7. Коефіцієнт  абсолютної ліквідності (платоспроможності). (Співвідношення грошових коштів і поточних зобов'язань).

Цей показник є найбільш жорстким критерієм ліквідності  підприємства. Він вказує, яка частина  короткострокових зобов'язань може бути при необхідності погашена одразу. Рекомендована нижня межа цього коефіцієнту 0,2. Як видно з приведених розрахунків, на ЗАТ “ЕМЗ “Металіст” значення цього показника вкрай низьке. Так на 1.01.99 року підприємство змогло б терміново погасити лише 0,8% поточних зобов'язань.

 Динаміка показника  абсолютної ліквідності наведена на рисунку 2.5.

Рисунок 2.5. Динаміка показника абсолютної ліквідності протягом 1997-98 років. 

8. Коефіцієнт  покриття (загальної  ліквідності). (Співвідношення поточних активів і поточних зобов'язань).

Коефіцієнт  покриття дає загальну оцінку ліквідності  поточних активів, включаючи запаси, і показує, скільки поточних активів припадає на одиницю поточних зобов'язань. Логіка розрахунку цього показника полягає в тому, що

підприємство  покриває поточні зобов'язання в  основному за рахунок поточних активів. Таким чином, якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство можна розглядати як таке, що успішно функціонує. Нормальне значення цього показника 2. В даній ситуації коефіцієнт покриття на ЗАТ “ЕМЗ “Металіст” складав на початку 1999 року 1,97. Це означає, якщо мобілізувати всі поточні активи і погасити поточні зобов'язання, у фірми залишиться 97% поточних активів.

 Графічно динаміка коефіцієнту покриття представлена на рисунку 2.6.

Рисунок 2.6 Динаміка коефіцієнту покриття протягом 1996-98 років. 

 Трудові ресурси та організація  праці. В умовах ринкової енкономіки перед заводом стоїть питання швидкого реагування попиту на свою продукцію шляхом її удосконалення, зміни номенклатури. Результати діяльності підприємства повністю залежать від кількісного і якісного складу колективу, від вкладу кожного в спільну справу. Ці вимоги і визначають кадрову політику заводу.

 Кількісний  склад працівників заводу характеризується даними, що наведені в таблиці 2.6. 

 Таблиця 2.6.

 Динаміка  загальної кількості  та складу персоналу

 

 Структура якісного та вікового кадрового складу заводу наведена в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7.

Якісна  характеристика кадрового  складу заводу

            Виходячи з трудомісткості виготовлення виробів щорічно (щоквартально і щомісячно ), визначається потреба в трудових ресурсах і кваліфікаційні вимоги до них.

          Регулювання потреби у трудових ресурсах здійснюється за рахунок поповнення з професійно-технічних училищ, технікумів, залучення сумісників (до 5%), навчання і перекваліфікації робітників заводу.

         Можливе використання такого варіанту тамчасової роботи, як запрошення на договірній основі інженерно-технічних працівників або створення творчих колективів.

        Таким чином, виходячи з потреб і можливостей по поповненню кадрового складу заводу, можна зробити висновок: підприємство має можливість відбору кадрів на якісній основі в залежності від вимог виробництва.

        Для поліпшення умов праці розробляються заходи, що відображені у щомісячних планах з підготовки виробництва, НТП і контролю головним інженером.

       Заробітна плата кожного робітника складається з постійної частини (тариф оклад) і перемінної (премії, надбавки, доплати).

Диференціація тарифних ставок та посадових окладів  залежить від:

  - умов  складності, кваліфікації (визначається сітками, схемою посадових окладів);

 - значення  виробництв, служб;

 - умов  праці (її важкість, шкідливість  та ін.). 

3. Аналіз  конкурентоспроможності основної продукції.

 

      Оцінка  рівня конкурентоспроможності продукції  може здійснюватись за трьома  групами показників: технічних, економічних, організаційних.

     Визначення  конкурентоспроможності виробів за технічними показниками здійснюється у такій послідовності:

 ° встановлюються одиничні параметричні показники і порівнюються із значенням гіпотетичного (ідеального) показника, здатного задовольнити відповідну суспільну потребу на 100 відсотків;

 ° оцінюється пересічний груповий технічний показник за рейтинговим принципом (з урахуванням значущості одиниці параметру);

 ° розраховується показник конкурентоспроможності виробу порівняно з виробом-конкурентом як співвідношення його групового технічного вимірника та аналогічного параметру конкуруючого виробу; якщо це співвідношення становитиме більше за одиницю, то даний виріб має конкурентні переваги.

