатомічним і бактеріологічним дослідженням на туберкульоз.

При виявленні більше п’яти голів  реагуючих на туберкулін тварин, діагностичному забою  піддають  не менше 5 тварин  з  кожного  гурту (бригади, ферми), де вони виявлені, з більш вираженими реакціями на туберкулін.

Для відбору тварин на діагностичний  забій або визначення причин алергічних реакцій можуть бути використані  допоміжні методи діагностики та полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), яка може також бути використана для детекції ДНК M. tuberculosis complex.

Діагностичний забій тварин і відбір матеріалу для бактеріологічного  та морфологічного досліджень проводять  не пізніше  п’ятої доби після обліку реакції.

При виявленні реагуючих тварин, які утримуються в особистому господарстві громадян, цих тварин ізолюють і через 30-45 діб досліджують симультанною пробою на туберкульоз, як зазначено в п. 5.3.

Господарство (ферму) визначають благополучними щодо захворювання на туберкульоз якщо:

- у тварин, що досліджувались патологоанатомічним і бактеріологічним  методами отримані негативні результати;

- результати патологоанатомічних  досліджень на туберкульоз негативні, а при бактеріологічному дослідженні біоматеріалу виділені культури непатогенних мікобактерій.

У великої рогатої худоби діагноз  на туберкульоз вважають встановленим, а господарство неблагополучним  якщо:

- виявлено патологоанатомічні  зміни, властиві туберкульозу  хоча б у однієї тварини  при діагностичному забої;

- виділено збудника туберкульозу (M. bovis, M. tuberculosis) при культуральному дослідженні біоматеріалу, відібраного від реагуючих на туберкулін тварин або при позитивній біологічній пробі на лабораторних тваринах;

- диференційовано видову належність  виділених культур до збудників М. bovis, M. tuberculosis за допомогою ПЛР і підтверджено бактеріологічним методом захворювання тварин на туберкульоз.

При підтвердженні діагнозу на туберкульоз  усіх реагуючих на туберкулін тварин неблагополучного пункту вважають хворими  та незалежно від їх фізіологічного стану (в т.ч. тільності), виробничих або племінних показників здають на забій протягом 15-ти діб.

Тварин, що не реагують на туберкулін і не мають клінічних ознак  хвороби, відносять до умовно здорових.

Якщо при плановому забої  тварин із благополучних господарств  на м’ясокомбінатах і бойнях в тушах виявлено  патологоанатомічні зміни, властиві для туберкульозу, що зафіксовано спеціалістами ветеринарної медицини, то в господарстві вводяться карантинні обмеження.

У птиці діагноз на туберкульоз вважають встановленим:

- при виявленні в органах  і тканинах властивих для туберкульозу  патологоанатомічних змін;

- при позитивних результатах  ПЛР і виділенні бактеріологічним  методом культури М. avium;