      Економічні показники, що формують ціну споживання виробу, охоплюють такі вартісні елементи:

• витрати на транспортування виробів до місця експлуатації (споживання);
• вартість установки (монтажу) та приведення в робочий стан складних технічних виробів;
• витрати на паливо та електроенергію (по виробах, які потребують споживання цих енергоносіїв);
• вартість навчання і заробітна плата обслуги;
• витрати на придбання запасних частин і післягарантійний сервіс технічних виробів;
• витрати на страхування виробів та обслуги;
• інші непередбачувані і важкопрогнозовані витрати.

      Груповий  параметричний показник виробу за економічними вимірниками визначається простим  додаванням структурних елементів  ціни споживання, а показник конкурентоспроможності розраховується з використанням  вагових коефіцієнтів.

      У процесі визначення конкурентоспроможності тих або інших виробів мають бути враховані таюж організаційні показники, які охоплюють систему знижок з продажної ціни, умови платежу за товар, терміни й умови постачання, гарантії тощо.

      Практика  господарювання допускає використання дещо простішого методу оцінки конкурентоспроможності виробів, який зводиться до обгрунтування і вибору головних техніко-економічних параметрів та присвоєння певної кільюсті балів (за прийнятою п'яти або десятибальною системою) усім конкуруючим між собою виробам. Для кожного з  цих виробів визначається певна сума балів – інтегральний показник конкурентоспроможності на ринку. Конкурентоспроможність виготовлених і призначених для продажу на ринку виробів можна також визначати за ціновими показниками, порівняльною вартістю та прибутковістю. У випадках цінової конкуренції виріб вважається конкурентоспроможним, якщо його якісні показники, дизайн і продажна ціна не поступаються таким самим характеристикам аналогів.

      При визначенні рівня конкурентоспроможності продукції вирішального значення набуває співвідношення між категоріями "вартість" (уречевлена у товарі суспільна праця продуцентів) та "корисність" (споживча вартість у суспільному масштабі).

      Ступінь науково-технічного й економічного розвитку країни, потужність і якість її виробничого потенціалу та міжнародний імiдж визначаються конкурентоспроможністю виготовлюваної продукції, обсягом її експорту. Нині Україна має в цілому низький рівень конкурентоспроможності вітчизняних виробів. Обсяг експортованих товарів ще не відповідає її потенційним можливостям. Тому треба терміново задіяти як використовувані раніше, так і нові шляхи підвищення якості виробів та забезпечення конкурентоспроможнсті товарів

      Зробивши  фінансовий аналіз ВАТ “ЕМЗ “Металіст” та розібравши основні напрямки діяльності можна сказати, що дане підприємство має високий виробничий та науковий потенціал.

      Основною  продукцією ВАТ “ЕМЗ “Металіст” є:

• металоформи та осностка для виготовлення залізобетонних конструкцій;
• освітлювальні опори та металеві огорожі;
• металеві броньовані двері.

      На  протязі 10-ти років товариство було провідним у випуску металоформ для залізобетонних конструкцій. Основними  споживачами до реформування ВАТ  “ЕМЗ “Металіст” були заводи ЗБК м.Києва. За всі ці роки на підприємстві постійно вдосконалювалась технологія випуску, методи зварювання, конструктивне виконання металоформ та оснастки з метою зменшення собівартості, підвищення якості та технологічного удосконалення. В результаті довготривалої співпраці підприємства з основними споживачами виробився певний інтелектуальний потенціал та гнучкі підходи щодо вимог замовників.Значна частина замовлень виготовляється по технічним завданням замовників і являє собою переважно вироби інливідуального виконання. За цей час було запатентовано два нові підходи технологічного зварювання та методика зміцнення жорсткості металоформ за допомогою ексреактивних ребер жорсткості. Крім того в співпраці з заводом ЗБК №1 були розроблені та введені в експлуатацію металоформи для виготовлення полегшенних залізобетонних панелей для перекриття, які дозволили при виробництві економіти близько 20% цементно-керамзітного розчину. Також була розроблена та виготовлена металоформа для виготовлення монолітних гаражів.

      ВАТ “ЕМЗ “Металіст” приймало активну  участь у реконструкції м.Києва.  У 1998 році був виготовлений комлект металоформ та оснастки  УБ-1 та УБ-2 для залізобетонної розділювальної смуги на відрізку дороги по вул.Червоних Козаків від вул.Вишгородської до жилого масиву Троєщина.